Постанова

від 26.07.2021 по справі 916/3729/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3729/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області - адвокат Віноградова С.А. за довіреністю від 21.12.2020 року серія АЕ №184631;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ - адвокат Розенбойм Ю.О. за довіреністю від 10.05.2021 року № 260/05.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року, м. Одеса, суддя Петренко Н.Д., повний текст рішення складено та підписано 14.05.2021 року

у справі № 916/3729/20

за позовом Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м.Чорноморськ

про стягнення 497427,79 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В грудні 2020 року Приватне підприємство «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м.Чорноморськ, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ на користь Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області основну заборгованість у сумі 381245,82 грн., пеню в сумі 67050,86 грн., 3 % річних в сумі 21674 грн., інфляційні втрати в сумі 24757,11 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 7461,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором від 18.03.2016 року № 1-1/оо про надання охоронних послуг в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року у справі №916/3729/20 (суддя Петренко Н.Д.) позовні вимоги Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м.Чорноморськ на користь Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області заборгованість за договором № 1-1/оо про надання охоронних послуг від 18.03.2016 року у розмірі 497 427,79 грн., з яких: 381 245,82 грн. - основний борг, 67 050,86 грн. - пеня, 21 674 грн. - 3 % річних; 27 457,11 грн. - інфляційні втрати; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м.Чорноморськ на користь Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області судовий збір у розмірі 7 461,42 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у строк до 15.01.2019 року надавалися належним чином послуги з охорони відповідачу, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача оплати за актом № 179 від 31.12.2018 року на суму наданих послуг 260852,44 грн. та актом № 1 від 15.01.2019 року на суму наданих послуг 120393,38 грн., з огляду на що дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року у справі № 916/3729/20 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник щодо листування між сторонами та щодо надання товариством у належний строк мотивованих пояснень відмови в підписанні актів надання послуг зазначає, що позивач у відповіді на відзив стверджує, що акт наданих послуг за грудень 2018 року був вручений ним представнику скаржника з листом від 09.01.2019 року № 2/1. Водночас зазначений лист містить посилання на невідомий відкоригований акт від 31.12.2018 року №179, який у справі відсутній. Також лист позивача від 09.01.2019 року містить посилання на попередній лист скаржника від 29.12.2018 року № 621/12, який наявний у матеріалах справи та за змістом якого скаржник повідомляв позивача, що ним у грудні 2018 року не були виконані умови укладеного між ними договору, з огляду на що оплата за грудень 2018 року проведена бути не може. При цьому скаржник наголошує, що судом першої інстанції помилково зазначено, що у справі нібито відсутні докази направлення вказаного листа позивачу та його отримання позивачем, оскільки позивач сам визнав факт отримання цього листа та послався на нього у власному листі від 09.01.2019 року. Більш того, позивач у жодній заяві по суті справи не заперечував факт отримання вказаного листа.

Також скаржник вказує, що відкоригований акт, який було направлено йому із листом від 09.01.2019 року № 2/1 також було повернуто позивачу разом із листом від 14.01.2019 року, яким скаржник повідомив позивача про неможливість підписання акту надання послуг від 31.12.2018 року №179 через незабезпечення виконання умов договору в грудні 2018 року, а саме, не забезпечення наявності постів охорони. Також Товариство зазначило, що складений позивачем скоригований акт на суму 108688,51 грн. не може бути підписаний, оскільки послуги охорони мають надаватись у повному обсязі та на постійній основі.

Таким чином, на думку скаржника, ним було повістю дотримані умови пункту 2.2. розділу 2 договору, а саме - позивачу листом від 29.12.2018 року було повідомлено про факт незабезпечення ним створення постів охорони, що є предметом договору та основним обов`язком позивача за договором. Крім того, позивачу у встановлений вказаним пунктом договору строк було повернуто наданий ним відкоригований акт надання послуг разом із відповідними запереченнями.

Скаржник вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо поштового відправлення вказаного листа та його наслідків, оскільки такий лист було направлено не поштою, а через кур`єрську службу, що є різними видами господарської діяльності, а тому всі посилання суду на Правила надання послуг поштового зв`язку є безпідставними. Також безпідставними є посилання суду на те, що вказаний лист мав бути надісланий саме на юридичну адресу позивача, оскільки такий лист надсилався на обидві адреси позивача. Крім того, відповідно до інформації, яка знаходиться у відкритому доступі в мережі Інтернет, позивач не перебуває (не знаходиться) за місцезнаходженням, яке він зазначає у позовній заяві та у вихідній документації та яка зазначена в ЄДРЮОФОПГФ.

Окрім вказаного, відповідач зазначає, що після завершення вказаного вище листування між сторонами у справі, 04.11.2020 року (майже через два роки) позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 25/1 від 04.11.2020 року, до якого додав, зокрема, акт надання послуг № 179 від 31.12.2018 року. На вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ відповіло позивачу листом від 19.11.2020 року, в якому знову було повідомлено, що в грудні 2018 року та січні 2019 року позивач не надавав відповідачу послуги відповідно до умов діючого на той час договору про надання охоронних послуг № 1-1/оо від 18.03.2016 року, пости охорони були відсутні, пропуски для допуску на територію ДП МТП Чорноморськ підприємство позивача не отримувало, що унеможливлює підписання направлених актів.

При цьому, вказані докази, як зазначає скаржник, помилково відхилені судом першої інстанції із посиланням на п. 4.4. ДСТУ 4163-2003, оскільки укладений між сторонами договір не передбачав форми висловлення незгоди із підписанням акту.

Щодо податкових накладних скаржник зазначив, що позивачем була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладена № 426 від 31.12.2018 року. Водночас, відповідач в листі від 14.01.2019 року № 09/19 висловив пропозицію позивачу надати відкоригований розрахунок до податкової накладної за грудень 2018 року із нульовими показниками . Аналогічне прохання товариство висловило в листі від 19.11.2020 року, копія якого є в справі. Жодних заперечень проти обох вказаних листів та їх доказової сили позивач в ході розгляду справи не висловив, від складання відкоригованого розрахунку до податкової накладної ухилився, з огляду на що посилання останнього на таку податкову накладну є безпідставними.

До того ж, як вказує скаржник, ним така податкова накладна до складу податкового кредиту включена не була, що підтверджено листом ГУ ДПС в Одеській області від 03.03.2021 року.

Щодо позовної давності, то скаржник зауважив, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги його заяву, викладену у письмових пояснення у справі від 31.03.2021 року, оскільки законодавством України не встановлено вимог щодо форми заяви про сплив позовної давності, відтак її може бути викладено в будь-якій формі.

Окрім вказаного, скаржник посилається на те, що позивачем належними доказами не було доведено факту оформлення перепусток працівникам позивача на територію порту, оскільки, надані позивачем цивільно-правові договором не можуть бути належними доказами того, що вказані у них фізичні особи працювали у позивача та, відповідно, могли бути задіяні в ході надання послуг за договором. Також, як вбачається з наданих позивачем заявок на оформлення пішохідних перепусток на територію порту, в деякі періоди місяця перепустки взагалі не оформлювались, а в інші періоди кількість осіб не співпадає із кількістю постів відповідача, забезпечення охорони яких було обов`язком позивача. Також позивач не надав жодного графіку чергування чи іншого документу, з якого можна було б встановити, хто саме та у який день нібито здійснював охорону майна відповідача відповідно до умов договору, оскільки вказані у заявках особи фізично не могли здійснювати цілодобову охорону майна відповідача протягом багатьох днів поспіль.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС , м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року у справі № 916/3729/20, справу призначено до судового розгляду.

06.07.2021 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС , м. Чорноморськ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року у справі 916/3729/20 залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач зазначає, що відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутній акт №179 від 31 гру дня 2018 року, проте вказане не відповідає дійсності, оскільки вказаний акт є в матеріалах справи та був поданий разом із позовною заявою. Також не заслуговують на увагу доводи скаржника стосовно того, що позивачем було отримано лист від 29.12.2018 року №621/12 саме того змісту, який був наданий представником відповідача при розгляді справи у суді першої інстанції. Як правильно вказано у судовому рішенні, матеріали справи не містять доказів направлення вказаного листа позивачу.

Необґрунтованим також є посилання апелянта на лист від 14.01.2019 року № 08/19, оскільки позивач не отримував вказаний лист, як і посилання скаржника на те, що він надсилав такий лист на іншу адресу позивача: 67562, Одеська обл., Лиманський року, с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26-А, оскільки докази надсилання листа на вказану адресу відсутні.

Крім того, як вказує позивач, листом від 04.11.2020 року № 25/1 на адресу відповідача повторно було відправлено для підписання оригінали актів № 179 від 31.12.2018 року, № 1 від 15.01.2019 року, який відповідачем був отриманий, однак, в порушення п. 6.2 договору останнім не було підписано вказані акти та не було надано ніяких мотивованих пояснень на лист від 04.11.2020 року № 25/1, та не було здійснено оплати згідно вказаних актів. Посилання апелянта на те, що він відповів на вказаний лист від 04.11.2020 року № 25/1 листом від 19.11.2020 року є необґрунтованим, оскільки позивач не отримував вказаний лист від 19.11.2020 року, належні докази щодо направлення та вручення вказаного листа позивачу відсутні.

Крім того, як вказує позивач, незалежно від того, чи направлялися листи від 29.12.2018 року № 621/12, від 14.01.2019 року № 08/19, від 19.11.2020 року на адресу позивача чи ні, вказане не спростовує факту надання позивачем охоронних послуг на підставі актів № 179 від 31.12.2018 року, № 1 від 15.01.2019 року. Факт надання позивачем охоронних послуг згідно вказаних актів за період грудень 2018 року, першу половину січня 2019 року підтверджується у сукупності документами, які надані позивачем разом з позовною заявою та які додатково надані позивачем на виконання ухвали суду від 10.02.2021 року про витребування доказів, а саме: податковою накладною № 426 від 31.12.2018 року, податковою накладною № 1 від 15.01.2019 року, податковою декларацією позивача з податку на додану вартість за грудень 2018 року з додатком 5 та квитанцією про прийняття, податковою декларацією позивача з податку на додану вартість за січень 2019 року з додатком 5 та квитанцією про прийняття, Переліком об`єктів та майна, які передані з під охорони від позивача відповідачу у зв`язку з припиненням дії договору станом на 15.01.2019 року, листом ГУ ДПС в Одеській області від 03.03.2021 року та інші.

Стосовно доводів апелянта щодо податкових накладних, позивач зазначає, що апелянт вказує, що в листах від 14.01.2019 року № 09/19, від 19.11.2020 року була висловлена пропозиція позивачу надати відкоригований розрахунок до податкової накладної за грудень 2018 року із нульовими показниками, проте, як вже зазначалося вище, позивач не отримував вказані листи.

Так, за фактом наданих послуг згідно акту № 179 надання послуг від 31.12.2018 року за період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року на суму 260 852,44 грн. Приватним підприємством УКРТЕКБЕЗПЕКА була складена податкова накладна № 426 від 31.12.2018 року на суму коштів 260 852,44 грн., в т. ч. податок на додану вартість 43 475,41 грн. За фактом наданих послуг згідно акту прийому-здачі наданих послуг № 1 від 15.01.2019 року за період з 01.01.2019 року по 15.01.2019 року на суму 120 393,38 грн. Приватним підприємством УКРТЕКБЕЗПЕКА була складена податкова накладна № 1 від 15.01.2019 року на суму коштів 120393,38 грн., в т. ч. податок на додану вартість 20 065,56 грн.

У листі ГУ ДПС в Одеській області від 03.03.2021 року вказано, що податок на додану вартість у розмірі 43 475,71 грн. по податковій накладній від 31.12.2018 року № 426 Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС включено до додатку 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту та Декларації з податку на додану вартість розділу 11 Податковий кредит . Як вбачається з додатку 5 до податкової декларації від 19.02.2019 року у розділі 11 Податковий кредит , рядок 41, Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 43475,41 грн. по податковій накладній за грудень 2018 року, постачальник послуг - ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА (індивідуальний податковий номер: 350675315174). Включення відповідачем до податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній від 31.12.2018 року №426 додатково, у сукупності з іншими доказами, також підтверджує, що підприємство отримувало охоронні послуги за грудень 2018 року.

Стосовно доводів апелянта щодо позовної давності позивача зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пеня за актом № 179 від 31.12.2018 року була нарахована за шість місяців, не за більший проміжок часу, тобто не має місце пропущення строку позовної давності.

При цьому судом першої інстанції правильно застосовано положення ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що посилання відповідача на пропуск позовної давності за вимогами про стягнення пені за актом № 179 від 31.12.2018 року не приймається до уваги, оскільки вказана заява була викладена відповідачем у письмових пояснення вх. № 8925/21 від 31.03.2021 року, що у відповідності до ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, не є заявою по суті справи.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС , м. Чорноморськ потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року у справі № 916/3729/20 - скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

18.03.2016 року між Приватним підприємством «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ (замовник) було укладено договір №1-1/оо про надання охоронних послуг, за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по фізичній охороні майна і матеріальних цінностей, які знаходяться у правомірному володінні замовника на його об`єкті, який розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 32 (територія ДП ІМТП ), критий склад № 8 з прилеглою територією, згідно план-схеми, шляхом встановлення 11 постів охорони із цілодобовим режимом роботи (додаток № 2 до договору).

Згідно п. 2.1 договору щомісячна вартість послуг охорони за дійсним договором складає 126 500 грн.. в т. ч. ПДВ - 21 083,33 грн.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2017 року внесено зміни до п. 2.1 договору, за якими щомісячна вартість послуг охорони складає 181 500,00 грн. в т. ч. ПДВ 30 250,00 грн.

Додатковою угодою № 3 від 01.03.2018 року внесено зміни до п. 2.1 договору, за якими щомісячна вартість послуг охорони складає 264 000,00 грн. в т. ч. ПДВ 44 000,00 грн.

Пунктом 2.2 договору визначено, що фактичне надання послуг охорони виконавцем, згідно договору, фіксується сторонами у двохсторонньому акті виконаних робіт, який складається не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним і направляється замовнику, при цьому допускається застосування електронної пошти з наступним наданням оригіналу. На протязі 10 діб після отримання вказаного акту замовник повинен підписати акт або надати мотивовані письмові пояснення відмови його підписання.

Згідно з п. 2.4 договору оплата за охоронні послуги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі наданих рахунків. За першу половину місяця розрахунок проводиться до 25 числа поточного місяця, за другу половину - протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку та акту виконаних робіт.

Пунктом 2.10 договору визначено, що оплата вартості перепусток виконавця на територію Іллічівського морського порту здійснюється за рахунок замовника.

Відповідно до п. 5.6 договору за надані послуги замовник зобов`язаний сплачувати плату.

Кожна сторона зобов`язується виконувати свої зобов`язання згідно договору належним чином і сприяти іншій стороні виконувати свої зобов`язання (п. 6.2 договору).

На виконання умов договору позивачем відповідачу протягом березня 2016 року по грудень 2018 року було надано обумовлені договором послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаним та скріпленими печатками сторін актами наданих послуг, зокрема: № 17 від 31.03.2016 року на суму наданих послуг 36725,76 грн.; № 24 від 30.04.2016 року на суму наданих послуг 126500,00 грн.; № 32 від 31.05.2016 року на суму наданих послуг 126500,00 грн.; № 38 від 30.06.2016 року на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; № 45 від 31.07.2016 року на суму наданих послуг 126 500,00 грн.; № 53 від 31.08.2016 року на суму наданих послуг 126500,00 грн.; № 56 від 30.09.2016 року на суму наданих послуг 126500,00 грн.; № 67 від 31.10.2016 року на суму наданих послуг 126500,00 грн.; №74 від 30.11.2016 року на суму наданих послуг 126500,00 грн.; № 86 від 31.12.2016 року на суму наданих послуг 126500,00 грн.; № 4 від 31.01.2017 року на суму наданих послуг 126500,00 грн.; № 18 від 28.02.2017 року на суму наданих послуг 126500,00 грн.; №34 від 31.03.2017 року на суму наданих послуг 181500,00 грн.; № 50 від 30.04.2017 року на суму наданих послуг 181500,00 грн.; № 60 від 31.05.2017 року на суму наданих послуг 181500,00 грн.; № 84 від 30.06.2017 року на суму наданих послуг 189750,00 грн.; № 90 від 31.07.2017 року на суму наданих послуг 178 306,44 грн.; № 108 від 31.08.2017 року на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 122 від 30.09.2017 року на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 135 від 01.11.2017 року на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 147 від 30.11.2017 року на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 165 від 31.12.2017 року на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; № 12 від 31.01.2018 року на суму наданих послуг 181 500,00 грн.;№32 від 28.02.2018 року на суму наданих послуг 181 500,00 грн.; №41 від 31.03.2018 року на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; №53 від 30.04.2018 року на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; №69 від 31.05.2018 року на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; №85 від 30.06.2018 року на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 99 від 31.07.2018 року на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 107 від 31.08.2018 року на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 122 від 30.09.2018 року на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 128 від 30.09.2018 року на суму наданих послуг 35 019,72 грн.; № 145 від 31.10.2018 року на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 146 від 31.10.2018 року на суму наданих послуг 73187,28 грн.; № 162 від 30.11.2018 року на суму наданих послуг 264 000,00 грн.; № 163 від 30.11.2018 року на суму наданих послуг 5 049,66 грн.

Вартість вказаних послуг відповідачем оплачена в повному обсязі.

Також матеріали справи місять складені та підписані зі сторони позивача акти наданих послуг № 179 від 31.12.2018 року на суму 260 852,44 грн. та № 1 від 15.01.2019 року на суму наданих послуг 120 393,38 грн., які зі сторони відповідача не підписані, стягнення грошових коштів за якими є предметом розгляду даного спору.

20.12.2018 року листом за № 147/12 Приватне підприємство «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с.Крижанівка Лиманського району Одеської області повідомило відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ про необхідність сплати заборгованості за надані охоронні послуги, зокрема, за грудень 2018 року. Вказаний лист відповідач отримав 26.12.2018 року.

Листом від 29.12.2018 року № 621/12 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ повідомило позивача про те, що у грудні 2018 року позивачем не були виконані умови договору від 18.03.2016 року, а саме: не забезпечена наявність постів охорони, у зв`язку із чим замовник повідомив, що оплата за ненадані послуги у грудні 2018 року проведена бути не може та запропонував виконавцю надати податкову накладну із нульовими показниками за грудень 2018 року.

09.01.2019 року листом № 2/1 позивач у відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ від 29.12.2018 року № 621/12 направив відповідачу скоригований акт надання послуг від 31.12.2018 року № 179 та рахунки № 189, 190 від 27 і 31 грудня 2018 року відповідно. Вказаний лист отримано відповідачем 10.01.2019 року, про що свідчить відповідна відмітка получено Самотоенко Н.М. 10.01.2019 .

Листом від 14.01.2019 року вих. № 08/19 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ повідомило позивача про неможливість підписання акту надання послуг віл 31.12.2018 року № 179 через незабезпечення виконання відповідачем в грудні 2018 року умов договору № 1-1/оо від 18.03.2016 року. У вказаному листі також вказано про повернення виконавцю рахунків № 189, 190 від 27 і 31 грудня 2018 року та запропоновано надати відкоригований розрахунок до податкової накладної за грудень 2018 року із нульовими показниками.

На підтвердження відправлення вказаного листа матеріали справи містять:

- накладну кур`єрської служби ТОВ Двадцять п`ять годин № 4815 від 14.01.2019 року, в якому у графі опис вкладення зазначено: лист за вих. № 08/19 від 14.01.2019 року, на адресу Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області: м. Одеса, Жукова, 103, оф. 709;

- лист ТОВ Двадцять п`ять годин вих. № 59 від 11.02.2021 року, в якому повідомлено, що відправлення за накладною № 4815 від 14.01.2019 року доставлялося одержувачу - ПП УКРТЕКБЕЗПЕКА за адресою: Одеса, проспект Маршала Жукова, 103, оф. 709, проте не було прийнято та запропоновано надіслати його за адресою: 67562, Одеська обл., Лиманський року, с.Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26-А. Після переадресації відправлення за вказаною адресою одержувач був відсутній, залишено повідомлення про наявність відправлення. За наведених причин відправлення зберігалося в офісі протягом двох місяців та було утилізовано.

15.01.2019 року сторонами підписано та скріплено печатками Перелік об`єктів та майна, які передані з під охорони Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с.Крижанівка Лиманського району Одеської області замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ у зв`язку із припиненням дії договору станом на 15.01.2019 року.

04.11.2020 року позивач направив відповідачу лист № 25/1, в якому повторно було відправлено для підписання оригінали актів № 179 від 31.12.2018 року, № 1 від 15.01.2019 року. Позивач просив підписати вказані акти та направити їх на адресу виконавця у строк до 20.11.2020 року. Лист разом із оригіналами актів № 179 від 31.12.2018 року, № 1 від 15.01.2019 року був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м.Чорноморськ 05.11.2020 року.

Листом від 19.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м.Чорноморськ повідомило позивача про неможливість та незаконність підписання наданих Приватним підприємством «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області актів надання послуг № 179 та № 1, з огляду на те, що позивач за твердженням відповідача належним чином не надав обумовлені договором послуги охорони протягом грудня 2018 року - першої половини січня 2019 року.

На підтвердження направлення вказаного листа матеріли справи містять:

- накладну кур`єрської служби доставки ТОВ Двадцять п`ять годин від 20.11.2020 року № 9278 на адресу Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області: вул. Ветеранів, 26а, Крижанівка, Лиманський район, Одеська область;

- акт ТОВ Двадцять п`ять годин від 10.12.2020 року про невручення листа від 19.11.2020 року адресату;

- лист ТОВ Двадцять п`ять годин від 04.02.2021 року вих. № 119 на адресу відповідача, яким повідомлено, що лист від 19.11.2020 року не був вручений одержувачу в зв`язку з відсутністю адреса за вказаною в накладній адресою.

Також матеріли справи містять:

- податкову накладна № 426 від 31.12.2018 року на суму коштів 260 852,44 грн., в т. ч. податок на додану вартість 43 475,41 грн., складену та зареєстровану Приватним підприємством «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області за фактом наданих послуг згідно акту № 179 надання послуг від 31.12.2018 року за період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року на суму 260 852,44 грн.;

- податкову накладна № 1 від 15.01.2019 року на суму коштів 120393,38 грн., в т. ч. податок на додану вартість 20 065,56 грн., складену та зареєстровану Приватним підприємством «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області за фактом наданих послуг згідно акту № 1 від 15.01.2019року за період з 01.01.2019 року по 15.01.2019 року на суму 120 393,38 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року з додатком 5 та квитанцією про прийняття, з яких вбачається, що за грудень 2018 року Приватне підприємство «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області до податкового зобов`язання ПДВ у розмірі 43 475,41 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ (за ІПН 210016015410) за грудень 2018 року;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2019 року з додатком 5 та квитанцією про прийняття, з яких вбачається, що за січень 2019 року Приватне підприємство «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області віднесло до податкового зобов`язання ПДВ у розмірі 20 065,56 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ (за ІПН 210016015410) за січень 2019 року;

- лист Головного управління ДПС в Одеській області на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 10.02.2021 року про витребування доказів вх. №6257/21 від 05.03.2021 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ включило до податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 43 475,41 грн., проте не включило податок на додану вартість в розмірі 20 065,56 грн.;

- заявки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м.Чорноморськ на оформлення перепусток для працівників Приватного підприємства УКРТЕКБЕЗПЕКА з метою здійснення ними охорони об`єкта Замовника на період з 29.11.2018 року по 31.12.2018 року, та на період з 01.01.2019 року по 17.01.2019 року, а саме: № 25153 від 28.11.2018 року, № 25407 від 04.12.2018 року, № 40507 від 06.12.2018 року, № 40800 від 17.12.2018 року, № 40618 від 12.12.2018 року, №40873 від 18.12.2018 року, № 41077 від 26.12.2018 року, № 41314 від 04.01.2019 року, №411187 від 27.12.2018 року, № 41249 від 02.01.2019 року, № 41296 від 04.01.2019 року, №41290 від 04.01.2019 року, № 41306 від 04.01.2019 року, № 41297 від 04.01.2019 року, № 41364 від 08.01.2019 року, № 41418 від 08.01.2019 року;

- цивільно-правовий договір № 0312/2 від 03.12.2018 року; акт виконаних робіт від 10.01.2019 року; видатковий касовий ордер № 003 від 10.01.2019 року; цивільно-правовий договір № 0312/5 від 03.12.2018 року; акт виконаних робіт від 10.01.2019 року; видатковий касовий ордер № 002 від 10.01.2019 року; цивільно-правовий договір № 0312/4 від 03.12.2018 року; акт виконаних робіт від 10.01.2019 року; видатковий касовий ордер № 001 від 10.01.2019 року; цивільно-правовий договір № 0312/6 від 03.12.2018 року; акт виконаних робіт від 10.01.2019 року; видатковий касовий ордер № 004 від 10,01.2019 року; цивільно-правовий договір № 0312/3 від 03.12.2018 року; акт виконаних робіт від 10.01.2019 року; видатковий касовий ордер № 005 від 10.01.2019 року; цивільно-правовий договір №0312/1 від 03.12.2018 року; акт виконаних робіт від 10.01.2019 року; свідоцтво про смерть; видатковий касовий ордер № 006 від 10.01.2019 року; заява на видачу готівки №1 від 10.01.2019 року; виписка банку за період з 10.01.2019 року по 10.01.2019 року; повідомлення про прийняття працівника на роботу від 11.10.2017 року з квитанцією № 2 про прийняття від 11.10.2017 року; видатковий касовий ордер № 29 від 22.12.2018 року; видатковий касовий ордер № 31 від 28.12.2018 року; видатковий касовий ордер № 15 від 16.01.2019 року; договір про надання охоронних послуг № 06/2018 року (субпідрядний) від 29.05.2018 року; акт надання послуг № 49 від 31.12.2018 року; дислокація постів за період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року; розрахунок вартості до акту № 49 від 31.12.2018 року; акт надання послуг № 5 від 31.01.2019 року; дислокація постів з 01.01.2019 року по 15.01.2019 року; розрахунок вартості до акту надання послуг № 5 від 31.01.2019 року; ліцензія; виписка банку за період з 21.02.2019 року по 01.04.2019 року.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2016 року між Приватним підприємством «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ (замовник) було укладено договір № 1-1/оо про надання охоронних послуг, за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по фізичній охороні майна і матеріальних цінностей, які знаходяться у правомірному володінні замовника на його об`єкті, який розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 32 (територія ДП ІМТП ), критий склад № 8 з прилеглою територією, згідно план-схеми, шляхом встановлення 11 постів охорони із цілодобовим режимом роботи (додаток № 2 до договору).

На підставі вказаного договору між сторонами довготривалий час (з 18.03.2016 року по грудень 2018 року) існували господарські правовідносини: позивачем надавались послуги охорони, а відповідачем відповідні послуги приймались без зауважень та заперечень та оплачувались в повному обсязі, що сторонами не заперечується та підтверджується наявними в матеріалами справи підписаним та скріпленими печатками сторін актами наданих послуг.

Предметом позову у даній справі є стягнення основної заборгованості у сумі 381245,82 грн. за послуги, надані в грудні 2018 року - першій половині січня 2019 року.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що ним у вказаний проміжок часу послуги охорони надавались належним чином, було складено відповідні акти наданих послуг, які направлені відповідачу, проте останнім підписані так і не були, кошти за послуги охорони досі не сплачені.

При цьому, заперечення відповідача ґрунтуються на твердженні про те, що позивачем в період грудень 2018 року - перша половина січня 2019 року обумовлені договором послуги охорони належним чином надані не були, з огляду на що відповідач, як замовник за договором, у відповідності до п. 2.2. протягом 10 днів з моменту отримання акту наданих послуг, направив позивачу мотивовану відмову від підписання таких актів.

Дослідивши такі твердження сторін та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, судова колегія зазначає таке.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що фактичне надання послуг охорони виконавцем, згідно договору, фіксується сторонами у двохсторонньому акті виконаних робіт, який складається не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним і направляється замовнику, при цьому допускається застосування електронної пошти з наступним наданням оригіналу. На протязі 10 діб після отримання вказаного акту замовник повинен підписати акт або надати мотивовані письмові пояснення відмови його підписання (п. 2.2. договору).

Згідно п. 2.4 договору оплата за охоронні послуги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі наданих рахунків. За першу половину місяця розрахунок проводиться до 25 числа поточного місяця, за другу половину - протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку та акту виконаних робіт.

Тобто, сторони скориставшись принципом свободи договору, підписавши вказаний договір, в добровільному порядку погодили, що факт надання послуг підтверджується підписаним між сторонами актом наданих послуг, який, разом із рахунком, є підставою для перерахування коштів при остаточному розрахунку між ними за місяць.

При цьому, умовами договору також врегульовано порядок підписання актів наданих послуг: на протязі 10 діб після отримання акту замовник повинен підписати акт або надати мотивовані письмові пояснення відмови його підписання.

Так, як вбачається з матеріалів справи, що 20.12.2018 року листом за № 147/12 Приватне підприємство «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області повідомило відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м.Чорноморськ про необхідність сплати заборгованості за надані охоронні послуги, зокрема, за грудень 2018 року. Вказаний лист відповідач отримав 26.12.2018 року.

Тобто, починаючи з 26.12.2018 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ було десять днів для того, щоб або підписати отриманий акт надання послуг, або надати мотивовану відмову від його підписання.

Так, листом від 29.12.2018 року № 621/12 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ повідомило позивача про те, що у грудні 2018 року позивачем не були виконані умови договору від 18.03.2016 року, а саме не забезпечена наявність постів охорони, у зв`язку із чим замовник повідомив, що оплата за ненадані послуги у грудні 2018 року проведена бути не може та запропонував виконавцю надати податкову накладну із нульовими показниками за грудень 2018 року.

Отже, вказаним листом відповідач відмовився від підписання надісланого позивачем акту, мотивувавши свою відмову неналежним виконанням Приватним підприємством «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області свої зобов`язань за укладеним між сторонами договором.

Разом з тим, як вбачається з позиції позивача, він вказаний лист не отримував. Дійсно, матеріали справи не містять доказів направлення вказаного листа позивачу.

Разом з тим, 09.01.2019 року листом № 2/1 позивач у відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ від 29.12.2018 року №621/12 направив відповідачу скоригований акт надання послуг від 31.12.2018 року № 179 та рахунки №189, 190 від 27 і 31 грудня 2018 року відповідно.

Тобто, не дивлячись на відсутність доказів надсилання листа з відмовою від підписання акту, позивач самостійно, листом від 09.01.2019 року № 2/1 підтвердив отримання відмови відповідача від підписання акту, висловлену в листі від 29.12.2018 року № 621/12, з огляду на що, за переконанням судової колегії, суд першої інстанції помилково не прийняв вказаний доказ, як належний та вірогідний.

Тому судова колегія зазначає, що відповідач довів суду той факт, що у відповідності до п. 2.2. договору останній протягом 10 днів з дня отримання акту наданих послуг направив позивачу належним чином оформлену мотивовану відмову від його підписання.

При цьому, з листа позивача від 09.01.2019 року № 2/1 вбачається, що така відмова фактично була останнім прийнята, оскільки вказаним листом позивач направив на адресу відповідача скоригований акт надання послуг від 31.12.2018 року № 179 та рахунки № 189, 190 від 27 і 31 грудня 2018 року відповідно.

З огляду на вказане колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що сторонами у справі належним чином факт приймання-передачі наданих послуг за договором за грудень 2018 року оформлено не було.

При цьому, як вже зазначалось, у відповідності до п. 2.4. договору обов`язок відповідача з оплати за охоронні послуги виникає на підставі рахунку та акту виконаних робіт, тобто, тільки при наявності цих спільних умов, а з огляду на те, що акт наданих послуг не підписаний, послуги не прийняті і в матеріалах справи відсутнє судове рішення щодо спонукання відповідача виконати його договірні зобов`язання в цій частині у випадку, якщо позивач вважає його дії неправомірними тощо, тому судова колегія зазначає, що фактично немає належним чином оформленого акту приймання - передачі послуг, а тому обов`язок відповідача оплатити послуги з охорони за вказаним актом за умовами договору не настав.

Що стосується акту наданих послуг за першу половину січня 2019 року - № 1 від 15.01.2019 року, судова колегія зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що 15.01.2019 року сторони розірвали договір та підписали Перелік об`єктів та майна, які передані з - під охорони Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м.Чорноморськ.

Тобто, починаючи з 15.01.2019 року договір про надання охоронних послуг від 18.03.2016 року № 1-1/оо припинив свою дію.

Доказів того, що після вказаної дати або під час розірвання договору, позивачем відповідачу було надано акт № 1 від 15.01.2019 року матеріли справи не містять. Єдиним доказом на підтвердження надсилання вищевказаного акту на адресу відповідача є лист позивача, датований 04.11.2020 року (тобто, майже через два роки після припинення сторонами в добровільному порядку договірних відносин) за вих. № 25/1, разом з яким позивачем нібито повторно було відправлено відповідачу для підписання оригінали актів №179 від 31.12.2018 року, № 1 від 15.01.2019 року та у якому позивач просив підписати вказані акти та направити їх на адресу виконавця у строк до 20.11.2020 року. Лист разом із оригіналами актів № 179 від 31.12.2018 року, № 1 від 15.01.2019 року був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ.

При цьому, листом від 19.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ повідомило позивача про неможливість та незаконність підписання наданих Приватним підприємством «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області актів надання послуг № 179 та № 1, з огляду на те, що позивач належним чином не надав йому обумовлені договором послуги охорони протягом грудня 2018 року - першої половини січня 2019 року.

На підтвердження направлення вказаного листа матеріли справи містять:

- накладну кур`єрської служби доставки ТОВ Двадцять п`ять годин від 20.11.2020 року № 9278 на адресу Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області: вул. Ветеранів, 26а, Крижанівка, Лиманський район, Одеська область;

- акт ТОВ Двадцять п`ять годин від 10.12.2020 року про невручення листа від 19.11.2020 року адресату;

- лист ТОВ Двадцять п`ять годин від 04.02.2021 року вих. № 119 на адресу відповідача, яким повідомлено, що лист від 19.11.2020 року не був вручений одержувачу в зв`язку з відсутністю адреса за вказаною в накладній адресою.

Доказів отримання вказаного листа матеріали справи не містять, проте колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зауважує, що оскільки вказаний лист направлявся за офіційною юридичною адресою позивача, яка міститься в ЄДРЮОФОПГФ та не був вручений в зв`язку з відсутністю позивача за місцем його реєстрації, з огляду на що судова колегія вважає, що відповідачем було вчинено всі необхідні дії з висловлення своєї незгоди з отриманим актом, його підписанням, та належним направленням такої незгоди позивачу.

Що стосується посилань суду першої інстанції на те, що вищезазначений лист відповідача є неналежним доказом у справі із посиланням на відсутність у листі реєстраційного індексу документа відповідно до п. 4.4. ДСТУ 4163-2003, судова колегія зазначає, що відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 23.08.2019 року у справі №910/13094/17 та від 24.09.2020 у справі № 5023/9521/11, вирішуючи питання належності та/або допустимості доказів, суд має зважати не лише суто на їх оформлення, але й на обґрунтування та докази, які стосуються змісту цих документів та об`єктивно можуть змінити суть обставин, з`ясування яких входять до предмету доказування у справі.

Судова колегія зауважує, що в даному випадку відсутність такого реквізиту документа, як реєстраційний індекс, не може принципово впливати на достовірність чи інші властивості такого документу, як доказу, до того ж, вказаний лист містить інші реквізити, такі дата (19.11.2020 року) та підпис Короткова О.О., що дає змогу ідентифікувати такий документ, в тому числі і щодо його направлення, оскільки кур`єрська накладна ТОВ Двадцять п`ять годин , з опису якої вбачається, що направлявся лист від 19.11.2020 року за підписом Короткова О.О.

З огляду на вказане,колегія суддів приймає такий лист як належний доказ у справі, а висновки суду першої інстанції щодо його неналежності як доказу є передчасними, необґрунтованими та такими, що зроблені з проявом надмірного формалізму, що є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, судова колегія наголошує, що оскільки правовідносини сторін за спірним договором припинились ще 15.01.2019 року, дія договору після вказаної дати в частині обов`язку надсилання та підписання актів виконаних робіт також припинилась і направлення таких документів в 2020 році без подальшого вирішення питання в судовому порядку стосовно факту належного виконання сторонами їх договірних обов`язків не свідчить про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг.

Таким чином, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що сторонами у справі належним чином факт приймання-передачі наданих послуг за договором за першу половину січня 2019 року також оформлено не було.

При цьому, як вже зазначалось, у відповідності до п. 2.4. договору обов`язок відповідача з оплати за охоронні послуги виникає на підставі рахунку та акту виконаних робіт, з огляду на те, що акт наданих послуг № 1 від 15.01.2019 року також не підписаний, судова колегія зазначає, що фактично немає належним чином оформленого акту приймання - передачі послуг, а тому обов`язок відповідача оплатити послуги з охорони за вказаним актом за умовами договору також не настав.

З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що оскільки сторонами у справі, як контрагентами за договором про надання охоронних послуг від 18.03.2016 року № 1-1/оо акти виконаних робіт за грудень 2018 року та першу половину січня 2019 року підписані не були, враховуючи наявність обґрунтованої письмової відмови від їх підписання, яка належним чинам направлялась позивачу, з огляду на умови вищезазначеного договору у відповідача обов`язок з оплати охоронних послуг, які не належним чином прийняті не були, не виник.

Щодо посилань позивача та суду першої інстанції на наявні у матеріалах справи податкові накладні, які були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем, як на докази надання та прийняття охоронних послуг, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Так, згідно з п. 201.1., 201.7., 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстріподаткових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно зі ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є саме первинні документи з відображення господарських операцій.

Також у вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів здійснення господарської операції) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у ст. 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Таким чином, самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального надання послуг та їх прийняття, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

При цьому, як вже зазначалось раніше, фактом підтвердження господарської операції за спірним договором згідно з узгодженими сторонами в добровільному порядку умовами є первинні документи, а саме, акти наданих послуг, які в даному випадку відсутні (з огляду на їх непідписання), податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції підприємства, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

Аналогічний висновок зроблено у п. 44 постанови Верховного Суду від 28.08.2020 року у справі № 922/2081/19.

З урахуванням викладеного наявні у матеріалах справи податкові декларації, за відсутності належним чином оформленої первинної документації, не можуть свідчити про факт надання послуг охорони та їх прийняття.

При цьому будь-яких інших доказів належного надання послуг охорони матеріли справи не містять. Судова колегія критично оцінює надані позивачем до матеріалів справи заявки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ на оформлення перепусток для працівників Приватного підприємства УКРТЕКБЕЗПЕКА з метою здійснення ними охорони об`єкта замовника на період з 29.11.2018 року по 31.12.2018 року, оскільки такі заявки є лише підставою для отримання перепусток та жодним чином не підтверджують їх отримання у кількості та особами, які в них зазначені, як і не підтверджують перебування вказаних у заявках осіб та здійснення ними охорони об`єктів відповідача, охорона яких була обов`язком позивача.

До того, ж як вказує відповідач, та з чим погоджується судова колегія, відповідно до укладеного між сторонами договору, під охороною позивача знаходилось 11 об`єктів відповідача на території порту, при цьому, з вказаних заявок вбачається, що вони оформлювались на меншу кількість осіб-охоронців, що свідчить про те, що позивачем не доведено суду перебування під охороною у спірний період всіх об`єктів відповідача.

Також не можуть бути прийняті до уваги надані позивачем цивільно-правові угоди між ним та фізичними особами, акти виконаних робіт між позивачем та фізичними особами, видаткові касові ордери тощо, оскільки вказані докази лише підтверджують існування між позивачем, як роботодавцем, та фізичними особами-працівниками трудових відносин, та ніяким чином не підтверджує надання позивачем послуг охорони на об`єктах відповідача.

З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів належного надання позивачем послуг з охорони на об`єктах відповідача за укладеним між ними договором та у його відповідності, так і не містять доказів прийняття таких послуг відповідачем, доказів встановлення протилежного позивачем в судовому порядку, з огляду на що, колегія суддів вважає, що підстави для оплати послуг охорони, які не прийняті та належність надання яких не доведена належними та допустимими доказами при наявності інших вірогідних доказів, наданих відповідачем, в даному випадку відсутні, звернення до суду з такими позовними вимогами є передчасним, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних, судова колегія наголошує, що оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, у задоволенні якої слід відмовити, відповідно вимоги про стягнення вказаних вище сум також не підлягають задоволенню.

Вказаних обставин суд першої інстанції не врахував, надані відповідачем докази визнав неналежними та помилково не врахував їх суто з формальних причин, що, за переконанням судової колегії, є проявом надмірного формалізму, що є неприпустимим та порушує право сторін на змагальність судового процесу, з огляду на що дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції невірного та передчасного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на що, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС , м. Чорноморськ потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року у справі № 916/3729/20 - скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с. Крижанівка Лиманського району Одеської області в повному обсязі.

Керуючись ст. 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-СЕРВІС , м.Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року у справі № 916/3729/20 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року у справі №916/3729/20 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «УКРТЕКБЕЗПЕКА» , с.Крижанівка Лиманського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС» , м. Чорноморськ про стягнення основної заборгованості у сумі 381245,82 грн., пені в сумі 67050,86 грн., 3% річних в сумі 21674 грн., інфляційних втрат в сумі 24757,11 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 7461,43 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 26.07.2021 року.

Повний текст постанови складено 27 липня 2021 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош