Рішення

від 27.04.2021 по справі 910/1876/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2021Справа № 910/1876/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек

до Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛ-Автосервіс

про стягнення 715.084,57 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Талоконов К.В., ордер серії АЕ № 1052504 від 15.01.2021

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

08.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек до Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛ-Автосервіс про стягнення 715.452,02 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 14879АШ від 03.01.2019, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1.000.647,00 грн, що підтверджується підписаними видатковими накладними № 53733 від 14.05.2020 та № 576897 від 03.12.2020. Умовами договору установлено, що покупець зобов`язаний здійснити повну оплату товару впродовж 14 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної. Враховуючи те, що відповідачем було лише частково сплачено позивачу за поставлений товар, останній звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 715.452,02 грн, з яких 694.160,24 грн основного боргу, 6.076,68 грн пені та 15.215,10 грн - 30% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1876/21 від 11.02.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

22.02.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Разом з поданими до суду документами позивачем подано заяву, на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 715.084,57 грн, з яких з яких 693.800,24 грн основного боргу, 6.074,56 грн пені та 15.209,77 грн - 30% річних.

Суд розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийняв її до розгляду.

24.02.2021 позивачем до суду подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів сплати витрат за надання правової допомоги, а саме платіжного доручення № 3903 від 01.02.2021 на суму 17.000,00 грн.

Також, разом з позовною заявою позивачем подано заяву у відповідності до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу EasyCon .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/1876/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; судове засідання призначено на 06.04.2021; клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; ухвалено забезпечити участь представника позивача у розгляді справи № 910/1876/21 в судовому засіданні 06.04.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon .

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.03.2021 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36 (номер відправлення 0105477094666), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 01.03.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 09.03.2021.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105477094666, а отже відповідач мав подати відзив у строк до 24.03.2021 включно.

23.03.2021 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛ Автосервіс у межах позовних вимог в розмірі 715.084.57 грн, що знаходяться на його рахунках, відкритих у будь-яких банківських та фінансово-кредитних установах або будуть відкриті після застосування заходів забезпечення позову.

Судове засідання, призначене на 06.04.2021 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

08.04.2021 позивачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення.

19.04.2021 позивачем подано до суду заяву в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 603.900,24 грн основного боргу, 23.983,80 грн пені та 58.377,88 грн - 30% річних.

Суд розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийняв її до розгляду.

19.04.2021 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 21.04.2021 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1876/21 від 19.04.2021 сторін викликано у судове засідання, яке призначено на 27.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1876/21 від 20.04.2021 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено повністю.

23.04.2021 позивачем до суду подано заяву, в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення проведення судового засідання, яке призначене на 27.04.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу EasyCon .

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1876/21 від 26.04.2021 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; ухвалено забезпечити участь представника позивача у розгляді справи № 910/1876/21 в судовому засіданні 27.04.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon .

Позивач в судовому засіданні 27.04.2021 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 27.04.2021 не з`явився, вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 01.03.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 27.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агротек (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АТЛ-Автосервіс (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 14879АШ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах викладених у цьому договорі продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити, прийняти та оплатити шини та диски (далі іменовані - товар).

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість поставленого товару повністю не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 603.900,24 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані пеня в розмірі 23.983,80 грн та 30% річних в розмірі 58.377,88 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він є чинним з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, але до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань.

Додатковою угодою № 1 від 02.01.2020 сторони внесли зміни до п. 10.1 договору та встановили строк його дії до 31.12.2020.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору визначається як сума вартості всіх товарів, переданих продавцем у власність покупця в рамках договору.

Відповідно до п. 2.3 договору під час приймання товару, покупець зобов`язаний в присутності продавця перевірити якість, комплектність та відповідність товару умовам договору. Підписання покупцем акту приймання-передачі товару та/або видаткових накладних підтверджує в т.ч. належну якість та комплектність товару та його відповідність вимогам покупця та умовам договору.

Відповідно до п. 2.4 договору датою поставки товару (його певної партії) вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару та/або видаткової накладної. Передання товару від продавця до покупця за цим договором здійснюється та

оформлюється актами приймання-передачі товару та/або видатковими накладними, що підписуються уповноваженими представниками сторін.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 1.003.647,00 грн, що підтверджується наступним видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 53733 від 14.05.2020 на суму 399.746,76 грн,

№ 146594 від 03.12.2020 на суму 603.900,24 грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що покупець зобов`язаний здійснити повну оплату товару впродовж 14 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач мав здійснити оплату товару, що поставлений 14.05.2020 у строк до 28.05.2020 включно та поставлений 03.12.2020 - 17.03.2020 включно.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед постачальником, розмір якої не оспорений відповідачем, що складає 603.900,24 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 603.900,24 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за поставлений товар.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

З огляду на викладене, суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком пені в сумі 524,59 грн нарахованої за період з 29.12.2020 по 17.01.2021 за прострочення оплати за поставлений 14.05.2020 товар, оскільки перебіг прострочення за даною поставкою почався 29.05.2020 та закінчився 29.11.2020.

Таким чином. вимоги позивача про стягнення з відповідача 524,59 грн пені безпідставні та задоволенню не підлягають.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого 03.12.2020 товару відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 23.459,21 грн (за період з 19.12.2020 по 12.04.2021).

Суд відзначає, що перебіг прострочення по сплаті товару, що поставлений 03.12.2020, почався 18.12.2020, однак позивач нараховує пеню з 19.12.2020. Проте дана обставина не свідчить про неправомірність такого нарахування, оскільки позивачем здійснено нарахування пені за менший ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 23.459,21 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 58.377,88 грн - 30% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує продавцю 30% річних від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 6.2 договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 58.377,88 грн - 30 % річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 17.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом справи планує понести витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 17.000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

17.05.2018 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро Талоконова Кирила (бюро) укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 1/05-18, за умовами якого бюро прийняло на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу.

Згідно з п. 2.2 даного договору безпосереднє представництво інтересів клієнта за цим договором здійснює адвокат Толоканов Кирил Валерійович.

Відповідно до п. 3.1 даного договору розмір гонорару. який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

25.01.2021 між клієнтом та бюро укладено додаткову угоду № 38 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 1/05-18 від 17.05.2018, яка визначає порядок та умови оплати правничої допомоги бюро у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛ-Автосервіс на користь клієнта за договором поставки № 14879АШ від 03.01.2019.

Згідно з п. 2 вказаної додаткової угоди вартість правничої (правової) допомоги по комплексному веденню справи, наведено в п. 1 цієї додаткової угоди, в суді першої інстанції складає 17.000,00 грн.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди повна оплата вартості правничої (правової) допомоги за цією додатковою угодою здійснюється впродовж 20 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди.

Позивач сплатив на користь адвокатського бюро грошові кошти в розмірі 17.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3903 від 01.02.2021.

Підтвердженням того, що Толоканов Кирил Валерійович є адвокатом свідчить роздруківка з Єдиного реєстру адвокатів України, згідно якої адвокат має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2261 від 14.02.2011.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката з посиланням на неспівмірність його розміру зі складністю спору.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокатському бюро на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 16.987,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛ-Автосервіс (вул. Симиренка, 36, м. Київ, 03134, код ЄДРПОУ 39696432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек (вул. Собінова, 1, м. Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 32232765) 603.900 (шістсот три тисячі дев`ятсот) грн 24 коп. основного боргу, 23.459 (двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 21 коп. пені, 58.377 (п`ятдесят вісім тисяч триста сімдесят сім) грн 88 коп. - 30% річних, 10.286 (десять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 06 коп. витрат по сплаті судового збору та 16.987 (шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 11.05.2021.

СуддяВ.В. Сівакова