Ухвала

від 11.05.2021 по справі 914/682/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"11" травня 2021 р. Справа № 914/682/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Мирутенко О.Л.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 25.02.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/752/20 від 25.02.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 (суддя Долінська О.З., повний текст складено 06.11.2020)

у справі № 914/682/20

за позовом: Фізичної особи-підприємця Колія Валерія Вікторовича, м.Полтава

до відповідача: Акціонерного товариства "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті" (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті", м. Львів

про стягнення суми основного боргу та упущеної вигоди

за участю представників:

від скаржника: не з`явився

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ФОП Колій В.В. звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до АТ "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті" (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті" про стягнення суми основного боргу та упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі № 914/682/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті" (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті" на користь ФОП Колія В.В. 186 895,82 грн заборгованості за послуги з користування залізничною під`їзною колією за адресою: м. Полтава, вул. Буровиків, 4Б, надані в період з 24.09.2019 по 31.12.2019, 426 615,25 грн упущеної вигоди за період з 12.03.2019 по 31.12.2019, 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 9 202,66 грн понесених витрат на сплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд встановив факт використання відповідачем у спірний період під`їзної колії позивача, проте, всупереч умовам договору, відповідач оплату послуг не здійснив. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 186 895,82 грн. Враховуючи інформацію Полтавської дирекції залізничних перевезень щодо загальної кількості вагонів та їх вагу, що подавались у спірний період на станцію Супрунівка, п.3.2.3 та п.3.2.7 договору, беручи до уваги наявність в діях відповідача чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо загальної суми послуг, які він недоотримав внаслідок неподання відповідачем на під`їзну колію позивача 30% вагонів від загальної кількості їх за звітний період по станції Супрунівка, дійшов висновку, що сума упущеної вигоди за спірний період становить 426 615,25 грн є обґрунтованою, відтак, підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, АТ "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті" (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті" оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 22-36 том VІІІ).

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою постанову, зіслався на доведеність матеріалами справ факту порушення договірних зобов`язань, а також наявність в діях відповідача чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування права на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що він не був учасником справи №914/682/20, однак, вважає, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його права та інтереси. Зокрема, стверджує, що апелянт є співвласником майна (під`їзної колії), яке було передане у користування на підставі договору № 15 від 12.03.2019, укладеного між ФОП Колієм В.В. та представництвом Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті . Під час розгляду даної справи судом досліджувалося питання щодо належного виконання умов договору сторонами у справі, разом з тим, судом залишено поза увагою ст. 359 ЦК України, за змістом якої передбачено, що доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності. Тобто, задовольняючи позовні вимоги і стягуючи на користь ФОП Колія В.В. 186 895,82 грн основної заборгованості та 426 615,25 грн упущеної вигоди, суд фактично вирішив долю частки ОСОБА_1 в доходах від використання спільного майна. В зв`язку з наведеним, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/682/20, прийняти нове, яким, врахувавши право ОСОБА_1 на частину доходу, позовні вимоги задоволити частково, стягнувши лише на користь ФОП Колія В.В. 93 447,91 грн заборгованості та 213 307,63 грн упущеної вигоди (а.с. 38-41 том VІІІ).

Скаржник явку уповноваженого представника в судове засідання 11.05.2021 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В попередньому судовому засідання представник доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав заяву про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 за відсутності позивача та його представника (зареєстрована в канцелярії суду за вх№01-004/2415/21 від 06.04.2021). У запереченнях на апеляційну скаргу з доводами скаржника не погоджується, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (зареєстровані в канцелярії суду завх№ 01-04/2395/21 від 05.04.2021, вх№ 01-04/2766/21 від 19.04.2021).

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 11.05.2021 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В попередньому судовому засідання представник доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Оскільки учасників судового процесу було належним чином повідомлено про судове засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу їм створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а ними, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження слід закрити, виходячи з такого.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

Статтею 17 ГПК України надано право учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи визначений ст. 272 ГПК України. Так, частиною 1 вказаної статті встановлено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (ч.4 ст.272 ГПК України).

Отже, для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд має встановити наявність таких умов: особа, яка подала скаргу не була присутня під час апеляційного розгляду; доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.

Водночас, право особи, яка не брала участі у справі, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції закріплене у ст. 254 ГПК України, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Позивачі та відповідачі є сторонами у судовому процесі (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2020, яке залишено без змін судом апеляційної інстанцій, було вирішено позовні вимоги ФОП Колія В.В. до АТ "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті" (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті" про стягнення суми основного боргу та упущеної вигоди.

Апеляційна скарга до Західного апеляційного господарського суду подана ОСОБА_1 , тобто, особою, яка не брала участі у справі.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст.264 ГПК України.

Наведений алгоритм дій при застосуванні ст. 272 ГПК України викладений у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 926/942/19, від 12.03.2020 у справі №910/10364/16 та від 23.12.2019 у справі №910/13390/17.

Таким чином, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Тобто, положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.

В даному випадку, колегія суддів звертає увагу на те, що на відміну від оскарження судового рішення сторонами у справі, не залучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції повинен з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №920/691/18 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

Отже, першочергово необхідно з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, обов`язки та інтереси скаржника ОСОБА_1 , а у випадку встановлення, що права апелянта оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

У справі, яка розглядається, предметом заявленого позову є вимога ФОП Колія В.В. (виконавця) спрямована до замовника про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неоплати останнім послуг користування під`їзною колією, які надавались на підставі договору №15 від 12.03.2019, а також вимога про стягнення безпідставно недоотриманих виконавцем грошових коштів, внаслідок неподання замовником мінімально обумовленої кількості вагонів на під`їзну колію виконавця. При з`ясуванні фактичних підстав заявленого позову, судом встановлено, що виконавець у позові пов`язує наявність заборгованості замовника перед ним із фактом отримання замовником послуг користування залізничною колією, а упущену вигоду - невиконанням мінімально обумовленого в договорі обсягу послуг, які замовив відповідач. Тобто, спірні правовідносини виникли між сторонами у справі на підставі договору №15 від 12.03.2019, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Відповідно судами досліджувалися договірні правовідносини, а також наявність правових підстав для настання цивільно-правової відповідальності.

Звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначає, що він є співвласником під`їзної колії за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом договору №15 від 12.03.2019, який в свою чергу був предметом розгляду у справі №914/682/20. Частиною 1 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. При цьому апелянт стверджує, що згоди на укладення договору №15 від 12.03.2019 не надавав. Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 є співвласником під`їзної колії, а судом у справі №914/682/20 вирішено стягнути на користь іншого співвласника ФОП Колія В.В. 186 895,82 грн основної заборгованості та 426 615,25 грн упущеної вигоди, то відповідно скаржник просить суд застосувати до спірних правовідносин ст. 359 ЦК України та врахувати частку ОСОБА_1 в доходах від використання спільного майна.

Приписами ст. 359 ЦК України визначено, що плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Проте, колегія суддів вважає покликання скаржника на ст. 359 ЦК України необґрунтованим, оскільки предметом даного спору не було розподіл часток в спільній частковій власності, а як зазначалося вище, предметом спору були договірні правовідносини, а також наявність правових підстав для настання цивільно-правової відповідальності. При розгляді справи № 914/682/20, за відсутності доказів визнання недійсним спірного правочину, судом було застосовано презумпцію правомірності правочину визначеного у ст. 204 ЦК України.

Звертаючись із даною апеляційною скаргою, ОСОБА_1 також не було надано суду доказів визнання недійсним згадуваного договору, зважаючи на те, що останній ще в серпні 2020 року (тобто ще до винесення судом першої інстанції рішення у справі № 914/682/20) був обізнаний про існування договору № 15 від 12.03.2019 укладеного між ФОП Колієм В.В. та представництвом Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті , доказом чого є процесуальні документи Господарського суду Львівської області по справі № 914/918/20 долучені самим скаржником до апеляційної скарги.

Слід також зазначити, що зі змісту прохальної частини апеляційної скарги, апелянт фактично просить суд стягнути 93 447,91 грн заборгованості та 213 307,63 грн упущеної вигоди, тобто, лише 50 % коштів від задоволеної судом суми, при цьому не на свою користь , а на користь ФОП Колія В.В . Тобто, вимоги апеляційної скарги стосуються інтересів інших осіб, а не інтересів ОСОБА_1 .

Згідно ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах , віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції встановив, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/682/20 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов`язки скаржника - ОСОБА_1 .

В даному випадку, оскаржуваним рішенням не вирішувались питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , а здійснювалось дослідження обставин із правовідносин, які склалися між сторонами договору №15 від 12.03.2019, стороною якого апелянт не є.

Натомість порядок використання майна, що є спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ФОП Колія В.В. , та розподіл доходів за використання часток в спільній частковій власності, не є предметом зазначеного договору та самого спору.

В свою чергу, за наявності підстав і у передбачений законом спосіб ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись із відповідною позовною заявою в окремому провадженні.

Таким чином, скаржником при зверненні з апеляційною скаргою, не було доведено, що суд ухвалив рішення про його права, інтереси та (або) обов`язки.

При розгляді даної справи, апеляційний господарський суд керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 р. у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження у даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі№914/682/20, оскільки таким судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки вказаного скаржника не вирішувалися.

Керуючись, ст.ст. 234, 235, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В :

1. Закрити апеляційне провадження по перегляду апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 25.02.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/752/20 від 25.02.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі № 914/682/20.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

3. Справу № 914/682/20 повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

О.Л. Мирутенко