Рішення

від 11.05.2021 по справі 200/10748/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/10748/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Радченко Д.Д.,

за участю:

позивача - особисто,

третьої особи - особисто,

представника відповідача - Ларіної Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Андріївської сільської ради Слов`янського району, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпорядження та експертні висновки, визнання добровільне об`єднання громад незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Андріївської сільської ради Слов`янського району, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації Жебривського П.І. від 14 липня 2017 року №805, у зв`язку невідповідності експертних висновків проектів рішень Конституції та законам України;

- визнати протиправними та скасувати від 14 липня 2017 року №805 експертні висновки відповідності проектів рішень фіктивних юридичних осіб, фіктивних органів місцевого самоврядування з назвами «Андріївська сільська рада Слов`янського району» код ЄДРПОУ 04342045 та «Сергіївська сільська рада Слов`янського району» код ЄДРПОУ 04342022 щодо добровільного об`єднання територіальних громад сіл Сергіївка, Роганське, Андріївка, Варварівка, Новоандріївка з адміністративним центром у с. Андріївка Слов`янського району» ;

- встановити статус - наявності або відсутності Конституційних повноважень як органу місцевого самоврядування Територіальної громади села Андріївка, створеного у відповідності до статті 143 Конституції України, у суб`єкту підприємницької діяльності - суб`єкту господарювання приватного права ОСОБА_3 юридичної особи з назвою «Андріївська сільська рада Слов`янського району» код ЄДРПОУ 04342045;

- встановити правоздатність та дієздатність суб`єкту підприємницької діяльності - суб`єктів господарювання приватного права ОСОБА_3 юридичної особи з назвою «Андріївська сільська рада Слов`янського району» код ЄДРПОУ 04342045 приймати будь які рішення від імені первинного суб`єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень - Територіальної громади села Андріївка, у відповідності до ст. 1, 3, 5, 7, 8, 13, 14, 21, 22, 38, 39, 55, 68, 140, 142, 143 Конституції України;

- визнати протиправним та скасувати рішення Андріївської сільської ради «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 19 липня 2017 року №7/26-406;

- визнати добровільне об`єднання територіальних громад сіл Сергіївка, Роганське, Андріївка, Варварівка, Новоандріївка незаконними, та такими, що не відповідає правовим нормам Конституції та законів України, порушують основоположні принципи та права громадян України, затверджених Конституцією України та Європейської хартії місцевого самоврядування.

В обґрунтування позову зазначено, що об`єднання територіальних громад сіл Сергіївка, Роганське, Андріївка, Варварівка, Новоандріївка відбулося із порушенням Конституції та законів України.

20.01.2021 року на адресу суду від Донецької обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначено, що оскаржене розпорядження прийнято за результатами розгляду документів, наданих Андріївською та Сергіївською сільськими радами Слов`янського району, на підставі якого у останніх виникло право на прийняття рішень щодо добровільного об`єднання в Андріївську сільську об`єднану територіальну громаду. Проекти рішень Андріївської та Сергіївської сільських рад відповідали вимогам Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад , умовам добровільного об`єднання територіальних громад та Перспективному плану формування територій громад Донецької області. Зі змісту проектів цих рішень жодних ознак щодо їх незаконності не вбачалося. Просив у задоволенні позову відмовити.

27 січня 2021 року на адресу суду від Андріївської сільської ради Слов`янського району надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначено, що процедура добровільного об`єднання територіальних громад не порушена. Просив у задоволенні позову відмовити.

28 січня 2021 року та 11 лютого 2021 року від позивача на адресу суду надійшли відповіді на відзиви відповідачів за змістом яких зазначено, що доводи викладені у відзивах не спростовують доводів позовної заяви.

Ухвалою від 23 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 4 грудня 2020 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня вручення позивачу даної ухвали.

Ухвалою від 28 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 січня 2021 року.

Усною ухвалою 28 січня 2021 року відкладено підготовче засідання до 11 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року відкладено підготовче засідання до 25 лютого 2021 року.

Усними ухвалами суду 25 лютого 2021 року у задоволенні клопотання позивача про встановлення належності відповідача Андріївської сільської ради Слов`янського району, про визнання дії по передачі службових обов`язків та повноважень посадової особи Андріївської сільської ради голови ОСОБА_4 третім особам протиправними, про витребування доказів - відмовлено.

У підготовчому засіданні 25 лютого 2021 року оголошено перерву до 4 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 4 березня 2021 року вирішено заяву позивача про відвід судді Дмитрієва В.С. визнати необґрунтованою та передати адміністративну справу для вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою від 9 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Донецького окружного адміністративного суду Дмитрієва В.С.

Підготовче засідання призначено на 17 березня 2021 року, про що повідомлено сторін.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 квітня 2021 року.

Ухвалою суду від 13 квітня 2021 року за клопотанням позивача продовжено термін розгляду справи відповідно до п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Усною ухвалою суду від 11 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про визнання обов`язковою присутність відповідачів на засіданнях по справі.

Ухвалою суду від 11 травня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви Донецької обласної державної адміністрації про залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач та третя особа у судовому засіданні підтримали доводи позовної заяви та надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяви.

У судовому засіданні представник Донецької обласної державної адміністрації заперечував проти задоволення позову та на надав аналогічні пояснення, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник Андріївської сільської ради Слов`янського району до суду не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Слов`янським РВ УМВС України в Донецькій області 9 січня 1998 року.

Рішенням від 19 червня 2017 року Андріївської сільської ради №7/24-381 та Сергіївської сільської ради №7/29-233 схвалені проекти рішення про добровільне об`єднання територіальних громад.

Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 14 липня 2017 року №805 затверджені висновки до проектів рішень щодо добровільного об`єднання територіальних громад з адміністративним центром у с. Андріївка Слов`янського району.

Рішенням Андріївської сільської ради «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 19 липня 2017 року №7/26-406 вирішено об`єднатися з територіальними громадами сіл Андріївка, Варварівка, Новоандріївка Слов`янського району, сіл Сергіївка, Роганське Сергіївської сільської ради Словянського району в Андріївську сільську об`єднану територіальну громаду з адміністративним центром в с. Андріївка Словянського району.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод або законних інтересів особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України №19рп/2011 від 14 грудня 2011 року зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси особи з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що об`єднання територіальних громад сіл Сергіївка, Роганське, Андріївка, Варварівка, Новоандріївка відбулося із порушенням Конституції та законів України. У судовому засіданні позивач пояснив, що під тиском посадових осіб Андріївської сільської ради був змушений знести господарські споруди на власній земельній ділянці. На його численні звернення до відповідачів щодо порушення його прав отримав формальні відповіді.

Разом з тим, позивачем не наведено у позовній заяві та не надано доказів порушення спірними рішеннями його прав, свобод та інтересів.

Також під час розгляду справи судом не встановлено, що об`єднання територіальних громад сіл Сергіївка, Роганське, Андріївка, Варварівка, Новоандріївка порушує права позивача.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-владних правовідносинах, що виникли між ним і позивачем.

Таким чином, з урахуванням того, що доводи позивача не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішень відповідачів на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи його інтереси, що, в свою чергу, свідчить про відсутність предмету захисту в суді, то суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів також враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Андріївської сільської ради Слов`янського району, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпорядження та експертні висновки, визнання добровільне об`єднання громад незаконними - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 11 травня 2021 року, у повному обсязі рішення виготовлене 14 травня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв