Постанова

від 13.05.2021 по справі 822/3618/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

справа №822/3618/17

адміністративне провадження №К/9901/55743/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 822/3618/17

за адміністративним позовом Житлово-будівельного кооперативу Градобуд до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Залімський І. Г., Смілянець Е. С., Сушко О. О.) від 26 червня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2017 року Житлово-будівельний кооператив Градобуд (далі - ЖБК Градобуд ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006131209 за формою Р на суму 1 027 291 грн та податкову вимогу форми Ю № 17853-17 від 31 серпня 2017 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлення-рішення та вимоги щодо збільшення ЖБК Градобуд суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, оскільки за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентом не мали реального характеру.

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року відмовлено ЖБК Градобуд у задоволенні позову.

4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0006131209 за формою Р на суму 1 027 291 грн.

Стягнуто з ГУ ДФС у Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ЖБК Градобуд судовий збір у розмірі 38 524,37 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 05 липня 2018 року ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року в частині задоволенні позовних вимог, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року залишити в силі.

6. 26 липня 2018 року касаційну скаргу ГУ ДФС у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шипуліна Т. М. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Ханова Р. Ф.).

7. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

8. 24 вересня 2018 року до Верховного Суду від ЖБК Градобуд надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити ГУ ДФС у Хмельницькій області у задоволенні касаційної скарги, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року залишити без змін.

9. 01 квітня 2019 року від ГУ ДФС у Хмельницькій області до Верховного Суду надійшло заперечення на відзив на касаційну скаргу.

10. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2324/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку .

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

12. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ЖБК Градобуд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Валіо Груп за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, про що був складений акт перевірки від 09 серпня 2017 року № 1559/22-01-14-06/39404771.

14. Проведеною перевіркою встановлено порушення ЖБК Градобуд вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 1 027 291 грн.

15. Зокрема встановлено, 15 липня 2015 року між ЖБК Градобуд та ТОВ Валіо Груп укладено договір підряду № 8/05-97п згідно якого ЖБК Градобуд - Замовник, ТОВ Валіо Груп - Підрядник. Предметом даного Договору є зобов`язання Підрядника за дорученням Замовника на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її.

16. На підтвердження господарських операцій згідно даного Договору позивачем надано до суду копію Договору підряду № 8/05-97п від 15 липня 2015 року, довідку про вартість виконаних робіт та витрати за квітень 2016 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2016 року, копії виписок з банку, податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

17. За проведені роботи ЖБК Градобуд перерахувало ТОВ Валіо Груп кошти в сумі 5 707 168 грн.

18. Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає у тому, що кошти, які перераховані ЖБК Градобуд на рахунки ТОВ Валіо Груп є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4. статті 133 ПК України.

19. За позицією податкового органу ЖБК Градобуд зобов`язаний був подати, але не подав податковому органу Податкову декларацію з податку на прибуток за III квартал 2015 року, в якій відобразити об`єкт оподаткування податком на прибуток та нарахувати податкове зобов`язання з податку на прибуток виходячи із суми операції нецільового використання коштів.

20. На підставі акту перевірки від 09 серпня 2017 року контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми Р № 0006131209 від 18 серпня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання ЖБК Градобуд за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 027 291 грн.

21. Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ЖБК Градобуд оскаржив його до Державної фіскальної служби України.

22. Державна фіскальна служба України скаргу ЖБК Градобуд залишила без розгляду та повернула її заявнику з підстав пропуску строку звернення.

23. 31 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області виставлено ЖБК Градобуд податкову вимогу форми Ю № 17853-17 на суму 1 524 849,34 грн за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

24. Вважаючи зазначені податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що операції між ЖБК Градобуд та його контрагентом - ТОВ Валіо Груп є безтоварними, що призвело до неправомірного формування показників бухгалтерського податкового обліку, а, в підсумку, - до заниження податкових зобов`язань перед бюджетом. Такий висновок обґрунтовано тим, що представлені ЖБК Градобуд документи не підтверджують факт придбання будівельних робіт, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції з ТОВ Валіо Груп .

26. При цьому суд першої інстанції зауважив, що відповідачем правомірно встановлено порушення ЖБК Градобуд вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України, оскільки кошти в сумі 5 707 168 грн, які перераховані ЖБК Градобуд на рахунки TOB Валіо Груп для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, а тому ЖБК Градобуд зобов`язано було до 20 вересня 2015 року подати Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31 серпня 2015 (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток.

27. Водночас відмовляючи ЖБК Градобуд в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми Ю № 17853-17 від 31 серпня 2017 року, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки сума податкового боргу визначена у ній сплачена позивачем, і контролюючий орган відкликав зазначену податкову вимогу.

28. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з недоведеності відповідачем порушення ЖБК Градобуд вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України.

29. При цьому апеляційний суд зауважив, що за наслідком перерахування позивачем коштів в сумі 5 707 168 грн ТОВ Валіо Груп виконані відповідні роботи і були досягнуті цілі та завдання, визначені установчими документами ЖБК Градобуд . Водночас жодним доказом не підтверджується зняття коштів з рахунків ТОВ Валіо Груп позивачем або іншими особами, переведення саме цих коштів у готівку, передача готівки позивачу, наявність або використання такої готівки позивачем.

30. Також за висновками суду апеляційної інстанції наявні в матеріалах справи документи відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів та підтверджують факт виконання робіт ТОВ Валіо Груп згідно умов договору підряду № 8/05-97п від 15 липня 2015 року.

31. Посилання відповідача та суду першої інстанції на наявність кримінальних проваджень стосовно посадових осіб ТОВ Валіо Груп , як підставу для висновку про нереальність господарських операцій ЖБК Градобуд з ТОВ Валіо Груп судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованими, оскільки ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, ні станом на час подання апеляційної скарги, вирок щодо посадових осіб ТОВ Валіо Груп не існував.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

32. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

33. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентом ТОВ Валіо Груп .

34. Зокрема скаржник посилається на те, що господарські операції ЖБК Градобуд з ТОВ Валіо Груп носили фіктивний характер. Також відповідач акцентував увагу на тому, що по контрагенту позивача в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться ухвали, прийняті в рамках незакінчених кримінальних проваджень. Скаржник указав, що апеляційним судом не була врахована правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 16 січня 2018 року по справі № К/9901/1478/18, згідно з якої статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

36. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

37. Згідно з вимогами пункту 133.4 статті 134 ПК України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

38. Обов`язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно до підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України є те, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

39. Відповідно до підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

40. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність податкового правопорушення щодо нецільового використання ЖБК Градобуд коштів (активів) при фінансуванні будівництва житла за рахунок коштів членів (учасників) організації.

41. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення податковий орган поклав в основу складу податкового правопорушення нецільового використання виключно суб`єктивну ознаку позивача, як неприбуткової організації, яка спростовується фактом включення Кооперативу до Реєстру неприбуткових організацій, при цьому під час судових процедур (впродовж розгляду справи усіма інстанціями) відповідач доводить об`єктивні критерії такої оцінки, а саме наявність або відсутність первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, як підстав для їх бухгалтерського обліку в розумінні частини першої та другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) та ставить під сумнів сам факт виконання будівельних робіт контрагентом позивача.

42. З цього приводу Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

43. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

44. Водночас відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинним документом є - документ, який містить відомості про господарську операцію.

45. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

46. При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

47. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

48. З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

49. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

50. Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

51. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що недоліки виявлені в первинних документах, наданих позивачем не можуть бути підставою для висновку про фіктивність виконання робіт ТОВ Валіо Груп згідно з умовами договору підряду на виконання будівельних робіт № 8/05-97п від 15 липня 2015 року.

52. Також, не заслуговують на увагу доводи скаржника стосовно відсутності у ЖБК Градобуд власних та орендованих виробничих потужностей, а також відсутності у власності (оренді) основних фондів та трудових ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт, оскільки відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) (постанова Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 804/4940/14).

53. При цьому, колегія суддів вказує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

54. Також, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що кошти були перераховані ТОВ Валіо Гуп за виконання відповідних робіт, завдяки яким було досягнуто цілей та завдань, визначених установчими документами позивача.

55. Так, вказані кошти витрачені за цільовим використанням - на будівництво будинку, який прийнятий до експлуатації, що підтверджують витяги із зведеного кошторисного розрахунку, зведений кошторисний розрахунок до договору підряду № 8/05-97П від 15 липня 2015 року, дві Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-3 категорії складності (м. Вінниця, вул. Заболотного, 30), зареєстровані Департаментом Держархбудінспекції Вінницької області 01 грудня 2016 року та 30 січня 2017 року, фото будинку, акт приймання-передачі технічної документації багатоквартирного будинку за 2017 рік від ЖБК до ОСББ Слов`янський, 30 , техпаспорт на будинок, технічні звіти.

56. Неприйнятними є доводи податкового органу в частині посилання на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень: № 32015100020000162, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 грудня 2015 року за ознаками складу злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 200, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України; № 32016100070000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2016 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 212, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України; № 32017100070000002, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2017 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 212, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

57. Досудовим розслідуванням у рамках цих кримінальних справ встановлено, що на території міста Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних фіктивних підприємств, а саме: ТОВ Валіо Груп та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ Валіо Груп з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів конвертаційного центру , вилучено печатку ТОВ Валіо Груп , чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ Валіо Груп .

58. Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників ТОВ Валіо Груп , з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_2 , який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 у справі № 758/1592/17).

59. Як ствердив у письмових поясненнях представник відповідача та зазначено в рішенні суду першої інстанції, згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ Валіо Груп ОСОБА_2 від 24 жовтня 2016 року, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Валіо Груп , жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

60. Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

61. Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

62. Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

63. У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

64. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

65. Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

66. Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

67. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

68. Відтак, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

69. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ Валіо Груп відсутня.

70. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Усі докази підлягають оцінці сукупно.

71. Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370, від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

72. Отже, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ Валіо Груп .

73. Разом з тим, судом апеляційної інстанції правомірно не було застосовано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2018 року по справі № 2а-7075/12/2670, оскільки у цій справі спірним питанням було заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість у зв`язку із придбанням робіт та послуг у контрагента, по якому є вирок суду, за яким засновник та директор підприємства, був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частинами першою та другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), натомість у даній справі вирок суду щодо контрагента позивача (посадових осіб) відсутній.

74. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

75. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі № 822/3618/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов