Рішення

від 28.04.2021 по справі 916/3729/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3729/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.

розглянувши справу № 916/3729/20 у порядку загального позовного провадження

за позовом: приватного підприємства "УКРТЕКБЕЗПЕКА" /ЄДРПОУ 35067535, адреса - 67562, Одеська обл., Лиманський р., с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26-А/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" /ЄДРПОУ 21001601, адреса - 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 20/1/

про стягнення 497 427,79 грн.

за участю представників:

від позивача : адвокат Віноградова С.А., довіреність № б/н від 21.12.2020 року;

від відповідача : адвокат Розенбойм Ю.О., довіреність № б/н від 10.10.2020 року.

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 року приватне підприємство "УКРТЕКБЕЗПЕКА" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3860/20/ до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" про стягнення заборгованості за договором № 1-1/оо про надання охоронних послуг від 18.03.2016 року у розмірі 497 427,79 грн., з яких:

- 381 245,82 грн. - основний борг;

- 67 050,86 грн. - пеня;

- 21 674 грн. - 3 % річних;

- 27 457,11 грн. - інфляційні втрати;

- та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 1-1/оо про надання охоронних послуг від 18.03.2016 року.

Ухвалою суду від 29.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3729/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.01.2021 р. о 14:00 год.

18.01.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача приватного підприємства "УКРТЕКБЕЗПЕКА" /вх. № 1221/21/ про витребування доказів, в якому позивач просить витребувати з Чорноморської державної податкової інспекції Головного управління ДПС в Одеській області:

- відомості про те, чи відображено Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" (ІПН 210016015410, код ЄДРПОУ 21001601) у складі податкового кредиту, починаючи з грудня 2018 р. по січень 2021 р., у податкових деклараціях з податку на додану вартість та додатках 5 до декларації, суми податку на додану вартість за наступними податковими накладними, складеними постачальником послуг Приватним підприємством "УКРТЕКБЕЗПЕКА" (ІПН 350675315174, код ЄДРПОУ 35067535): податкова накладна № 426 від 31.12.2018 р., обсяг постачання (без ПДВ) - 217377,03 грн., ПДВ - 43475,41 грн.; податкова накладна №1 від 15.01.2019 р., обсяг постачання (без ПДВ)-100327,82 грн., ПДВ - 20065,56 грн.;

- відповідні додатки 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за період з грудня 2018 р. по січень 2021 р., з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" (ІПН 210016015410, код ЄДРПОУ 21001601) віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за: податковою накладною № 426 від 31.12.2018 р., обсяг постачання (без ПДВ) - 217377,03 грн., ПДВ - 43475,41 грн., податковою накладною № 1 від 15.01.2019р.р., обсяг постачання (без ПДВ) -100327,82 грн., ПДВ - 20065,56 грн складеними постачальником послуг - Приватним підприємством "УКРТЕКБЕЗПЕКА" (ІПН 350675315174, код ЄДРПОУ 35067535).

26.01.2021 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 2282/21/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів направлення та вручення відповідачу листа № 2/1 від 09.01.2019 року, акту надання послуг № 179 від 31.12.2018 року та рахунків № 189 від 27.12.2018 року та № 190 від 31.12.2018 року. Відповідач зауважує, що позивачем не вмотивовано у позовній заяві доводи щодо обов`язку відповідача підписувати будь-які документи після припинення дії договору. Відповідач також вказує, що позивачем не зазначається про направлення ним на адресу відповідача акту № 1 від 15.01.2019 року.

Відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення вартості нібито наданих позивачем послуг у січні 2019 року є безпідставними, адже надання послуг було призупинено саме позивачем на підставі п. 2.7 договору.

Відповідач вказує, що жодна із заявок на оформлення пішохідних перепусток на територію порту не містить посилань на спірний договір. Відповідач зауважує, що надані позивачем заявки на оформлення пішохідних перепусток на територію порту свідчать про те, що протягом більшої частини днів січня 2019 року на території відповідача знаходилось набагато менше осіб, ніж кількість постів охорони. На думку відповідача, вказані обставини є доказом ненадання послуг позивачем у січні 2019 року, а отже, відсутні підстави для стягнення коштів за вказаний період. Також відповідач вказує, що у більшості днів грудня 2018 року, з наданих позивачем заявок, вбачається відсутність можливості забезпечити виконання умов договору щодо дотримання кількості постів.

Відповідач зауважує, що надані позивачем докази не відповідають критерію вірогідності доказів в контексті тверджень позивача про надання ним послуг в грудні 2018 року та січні 2019 року.

Відповідач вказує, що припинення договору станом на певну дату жодним чином не свідчить про надання послуг до моменту припинення його дії, оскільки умовами договору передбачено підтвердження факту надання послуг виключно актами надання послуг.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, відповідач вказує, що вказані вимоги є безпідставними, оскільки у відповідача не виникли зобов`язання з оплати, а відтак відсутнє прострочення. Відповідач зауважує, що позивачем не обґрунтовано дату початку здійснення розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

26.01.2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" /вх. № 2284/21/ про витребування доказів, в якому відповідач просить витребувати у позивача:

- копії трудових договорів та повідомлень про прийняття на роботу у визначеному законодавством України ряду осіб;

- копії документів щодо виплати заробітної плати у грудні 2018 року та січні 2019 року особам.

У судовому засіданні 27.01.2021 року судом оголошено перерву на 10.02.2021 року на 14:00 год.

09.02.2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" /вх. № 3566/21/ про витребування доказів, в якому відповідач просить витребувати у позивача копії пропусків, які отримувалися та використовувалися працівниками вказаного підприємства в грудні 2018 року та січні 2019 року з метою доступу на територію Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та виконання умов договору про надання охоронних послуг № 1-1/00 від 18.03.2016 року, а також повідомити про наявність оригіналів вказаних пропусків.

09.02.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 3614/21/, в якій позивач вказує, що відзив є необґрунтованим та не спростовує обставини, викладені у позовній заяві. Так позивач наголошує, що листом від 09.01.2019 р. № 2/1 було направлено на адресу ТОВ ТРАНС-СЕРВІС акт надання послуг від 31.12.2018 р. № 179 та рахунки № 189 від 27.12.2018 р., № 190 від 31.12.2018 року. Лист від 09.01.2019 р. № 2/1 був вручений нарочно секретарю Відповідача. Також, раніше листом від 20.12.2018 р. № 147/12 Відповідача було повідомлено про необхідність сплати заборгованості за надані охоронні послуги, зокрема, за грудень 2018 р. Вказані обставини спростовують доводи Відповідача в цій частині.

Позивач також зауважує, що у відповідності до п. 2.4 договору, за першу половину місяця розрахунок проводиться Замовником до 25 числа поточного місяця, незалежно від того отримано ним акт чи ні.

Позивач також зазначає, що п. 10. 1 Договору передбачено що розірвання договору не звільняє Замовника від повного розрахунку за фактично надані послуги охорони об`єкта.

ПП "УКРТЕКБЕЗПЕКА" вказує, що за фактом наданих послуг згідно акту № 179 надання послуг від 31.12.2018 р. за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р. на суму 260 852,44 грн. Приватним підприємством УКРТЕКБЕЗПЕКА була складена податкова накладна № 426 від 31.12.2018 р. на суму коштів 260 852,44 грн., в т. ч. податок на додану вартість 43 475,41 грн.

За фактом наданих послуг згідно акту прийому-здачі наданих послуг № 1 від 15.01.2019р. за період з 01.01.2019 р. по 15.01.2019 р. на суму 120 393,38 грн. Приватним підприємством УКРТЕКБЕЗПЕКА була складена податкова накладна № 1 від 15.01.2019р. на суму коштів 120393,38 гри., в т. ч. податок на додану вартість 20 065,56 грн.

На підставі п. 201.1 ст. 201 ПК України позивач стверджує, що податкова накладна є одним з документів, який засвідчує факт здійснення господарської операції.

Листом від 04.11.2020 р. № 25/1 на адресу TOB ТРАНС-СЕРВІС повторно було відправлено для підписання оригінали актів № 179 від 31.12.2018 р., № 1 від 15.01.2019 р. Вказаний лист був вручений TOB ТРАНС-СЕРВІС 05.11.2020 р. Однак, в порушення п. 2.2, п. 2.4, п. 6.2 Договору відповідачем не було підписано вказані акти та не було надано ніяких мотивованих пояснень, також не було здійснено оплати згідно вказаних актів.

Позивач вказує, що дані стосовно охоронців, терміну перепустки, режиму роботи заповнювались безпосередньо відповідачем.

Також позивач зауважує, що перелік об`єктів та майна, які передані з під охорони ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА замовнику ТОВ ТРАНС-СЕРВІС у зв`язку з припиненням дії Договору станом на 15.01.2019 р„ скріплений підписами та печатками сторін Договору, є одним з доказом, який підтверджує, що охоронні послуги надавались Позивачем до 15.01.2019 р.

Також позивач пояснює, що оскільки акт надання послуг від 31.12.2018 р. № 179 та рахунки № 189 від 27.12.2018 р., № 190 від 31.12.2018 р. були отримані відповідачем 10.01.2019 р., то 3 % річних, пеня та інфляційні втрати за вказаним актом вираховувались з 25 січня 2019 р. (після закінчення 10 робочих днів з дати отримання акту). Стосовно акту від 15.01.2020 року, позивач вказує, що оскільки послуги з охорони за вказаним актом надавались у першій половині місяця (у період з 01.01.2019 р. по 15.01.2019 р.), то у відповідності до п. 2.4 договору, 3 % річних, пеня та інфляційні втрати за вказаним актом вираховувались з 26 січня 2019 р.

Також 09.02.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів /вх. № 3617/21/, в якому позивач просить витребувати відомості, аналогічні клопотанню вх. № 1221/21 від 18.01.2021 року/.

У судовому засіданні 10.02.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження до 29.03.2021 року та оголошено перерву на 10.03.2021 року на 11:30 год.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року задоволено клопотання позивача приватного підприємства "УКРТЕКБЕЗПЕКА" про витребування доказів /вх. № 1221/21 від 18.01.2021 року та вх. № 3617/21 від 09.02.2021 року/, клопотання відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" про витребування доказів /вх. № 2284/21 від 26.01.2021 року та № 3566/21 від 09.02.2021 року/ та:

- витребувано з Чорноморської державної податкової інспекції Головного управління ДПС в Одеській області відомості про те, чи відображено Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" (ІПН 210016015410, код ЄДРПОУ 21001601) у складі податкового кредиту, починаючи з грудня 2018 р. по січень 2021 р., у податкових деклараціях з податку на додану вартість та додатках 5 до декларації, суми податку на додану вартість за наступними податковими накладними, складеними постачальником послуг Приватним підприємством "УКРТЕКБЕЗПЕКА" (ІПН 350675315174, код ЄДРПОУ 35067535): податкова накладна № 426 від 31.12.2018 р., обсяг постачання (без ПДВ) - 217377,03 грн., ПДВ - 43475,41 грн.; податкова накладна №1 від 15.01.2019 р., обсяг постачання (без ПДВ)-100327,82 грн., ПДВ - 20065,56 грн.; відповідні додатки 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за період з грудня 2018 р. по січень 2021 р., з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" (ІПН 210016015410, код ЄДРПОУ 21001601) віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за: податковою накладною № 426 від 31.12.2018 р., обсяг постачання (без ПДВ) - 217377,03 грн., ПДВ - 43475,41 грн., податковою накладною № 1 від 15.01.2019р.р., обсяг постачання (без ПДВ) -100327,82 грн., ПДВ - 20065,56 грн складеними постачальником послуг - Приватним підприємством "УКРТЕКБЕЗПЕКА" (ІПН 350675315174, код ЄДРПОУ 35067535).

- витребувано у приватного підприємства "УКРТЕКБЕЗПЕКА" належним чином посвідчені копії пропусків, які отримувалися та використовувалися працівниками вказаного підприємства в грудні 2018 року та січні 2019 року з метою доступу на територію Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та виконання умов договору про надання охоронних послуг № 1-1/00 від 18.03.2016 року, а також повідомити про наявність оригіналів вказаних пропусків; належним чином посвідчені копії трудових договорів та повідомлень про прийняття на роботу у визначеному законодавством України, наступних осіб: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 ; ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_3 ; ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_4 ; Довженко Василій Анатолійович, паспорт НОМЕР_5 ; ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_6 ; ОСОБА_6 , паспортні дані не вказані; ОСОБА_7 , паспорт НОМЕР_7 ; ОСОБА_8 , паспорт НОМЕР_8 ; ОСОБА_9 , паспорт НОМЕР_9 ; ОСОБА_10 , паспорт НОМЕР_10 ; Продан Олег Олегович, паспорт НОМЕР_11 ; ОСОБА_11 , паспорт НОМЕР_12 ; ОСОБА_12 , паспорт НОМЕР_13 ; ОСОБА_13 , паспорт НОМЕР_14 ; ОСОБА_14 , паспорт НОМЕР_15 ; ОСОБА_15 , паспорт НОМЕР_16 ; ОСОБА_16 , паспорт НОМЕР_17 ; ОСОБА_17 , паспорт НОМЕР_18 ; ОСОБА_18 , паспорт НОМЕР_19 ; ОСОБА_19 , паспорт НОМЕР_20 ; ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_3 ; ОСОБА_20 , паспорт НОМЕР_21 ; Чернишов Геннадій Борисович, паспорт НОМЕР_22 ; належним чином посвідчені копії документів щодо виплати заробітної плати у грудні 2018 року та січні 2019 року особам, вказаним в абзаці 3 пункту 4 ухвали.

03.03.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача /вх. № 5951/21/ з документами на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10.02.2021 року.

04.03.2021 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь /вх. № 6219/21/, в якому відповідач вказує, що скоригований акт надання послуг від 31.12.2018 року № 179 позивачем до позову не наданий, правові підстави складання скоригованих актів позивачем не зазначені та не обґрунтовані, в спірному договорі відсутні такі правові підстави. Відповідач підкреслює, що позивач був відсутній за місцезнаходженням, вказаним у спірному договорі. Єдиним способом вручення будь-яких документів позивачу було вручення їх наручно керівнику позивача, водночас приймання чи неприймання документів у цьому випадку повністю залежало від волі керівника позивача.

05.03.2021 року на адресу суду надійшли документи від Головного управління ДПС в Одеській області /вх. № 6257/21/ на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 10.02.2021 року.

У судовому засіданні 10.03.2021 року судом оголошено перерву на 19.03.2021 року на 09:30 год.

У судовому засіданні 19.03.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.03.2021 року на 15:30 год.

31.03.2021 року на адресу суду надійшли пояснення відповідача /вх. № 8925/21/, в яких відповідач вказує, що відкорегований акт позивача був повернутий відповідачем позивачу листом від 14.01.2019 року. Відповідач вказує, що ним повністю дотримані умови п. 2.2 договору, а саме позивачу листом від 29.12.2018 року було повідомлено про факт незабезпечення ним створення постів охорони, що є предметом договором. Крім того, позивачу у встановлений строк було повернуто наданий відкорегований акт надання послуг разом із відповідними запереченнями. Відповідач вважає, що ним послідовно дотримані вимоги п. 2.2 договору щодо надання відмови у підписанні акту надання послуг за грудень 2018 року.

Відповідач вказує, що позивач не довів надання ним послуг відповідачу у спірні періоди. Та напроти відповідач вважає, щ він довів неможливість позивача надати послуги за договором через відсутність необхідної кількості працівників.

Відповідач вказує, що документи, надані позивачем на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, не відповідають вимогам належності та вірогідності, подані з порушенням строків та процедури, передбаченої ГПК України, а також не спростовують факту ненадання послуг відповідачу у грудні 2018 року та січні 2019 року.

Також відповідач зазначає, що жодним чином не визнаючи основної позовної вимоги, додатково посилається і на пропущення позивачем строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки за актом № 179 від 31.12.2018 року, оскільки позивачем здійснено розрахунок пені за період з 25.01.2019 року по 25.07.2019 року. Позивач вказує, що позивач пропустив строк позовної давності до вказаних вимог, оскільки строк сплинув 26.07.2020 року, а позов пред`явлено 28.12.2020 року.

У судовому засіданні 31.03.2021 року судом оголошено перерву на 09.04.2021 року на 10:30 год.

У судовому засіданні 09.04.2021 року судом оголошено перерву на 28.04.2021 року на 14:00 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 18 березня 2016 року між Приватним підприємством УКРТЕКБЕЗПЕКА (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС (Замовник) було укладено Договір № 1-1/оо про надання охоронних послуг, за умовами якого Замовник передає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по фізичній охороні майна і матеріальних цінностей, які знаходяться у правомірному володінні Замовника на його об`єкті, який розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська. 32 (територія ДП ІМТП ), критий склад № 8 з прилеглою територією, згідно план-схеми, шляхом встановлення 11 постів охорони із цілодобовим режимом роботи (Додаток № 2 до Договору).

Згідно п. 2.1 Договору щомісячна вартість послуг охорони за дійсним Договором складає 126 500 грн.. в т. ч. ПДВ - 21 083,33 грн.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2017 р. внесено зміни до п. 2.1 Договору, за якими щомісячна вартість послуг охорони складає 181 500 грн.. в т. ч. ПДВ 30 250,00 грн.

Додатковою угодою № 3 від 01.03.2018 р. внесено зміни до п. 2.1 Договору, за якими щомісячна вартість послуг охорони складає 264 000 грн.. в т. ч. ПДВ 44 000 грн.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що фактичне надання послуг охорони Виконавцем, згідно Договору, фіксується сторонами у двохсторонньому Акті виконаних робіт, який складається не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним і направляється Замовнику, при цьому допускається застосування електронної пошти з наступним наданням оригіналу. На протязі 10 діб після отримання вказаного Акту Замовник повинен підписати Акт або надати мотивовані письмові пояснення відмови його підписання.

Згідно п. 2.4 Договору оплата за охороні послуги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі наданих рахунків. За першу половину місяця розрахунок проводиться до 25 числа поточного місяця, за другу половину - протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку та акту виконаних робіт.

Пунктом 2.10 Договору визначено, що оплата вартості перепусток Виконавця на територію Іллічівського морського порту здійснюється за рахунок Замовника.

Положеннями п. 2.7 Договору визначено, що у випадку невиконання умов оплати Виконавець має право призупинити обслуговування Замовника. П. 10.1 Договору також передбачено, що у разі розірвання договору Замовник не звільняється від повного розрахунку за фактично надані послуги охорони об`єкта.

Пунктом 5.6 Договору визначено, що за надані послуги Замовник зобов`язаний сплачувати плату.

Кожна сторона зобов`язується виконувати свої зобов`язання згідно Договору належним чином і сприяти іншій стороні виконувати свої зобов`язання /п. 6.2 Договору/.

Судом досліджено надані позивачем акти надання послуг: № 17 від 31.03.2016 р. на суму наданих послуг 36 725.76 гри.; №24 від 30.04.2016 р. на суму наданих послуг 126 500 грн.; №32 від 31.05.2016 р. на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; №38 від 30.06.2016 р. на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; № 45 від 31.07.2016 р. на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; №53 від 31.08.2016 р. на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; № 56 від 30.09.2016 р. на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; №67 від 31.10.2016 р. на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; №74 від 30.11.2016 р. на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; №86 від 31.12.2016 р. на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; № 4 від 31.01.2017 р. на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; № 18 від 28.02.2017 р. на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; №34 від 31.03.2017 р. на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 50 від 30.04.2017 р. на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; №60 від 31.05.2017 р. на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; №84 від 30.06.2017 р. на суму наданих послуг 189 750,00 грн.; №90 від 31.07.2017 р. на суму наданих послуг 178 306,44 грн.; № 108 від 31.08.2017 р. на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 122 від 30.09.2017 р. на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 135 від 01.11.2017 р. на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 147 від 30.11.2017 р. на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 165 від 31.12.2017 р. на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 12 від 31.01.2018 р. на суму наданих послуг 181 500,00 грн.;№32 від 28.02.2018 р. на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; №41 від 31.03.2018 р. на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; №53 від 30.04.2018 р. на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; №69 від 31.05.2018 р. на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; №85 від 30.06.2018 р. на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; №99 від 31.07.2018 р. на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 107 від 31.08.2018 р. на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 122 від 30.09.2018 р. на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 128 від 30.09.2018 р. на суму наданих послуг 35 019,72 грн.; № 145 від 31.10.2018 р. на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 146 від 31.10.2018 р. на суму наданих послуг 73 187,28 грн.; № 162 від 30.11.2018 р. на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 163 від 30.11.2018 р. на суму наданих послуг 5 049,66 грн.; № 179 від 31.12.2018 р. на суму наданих послуг 260 852,44 грн. /том 1 а.с. 63/; № 1 від 15.01.2019 р. на суму наданих послуг 120 393,38 грн. /том 1 а.с. 66/.

Загальна вартість наданих послуг згідно вищезазначених актів надання послуг складає 6 48-1 784,68 грн.

Судом також досліджено надані позивачем реєстри операцій /том 1 а.с. 68-77/, з яких вбачається, що відповідачем було сплачено 6 100 538,86 грн.

15.01.2019 року сторонами підписано та скріплено печатками Перелік об`єктів та майна, які передані з під охорони ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА замовнику ТОВ ТРАНС-СЕРВІС у зв`язку із припиненням дії договору станом на 15.01.2019 року /том 1 а.с. 107-117/.

Судом встановлено, що предметом спору є стягнення з відповідача оплати за актом № 179 від 31.12.2018 р. на суму наданих послуг 260 852,44 грн. /том 1 а.с. 63/ та актом № 1 від 15.01.2019 р. на суму наданих послуг 120 393,38 грн. /том 1 а.с. 66/, а також нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати. Як вбачається із вказаних актів, акти не підписані стороною замовника.

Судом досліджено рахунки № 189 від 17.12.2018 року за надання охоронних послуг за період з 01.12.2018 року по 15.12.2018 року на суму 132 000,00 грн. /том 1 а.с. 64/, рахунок № 190 від 31.12.2018 року за надання охоронних послуг за період з 16.12.2018 року по 31.12.2018 року на суму 128 852,44 грн. /том 1 а.с. 65/, а також рахунок № 1 від 15.01.2019 року за надання охоронних послуг за період з 01.01.2019 року по 15.01.2019 року на суму 120 393,38 грн.

20.12.2018 року на позивач направив на адресу відповідача лист № 147/12, яким було повідомлено про необхідність сплати заборгованості за надані охоронні послуги, зокрема, за грудень 2018 р. Вказаний лист відповідач отримав 26.12.2018 року /том 1 а.с. 78-81/.

09.01.2019 року листом № 2/1 позивач направив відповідачу скоригований акт надання послуг від 31.12.2018 року № 179 та рахунки № 189, 190 від 27 і 31 грудня 2018 року відповідно. Судом встановлено, що вказаний лист отримано відповідачем 10.01.2019 року, про що свідчить відповідна відмітка получено ОСОБА_21 10.01.2019 /а.с. 82/.

14.11.2020 року позивач направив відповідачу лист № 25/1, в якому повторно було відправлено для підписання оригінали актів № 179 від 31.12.2018 р., № 1 від 15.01.2019 р. Позивач просив підписати вказані акти та направити їх на адресу виконавця у строк до 20.11.2020 року. З дослідженого судом поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 6509600622171 вбачається, що лист разом із оригіналами актів № 179 від 31.12.2018 р., № 1 від 15.01.2019 р. був вручений ТОВ ТРАНС-СЕРВІС 05.11.2020 р. /том 1 а.с. 119-121/.

Разом із тим, суд критично оцінює наданий відповідачем лист колишнього юрисконсульта ТОВ ТРАНС-СЕРВІС адвоката Короткова С.О., датований 19.11.2020 року /том 1 а.с. 212/, в якому повідомлено про неможливість та незаконність підписання наданих ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА актів надання послуг № 179 та № 1, з огляду на те, що вказаний лист не відповідає вимогам п. 4.4 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги оформлення документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. №55, згідно якого документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва організації, назва виду документа (не зазначають на листах), дата, реєстраційний індекс документа , заголовок до тексту документа, текст документа, підпис.

За таких обставин, враховуючи, що наданий відповідачем лист колишнього юрисконсульта ТОВ ТРАНС-СЕРВІС адвоката Короткова С.О., датований 19.11.2020 року /том 1 а.с. 212/, не містить обов`язкового реквізиту відповідно до п. 4.4 Національного стандарту України, а саме в листі не зазначено реєстраційний індекс документа, господарський суд позбавлений можливості пересвідчитися, що надані відповідачем лист ТОВ Двадцять п`ять годин вих. № 119 від 04.02.2021 року, акт ТОВ Двадцять п`ять годин № б/н від 10.12.2020 року та накладна кур`єрської служби № 9278 від 20.11.2020 року стосуються саме листа колишнього юрисконсульта ТОВ ТРАНС-СЕРВІС адвоката Короткова С.О., датований 19.11.2020 року /том 1 а.с. 212/. Оскільки лист, накладна, та акт ТОВ Двадцять п`ять годин не містять відмітки про реєстраційний індекс документа, що направляється ТОВ ТРАНС-СЕРВІС .

Судом досліджено наданий відповідачем лист ТОВ Транс-Сервіс вих. № 621/12 від 29.12.2018 року, адресований ПП Укртекбезпека , в якому повідомлено, що у грудні 2018 року підприємством не були виконані умови договору від 18.03.2016 року, а саме не забезпечена наявність постів охорони. У зв`язку із чим замовник повідомляє, що оплата за ненадані послуги у грудні 2018 року проведена бути не може. Запропоновано виконавцю надати податкову накладну із нульовими показниками за грудень 2018 року /том 2 а.с. 45/.

Господарський суд відхиляє вказаний лист ТОВ Транс-Сервіс вих. № 621/12 від 29.12.2018 року, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення вказаного листа позивачу.

14.01.2019 року відповідач направив позивачу лист вих. № 08/19 від 14.01.2019 року, в якому повідомлено про неможливість підписання акту надання послуг віл 31.12.2018 року № 179 через незабезпечення виконання ПП Укртекбезпека в грудні 2018 року умов договору № 1-1/оо від 18.03.2016 року. У вказаному листі вказано про повернення виконавцю рахунків № 189, 190 від 27 і 31 грудня 2018 року. Запропоновано надати відкоригований розрахунок до податкової накладної за грудень 2018 року із нульовими показниками. Лист адресовано директору ПП Укртекбезпека на адресу: 67562, Одеська обл., Лиманський р., с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26-А /том 2 а.с. 46/.

Судом досліджено накладну кур`єрської служби № 4815 від 14.01.2019 року, в якому у графі опис вкладення зазначено: лист за вих. № 08/19 від 14.01.2019 року. Разом із тим, у даній накладній кур`єрської служби вказана адреса одержувача ПП Укртекбезпека : м. Одеса, Жукова, 103, оф. 709. Відправлення містить відмітку про категорію відправки: стандарт з повідомленням /том 2 а.с. 47/.

Також судом досліджено лист ТОВ Двадцять п`ять годин вих. № 59 від 11.02.2021 року, в якому повідомлено, що відправлення за накладною № 4815 від 14.01.2019 року доставлялося одержувачу - ПП Укртекбезпека за адресою: Одеса, проспект Маршала Жукова, 103, оф. 709. Відправлення не було прийнято та запропоновано надіслати його за адерсою: 67562, Одеська обл., Лиманський р., с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26-А. Після переадресації відправлення за вказаною адресою одержувач був відсутній, залишено повідомлення про наявність відправлення. За наведених причин відправлення зберігалося в офісі протягом двох місяців та було утилізовано /том 2 а.с. 48/.

Господарський суд зауважує, що відповідно до п. 53 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, відправник посилки на бланку супровідної адреси повинен зробити розпорядження про подальші дії у разі неодержання посилки одержувачем.

Проте досліджена судом накладна кур`єрської служби № 4815 від 14.01.2019 року не містить на виконання п. 53 Правил розпорядження про переадресацію відправлення у випадку неодержання з адреси: Одеса, Жукова, 103, оф. 709 на адресу: 67562, Одеська обл., Лиманський р., с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26-А .

При цьому відповідно до п. 117 Правил, після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

А відтак так неодержаний одержувачем лист вих. № 08/19 від 14.01.2019 року у відповідності до п. 117 Правил повинен був бути повернутий відправнику.

Також суд зауважує, що відповідно до абз. 2 п. 119 Правил, невручені поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання .

Таким чином, господарський суд критично оцінює відомості, викладені у листі ТОВ Двадцять п`ять годин вих. № 59 від 11.02.2021 року стосовно утилізації відправлення після спливу двох місяців.

Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань лист відповідача вих. № 08/19 від 14.01.2019 року мав бути надісланий саме на адресу відповідача: 67562, Одеська обл., Лиманський р., с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26-А, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом із тим, господарський суд також відхиляє доводи відповідача стосовно не перебування відповідача за місцем реєстрації, та за адресою, вказаною, зокрема, у позовній заяві, а саме: 67562, Одеська обл., Лиманський р., с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26-А. Вказана адреса відповідача зазначена Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а від так в силу ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За таких обставин господарський суд відхиляє надані відповідачем роздруківки з відкритого доступу у мережі Інтернет щодо фактичного місцезнаходження позивача /том 1 а.с. 214-217/.

Матеріали справи містять наданий відповідачем лист позивача вих. № 27/6 від 06.06.2019 року, однак господарський суд не надає оцінку вказаному листу, оскільки вказаний лист всупереч положень ст. 76 ГПК України є неналежним доказом, оскільки відомості, які містяться у вказаному листі не входять до предмету доказування у даній справі.

Враховуючи встановлені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позивачем направлялися на адресу відповідача спірні акти надання послуг, а саме № 179 від 31.12.2018 року та № 1 від 15.01.2019 року, однак відповідачем вказані акти не підписані, та матеріали справи не містять належних доказів надання замовником на виконання п. 2.2 договору протягом 10 діб після отримання вказаного Акту мотивованих письмових пояснень відмови його підписання.

Судом встановлено, що за фактом наданих послуг згідно акту № 179 надання послуг від 31.12.2018 р. за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р. на суму 260 852,44 грн. Приватним підприємством УКРТЕКБЕЗПЕКА була виписана податкова накладна № 426від 31.12.2018 р. на суму коштів 260 852.44 грн.. в т. ч. податок на додану вартість 43 475.41 грн. /том 1 а.с. 83/.

Також за фактом наданих послуг згідно акту прийому-здачі наданих послуг № 1 від 15.01.2019р. за період з 01.01.2019 р. по 15.01.2019 р. на суму 120 393,38 грн. Приватним підприємством УКРТЕКБЕЗПЕКА була виписана податкова накладна № 1 від15.01.2019р. на суму коштів 120393.38 грн., в т. ч. податок на додану вартість 20 065.56 грн. /том 1 а.с. 91/.

Судом проаналізовано надані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 р. з додатком 5 та квитанцією про прийняття, а також податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2019 р. з додатком 5 та квитанцією про прийняття /том 1 а.с. 190-203/. Так, з додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за грудень 2018 р. вбачається, що ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА віднесло до податкового зобов`язання ПДВ у розмірі 43 475,41 грн. по взаємовідносинам з TOB ТРАНС-СЕРВІС (за ІПН 210016015410) за грудень 2018 р. Ці дані вказані у розділі І додатку 5 ( податкові зобов`язання ). Також, ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА віднесло до оподатковуваного доходу обсяги наданих послуг за актом № 179 надання послуг від 31.12.2018 р. за період з 01.12.2018р. по 31.12.2018 р. на суму 217 377,03 грн. (без ПДВ). Це також зазначено у розділі І додатку 5 ( податкові зобов`язання ) по взаємовідносинам з ТОВ ТРАНС-СЕРВІС (за ІПН 210016015410). ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА було задекларовано вказані податкові зобов`язання та сплачено податок на додану вартість за наданими послугами згідно акту № 179 надання послуг від 31.12.2018 р.

Також з додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень 2019 р. вбачається, що ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА віднесло до податкового зобов`язання ПДВ у розмірі 20 065,56 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ТРАНС-СЕРВІС (за ІПН 210016015410) за січень 2019 р. Ці дані вказані у розділі І додатку 5 ( податком зобов`язання ). Також, ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА віднесло до оподатковуваного доходу обсяги наданих послуг за актом № 1 від 15.01.2019 р. на суму коштів 100327,82 грн. (без ПДВ). Це також зазначено у розділі І додатку 5 ( податкові зобов`язання ) по взаємовідносинам з ТОВ ТРАНС-СЕРВІС (за ІПН 210016015410). ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА було задекларовано вказані податкові зобов`язання та сплачено податок на додану вартість за наданими послугами згідно акту № 1 надання послуг від 15.01.2019р.

Також судом досліджено документи, отримані від Головного управління ДПС в Одеській області на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2021 року про витребування доказів /вх. № 6257/21 від 05.03.2021 року/ (том 2 а.с. 53-57).

Положеннями п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, податкова накладна є одним з документів, який засвідчує факт здійснення господарської операції.

Разом із тим, господарський суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 825/1630/17, згідно якої, будь-яка господарська операція повинна, перш за все, мати ділову мету та економічну вигоду . З цього приводу, суд зазначив: водночас потрібно, щоб ці документи /договори, акти, видаткові накладні тощо/ підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку .

За таких обставин, господарський суд погоджується із доводами позивача, що податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 р. та за січень 2019 р. з додатками 5 підтверджують факт надання Приватним підприємством УКРТЕКБЕЗПЕКА послуг за Договором № l-1/oo про надання охоронних послуг від 18.03.2016 р. на підставі актів наданих послуг № 179 від 31.12.2018 р. на суму 260 852,44 грн., № 1 від 15.01.2019 р. на суму 120 393,38 грн., оскільки позивачем задекларовані податкові зобов`язання за фактом наданих вищевказаних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.10 договору, для оформлення перепусток для працівників ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА з метою здійснення ними охорони об`єкта Замовника на період з 29.11.2018 р. по 31.12.2018 р., та на період з 01.01.2019 р. по 17.01.2019 р., TOB ТРАНС-СЕРВІС були оформлені відповідні заявки. Так, у заявках № 25153 від 28.11.2018 р., № 25407 від 04.12.2018 р., № 40507 від 06.12.2018 р., № 40800 від 17.12.2018 р., № 40618 від 12.12.2018 р., № 40873 від 18.12.2018 р., № 41077 від 26.12.2018 р. № 41314 від 04.01.2019 р., № 411187 від 27.12.2018 р., № 41249 від 02.01.2019 р., № 41296 від 04.01.2019 р., № 41290 від 04.01.2019 р., № 41306 від 04.01.2019 р., № 41297 від 04.01.2019р., № 41364 від 08.01.2019 р., № 41418 від 08.01.2019 р. вказані особи, які здійснюють функції з охорони об`єкту Замовника, мета прибуття - охорона об`єкта , термін, на який потрібна перепустка.

Також судом досліджено надані позивачем документи на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2021 року про витребування доказів, а саме: цивільно-правовий договір № 0312/2 від 03.12.2018 р.; акт виконаних робіт від 10.01.2019 р.; видатковий касовий ордер № 003 від 10.01.2019 р.; цивільно-правовий договір № 0312/5 від 03.12.2018 р.; акт виконаних робіт від 10.01.2019 р.; видатковий касовий ордер № 002 від 10.01.2019 р.; цивільно-правовий договір № 0312/4 від 03.12.2018 р.; акт виконаних робіт від 10.01.2019 р.; видатковий касовий ордер № 001 від 10.01.2019 р.; цивільно-правовий договір № 0312/6 від 03.12.2018 р.; акт виконаних робіт від 10.01.2019 р.; видатковий касовий ордер № 004 від 10,01.2019 р.; цивільно-правовий договір №0312/3 від 03.12.2018 р.; акт виконаних робіт від 10.01.2019 р.; видатковий касовий ордер № 005 від 10.01.2019 р.; цивільно-правовий договір №0312/1 від 03.12.2018 р.; акт виконаних робіт від 10.01.2019 р.; свідоцтво про смерть; видатковий касовий ордер № 006 від 10.01.2019 р.; заява на видачу готівки №1 від 10.01.2019 р.; виписка банку за період з 10.01.2019 р. по 10.01.2019 р.; повідомлення про прийняття працівника на роботу від 11.10.2017 р. з квитанцією № 2 про прийняття від 11.10.2017 р.; видатковий касовий ордер № 29 від 22.12.2018 р.; видатковий касовий ордер № 31 від 28.12.2018 р.; видатковий касовий ордер № 15 від 16.01.2019 р.; договір про надання охоронних послуг № 06/2018 р. (субпідрядний) від 29.05.2018 р.; акт надання послуг № 49 від 31.12.2018 р.; дислокація постів за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р.; розрахунок вартості до акту № 49 від 31.12.2018 р.; акт надання послуг № 5 від 31.01.2019 р.; дислокація постів з 01.01.2019 р. по 15.01.2019 р.; розрахунок вартості до акту надання послуг № 5 від 31.01.2019 р.; ліцензія; виписка банку за період з 21.02.2019 р. по 01.04.2019 р. /том 2 а.с. 4-40/.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, ідо виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено, що предметом спору є стягнення з відповідача оплати за договором № 1-1/оо про надання охоронних послуг від 18.03.2016 року.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У ході розгляду справи судом не виявлено норм права, на які посилався позивач, що не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку, що позивачем у строк до 15.01.2019 року надавалися належним чином послуги з охорони відповідачу, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача оплати за актом № 179 від 31.12.2018 р. на суму наданих послуг 260 852,44 грн. та актом № 1 від 15.01.2019 р. на суму наданих послуг 120 393,38 грн. У зв`язку із чим, вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати, господарський суд зазначає наступне.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Положення ч. 1. 2. 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків: штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом вище, пунктом 2.7 договору передбачено, що у разі прострочення оплати послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Перевіривши розрахунки позивача з приводу нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає про правильність здійснених позивачем розрахунків, та відповідно розмір пені становить 67 050,86 грн; 21 674 грн. - 3 % річних; 27 457,11 грн. - інфляційні втрати.

При цьому суд погоджується із вихідними даними позивача при здійсненні розрахунку, а саме за актом № 179 - 25.01.2019 року (після закінчення 10 робочих днів з дати отримання акту) та за актом № 1 - 26.01.2019 року (оскільки послуги надавалися у першій половині місяця у відповідності до п. 2.4 договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи , визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення ; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом із тим, господарський суд зауважує, що посилання відповідача на пропуск позовної давності за вимогами про стягнення пені за актом № 179 від 31.12.2018 року суд не приймає до уваги, оскільки вказана заява була викладена відповідачем у письмових пояснення вх. № 8925/21 від 31.03.2021 року, що у відповідності до ч. 2 ст. 161 ГПК України, не є заявою по суті справи. При цьому суд враховує, що за правилами ч. 1 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи , визначених цим Кодексом.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати підлягають задоволенню.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "УКРТЕКБЕЗПЕКА" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 7 461,43 грн., що вбачається із платіжного доручення 30111454 від 23.12.2020 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог приватного підприємства "УКРТЕКБЕЗПЕКА" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 7 461,43 грн. підлягає стягненню з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС".

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного підприємства "УКРТЕКБЕЗПЕКА" - задовольнити у повному обсязі.

2 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" /ЄДРПОУ 21001601, адреса - 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 20/1/ на користь приватного підприємства "УКРТЕКБЕЗПЕКА" /ЄДРПОУ 35067535, адреса - 67562, Одеська обл., Лиманський р., с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26-А/ заборгованість за договором № 1-1/оо про надання охоронних послуг від 18.03.2016 року у розмірі 497 427,79 грн. /чотириста дев`яносто сім тисяч чотириста двадцять сім гривень 79 копійок/, з яких: 381 245,82 грн. - основний борг; - 67 050,86 грн. - пеня; 21 674 грн. - 3 % річних; 27 457,11 грн. - інфляційні втрати.

3 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС" /ЄДРПОУ 21001601, адреса - 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 20/1/ на користь приватного підприємства "УКРТЕКБЕЗПЕКА" /ЄДРПОУ 35067535, адреса - 67562, Одеська обл., Лиманський р., с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26-А/ судовий збір у розмірі 7 461,42 грн. /сім тисяч чотириста шістдесят одна гривня 42 копійки/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 травня 2021 р.

Суддя Н.Д. Петренко