Постанова

від 12.05.2021 по справі 400/3194/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3194/20 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2020 року №0066414-5106-1411 та №0066416-5106-1411.

В обґрунтування позову було зазначено, що відповідачем протиправно нараховано заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належна позивачеві нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , не є об`єктом оподаткування, оскільки використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДПС подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належать на праві приватної власності нежитлові приміщення: 1) склад по переробці сільгосппродукції, загальною площею 684,9 кв. м. за адресою : АДРЕСА_2 ; 2) склад по переробці сільгосппродукції, загальною площею 1984,20 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договорів оренди землі від 03 вересня 2007 року позивач орендує земельні ділянки 23.14 га кадастровий номер 4820685600:01:000:0473, 21.99 га кадастровий номер 4820685600:01:000:0470, 28.23 га кадастровий номер 4820685600:01:000:0471, 27.68 га кадастровий номер 4820685600:01:000:0472.

ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; складське господарство.

Головне управління ДФС у Миколаївській області на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК та відповідно до зазначених відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визначило позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в сумі 139983,29 грн. згідно з податковим повідомленням - рішенням від 22 травня 2020 №0066414-5105-1411, та в сумі 9145,88 грн за податковим повідомленням-рішенням від 22 травня 2020 №0066416-5105-1411.

Винесення вказаних податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснює сільськогосподарське виробництво на власній та орендованій земельній ділянці, з використанням нежитлових приміщень - складів, отримує від такої діяльності дохід та звітує про це до податкового органу, а тому він має право на пільгу, передбачену п. ж ст.266 ПК України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно ст.266.1.1 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до ст.266.2.1 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (ст.266.3.1 ПК України).

Положеннями статті 266.5.1 ПК України передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п.ж) ст.266.2.2 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Як було зазначено, ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; складське господарство, що також підтверджується декларацією позивача за 2019 рік (а.с.57), поданою ним до ДПС.

Відповідно до договорів оренди землі від 03 вересня 2007 року позивач орендує земельні ділянки 23.14 га кадастровий номер 4820685600:01:000:0473, 21.99 га кадастровий номер 4820685600:01:000:0470, 28.23 га кадастровий номер 4820685600:01:000:0471, 27.68 га кадастровий номер 4820685600:01:000:0472.

З матеріалів справи, зокрема з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.10, 56) вбачається, що ОСОБА_1 належать на праві приватної власності нежитлові приміщення: 1) склад по переробці сільгосппродукції, загальною площею 684,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) склад по переробці сільгосппродукції, загальною площею 1984,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, враховуючи, що вказане нерухоме майно класифіковане саме як нежилий об`єкт по переробці сільськогосподарської продукції, що з урахуванням положень п.ж) ст.266.2.2 ПК України свідчить про не належність такого нерухомого майна до об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.