Постанова від 04.03.2021 по справі 925/123/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р. Справа№ 925/123/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2020 (повний текст підписано 28.12.2020)

у справі №925/123/20 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Павлівське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" (відповідач - 1)

Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни (відповідач - 2)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення

В судовому засіданні 04.03.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 Сільськогосподарське приватне підприємство "Павлівське" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія", Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни про визнання незаконним та скасування рішення.

Позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення індексний номер: 29114360 від 05.04.2016, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергуновою Вікторією Андріївною про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером:7125780800:03:001:0082 на підставі договору оренди землі серія та номер: 7, виданого 09.12.2015 орендарем: ТОВ "Лебединська аграрна компанія" та орендодавцем ОСОБА_1 .

Позов обґрунтований тим, що з моменту укладення та реєстрації Договору оренди землі від 02.11.2009, укладеного між позивачем та третьою особою, і до цього часу позивач користується земельною ділянкою на правах оренди та добросовісно сплачує орендну плату.

02.12.2019 позивачем був отриманий Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку за новим кадастровим номером, відповідно до змісту якого орендарем земельної ділянки є перший відповідач починаючи з дня внесення запису про державну реєстрацію речового права - 05 квітня 2016, здійсненим другим відповідачем - Приватним нотаріусом Харківського міського округу Свергуновою В.А., зі строком дії речового права до 09 грудня 2030.

Позивач вважає, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

23.03.2020 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати Рішення індексний номер: 29114360 від 05.04.2016 прийняте Державним реєстратором: Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергуновою Вікторією Андріївною, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 7125780800:03:001:0082 на підставі договору оренди землі серія та номер: 7, виданого 09.12.2015 орендарем: ТОВ "Лебединська аграрна компанія" та орендодавцем ОСОБА_1 ;

- припинити за ТОВ "Лебединська аграрна компанія", код ЄДРПОУ 38009235, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 7125780800:03:001:0082.

В заяві позивач посилався на положення ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також: скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Такими чином позивач вважав за доцільне збільшити розмір позовних вимог пред`явивши вимогу про припинення за ТОВ "Лебединська аграрна компанія" права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 7125780800:03:001:0082, оскільки вказана позовна вимога по своїй суті є похідною позовною вимогою від позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора індексний номер: 29114360 від 05.04.2016 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 7125780800:03:001:0082.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.12.2020 у справі №925/123/20 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано Рішення індексний номер: 29114360 від 05.04.2016, прийняте Державним реєстратором: Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергуновою Вікторією Андріївною, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 7125780800:03:001:0082 на підставі договору оренди землі серія та номер: 7, виданого 09.12.2015 орендарем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" та орендодавцем ОСОБА_1 .

Припинено за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія", код ЄДРПОУ 38009235, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 7125780800:03:001:0082.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що Державним реєстратором при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі № 1 від 09.12.2015, укладеного між першим відповідачем (Орендарем) і третьою особою (Орендодавцем) належним чином не перевірено наявність права оренди на зазначену земельну ділянку за позивачем, внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію права оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одна і та ж земельна ділянка була передана в оренду різним орендарям.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - 1 звернувся 15.01.2021 до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована не відповідністю висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Апелянт вважає, що суд не прийняв до уваги, що спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки вирішення спору безпосередньо вплине на права фізичної особи ОСОБА_1 , як орендодавця однієї земельної ділянки на користь двох окремих орендарів, бо лише одні орендні правовідносини для вказаної особи можуть в такому випадку вважатися належними і законними, а докази про те, що ОСОБА_1 є фізичної особою - підприємцем і передала в оренду спірну земельну ділянку як суб`єкт підприємницької діяльності, у справі відсутні.

Апелянт вказує, що реєстрацію договору оренди від 02.11.2009 проведено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відомості про оренду вказаної ділянки були відсутні в ДЗК. В свою чергу, не зареєстрований згідно вимог законодавства договір оренди не тягне за собою жодних правових наслідків та не призводить до виникнення взаємних прав та обов`язків у сторін цього договору, що випливає з п. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 визнаються дійсними за наявності таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач, відповідач - 2 та третя особа не подали відзивів на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - 1 передано 22.01.2021 на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.03.2021.

Явка представників сторін

Представники позивача, відповідачів 1, 2 та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 04.03.2021 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача, відповідачів 1, 2 та третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

02.11.2009 між позивачем - Сільськогосподарським приватним підприємством "Павлівське" (далі - СПП "Павлівське") та третьою особою - ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі строком на 12 років (далі - Договір), який був зареєстрований у Шполянському районному відділі ЧРФ ДП "Центр ДЗК" 02.11.2009 за № 040979900026, що підтверджується інформаційною довідкою від 21.08.2019 № 27-23-0.360-351/114-19 Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Відповідно умов вказаного Договору оренди, орендодавець (третя особа) зобов`язався надати, а орендар (позивач) зобов`язався прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Буртівської сільської ради, Шполянського району Черкаської області. Загальна площа земельної ділянки становила 1,70 га, в тому числі рілля 1,70 га.

Пунктом 2.4 Договору була визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки в сумі 21371,00 грн. (станом на 1995) з врахуванням коефіцієнту індексації - 23606,00 грн.

Згідно розділу 3 цей Договір укладено на 12 років.

Розділом 4 цього Договору сторони визначили розмір орендної плати та порядок її оплати.

Факт передачі третьою особою земельної ділянки в оренду позивачу згідно вказаного Договору підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду (Додаток №1 до Договору).

Оскільки 02.11.2021 закінчується строк Договору оренди, і відповідно до розділу 3 цього правочину після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, то позивач, з метою підготувати необхідні для поновлення Договору оренди землі документи, звернувся 07.11.2019 до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - Реєстратор) із Заявою (№ ЗВ -7112650462019) про надання відомостей із Державного земельного кадастру України про земельну ділянку з кадастровим номером 7125780800:03:003:0002, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЯГ № 637987 та є об`єктом Договору оренди.

07.11.2019 позивач отримав від Реєстратора рішення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7125785200:03:003:0002. Підставою відмови була відсутність відомостей про земельну ділянку за вказаним кадастровим номером у Державному земельному кадастрі.

29.11.2019 за вих. № 97-23-0.360-1008/174-19 від державного кадастрового реєстратора позивачем був отриманий лист з інформацією про те, що у зв`язку із зміною нумерації кадастрових зон та/або кварталів земельній ділянці кадастровий номер 7125785200:03:003:0002 площею 1,7000 га, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЯГ № 637987, присвоєно кадастровий номер - 7125780800:03:001:0082.

02.12.2019 позивач отримав Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку за новим кадастровим номером відповідно до змісту якого, орендарем земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" (податковий номер 38009235).

Дата державної реєстрації речового права - 05 квітня 2016; здійснена державна реєстрація речового права - Приватним нотаріусом Харківського міського округу Свергуновою В.А., зі строком дії речового права до 09.12.2030.

23.12.2019 позивачем була отримана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 194491955, за змістом розділу "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права", з якої вбачається, що 05.04.2016 на підставі рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29114360 від 05.04.2016 вчинено запис № 14083160 про інше речове право - право оренди земельної ділянки на підставі Договору оренди землі серія та номер: 7 виданий 09.12.2015; видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" та ОСОБА_1 , зі строком дії речового права до 09.12.2030.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 2 ст. 125 ЗК України (в редакції від 31.03.2006) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до положень Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 (далі - Порядок) (чинного на момент реєстрації Договору оренди землі між позивачем і третьою особою) державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Зокрема, Порядок містив такі визначення:

Автоматизована система державного земельного кадастру (далі - АС ДЗК) - інформаційна система, що містить відомості про правовий режим земель, державну реєстрацію земельних ділянок, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, облік кількості та якості земель.

Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Реєстраційна картка земельної ділянки (далі - реєстраційна картка) - це документ, який є складовою частиною Поземельної книги і містить відомості, що вносяться до бази даних АС ДЗК.

Пунктом 2.9 Порядку визначено, що реєстратор вносить відомості до бази даних Автоматизованої системи Державного земельного кадастру.

Пунктом 3.4 цього Порядку передбачено, що в реєстраційній картці відображаються відомості щодо реєстрації прав на землю (реєстраційний номер, дата реєстрації тощо).

На підставі п.4.2. Порядку державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Для отримання договору оренди землі п.9.4. Порядку містить відповідну інформацію щодо внесення таких записів до книги реєстрації.

За приписами ч.2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За змістом п.1 ч. 1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В силу п.1 ч.3, ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.3 ст.10, п.5 ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" (в редакції від 01.01.2016, чинній на момент реєстрації права оренди за першим відповідачем) Державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Статтею 13-1 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2009 між позивачем і третьою особою був укладений договір оренди землі строком на 12 років, зареєстрований у Шполянському районному відділі ЧРФ ДП "Центр ДЗК" 02.11.2009 за № 040979900026, що підтверджується інформаційною довідкою Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 21.08.2019 № 27-23-0.360-351/114-19.

Таким чином, факт реєстрації вищевказаного Договору згідно норм Земельного кодексу України та положень Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (чинного на час виникнення договірних відносин між позивачем і третьою стороною) є доведеним.

Доказів того, що позивач за період з моменту укладення, реєстрації Договору оренди і станом на час розгляду справи не користується земельною ділянкою на правах оренди, до суду не надано.

Факт сплати позивачем орендодавцю орендної плати за вказаним Договором оренди не оспорюється орендодавцем (власником земельної ділянки) та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- видатковими касовими ордерами від 23.08.2017 та від 03.10.2018;

- витягами з форм № 1ДФ за звітний період 2018 і 3 квартал 2019;

- платіжним дорученням № 1 від 28.08.2019 на суму 130563,74 грн.;

- відомостями по розподілу виплат від 28.08.2019, в тому числі ОСОБА_1 (порядковий номер 8) шляхом безготівкового зарахування в розмірі 4465,82 грн.

Порушень щодо права оренди позивача з боку орендодавця або третіх осіб не зафіксовано і відомості таких порушень у суду відсутні.

Твердження другого відповідача про те, що спір у цій справі не підлягає розгляду в господарських судах є помилковими, з огляду на наступне.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Оскільки спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, то вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яка належить гр. ОСОБА_1 , за ТОВ "Лебединська аграрна компанія", не порушить прав власника цього нерухомого майна. Натомість, вирішення спору суттєво вплине на права ТОВ "Лебединська аграрна компанія", яке є відповідачем у справі. Тому, оскільки перший відповідач є юридичною особою, а другий відповідач - є особою публічного права, то відповідно даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 як суб`єкт спірних матеріальних правовідносин одержала захист особистих суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, беручи участь у справі як третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки зазначені особи мають загальні процесуальні права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі, встановлені в ст.ст. 42, 50 ГПК України, у тому числі шляхом апеляційного та касаційного оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №521/18393/16-ц.

Посилання другого відповідача на те, що рішення (індексний номер 29114360) від 05.04.2016 було прийняте ним у відповідності до вимог чинного на момент його прийняття законодавства України, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 ЗК України (в редакції чинної на час реєстрації Договору оренди від 02.11.2009) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно ч.2 ст.126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Факт виникнення прав на земельні ділянки до введення в дію 01.01.2013 Законів "Про Державний земельний кадастр" та "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підтверджується виключно внесенням відповідного запису до Книги реєстрації.

Факт внесення реєстратором до бази даних Автоматизованої системи Державного земельного кадастру відомості про зареєстровані права щодо земельної ділянки підтверджується відповідним записом разом із підписом посадової особи, яка провела державну реєстрацію (с.5 Договору оренди землі від 02.11.2009).

Третя особа (власник земельної ділянки) - Орендодавець гр. ОСОБА_1 , як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, ні в усній, ні в письмовій формах пояснень по суті спору не надала.

Перший відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" пояснень щодо обставин укладання договору оренди із третьою особою на підставі рішення Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни до суду не надав, доводи позивача не спростував.

Другий відповідач як державний реєстратор прав на нерухоме майно мав перевірити наявність чи/або відсутність зареєстрованих прав на земельну ділянку у Книгах реєстрації шляхом звернення з відповідним запитом до уповноваженого органу, оскільки Державний реєстр речових прав на нерухоме майно був створений лише з 01.01.2013.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 15 цього Закону визначені істотні умови договору оренди землі.

Доказів того, що договір оренди землі від 02.11.2009, укладений між СПП "Павлівське" та третьою особою - ОСОБА_1 , припинений, розірваний або визнаний недійсним, до суду не подано.

Всі істотні умови цього Договору сторонами погоджені; орендна плата орендарем систематично сплачувалась орендодавцю, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, цей Договір є реальним, і таким що виконується сторонами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Державним реєстратором при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі № 1 від 09.12.2015, укладеного між першим відповідачем (Орендарем) і третьою особою (Орендодавцем) належним чином не перевірено наявність права оренди на зазначену земельну ділянку за позивачем, внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію права оренди однієї тієї самої земельної ділянки, що на думку суду, є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одна і та ж сама земельна ділянка була передана в оренду різним орендарям.

На підставі викладеного, заявлені вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Рішення від 05.04.2016 (індексний номер: 29114360), прийняте Державним реєстратором: Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергуновою Вікторією Андріївною, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 7125780800:03:001:0082 на підставі договору оренди землі серія та номер: 7, виданого 09.12.2015 орендарем: ТОВ "Лебединська аграрна компанія" та орендодавцем ОСОБА_1 та припинення за ТОВ "Лебединська аграрна компанія", код ЄДРПОУ 38009235, права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:03:001:0082 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача-1 з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача - 1, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача - 1 (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2020 у справі №925/123/20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2020 у справі №925/123/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2020 у справі №925/123/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/123/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 12.05.2021 після виходу членів колегії з лікарняного та відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська