Постанова

від 13.05.2021 по справі 804/4873/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 804/4873/16

адміністративне провадження № К/9901/35336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у складі судді Захарчук - Борисенко Н.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А. у справі № 804/4873/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Преса" до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідністю Рітейл-Преса (далі - ТОВ Рітейл-Преса ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Криворізька північна ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2015 № 0002122201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розміру 19796,25 грн, в тому числі за основним платежем - 15837 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3959,25 грн, № 0002132201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 590831,25 грн, в тому числі за основним платежем - 472665 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 118166,25 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року (номер справи №804/15863/15) у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Преса" до Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Преса" залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2016 року касаційну скаргу ТОВ "Рітейл-Преса" задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року - скасовано , а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 позов задоволено частково, визнано неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0002132201 на суму 590831,25 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачу для перевірки акти здачі-прийняття робіт, звіти про проведення маркетингових досліджень, не містять необхідних даних про зміст і обсяг господарських операцій (деталізації об`єкта надання послуг), відомостей щодо виду виконаних робіт та їх якості, висновків та рекомендацій за результатами проведених досліджень, що стало підставою для висновку, що вищезазначені бухгалтерські документи не є належними доказами на підтвердження фактичного виконання контрагентами операцій щодо надання позивачу маркетингових послуг, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 000212201 від 13.11.2015. Разом з тим, суд вказав, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором, навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару/послуг. Також зазначено про отримання позивачем вказаних податкових накладних у зв`язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що стало підставою для висновку про необґрунтованість збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0002132201.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року було скасовано. Прийнято нову постанову. Позов ТОВ Рітейл-Преса задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002122201, прийняте Криворізькою центральною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 13.11.2015 про збільшення ТОВ Рітейл-Преса суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 19796,25 грн, в тому числі за основним платежем - 15837 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3959,25 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002132201, прийняте Криворізькою центральною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 13.11.2015, про збільшення ТОВ Рітейл-Преса суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 590831,25 грн, в тому числі за основним платежем - 472665 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 118166,25 грн.

Стягнуто на користь ТОВ Рітейл-Преса за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10499 (десять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 21 коп.

Стягнуто на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України з бюджетних асигнувань Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 9748 (дев`ять тисяч сімсот сорок вісім) грн 72 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд вказав, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання послуг не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи. Також суд зазначив, що оскільки операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва звільнені від оподаткування податком на додану вартість, у позивача в будь-якому разі не виникає податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відповідно, збільшення суми грошового зобов`язання з цього податку спірним податковим повідомленням-рішенням (щодо постачання товарів) є протиправним.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ТОВ Рітейл-Преса зареєстровано 06.08.2013 , код ЄДРПОУ 38797848. До 04.01.2015 підприємство перебувало на обліку в Долинській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, з 04.01.2015 - у Криворізькій центральній ОДПІ. Позивач є платником податку на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Криворізькою центральною ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ Рітейл-Преса з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.08.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 1374/04-81-22-01/38797848 від 28.10.2015 , за висновками якого ТОВ Рітейл-Преса порушено п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 408626 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 185.1 ст. 185, пп. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197, п. 201.10 ст. 201, п. 198.6, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 472665 грн, в тому числі за грудень 2013 - на 195979 грн, за січень 2014 - на 77008 грн, за лютий 2014 - на 67654 грн, за березень 2014 - на 72964 грн, за квітень 2014 - на 16083 грн, за травень 2014 - на 9639 грн, за червень 2014 - на 5657 грн, за серпень 2014 - на 35170 грн, за листопад 2014 - 27681 грн, а також заниження від`ємного значення податку на додану вартість, які після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 декларації) за грудень 2014 року на суму 28276 грн (а.с. 13-78 т.1).

За наслідками розгляду заперечень платника на акт перевірки Криворізькою центральною ОДПІ змінено висновки акту перевірки в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток з 208626 грн до 15837 грн (а.с. 93-112 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки та висновків щодо розгляду заперечень Криворізькою центральною ОДПІ 13.11.2015 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0002122201 про збільшення ТОВ Рітейл-Преса суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 19796,25 грн, в тому числі за основним платежем - 15837 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3959,25 грн; № 0002132201 про збільшення ТОВ Рітейл-Преса суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 590831,25 грн, в тому числі за основним платежем - 472665 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 118166,25 грн (а.с. 113-114 т.1).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток є висновок контролюючого органу про те, що правочин з ПП Орім не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, не підтвердження належним чином оформленими первинними документами факту придбання маркетингових послуг у ПП Орім .

Судом встановлено, що 01.10.2014 між ТОВ Рітейл-Преса як замовником та ПП Орім як виконавцем укладено договір № 400 на надання маркетингових послуг, перелік та види яких зазначаються у додатках (а.с. 130-131 т.1). Додатками до договору (а.с. 132-135 т.1) визначено види послуг, які виконавець повинен надати замовнику, одиниці виміру, період та вартість послуг.

На виконання зазначеного договору ПП Орім складено звіти про проведення маркетингових досліджень Ситуация на рынке печатной прессы за жовтень, листопад 2014 року (а.с. 136-151 т.1), щодо визначення об`ємів продажу продукції ТМ Твой малыш , ТМ Телегид , ТМ Viva в торгівельній мережі АТБ-маркет за жовтень та листопад 2014 року (а.с. 152-157 т.1).

Крім того, між сторонами договору складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.10.2014 , 30.11.2014 , від 31.12.2014 (а.с. 135 зв., 158,161 т.1) на суму 40230 грн, 40520 грн, 7520 грн. з урахуванням податку на додану вартість відповідно, в яких зазначено найменування послуг, вартість. Крім того, контрагентом видано позивачу рахунки (а.с. 158 зв., 61 зв. т.1), податкові накладні № 419 від 31.10.2014 на суму 40230 грн, в тому числі податок на додану вартість - 6705 грн, № 1000 від 30.11.2014 на суму 40520 грн, в тому числі податок на додану вартість - 6753,33 грн, № 1768 від 31.12.2014 на суму 7520 грн, в тому числі податок на додану вартість - 1253,33 грн (а.с. 159-160, 162 т.1).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, з урахуванням рішення про розгляд заперечень на акт перевірки, підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу про те, що ТОВ Рітейл-Преса не виписувались податкові накладні на адресу ТОВ Преса-М , ТОВ Диліжанс-Преса та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму отриманих від контрагентів коштів як попередня оплата та не нараховувався податок на додану вартість від отриманих грошових коштів, які повинні оподатковуватися як за загальною ставкою податку на додану вартість 20%, так і як такі, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість на підставі пп. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України. Крім того, на думку контролюючого органу, позивачем завищено податковий кредит по операціям з придбання маркетингових послуг у ПП Орім .

Судом встановлено, що позивачем укладено ряд договорів, предметом яких є постачання товару (періодичних видань), а саме на адресу ТОВ Преса-М згідно з договорами поставки № 15/10-13 від 15.10.013, № 25/10 від 25.10.2013 (а.с. 1-2 т.3), ТОВ Диліжанс-Преса згідно з договором поставки № 15/11-13 від 15.11.2013 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно з договором поставки № 23/10/13 від 23.10.2013 (а.с. 166 т.1).

Після укладання договорів покупцями здійснено перерахування коштів позивачу з посиланням на вказані договори.

Позивачем не здійснювалась поставка товару (друкованих засобів масової інформації), у зв`язку з чим кошти позивачем повернуті контрагентам.

ТОВ Рітейл-Преса не виписувались податкові накладні на адресу ТОВ Преса-М , ТОВ Диліжанс-Преса та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму отриманих від контрагентів коштів.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентом ПП Орім . Вказує, що в порушення вимог пп. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197, п. 201.3 ст. 201 Податкового кодексу України при реалізації періодичних видань, які оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах, позивачем не видавались покупцям податкові накладні.

Позивачем були подані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

У силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які виключають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетингу), на передпродажну підготовку товарів.

Маркетинг - це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів; планування і ведення всебічної діяльності, пов`язаної з товаром, з метою здійснення оптимального впливу на споживача для забезпечення максимального споживання за оптимальної ціни та одержання в результаті цього довгострокового прибутку.

З метою оподаткування під маркетингованими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (п.п. 14.1.108 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Так, основним видом діяльності ТОВ Рітейл-Преса є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Основним видом діяльності ПП Орім є дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки, що підтверджено витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отримання позивачем маркетингових послуг щодо визначення ситуації на ринку друкованої преси безпосередньо пов`язано з господарською діяльності позивача, що свідчить про використання позивачем отриманих маркетингових послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відтак, колегія суддів вказує, що судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податковим на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, акти здачі-прийняття робіт, звіти про проведення маркетингових послуг містять найменування послуг та їх вартість.

Суд вказує, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Суд зауважує, що оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, яким не було прийнято до уваги доводи контролюючого органу про факт порушення кримінального провадження № 22012000000000061, оскільки вказане кримінальне провадження зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 11.12.2012 у відношенні невстановлених осіб КП Київкомунтранс , ПрАТ Київспецтранс , ТОВ Селтік , тоді як державна реєстрація ПП Орім відбулась 19.08.2014.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було зроблено вірний висновок про підтвердження здійснення позивачем спірних господарських операцій з ПП Орім належними первинними документами, доведеність отримання позивачем маркетингових послуг від цього контрагента, та протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 000212201 від 13.11.2015.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002132201 про збільшення ТОВ Рітейл-Преса суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у зазначеній редакції платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Як встановлено п. 201.3 ст. 201 цього кодексу у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Приписами пп. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

Послідовний аналіз приведених норм законодавства дає підстави вважати, що в спірних правовідносинах позивач, отримавши попередню оплату, відповідно до п. п. 201.3 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України зобов`язаний був видати покупцям як особам, які здійснили перерахування коштів, податкові накладні на суму отриманих коштів із зазначенням, що дані операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість ( Без ПДВ ).

Разом з тим, оскільки операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва звільнені від оподаткування податком на додану вартість, у позивача в будь-якому разі не виникає податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відповідно, збільшення суми грошового зобов`язання з цього податку спірним податковим повідомлення-рішення (щодо постачання товарів) є протиправним.

Колегія суддів підтримує висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання контролюючого органу на те, що позивачем повинні поставлятися не тільки періодичні видання друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, а й іноземні друковані засоби масової інформації, оскільки умовами договорів передбачено, що асортимент товарів визначаються у видаткових накладних. При цьому, оскільки поставка товару не відбувалась, позивачем не виписувались видаткові накладні, а тому доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки основані на припущеннях.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням № 0002132201 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в тому числі, й внаслідок завищення податкового кредиту по господарським операціям з ПП Орім за грудень 2014 року на 284 грн.

Разом з тим, висновок суду щодо правомірності формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, по господарським операціям з придбання маркетингових послуг у ПП Орім обумовлює висновок про правомірність формування податкового кредиту позивачем по тим самим господарським операціям з тим самим контрагентом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу вказаними ПП Орім , відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

У даному випадку суми сплаченого податку у зв`язку з придбанням послуг підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем послуг у ПП Орім вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.

Отже, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання послуг, оплату позивачем як отримувачем послуг сум податку на додану вартість в ціні таких послуг постачальнику, відповідно, суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту правомірно.

Відтак, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0002132201.

Суд вказує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX.

З огляду на наведене, касаційна скарга Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко