Рішення

від 05.05.2021 по справі 120/3134/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 травня 2021 р. Справа № 120/3134/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Марисік В.Ю.

представника позивача: Кононової Є.А.

представника відповідача: Шевчука В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Фермерського господарства "АІС-КН"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "АІС-КН" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним отримано лист Головного управління ДПС у Вінницькій області від 19.03.2021 Щодо статусу платника єдиного податку четвертої групи (додається), в якому повідомлено, що оскільки ФГ АІС-КН невчасно подано загальну податкову декларацію, звітну податкову декларацію та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, тому відсутні підстави для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Тому, на думку відповідача ФГ АІС-КН не може перебувати на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку четвертої групи у 2021 році. Крім того, відповідачем прийнято рішення про виключення ФГ АІС-КН з реєстру платників єдиного податку четвертої групи.

Однак, позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням чинного законодавства України, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засідання з повідомленням сторін.

26.04.2021 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами не погоджується та вважає, що у їх задоволенні слід відмовити. Зокрема зазначає, що відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року пакет документів. Оскільки, ФГ "АІС-КН" не подано включно до 20 лютого поточного року (в 2021 році не пізніше 22 лютого) загальну податкову декларацію, звітну податкову декларацію та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, то відсутні підстави для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Тому, відповідно до пп. 5 п. 299.10 ст. 299 Кодексу, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення № 1220/02-32-18-06-09 від 23.03.2021 щодо виключення ФГ "АІС-КН" з реєстру платників єдиного податку четвертої групи. Отже, починаючи з 01 січня 2021 року ФГ "АІС-КН" не є платником єдиного податку четвертої групи.

Відповідач зазначає, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (пункт 300.1 статті 300 ПКУ), тому у задоволенні позову просить відмовити.

Крім того, 26.04.2021 відповідачем подано клопотання про заміну відповідача правонаступником.

Протокольною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 05.05.2021 клопотання про заміну відповідача правонаступником задоволено. У відповідності до ст. 52 КАС України замінено Головне управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44069150).

У судовому засідання представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо позову заперечив, просив в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Позивач зареєстрований як юридична особа 13.04.2009, основний вид діяльності 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід та являвся платником єдиного податку четвертої групи.

ФГ "АІС-КН" з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік підтвердження перебування на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку четвертої групи до Головного управління ДПС у Вінницькій області в електронному вигляді подана наступна звітність:

- звітна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік від 17.03.2021 за реєстраційним № 9054671781;

- відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) за 2021 рік від 17.03.2021 за реєстраційним № 9054673135;

- звітний розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік від 16.03.2021 за реєстраційним № 9054318064;

- загальна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік щодо всієї площі земельних ділянок від 17.03.2021 за реєстраційним № 9054668545;

- відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) за 2021 рік від 17.03.2021 за реєстраційним № 9054669557.

Відповідно до квитанцій №2 вказані документи доставлені до ГУ ДПС у Вінницькій області (Вінницька ДПІ) та прийняті контролюючим органом.

Листом №7807/6/02/-32-18-06-09 від 19.03.2021 та №7918/6/02-32-18-06-06 від 22.03.2021 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області повідомлено позивача, що ним порушено вимоги пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, відповідно ФГ "АІС-КН" не підтверджено статус платника єдиного податку 4-ї групи на 2021 рік. Оскільки, подана податкова звітність не відповідає системі оподаткування, ГУ ДПС у Вінницькій області присвоєно статус "історія подання" Податковій декларації платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік №9054671781 від 17.03.2021, Податковій декларації платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік №9054668545 від 17.03.2021 та Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва №9054318064 від 16.03.2021.

Іншим листом №7809/6/02-32-18-06-09 від 19.03.2021 повідомлено, що оскільки ФГ "АІС-КН" невчасно подано звітності то відсутні підстави для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Вказано, що позивач не може перебувати на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку четвертої групи, тому запропоновано перейти на загальну систему оподаткування.

Крім того, відповідач рішенням про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку четвертої групи від 23.03.2021 №1220/02-32-18-06-09 виключив позивача з реєстру платників єдиного податку четвертої групи, оскільки останнім не подано включно до 20 лютого поточного року (в 2021 році не пізніше 22 лютого) Загальну податкову декларацію, Звітну податкову декларацію та Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва то відсутні підстави для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (набрав чинності з 01 січня 2015 року) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені гл. І "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" р. XIV "Спеціальні податкові режими" ПК України.

Пунктом 291.4 статті 291 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України врегульовано, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Відтак, до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється ПК України, п. 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 7.3, 7.4 Інструкції після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з пунктами 7.5, 7.6 Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

За змістом внесених з 01 січня 2015 року у ПК України змін, окрему четверту групу єдиного податку створено замість фіксованого сільськогосподарського податку, і основною умовою для набуття сільськогосподарським підприємством статусу платника єдиного податку є наявність частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 %, а не необхідність встигнути до 20 лютого подати пакет документів.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Системний аналіз норм доводить, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку та є безстроковою. ПК України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи, але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 814/1394/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, такої ж позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.10.2020 у справі № 240/6426/20.

Пунктом 299.6 статті 299 ПК України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Як вже зазначалось 17.03.2021 позивачем подано до контролюючого органу загальні декларації платника єдиного податку четвертої групи та відомості про наявність земельних ділянок та 16.03.2021 - розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік, що підтверджується наявними у справі квитанціями.

Водночас, повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені пунктом 48.7 статті 48 ПК України, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми статті 48 Податкового кодексу України. Зокрема, це відсутність обов`язкових реквізитів: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків тощо.

У даному випадку контролюючим органом не було встановлено невідповідності поданих податкових декларацій вимогам статті 48 ПК України. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями не визнавати звітність, у зв`язку з пропущенням платником податку строку на подачу декларації, встановленого пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України (пропущення встановлених цією нормою строків).

Крім того, слід зауважити, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття податковим органом рішення саме про анулювання реєстрації платника єдиного податку, а таке анулювання, у свою чергу, вже реалізується шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Разом із цим, відповідачем не приймалося рішення про анулювання реєстрації позивача, а спірним рішення відповідач зазначив, що позивача вже виключено з реєстру платників єдиного податку четвертої групи без анулювання реєстрації, що не відповідає суті повноважень податкового органу.

Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 816/543/17 та в постанові від 29.03.2018 року у справі № 804/2321/17.

Суд зазначає, що згідно з пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Судом встановлено факт подання позивачем податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

Отже, в разі, коли суб`єкт господарювання вже зареєстрований як платник єдиного податку, то законодавство визначає лише один механізм позбавлення суб`єкта господарювання такого статусу - це прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення суб`єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку відповідно до приписів п. 299.10 ст. 299 ПК України, зокрема, у разі неподання податкової звітності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку 4 групи діяло з підстав та у порядку, не передбачених Податковим кодексом України, а протиправно та всупереч вимогам діючого законодавства, а відтак вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року "Брумареску проти Румунії").

Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України висловлені у рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови").

Досліджуючи принцип правової визначеності у вказаних правовідносинах, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень має діяти лише в рамках, наданих йому законодавством повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосовуючи механізм захисту порушеного права суд вважає за можливе зобов`язати відповідача поновити Фермерське господарство "АІС-КН" у Реєстрі платників єдиного податку четвертої групи Державної податкової служби України, як платника єдиного податку четвертої групи, з дати виключення з реєстру, з наданням відповідного документального підтвердження.

Щодо вимог позивача зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області прийняти у Фермерського господарства "АІС-КН" загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) за №9054668545; звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) за №9054671781 подані до Головного управління ДПС у Вінницькій області 17.03.2021; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік за №9054318064 поданий до Головного управління ДПС у Вінницькій області 16.03.2021, суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу в строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 48.1-48.2 статті48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 ПК України.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган може відмовити у прийнятті податкової декларації виключно у випадку порушення платником податку при її заповненні вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України.

Згідно з пунктом 48.3 податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента (пункт 48.4 статті 48 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, прийняття податкової декларації органом доходів і зборів є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. В свою чергу, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

У відповідності до п. 49.3. ст. 49 ПК України позивачем в електронному вигляді згідно вимог чинного законодавства України та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557 (далі - Порядок) подано: загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи); звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік.

Згідно п. 8 Розділу ІІ Порядку у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка електронного документа включає:

перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;

перевірку обов`язковості та послідовності накладення та електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;

перевірку відповідності електронного документа затвердженого формату (стандарту);

перевірку наявності обов`язкових реквізитів;

перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;

перевірку дії Договору (п.10 Порядку).

Згідно п.11 Розділу ІІ Порядку, перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

Подана звітність платника єдиного податку четвертої групи зареєстрована контролюючим органом 17.03.202 за №9054671781, №9054668545 та 16.03.2021 за №9054318064.

Позивачем, 16.03.2021 та 17.03.2021 отримано квитанції №2 з реквізитами результату обробки прийнято пакет .

Поряд з цим, ГУ ДПС у Вінницькій області у листі № 7918/6/02-32-18-06-06 від 22.03.2021 повідомляє, що оскільки подана податкова звітність не відповідає системі оподаткування їй присвоєно статус історія подання . При цьому, податковий орган посилається на порушення вимог пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, відповідно до якої ФГ АІС-КН не підтверджено статус платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

Водночас, податковий орган не наділений повноваженнями не приймати вже отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16.

Окрім того, пунктом 1 глави 1 розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (далі - Порядок № 422), визначено, що первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності (далі - Звітні документи).

Відповідно до п. 4 глави 4 розд. IV Порядку № 422 якщо після подання Звітного документа платник податків подає до граничного строку подання новий Звітний документ із виправленими показниками, поданий раніше Звітний документ стає недіючим та отримує ознаку стану обробки Історія подання .

Тобто, вказаним Порядком №422 чітко визначено у яких випадках документи можуть набувати статусу Історія подання .

Крім того, ознаку стану обробки Історія подання отримують звітні документи, для яких відповідальними за адміністрування відповідного податку підрозділами проводяться нарахування у ручному режимі (крім ПДВ) (наприклад, якщо відповідно до п. 46.4 ст. 46 ПКУ платник податків подає разом з таким Звітним документом доповнення, складені за довільною формою (податковий компроміс, введення у зв`язку з податковою реформою нових податків тощо)).

Разом з тим, жодними нормами Податкового кодексу України не передбачено неприйняття податкової звітності з підстав наведених у листі відповідача.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, вбачається, що загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) від 17.03.2021 за №9054668545; звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) від 17.03.2021 за №9054671781; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік від 16.03.2021 за №9054318064, є прийнятими контролюючим органом, а тому підстав та повноважень у контролюючого органу для невизнання неподаною такої податкової декларації та присвоєння статусу "історія подання" у останнього немає.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з метою дотримання судом гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд доходить висновку про необхідність зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області прийняти у Фермерського господарства "АІС-КН" загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) за №9054668545; звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) за №9054671781 подані до Головного управління ДПС у Вінницькій області 17.03.2021; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік за №9054318064 поданий до Головного управління ДПС у Вінницькій області 16.03.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 23.03.2021 №1220/02-32-18-06-09 про виключення Фермерського господарства "АІС-КН" з реєстру платників єдиного податку четвертої групи.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області поновити Фермерське господарство "АІС-КН" у Реєстрі платників єдиного податку четвертої групи Державної податкової служби України, з дати виключення з реєстру, з наданням відповідного документального підтвердження.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області прийняти у Фермерського господарства "АІС-КН" загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) за №9054668545; звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік та відомості про наявність земельних ділянок (Додаток до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи) за №9054671781 подані до Головного управління ДПС у Вінницькій області 17.03.2021; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік за №9054318064 поданий до Головного управління ДПС у Вінницькій області 16.03.2021.

Стягнути на користь Фермерського господарства "АІС-КН" сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 6810,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фермерське господарство "АІС-КН" (вул. Першотравнева, 6, с. Оленівка, Вінницький район, Вінницька область, 23244, код ЄДРПОУ 36407411)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Суддя Комар Павло Анатолійович