Постанова

від 11.05.2021 по справі 640/8572/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8572/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Безименної Н.В., Степанюка А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Міжнародного фонду Відродження до Головного управління ДПС у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Міжнародний фонд Відродження звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №9003048758 про відмову в анулюванні реєстрації Міжнародного фонду Відродження як платника податку на додану вартість, оформлену листом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22.01.2020 №10929/10/26-15-04-13-18 та зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві анулювати реєстрацію Міжнародного фонду Відродження як платника податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неправомірно включив до розрахунку загальної вартості оподатковуваних товарів і послуг, що надавалися Міжнародним фондом Відродження у 2019 році, нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, відображених у рядку 4.1 податкових декларації з податку на додану вартість за податкові періоди з січня 2019 року по грудень 2019 року на загальну суму 22 009 886 грн. Позивач вказував, що зазначені у рядку 4.1 декларації з податку на додану вартість суми відповідають умовному продажу, згідно пункту б статті 198.5 Податкового кодексу України та відображаються у додатку Д5 податкової декларації з податку на додану вартість з кодом умовного ІПН 600000000000. Окрім цього, позивач вказує, про відсутність результату розгляду його скарги на рішення №9003048758 про відмову в анулюванні реєстрації Міжнародного фонду Відродження як платника податку на додану вартість, оформлене листом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22.01.2020 року №10929/10/26-15-04-13-18.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про правомірність прийнятого ним рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що у відповідача були наявні правові підстави для прийняття рішення про відмову у анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність висновків апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, міжнародним фондом Відродження подано контролюючому органу заяву форми №3-ПДВ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту а пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

За наслідком розгляду заяви позивача листом від 22.01.2020 №10929/10/26-15-04-12-18 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило Міжнародний фонд Відродження , що відповідно до інформаційного ресурсу ДПС, обсяг постачання (без податку на додану вартість) за останні дванадцять місяців становить більше 1 мільйони гривень, наявна сума податкового кредиту по товарам/послугам, необоротних активах, що не була використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, термін сплати податкових зобов`язань за податковими зобов`язань останнього податкового періоду не настав, що є невідповідністю вимогам підпункту а пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України та порушенням пункту 5.2 розділу 5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1130. З огляду на вказане, контролюючим органом відмовлено в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість.

Позивач не погоджуючись з вищевказаною відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення скасовується судом внаслідок суттєвих процедурних порушень, допущених контролюючим органом та не підлягає оцінці по суті, оскільки фактично, внаслідок таких порушень, скарга позивача від 28.01.2020 про скасування оскаржуваного рішення, в контексті положень пункту 56.9 статті 56 ПК України є задоволеною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 20.1.1-20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.2 статті 56 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно п.56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.16 статті 56 ПК України закріплено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Згідно із пунктом 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

В силу положень пункту 56.9 статі 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Отже, юридичним наслідком порушення податковим органом встановленого Податковим кодексом України або продовженого рішенням керівника податкового органу (його заступника або уповноваженої особи) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року №826/500/15.

Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку.

Як вбачається із матеріалів справи, скаргу на спірне рішення Міжнародний фонд Відродження подав 28.01.2020.

При цьому, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту направлення у визначені Податковим кодексом України строки рішення за результатами розгляду скарги позивача.

Зазначені докази не було надані також і до апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що скарга позивача є задоволеною.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №560/3048/19.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ході розгляду справи встановлено обставини відсутності доказів прийняття рішення та направлення останнього позивачу в межах строків, встановлених ПК України, за наслідком розгляду скарги позивача від 28.01.2020 та/або письмового повідомлення позивача про продовження строку розгляду цієї скарги, що в свою чергу, з урахуванням положень пункту 56.9 статті 56 ПК України свідчить, що така скарга вважається повністю задоволеною, тому наявні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга не містить жодних доводів на спростування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11.05.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

Н.В. Безименна

А.Г. Степанюк