Ухвала

від 11.05.2021 по справі 6/177

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 6/177

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Могила С. К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства Фінексбанк

до Фізичної особи-підприємця Батько Олександра Федоровича

про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) звернулася через Західний апеляційний господарський суд з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у цій справі. Касаційна скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.04.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.04.2021 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Чумак Ю. Я., Краснов Є. В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.05.2021 у зв`язку з відпусткою судді Чумака Ю. Я. здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Краснов Є. В., Могил С. К.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Оскаржуваною ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 6/177 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 у справі № 6/177 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі № 6/177 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 у справі № 6/177, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

При цьому апеляційний господарський суд встановив, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 у справі №6/177 позов задоволено повністю, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0657 гектара, кадастровий номер 4611500000:03:006:0007, цільове призначення (використання) земельної ділянки - обслуговування торгового павільйону; об`єкт незавершеного будівництва для обслуговування торгового павільйону, літера Б1; нежиле приміщення, магазин НОМЕР_1, загальною площею 337,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано право власності за ВАТ Фінексбанк на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0657 гектара, кадастровий номер 4611500000:03:006:0007, цільове призначення (використання) земельної ділянки - обслуговування торгового павільйону; об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0657 гектара, кадастровий номер 4611500000:03:006:0007, для обслуговування торгового павільйону, літера Б1; нежиле приміщення, магазин НОМЕР_1, загальною площею 337,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі №6/177 задоволено апеляційну скаргу ФОП Батько О.Ф., рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 скасовано, провадження у справі № 6/177 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 у справі № 6/177 задоволено касаційну скаргу ВАТ Фінексбанк , скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 та залишено рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 без змін.

12.01.2021 ОСОБА_1 , яка не була учасником справи № 6/177, подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 у справі № 6/177 оскільки вважає, що оскаржуване рішення стосується її прав як співвласника майна, на яке звернено стягнення та визнано право власності.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 13 частини першої розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції вказав, що судові рішення, які ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте, розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного судового рішення) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Апеляційний господарський суд встановив, що рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 у справі № 6/177 вже переглядалось в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ФОП Батько О. Ф., яка постановою апеляційного суду від 15.04.2010 була задоволена, а рішення суду першої інстанції скасовано.

Разом з тим, в подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 у справі № 6/177 скасовано постанову апеляційного суду від 15.04.2010 та залишено рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 без змін, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 у справі № 6/177 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Додатково апеляційний господарський суд указав, що згідно з Господарським процесуальним кодексом України (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали можливість перегляду судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Таким чином, станом на час прийняття рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 у справі № 6/177 Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Водночас Господарським процесуальним кодексом України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зупинити провадження у цій справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 42/254.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень 05.02.2021 Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 42/254 прийнято постанову, тому підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.02.2021 у справі № 42/254 зазначив: якщо особа, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

У зв`язку із наведеними висновками, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав, що поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 Господарського процесуального кодексу України на правовідносини з оскарження (судового рішення), що припинились в період чинності Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), з буквальним прочитанням скаржником положень частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Звідси висновки суду апеляційної інстанції у справі № 6/177 не суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.02.2021 у справі № 42/254.

Подібні правові висновки також викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11.

Поряд з викладеним колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що закріплення принципу незворотності дії нормативно-правого акта у часі на конституційному рівні також є гарантією стабільності правовідносин.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Відповідно до статті 8 Конституції України, пункту 1 частини третьої статті 2, частини першої статті 11 Господарського процесуального кодексу України визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003, № 3-рп/2003). Верховенство права - це панування права в суспільстві (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004, № 15-рп/2004).

У низці своїх рішень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа ), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Верховний Суд керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі Рябих проти Росії , від 09.11.2004 у справі Науменко проти України , від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії , від 19.02.2009 у справі Христов проти України , від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 62 рішення ЄСПЛ у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII), тобто поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі Устименко проти України № 32053/13).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Ураховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової визначеності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Консультативна рада європейських судів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень наголосила на тому, що судді повинні послідовно застосовувати закон.

З огляду на викладене та ураховуючи встановлені апеляційним судом обставини перегляду рішення суду першої інстанції від 08.12.2009, що ухвалене та набрало законної сили до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII, переглядалось в апеляційному та касаційному порядку за правилами чинного до 15.12.2017 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для відходу від принципу res judicata у цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

У зв`язку із цим суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 6/177 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічно й частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (див. mutatis mutandis рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France) від 23.10.1996; № 21920/93, Бруалья Гомез де ла Торре проти Іспанії (Brualla Gomes de la Torre v. Spain) від 19.12.1997, № 26737/95 ).

Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права (пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України) є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 6/177 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами на 18 (вісімнадцяти) аркушах, у тому числі оригінал квитанції від 05.03.2021 № 26 про сплату судового збору в сумі 2 270,00 грн, повернути скаржнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Є. В. Краснов

С. К. Могил