Ухвала

від 11.05.2021 по справі 915/880/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

11 травня 2021 року Справа № 915/880/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпрогрес» № 23/04-1 від 23.04.2021 про розстрочення виконання рішення у справі №915/880/20

за позовом : Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС» (54031, м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238-г, код ЄДРПОУ 32655334)

про: стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою,

за участі представників :

від стягувача: не з`явився.

від боржника: не з`явився.

встановив:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС» на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 355872,76 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 2870 кв.м по вул. Троїцькій, 238-г у м. Миколаєві та судовий збір у розмірі 5338,09 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС» залишено без задоволення. Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 року у справі №915/880/20 постановлено залишити без змін.

26.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС» звернулось до господарського суду з заявою № 23/04-1 від 23.04.2021 про розстрочення виконання рішення у справі №915/880/20, за наступним графіком платежів:.

- в строк до 30.05.2021р. відповідач сплачує позивачу грошові кошти в розмірі 71 174,55 грн.

- в строк до 30.06.2021р. відповідач сплачує позивачу грошові кошти в розмірі 71 174,55 грн.

- в строк до 31.07.2021р; відповідач сплачує позивачу грошові кошти в розмірі 71 174,55 грн.

- в строк до.З1.08.2021 відповідач сплачує позивачу грошові кошти в розмірі 71 174,55 грн.

- в строк до 30.09.2021р. відповідач сплачує позивачу грошові кошти в розмірі 71 174,55 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2021 вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ТОВ Промпрогрес за вих. №23/04-1 від 23.04.2021 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 915/880/20 відкладено до повернення справи з апеляційної інстанції.

27.04.2021 справа повернулась до Господарського суду Миколаївської області.

27.04.2021 Господарським судом було видано накази на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 у справі № 915/880/20.

Ухвалою суду від 28.04.2021 судове засідання для розгляду заяви призначено на 11.05.2021 о 09:50.

У судове засідання 11.05.2021 представники сторін не з`явились.

Стягувач своїм правом на подання пояснень щодо суті заяви не скористався.

11.05.2021 судом проголошено про підписання вступної та резолютивної частини ухвали.

Заяву боржника про відстрочення виконання рішення обґрунтовано посиланням на те, боржник у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем станом на теперішній час не має об`єктивної можливості виконати рішення суду, а відкриття виконавчого провадження, накладення арештів на майно Відповідача та рахунки відкриті у Банку зупинить господарську діяльність Товариства та унеможливить добровільне виконання зобов`язань, а також змусить Товариство проводити звільнення працівників.

Боржник зазначає, що визнає рішення суду та готовий добровільно виконувати рішення, але має можливість виконувати рішення тільки на підставі розстрочки виконання рішення суду.

На скрутний фінансовий стан Товариства в першу чергу впливає карантинні обмеження, які встановлені Кабінетом Міністрів України, а також низька ділова активність контрагентів. В підтвердження неможливості виконати рішення суду, Відповідач надає довідку ПАТ БАНК ВОСТОК , щодо оборотних активів Товариства за 2020 рік та 2021 рік.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додані до заяви письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтується заява, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з нижченаведеного.

Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).

Обов`язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

У своїй заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС» посилається на тяжке фінансове становище підприємства, в обґрунтування якого надає довідку ПАТ БАНК ВОСТОК , щодо оборотних активів Товариства за 2020 рік та 2021 рік.

Судом зазначається, що відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018р. у справі № 813/8842/13-а.

Відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Твердження заявника про складне фінансове становище, що спричинене впровадженням карантину судом не може бути прийнято до уваги, оскільки карантинні заходи мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС» , яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Із зазначеного, суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Ураховуючи викладене в сукупності, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС»про розстрочення виконання рішення суду в даній справі належить відмовити.

Керуючись ст.ст.202, 234, 235, 331 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпрогрес» № 23/04-1 від 23.04.2021 про розстрочення виконання рішення у справі №915/880/20 - відмовити.

2. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено і підписано 14.05.2021.

Суддя В.О.Ржепецький