Ухвала

від 14.05.2021 по справі 147/772/19

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/772/19

Провадження № 6/147/20/21

УХВАЛА

іменем України

14 травня 2021 року смт. Тростянець

Тростянецький районний суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання головного державного виконавця Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Репенка О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Головний державний виконавець Тростянецького РВ ДВС Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Репенко О.С. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . В обгрунтування подання покликаються на те, що відповідного до виконавчого провадження №64060620 по примусовому виконанню виконавчого листа №147/772/19 від 03.12.2019, виданого Тростянецьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 27285 грн. шкоди. Виконавче провадження відкрито 12.01.2021 та надано боржнику строк для добровільного виконання даного рішення. Боржник не виконує у повному обсязі даного виконавчого документа. Проведеними виконавчими діями майна боржника не виявлено. У разі виїзду боржника за межі України виконання рішення може стати неможливим.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд подання без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засіданні учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

З матеріалів подання вбачається, що Тростянецьким районним судом Вінницької області 03.12.2019 було видано виконавчий лист №147/772/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави шкоди у розмірі 27285 грн.

На виконанні у Тростянецькому районному відділі державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження №64060620 з примусового виконання виконавчого листа №147/772/19 від 03.12.2019.

Постановою головного державного виконавця Тростянецького районного відділу Державної виконавчої служби Репенка О.С. від 12.01.2021 відкрито виконавче провадження №64060620 за вказаним виконавчим листом (а.с.4).

Згідно з інформацією менеджера з питань обслуговування рахунків у АТ Райффайзен Банк Аваль від 01.02.2021 №81-15-9/906, за наявними даними на ім`я ОСОБА_1 рахунки відсутні (а.с.5).

Згідно з відповідю Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами про останнє місце роботи та про осіб-боржників, які отримують пенсію - інформацію відносно ОСОБА_1 не знайдено (а.с.6).

Відповідно до відповіді на інформаційний запит №93904723 від 12.01.2021 Міністерства внутрішніх справ України, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби (а.с.6 зворот).

З інформаційної довідки №240108546 від 12.01.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за останнім у власності (1/3 спільна часткова власність) зареєстрований житловий будинок по АДРЕСА_1 . Також міститься актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень (а.с.7).

Також державним виконавцем Тростянецького РВ ДВС здійснювався вихід за місцем реєстрації боржника ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , однак за вказаною адресою майно боржника відсутнє, про що складено акт від 24.02.2021 (а.с. 8).

Відповіддю відділу у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.36-5/117-21 від 25.01.2021 підтверджено, що в Державному реєстрі земель на території Тростянецького району Вінницької області станом на 01.01.2013 за ОСОБА_1 земельних ділянок не зареєстровано (а.с.9).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.19 ч.2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження управі виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно роз`яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

З матеріалів подання вбачається, що 12.01.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та в межах даного виконавчого провадження здійснювались заходи з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа про стягнення боргу. Зокрема проводилися заходи щодо виявлення доходів боржника шляхом направлення запитів до відповідних органів та установ та виходу за місцем проживання боржника, а також прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме накладено арешт на нерухоме майно боржника.

Разом з тим, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей, що ОСОБА_1 направлялась копія постанови про відкриття виконавчого провадження та виклик державного виконавця.

Також відсутні відомості, що боржник отримував вказану постанову та виклик, зокрема відсутня копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення чи повернення поштового відправлення до відділу ДВС з причин, що свідчили б про умисне ухилення боржника від явки до державного виконавця.

Натомість в матеріалах наявна копія пояснення ОСОБА_1 , в якому він зазначає, що в зв`язку з тим, що не працює та живе за рахунок пенсії батьків не взмозі погасити борг, зобов`язується сплачувати по мірі можливості (а.с.10).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом п.5 ч. 1ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

У справі Гочев проти Болгарії Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). Та суд враховує, що при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі Хлюстов проти Росії ЄСПЛ застосував вказані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано автоматично , тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Таким чином, підставами для обмеження боржника в праві виїзду за межі України можуть бути лише доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішеннями суду. Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Аналізуючи матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що в поданні головного державного виконавця Репенко О.С. йдеться лише про наявність боргових зобов`язань та що вони не погашені, однак доказів, які саме дії свідчать про ухилення боржника від виконання цих зобов`язань, доведення яких є обов`язковою умовою для встановлення для боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, як в поданні, так і в матеріалах справи відсутні. З урахуванням наведеного, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання державного виконавця про обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 слід відмовити, так як державним виконавцем необґрунтовано необхідності вжиття такого заходу.

Керуючись ст. ст. 12, 441 ЦПК України, ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні подання головного державного виконавця Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Репенка О.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до або через відповідні суди, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. У разі якщо ухвалу не було вручено у день її складання, учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Суддя А.М. Мудрак