Постанова

від 11.05.2021 по справі 380/12643/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/12643/20 пров. № А/857/5719/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання Хомича О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (суддя - Крутько О.В., м. Львів) про відмову у забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Задруга", Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська інвестиційна компанія" про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації дозволу на виконання будівельних робіт,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.02.2019 №117 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТОВ «Задруга» та ТОВ «Львівська інвестиційна компанія» багатофункціональної будівлі з вбудованим приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою та житловими одиницями у верхніх поверхах зі знесенням існуючих будівель на АДРЕСА_1 , 263, 265» ; скасувати реєстрацію Інспекцією ДАБІ у м. Львові дозволу на виконання будівельних робіт від 26.04.2019 року №ЛВ 112191160425 «Будівництва багатофункціональної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою та житловими одиницями у верхніх поверхах зі знесенням існуючих будівель на вул. Зеленій, 261, 263, 265; АДРЕСА_1 , 263, 265» - ТОВ "ЗАДРУГА", код ЄДРПОУ 06953497 та ТОВ "Львівська інвестиційна компанія", код ЄДРПОУ 32801497.

Позивач 05.02.2021 подав заяву про забезпечення адміністративного позову, шляхом: заборони замовнику ТОВ Задруга та ТОВ Львівська інвестиційна компанія , генпідряднику ТОВ Бізнес-Вектор ДК , а також іншим залученим підрядним (субпідрядним) підприємствам здійснювати будь-які будівельні роботи щодо забудови земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:04:003:0126 та кадастровий номер 4610136800:04:003:0127, які розташовані у м. Львові по вул. Зелена, 261, 263, 265 згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 26.04.2019 №ЛВ 112191160425 Будівництва багатофункціональної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою та житловими одиницями у верхніх поверхах зі знесенням існуючих будівель на вул. Зеленій 261, 263, 265: Львівська область, м. Львів, вул.Зелена, 261, 263, 265 , який виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові до винесення рішення у даній справі; заборонити Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові реєструвати за ТОВ Задруга та ТОВ Львівська інвестиційна компанія , декларацію про готовність об`єкта до експлуатації багатофункціональної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою та житловими одиницями у верхніх поверхах за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 261, 263, 265 до винесення рішення у даній справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №117 від 08.02.2019 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТОВ Задруга та ТОВ Львівська інвестиційна компанія багатофункціональної будівлі з вбудованим приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою та житловими одиницями у верхніх поверхах зі знесенням існуючих будівель на вул. Зеленій, 261, 263, 265. Заявник покликається на очевидну протиправність вищевказаного рішення та дозволу на виконання будівельних робіт виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 26.04.2019 року №ЛВ 112191160425, а тому вважає, що наявні підстави для забезпечення позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати таку ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.02.2019 №117 та дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 26.04.2019 року №ЛВ 112191160425, мають очевидний протиправний характер, що є обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, вказаний заявником.

Відповідачі та треті особи процесуальним правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача 11.05.2021 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи по причині зайнятості у викладацькому процесі в Дрогобицькому механіко-технологічному коледжі та неможливістю безпосереднього прибуття ОСОБА_1 у зв`язку з сімейними обставинами.

Колегія суддів апеляційного суду, оглянувши вказане клопотання, вважає таке безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки клопотання подано представником позивача в день апеляційного розгляду справи, хоча про судове засідання учасників справи повідомлено завчасно. При цьому, на підтвердження обставин неможливості прибуття в судове засідання заявником не подано жодних доказів, що свідчить про зловживання позивачем та його представником процесуальними правами з метою затягування розгляду справи. Крім того, відповідно до статті 195 КАС України позивач та його представник могли взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції як в приміщенні суду, так і поза межами приміщення суду. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його представник таким правом не скористалися.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити, оскільки не знайшов достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною другою статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Окрім цього, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, така обґрунтована тим, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.02.2019 №117 та дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 26.04.2019 року №ЛВ 112191160425, мають очевидний протиправний характер, що, на думку заявника, є достатньою підставою для забезпечення позову шляхом заборони замовнику ТОВ Задруга та ТОВ Львівська інвестиційна компанія , генпідряднику ТОВ Бізнес-Вектор ДК , а також іншим залученим підрядним (субпідрядним) підприємствам здійснювати будь-які будівельні роботи щодо забудови земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:04:003:0126 та кадастровий номер 4610136800:04:003:0127, а також заборони Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові реєструвати за ТОВ Задруга та ТОВ Львівська інвестиційна компанія , декларацію про готовність об`єкта до експлуатації багатофункціональної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою та житловими одиницями у верхніх поверхах за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 261, 263, 265.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у разі забезпечення позову, суд повинен надати висновок щодо правомірності оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.02.2019 року №117, однак у межах вирішення питання про забезпечення позову судом не може надаватися оцінка оскаржуваного рішення, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність спірного рішення, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Відтак, аналізуючи наведені позивачем обставини про вжиття заходів забезпечення позову колегією суддів не встановлено підстав, передбачених статтею 150 КАС України, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде значних зусиль часу та витрат.

Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист прав позивача та поновлення прав позивача буде неможливим, нічим не підтверджене, не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.

За наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, оцінки доводів та аргументів заявника та наданих ним доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні належні та допустимі докази, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду; а також відсутні докази очевидних ознак протиправності поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав, передбачених статтею 150 КАС України, для задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст. 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року про відмову у забезпеченні позову у справі №380/12643/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 12 травня 2021 року