Ухвала

від 12.05.2021 по справі 440/808/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

12 травня 2021 року

м. Київ

справа №440/808/20

провадження №К/9901/15578/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 440/808/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області, третя особа Фермерське господарство "Агро-Ера" про визнання протиправними та скасування постанови та припису,

у с т а н о в и в:

У лютому 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, третя особа Фермерське господарство "Агро-Ера", в якому просила визнати протиправними та скасувати:

- припис Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень № ПЛ5874/170/АВ/П від 12.12.2019;

- постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладання штрафу № ПЛ5874/170/АВ/П/ТД-ФС від 29.01.2020.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено частково, внаслідок чого:

- визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень № ПЛ5874/170/АВ/П від 12.12.2019 в частині зобов`язання усунути порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

- визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ5874/170/АВ/П/ТД-ФС від 29.01.2020 в частині накладення штрафу в розмірі 250380,00 грн.;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі № 440/808/20 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень № ПЛ5874/170/АВ/П від 12.12.2019 в частині зобов`язання усунути порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України щодо громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ5874/170/АВ/П/ТД-ФС від 29.01.2020 в частині накладення штрафу в розмірі 375 570,00 грн.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, Управління Держпраці у Полтавській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши зміст касаційної скарги Управління Держпраці у Полтавській області, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 440/808/20.

Імперативні приписи частини четвертої статті 328 КАС України закріплюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Колегія суддів наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Із аналізу наведених положень процесуального закону в їхньому логічному взаємозв`язку можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, які ухвалені у справах, що не є справами незначної складності відповідно до закону, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом у процесі його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі, щодо якої розглядається питання про відкриття касаційного провадження, заявник не обґрунтовує, на підставі якого пункту частини четвертої статті 328 КАС України подається касаційна скарга, та не наводить належного обґрунтування відповідної підстави.

Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати особа, яка подає касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Заявник не долучив до касаційної скарги документ про сплату судового збору.

Частина перша статті 4 Закону України Про судовий збір визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Своєю чергою відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2102 гривні.

Верховний Суд встановив, що оскарженою в цій справі постановою Управління Держпраці у Полтавській області на позивача накладене як стягнення штраф в розмірі 625 950 грн.

Отже, зазначена постанова породжує підстави для зміни майнового стану позивача, а її реалізація призведе до зменшення його майна. Відповідно оскарження такого рішення суб`єкта владних повноважень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах для збереження належного позивачеві майна.

Також за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, зокрема у спосіб безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою (зокрема, такий висновок ЄСПЛ виклав у рішенні від 14.10.2010 у справі Щокін проти України ).

З наведеного випливає, що позовна заява подана фізичною особою-підприємцем 2020 року та містила одну позовну вимогу немайнового характеру й одну позовну вимогу майнового характеру ціною 625 950 грн, тобто розмір судового збору, сплаченого під час подання зазначеного позову, становив 8 361,50 грн. [2102 + (625 950 грн. х 1%)].

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду сплачується 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання цієї касаційної скарги судовий збір має бути сплачений в розмірі 16 723 грн (8 361,50 грн. х 200 %).

За таких обставин касаційну скаргу треба залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення її недоліків у спосіб надсилання на адресу суду документа про сплату судового збору в розмірі 16 723 грн.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Водночас частина друга статті 329 КАС України встановлює, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Передбачений зазначеною статтею строк на касаційне оскарження заявник пропустив, оскільки оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене 22.12.2020 (повний текст постанови складено 24.12.2020), а касаційна скарга подана 26.04.2021 (згідно з відтиском штемпеля оператора поштового зв`язку Укрпошта на конверті, у якому надійшла касаційна скарга).

У касаційній скарзі відповідач просить суд про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначає, що отримав постанову суду апеляційної інстанції 26.03.2021, що вважає поважною причиною для пропуску процесуального строку. На підтвердження вказаної обставини скаржник надав копію супровідного листа Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 № 440/808/20 47610/20, на якому міститься штамп вхідної кореспонденції Управління Держпраці у Полтавській області від 26.03.2021 з вхідним № 5075/01-11.

Проте колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції на копії супровідного листа суду апеляційної інстанції у значенні положень частини другої статті 329 КАС України в їхньому взаємозв`язку з приписами частин шостої, сьомої статті 251 КАС України не свідчить про день вручення копії судового рішення учаснику справи, а тільки засвідчує дату реєстрації відповідного документа (у цій ситуації - копії постанови) в канцелярії установи та не може беззаперечно підтверджувати дату фактичного отримання відповідачем копії оскарженої ним постанови суду апеляційної інстанції.

У цьому контексті також слід зазначити, що належними доказами для підтвердження дати фактичного отримання копії судового рішення можуть бути, зокрема, поштовий конверт з відтиском календарного штемпеля установи поштового зв`язку, довідка суду про дату видачі копії відповідного судового рішення тощо.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Верховний Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст.169 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі ст. 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме - надати суду платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 16 723 грн.; - навести обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідно до положень частини 4 ст. 328 КАС України, а також - подати належні докази для підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.

Керуючись приписами статей 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Визнати неповажними причини пропуску Управлінням Держпраці у Полтавській області строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 440/808/20.

2. Касаційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 440/808/20 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний