Ухвала

від 01.06.2021 по справі 914/682/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/682/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - доповідач (головуючий), Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті,

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (головуючий - Кравчук Н.М. судді: Кордюк Г.Т., Мирутенко О.Л.) та рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 (суддя Долінська О.З.)

у справі №914/682/20

за позовом фізичної особи - підприємця Колія Валерія Вікторовича

до Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті,

про стягнення суми основного боргу та упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Колій Валерій Вікторович (далі - ФОП Колій В.В.) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті, про стягнення суми основного боргу в сумі 186895,82 грн та упущеної вигоди в сумі 426615,25 грн.

Господарський суд Львівської області рішенням у справі №914/682/20 від 02.11.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті, на користь ФОП Колія В.В. 186895,82 грн заборгованості за послуги з користування залізничною під`їзною колією, 426615,25 грн упущеної вигоди за період з 12.03.2019 по 31.12.2019, 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 9202,66 грн понесених витрат на сплату судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

22.04.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Акціонерне товариство Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті, звернулось безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 скасувати в частині задоволення 426615,25 грн - упущеної вигоди за період з 12.03.2019 по 31.12.2019 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270,00 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Як убачається з оскаржуваних судових рішень, предметом позову, з яким ФОП Колій В.В. у 2020 році звернувся до суду, є стягнення 613511,07 грн, з яких 186895,82 грн - заборгованість за послуги з користування залізничною під`їзною колією та 426615,25 грн - упущена вигода, що у сукупності становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (1135000,00 грн).

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Акціонерне товариство Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті, у якості підстави касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій послалося на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.06.2019 у справі №910/422/18, від 12.06.2020 у справі №906/775/17, від 12.08.2020 у справі №910/15883/14 стосовно застосування норм статей 22 та 611 Цивільного кодексу України.

Однак Верховний Суд звертає увагу, що посилання скаржника на неврахування судами першої та/або апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є саме підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджує наявність випадку/випадків , який/які дає/дають право вважати судові рішення у малозначних справах такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: винятковість значення справи для скаржника , суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті, на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/682/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Верховний Суд не розглядає заяву про зупинення виконання рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/682/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді Н. М. Губенко

О. О. Мамалуй