Ухвала

від 12.05.2021 по справі 2-1230/11

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1230/11

УХВАЛА

іменем України

12 травня 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Мунтяном Є.В., на дії/бездіяльність органу примусового виконання при виконанні рішення Вінницького районного суду Вінницької області по цивільній справі №2-1230/11, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2021 в системі Електронний суд зареєстрована скарга ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Мунтяном Є.В. на дії/бездіяльність органу примусового виконання при виконанні рішення Вінницького районного суду Вінницької області по цивільній справі №2-1230/11, яка ухвалою судді від 02.02.2021 року прийнята до провадження судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І. та призначена до судового розгляду у судове засідання.

Подана скарга мотивована тим, що 28 грудня 2020 року з сайту Єдиний реєстр боржників за посиланням https://erb.minjust.gov.Ua/#/search-debtors адвокат Мунтян Є.В. дізнався, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № 63589879.

28.12.2020 року з сайту Автоматизована система виконавчого провадження адвокат дізнався, що виконавче провадження № 63589879 відкрито 13.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В.

Оскільки ОСОБА_1 є клієнтом адвоката Мунтяна Є.В. по справі № 2-1230/11, на рішення по якій видано виконавчий лист, він повідомив боржнику про наявне виконавче провадження.

З лютого 2020 року ОСОБА_1 перебуває за кордоном.

29.01.2020 року адвокат надіслав ОСОБА_1 договір про надання правової допомоги на підписання, який остання підписала та вислала адвокату; він його отримав 05.01.2021 року.

06.01.2021 року представник скаржника звернувся до приватного виконавця Тимощука В.В. з клопотанням про надання для ознайомлення та зняття копій матеріалів виконавчого провадження № 63589879.

11.01.2021 року представник скаржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, в ході якого з`ясував, що виконавчий лист виданий 26.06.2014 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання складає 1 (один) рік.

На звороті виконавчого листа вбачається, що його вперше було повернуто стягувачу - ПАТ Мегабанк 30.06.2015 року, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІV у зв`язку з тим, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Вдруге виконавчий лист було надіслано стягувачу 22.09.2015 року на підставі п. 2 ст. 26 Закону № 606-ХІV, зокрема, державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження у зв`язку із неподанням виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом

Втретє виконавчий лист було повернуто 29.06.2016 року на підставі п. 2 ст. 47 Закону № 606-ХІV, тобто, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вчетверте виконавчий лист повернуто 06.12.2017 року на підставі п. 9 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII у зв`язку із тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В які дати всі ці чотири рази виконавчий лист подавався стягувачем на виконання до відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції - невідомо, але це можна з`ясувати з Автоматизованої системи виконавчого провадження через доступ до нього приватного виконавця, чого останній не зробив.

Після чотирьох разів стягувач подав вп`яте виконавчий лист до виконання приватному виконавцю ОСОБА_2 , який отримав його 11.11.2020 року.

Таким чином, вп`яте виконаний лист було подано після спливу двох років одинадцяти місяців та п`яти днів після його повернення востаннє.

Враховуючи попередні періоди знаходження виконавчого листа у стягувача, останнім пропущено як річний строк його пред`явлення до виконання, що зазначений у виконавчому листі, так і трирічний термін, зазначений в Законі № 1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження № 1404-УІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження № 1404-УІІІ строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження № 1404-УІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мінюсту № 512/5 від 02.04.2012 року, у разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

За наведених обставин та норм законодавства, приватний виконавець повинен був повернути виконавчий лист стягувачу, чого не зробив.

Представник скаржника вважає, що постанову про відкриття виконавчого провадження слід визнати неправомірною та зобов`язати приватного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу, про що винести відповідну постанову.

Зважаючи, що боржник відсутній в Україні, а копію оскаржуваної постанови його представник отримав 11.01.2021 року, тому строк для подання даної скарги підлягає поновленню на підставі ч. 2 ст. 449 ЦПК України.

13.01.2021 року представник скаржника звертався до Вінницького районного суду Вінницької області з даною скаргою, але ухвалою від 20.01.2021 року йому було повернуто скаргу з доданими матеріалами, оскільки він не надіслав копію скарги та доданих матеріалів учасникам виконавчого провадження: приватному виконавцю та ПАТ Мегабанк . Вказану ухвалу суду і матеріали скарги він отримав в суді 27.01.2021 року, цього ж дня надіслав скаргу і додані до неї матеріали учасникам, тому 28.01.2021 року надсилає скаргу до суду.

За наведених обставин представник скаржника просить поновити йому строк на подання скарги про визнання постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича від 13.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63589879 неправомірною та зобов`язання вчинити дії; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича повернути виконавчий лист Вінницького районного суду Вінницької області від 26.06.2014 року по справі № 2-1230/11 публічному акціонерному товариству Мегабанк .

15.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. на вказану скаргу було надано відзив, в якому приватний виконавець просив відмовити в задоволенні скарги з наступних підстав.

12.11.2020 року на його адресу, як приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В., надійшла заява АТ Мегабанк від 30.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого

листа № 2-1230/11 від 15.08.2013 року про звернення стягнення на житловий будинок.

13.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В., на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63589879 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1230/11 від 15.08.2013 року, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області, про звернення стягнення на житловий будинок ОСОБА_1 , копії якої надіслано боржнику рекомендованим листом з повідомленням до виконання, стягувачу - для відома.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії приватного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Приймаючи до виконання виконавчий документ, приватним виконавцем не було встановлено жодної із передбачених частиною четвертою статті 4 Закону №1404-УІІІ підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу.

У зв`язку із цим, встановивши, що виконавчий документ відповідав вимогам, що висуваються до нього Законом України Про виконавче провадження , було відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до ч. 4 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувану повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Відповідно до ч. 3 розділу III Інструкції, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

Тобто, в розумінні ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , пред`явлення виконавчого документу до виконання є сам факт звернення стягувача з відповідною заявою до органів ДВС, приватного виконавця. Виконавець, перевіряючи відповідність виконавчого документу вимогам Закону, лише після пред`явлення такого виконавчого документу приймає рішення про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документу без прийняття.

З аналізу змісту ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження зрозуміло, що повернення виконавчого документу без прийняття до виконання не можливе без його попереднього пред`явлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Тобто, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, яка передує вчиненню будь-яких виконавчих дій.

Натомість, в нормах ч. 4 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження не існує жодної згадки про те, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання переривається саме з прийняттям такого виконавчого документу та відкриттям виконавчого провадження (винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження), проте чітко зазначено, що строк переривається у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно відміток органів державної виконавчої служби на виконавчому документі встановлено, що стягувач користувався свої правом на пред`явлення виконавчого документу до виконання та пред`являв виконавчий документ на виконання в строки, встановлені ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , про що свідчать відмітки на виконавчому листі.

Відповідно до п. 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

На думку приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В., ним вчинялися дії виключно у межах Закону України Про виконавче провадження , не вчинено жодної протиправної дії, не порушено жодної норми Закону України Про виконавче провадження , а тому вчинені дії та винесені процесуальні документи не є протиправними.

19.04.2021 року представником стягувача ПАТ Мегабанк було надіслано суду заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в якій представник ОСОБА_3 просив відмовити у її задоволенні, вважаючи її безпідставною та необгрунтованою виходячи з наступного.

Як вбачається з відміток державних виконавців, які містяться у виконавчому листі, виданому Вінницьким районним судом Вінницької області 26.06.2014 року, даний виконавчий лист пред`являвся до виконання АТ Мегабанк в межах строків, передбачених ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (в ред. до 05.10.2016 року) та ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , що набрав чинності 05.10.2016 року.

Предметом розгляду скарги на дії приватного виконавця Тимощука В.В., яка подана ОСОБА_1 19.01.2021 року є визнання постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. від 13 .11. 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63589879 неправомірною та зобов`язання вчинити дії .

Як вбачається зі скарги, ОСОБА_1 , вважає названу постанову про відкриття виконавчого провадження незаконною, оскільки приватний виконавець Тимощук В.В. відкрив виконавче провадження не врахувавши, що стягувачем АТ Мегабанк пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 07.02.2020 року по справі №2018/6-343 /11 тлумачення частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред 'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стягувач пред`явив виконавчий лист до виконання в межах строку, передбаченого ст. 12 Закону України Про виконавче провадження : виконавчий лист був відправлений стягувачем 02.11.2020 року на адресу приватного виконавця та отриманий ним 09.11.2020 року.

Адвокат Мунтян Є.В., яким було подано до суду скаргу від імені ОСОБА_1 , в судове засідання 12.05.2021 року не з`явився по невідомими суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду скарги.

Представник стягувача АТ Мегабанк в судове засідання 12.05.2021 року не з`явився по невідомими суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду скарги.

Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В.В. в судове засідання 12.05.2021 року надав суду заяву, в якій просив судове засідання провести в його відсутність.

Згідно ч.2 ст. 459 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що скаргу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали скарги, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-1230/11 та матеріали виконавчого провадження № 63589879 , врахувавши позицію боржника та відзив на скаргу, наданий приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В., суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15.08.2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ Мегабанк в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ Мегабанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (які також діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), за участю третіх осіб ОСОБА_8 , та третьої особи Органу опіки та піклування ВРДА про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення; зустрічним позовом ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_9 до ПАТ Мегабанк в особі Вінницького центрального регіонального відділення про припинення договору іпотеки вирішено:

Позов ПАТ Мегабанк в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ Мегабанк задоволити частково.

Звернути стягнення на майно в рахунок забезпечення виконання кредитного договору за №29П/2007 від 30.03.2007р. укладеного між ОСОБА_10 та ПАТ Мегабанк , а саме, на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований за власником ОСОБА_1 та складається згідно даних технічного паспорту з житлового будинку А , загальною площею 174,3 кв.м., житловою площею 62,1 кв.м., підвалу П/А , ганку, пандусу, літньої кухні з погрібом Б , убиральні В , огорожі №1,3-5, криниці №2.

В позові в частині виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Мегабанк в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ Мегабанк судові витрати частково в сумі 910 грн.00 коп. В решті стягнення судових витрат відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_9 до ПАТ Мегабанк в особі Вінницького центрального регіонального відділення про припинення договору іпотеки відмовити .

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14.11.2013 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15.08.2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14.11.2013 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства Мегабанк про виселення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15.08.2013 року в частині звернення стягнення на майно в рахунок забезпечення виконання кредитного договору набрало законної сили 14.11.2013 року.

На виконання вказаного рішення суду 26.06.2014 року Вінницьким районним судом Вінницької області видано виконавчий лист про звернення стягнення на майно в рахунок забезпечення виконання кредитного договору за №29П/2007 від 30.03.2007р. укладеного між ОСОБА_10 та ПАТ Мегабанк , а саме, на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований за власником ОСОБА_1 та складається згідно даних технічного паспорту з житлового будинку А , загальною площею 174,3 кв.м., житловою площею 62,1 кв.м., підвалу П/А , ганку, пандусу, літньої кухні з погрібом Б , убиральні В , огорожі №1,3-5, криниці №2. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 1 рік.

На звороті виконавчого листа вбачається, що 30.06.2015 року його було повернуто стягувачу - ПАТ Мегабанк на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІV у зв`язку з тим, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згодом, 22.09.2015 року виконавчий лист було повернуто стягувачу вдруге на підставі п. 2 ст. 26 Закону № 606-ХІV, зокрема, державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження у зв`язку із неподанням виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом

29.06.2016 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону № 606-ХІV, тобто, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

06.12.2017 року виконавчий лист було повернуто на підставі п. 9 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII у зв`язку із тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно опису цінного листа, накладної №6100257793512, повідомленням про отримання поштового відправлення, АТ Мегабанк відправив виконавчий лист на виконання приватному виконавцю 02.11.2020 року та був отриманий останнім 09.11.2020 року.

12.11.2020 року на адресу приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. надійшла заява АТ Мегабанк від 30.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого

листа, виданого на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15.08.2013 року про звернення стягнення на житловий будинок.

13.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63589879 з примусового виконання виконавчого, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області на виконання рішення від 15.08.2013 року про звернення стягнення на житловий будинок ОСОБА_1 , копії якої надіслано боржнику рекомендованим листом з повідомленням до виконання, стягувачу - для відома.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 07.02.2020 року по справі №2018/6-343 /11, тлумачення частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред 'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Згідно 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В поданій до суду скарзі скаржник просить зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича повернути виконавчий лист Вінницького районного суду Вінницької області від 26.06.2014 року стягувачу у зв`язку з пропущенням строків пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Враховуючи наведенні вище норми Закону України Про виконавче провадження , правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 07.02.2020 року по справі №2018/6-343 /11, оскільки виконавчий документ повертався стягувачу без виконання, що не позбавляє його права на повторне пред 'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України Про виконавче провадження , суд вважає, що скарга ОСОБА_1 є безпідставною та необгрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, Законом України Про виконавче провадження , ст. ст. 447, 450 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Мунтяном Є.В., на дії/бездіяльність органу примусового виконання при виконанні рішення Вінницького районного суду Вінницької області по цивільній справі №2-1230/11 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.І. Бондаренко