Рішення

від 11.05.2021 по справі 400/1629/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа № 400/1629/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:стягнення матеріальної шкоди в розмірі 670613,04 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ) про стягнення на свою користь 670613,04 грн. матеріальної шкоди та 20000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою від 07.04.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року у справі № 400/1841/20 ГУ ПФУ здійснено перерахунок його довічного грошового утримання, як судді у відставці, але перераховану суму виплачено не було. Зазначене порушує його права та спричиняє моральну шкоду.

Відповідач надав відзив на позов, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 11.11.2020 року нам прийнято рішення № 94827011920 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача та розраховано суму доплати за період з лютого 2020 року по жовтень 2020 року в загальній сумі 624363,86 грн. Отже, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в загальній сумі 124848,80 грн. виплачується позивачу з листопада 2020 року, а тому твердження про те, що позивачем не отримано грошового утримання за листопад 2020 року в повному обсязі є безпідставним.

Крім того, позивачем не обґрунтовано підстав для відшкодування йому матеріальної шкоди з посиланням на конкретні підстави такого відшкодування, а також не надано доказів заподіяння моральної шкоди.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці на підставі Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII та обчислене відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року № 2453-VI.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року у справі № 400/1841/20 зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок Верховного Суду України від 15.01.2020 року вих. № 14/0/21-20 та від 25.02.2020 року вих. № 52/0/21-20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року.

Рішення у справі № 400/1841/20 набрало законної сили 22.10.2020 року.

На виконання рішення суду ГУ ПФУ здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання позивача. Згідно рішення ГУ ПФУ від 11.11.2020 року № 94827011920 розмір щомісячного грошового утримання позивача, як судді у відставці, з 19.02.2020 року становить 124858,80 грн.

Відповідно до розрахунку суми, що підлягає виплаті на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року у справі № 400/1841/20 за період з 19.02.2020 року по 31.102020 року (о/р 948270113920), сума боргу перед позивачем становить 624363,86 грн.

Позивач зазначає, що з лютого по грудень 2020 року йому недоплачено 670613,04 грн., але зазначені кошти нараховано на його картковий рахунок не було. Таким чином, йому завдано матеріальну шкоду на зазначену суму а також заподіяно моральну шкоду, яку позивач оцінив у 20000,00 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до п. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 (далі - Положення № 28-2) управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Згідно пп. 7 п. 4 Положення № 28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Відповідачем надано докази нарахування позивачу доплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з лютого 2020 року по жовтень 2020 року на загальну суму 624363,86 грн.

При цьому відповідачем не надано доказів проведення виплат зазначеної суми частково, або у повному обсязі, та не надано пояснень стосовно причин не проведення таких виплат.

У відповідності до абз. 5, 6 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії ( Doran v. Ireland , заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів ( Salah Sheekh v The Netherlands ; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

За таких обставин, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої доплати щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з лютого по жовтень 2020 року у сумі 624363,86 грн.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача про подвійне стягнення, оскільки рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року у справі № 400/1841/20 ГУ ПФУ було зобов`язано здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання позивача, а не його виплату. Доказів виплати нарахованих сум відповідачем не надано. Отже, подвійного стягнення з відповідача рішення у даній справі не тягне.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 20000,00 грн., суд зазначає наступне:

Згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року за № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд частково погоджується з твердженням позивача про наявність моральної шкоди, яка пов`язана з невиплатою нарахованих сум щомісячного довічного грошового утримання, що призводило до звернення позивача до суду з вимогами про поновлення його порушених прав.

За таких обставин, вимога про стягнення моральної шкоди, на думку суду, підлягає задоволенню частково на суму 1000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) нарахованої, але не виплаченої доплати щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з лютого по жовтень 2020 року у сумі 624363,86 грн. (шістсот двадцять чотири тисячі триста шістдесят три гривні 86 коп.).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як компенсацію моральної шкоди, завданої його протиправною бездіяльністю 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.).

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.05.2021 року.

Суддя О.В. Малих