Постанова

від 22.04.2021 по справі 910/1629/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. Справа№ 910/1629/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кобзаря С.М. дир., Власенка Д.О. адв. за орд;

від відповідача: Лісайчука М.Ю. голови правл., Іванюка В.І. адв. за орд.;

від третьої особи 1: Літвінова Є.В. адв. за орд.;

від третьої особи 2: Літвінова Є.В. адв. за орд.;

від третьої особи 3: Літвінова Є.В. адв. за орд.;

від третьої особи 4: Літвінова Є.В. адв. за орд.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 (повний текст складено 24.11.2020) (суддя Удалова О.Г.)

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 (повний текст складено 30.12.2020) (суддя Босий В.П.)

у справі №910/1629/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа"

до Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікаліус"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фешн енд дизайн"

3) ОСОБА_1

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті"

про визнання переважного права, зобов`язання виконати зобов`язання за договором, зобов`язання укласти договори

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа"

про стягнення 581 205,34 грн,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати переважне право позивача перед третіми особами на укладення договору (договорів) оренди нежитлових приміщень в нежилому приміщенні мийки за адресою: 03039, м. Київ, вул. М.Грінченка, будинок 18, літера "Б", площею 1010,6 квадратних метри;

- зобов`язати відповідача виконати обов`язок, передбачений пунктом 3.6 договору оренди нежитлових приміщень від 15.06.2010 №395, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О.;

- зобов`язати відповідача укласти з позивачем договори оренди щодо передачі в строкове платне користування нежитлових приміщень в нежилому приміщенні мийки за адресою: 03039, м. Київ, вул. М. Грінченка, будинок 18, літера "Б", площею 1010,6 квадратних метри на певних умовах (в редакціях, доданих до позову).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір оренди нежитлових приміщень від 15.06.2010, згідно якого відповідач передав позивачу у користування нежитлові приміщення в нежилому приміщенні мийки за адресою: 03039, м. Київ, вул. М.Грінченка, будинок 18, літера "Б", площею 1010,6 квадратних метри, строк оренди за яким спливав у грудні 2019 року. Позивач, як орендар, належним чином виконував всі свої зобов`язання за договором та маючи намір скористатись своїм переважним перед іншими особами правом на укладення договору найму вказаних нежитлових приміщень після спливу строку дії зазначеного договору, наданим йому п. 3.6 вказаного договору та приписами ст. 777 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з відповідними листами, проте належної відповіді не отримав. Натомість відповідач вчиняв дії, спрямовані на укладення у майбутньому договорів оренди щодо спірних нежитлових приміщень з іншими зацікавленими особами, зокрема пропонував укласти відповідні попередні договори суборендарям. Вважаючи такі дії порушенням його прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти її задоволення, посилаючись на те, що чинне законодавство розмежовує поняття "переважне право на укладення договору оренди на новий строк" та "право на поновлення (продовження) строку дії договору оренди", які позивач помилково ототожнює; позивач не повідомляв відповідача про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, а у листі від 11.11.2019 зазначав про продовження дії договору, однак відповідач вказаного листа не отримував, тому пропозиція щодо продовження строку дії укладеного сторонами договору не є здійсненою; позивач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за договором, зокрема: не сплачені комунальні витрати за листопад 2019 року та орендна плата за період з 11.12 по 12.12.2019, виконані неузгоджені будівельні роботи і не отримано дозвільних документів на проведення відповідних робіт.

Крім цього, відповідачем було подано зустрічну позовну заяву, у якій він просив стягнути з позивача 581 205,34 грн, у тому числі: 200 000,00 грн - кошти отримані без достатньої правової підстави та 381 205,34 грн - збитків.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач сплатив позивачу 200 000,00 грн в якості часткової компенсації вартості витрачених орендарем коштів на виконання робіт та придбання матеріалів по опорядженню об`єкта оренди, однак в подальшому Актом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва (далі - ДАБК) від 19.12.2019 було встановлено, що позивачем виконані неузгоджені будівельні роботи і не отримано дозвільних документів на проведення цих робіт, тому вказані кошти отримані позивачем безпідставно; у зв`язку із порушенням будівельних норм відповідач був вимушений сплатити штраф у розмірі 75 672,00 грн на виконання Постанови №105/19/073-11828 від 24.12.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також поніс витрати в сумі 23000,00 грн за проведення експертного будівельно-технічного дослідження виконаних позивачем робіт з опорядження об`єкту оренди та був зобов`язаний виконати вимоги Припису ДАБК від 19.12.2019 і усунути вчинені позивачем порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, та привести об`єкт оренди у стан, в якому він був до передачі в оренду, у зв`язку з чим відповідач поніс витрати у розмірі 282 533,34 грн. Таким чином, відповідач вважав, що внаслідок неправомірних дій позивача поніс збитки в загальному розмірі 381 205,34 грн.

У відзиві на зустрічну позовну заяву позивач заперечував проти її задоволення, посилаючись на те, що він неодноразово звертався до відповідача з проханнями надати технічну документацію на об`єкт оренди, з метою отримання дозволу на початок робот об`єкта, однак відповідач її не надав, пославшись на відсутність цієї документації; факт невиконання відповідачем його договірних зобов`язань, передбачених пунктами 5.2.5-5.2.7 договору оренди, у тому числі, щодо сприяння позивачу в отриманні дозвільної документації, необхідної для початку виконання будівельних робіт у відповідних державних органах, також підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 у справі № 20/62, якою було зобов`язано відповідача виконати пункти. 5.2.5,.2.6, 5.2.7, 5.2.8 договору оренди; крім цього, 12.11.2019 сторонами було укладено договір про внесення змін №7 до договору оренди, у п. 8 якого сторони погодили та підтвердили ту обставину, що усі перепланування об`єкта оренди узгоджені з відповідачем, як орендодавцем та власником приміщень, і не порушують умов укладеного сторонами договору оренди; з припису від 19.12.2019 про усунення порушень вбачається, що порушення мали бути усунуті до 19.02.2020, однак відповідач не звертався до позивача та не запропонував усунути ці порушення самостійно; грошові кошти в сумі 200 000,00 грн були сплачені відповідачем на виконання його договірних зобов`язань, а тому не є безпідставно набутими коштами.

У процесі розгляду справи судом було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікаліус" (далі - третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фешн енд дизайн" (далі -третя особа 2), ОСОБА_1 (далі - третя особа 3) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Мотор Сіті" (далі - третя особа 4).

Третя особа 1 подала письмові пояснення, у яких вважала позовні вимоги ТОВ "Мокра Справа" не підлягаючими задоволенню та пояснила, що 28.12.2019 між нею та відповідачем був укладений договір оренди нежитлових приміщень (загальною площею 225,00 кв.м., що розташовані у приміщенні мийки (літера Б), загальною площею 1010,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, будинок 18) відповідно до якого нею, з метою виконання припису ДАБК від 19.12.2019 були оплачені роботи по демонтажу самовільних не несучих стін-перегородок, антресолей, зливових ям тощо, загальна вартість яких склала 54 000,00 грн і вартість вказаних робіт була компенсована третій особі 1 відповідачем (орендодавцем); також між нею та відповідачем був укладений договір оренди від 09.01.2020 (щодо приміщень загальної площею 120,00 кв.м. в приміщенні вказаної мийки), відповідно до якого нею, з метою виконання припису ДАБК, були оплачені роботи по демонтажу самовільних не несучих стін-перегородок, антресолей тощо загальною вартістю 48533,34 грн і вартість вказаних робіт також була компенсована відповідачем.

Третя особа 2 подала письмові пояснення, у яких вважала позовні вимоги ТОВ "Мокра Справа" не підлягаючими задоволенню та пояснила, що 30.12.2019 між нею та відповідачем був укладений договір оренди нежитлових приміщень (загальною площею 480,00 кв.м., що розташовані у приміщенні мийки (літера Б), загальною площею 1010,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, будинок 18) відповідно до якого нею, з метою виконання припису ДАБК від 19.12.2019 були оплачені роботи по демонтажу конструкцій, загальна вартість яких склала 180 000 грн і вартість вказаних робіт була компенсована третій особі 2 відповідачем (орендодавцем).

Третя особа 3 подав письмові пояснення, у яких вважав позовні вимоги ТОВ "Мокра Справа" не підлягаючими задоволенню та пояснив, що 29.12.2016 між ним та відповідачем був укладений іпотечний договір, предметом якого є приміщенні мийки (літера Б), загальною площею 1010,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, будинок 18, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 09.08.2016; ні відповідач ні третя особа 3 не надавали згоди на здійснення позивачем робіт по опорядженню приміщення;

Третя особа 4 подала письмові пояснення, у яких вважала позовні вимоги ТОВ "Мокра Справа" не підлягаючими задоволенню та пояснила, що 21.12.2019 між нею та відповідачем був укладений іпотечний договір, предметом якого є приміщенні мийки (літера Б), загальною площею 1010,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, будинок 18, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 25.01.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Комплекс "Либідський" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у зустрічному позові та ухвалити у вказаній частині нове рішення про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у період з 11.04.2012 (дата підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди) по 29.12.2016 (дата складання позивачем акту відповідності розташування та найменування від`ємних і невід`ємних поліпшень об`єкта оренди) позивачем були здійснені роботи, які в подальшому Актом ДАБК від 19.12.2019 були визнані як порушення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", однак вказаним обставинам судом не було надано оцінки; зустрічна вимога про стягнення 200 000,00 грн ґрунтується на тому, що позивачем не було отримано дозвільної документації на здійснення реконструкції приміщень, тому є підстави застосування п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України; внаслідок неправомірних дій позивача відповідачу були завдані збитки в розмірі 381205,34, понесені у зв`язку із необхідністю усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, сплаті штрафу і вартості експертизи; згідно акту ДАБК від 18.02.2020, після повторної перевірки, було встановлено відсутність порушень, що свідчить про те, що вчинені відповідачем дії та витрачені кошти були спрямовані саме на усунення порушень, які виникли в результаті протиправних дій позивача. Також у скарзі вказана попередня (орієнтовна) сума судових витрат, понесена заявником у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення, в розмірі 183 324,93 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року заяву Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 139 774,50 грн.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та залишити без задоволення заяву ПрАТ "Комплекс "Либідський" про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом невірно надано оцінку правовій природі взаємовідносин відповідача, адвоката Іванюка В.І. та АО "КПД Консалтинг", оскільки ОСОБА_2 є найманим працівником адвокатського об`єднання, а не його учасником, і здійснює індивідуальну адвокатську діяльність; між позивачем та АО "КПД Консалтинг" не укладено договору про надання правової допомоги, тому останнє не мало підстав для залучення адвоката Іванюка В.І.; адвокатом Іванюком В.І. виконувались одні і ті ж самі роботи в рамках господарської справи №910/8213/20 та даної справи, що підтверджується порівняльною таблицею, і отримано за ці ж роботи подвійне відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, також ним завищено обсяг досліджених документів; призначена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не відповідає не лише пропорційності задоволених позовних вимог, але й і пропорційності витраченого судом часу на дослідження доказів, оскільки загальний масив доказів за первісним позовом був на 82 аркушах, а весь інший масив доказів (11 томів) стосувався виключно зустрічного позову, на дослідження обставин якого затрачено приблизно 90% часу судових засідань.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 та від 04.02.2021 було відкрито апеляційне провадження, а також об`єднано розгляд апеляційних скарг позивача і відповідача в одне провадження.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується існування на об`єкті оренди не несучих стін-перегородок, антресолей та приміщень на них, влаштування зливових ям, ще до укладання сторонами договору оренди; Акт ДАБК від 19.12.2019 та висновок експерта від 17.01.2020 не є належними доказами, які підтверджують факт здійснення перепланування приміщень саме позивачем; роботи по опорядженню об`єкта оренди були узгоджені із відповідачем і перелічені у додатку №2 до договору №7 до договору оренди і ці роботи стосувались опорядження вже існуючого результату перепланувань та перебудови, які були зроблені відповідачем; опоряджувальні роботи, здійснені позивачем, не потребують документів, що дають право на їх виконання; позивач забезпечив явку свого представника 12.12.2019 до нотаріуса для підписання акту приймання-передачі від`ємних і невід`ємних поліпшень та акт здачі приймання об`єкта оренди з оренди, однак проекти актів, запропоновані відповідачем, не відповідали реальній ситуації на той час; акт прийняття об`єкта з оренди від 13.12.2019 та акт про пломбування об`єкту оренди від 13.12.2019, складені відповідачем з порушенням умов договору і є незаконними. Також у відзиві вказаний орієнтовний розрахунок судових витрат, які він планує понести у зв`язку із подачею відповідачем апеляційної скарги - 150000,00 грн.

Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу позивача, заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване додаткове рішення суду без змін, посилаючись на те, що адвокат Іванюк В.І. працює на посаді адвоката у АО "КПД Консалтинг"; правова допомога надається відповідачу у відповідності до договору про надання юридичних послуг від 14.01.2020 та на підставі заявки на надання послуг №1 від 14.01.2020 і додаткової угоди №1 від 18.02.2020; наявний у матеріалах справи ордер серії КВ №473308 від 25.02.2020 правомірно підписаний керівником адвокатського об`єднання; посилання позивача на виконання адвокатом тих самих робіт в межах справи №910/8213/20 підлягають відхиленню, оскільки провадження у вказаній справі було відкрито 03.07.2020, через 2.5 місяці після підготовки і подання адвокатом останніх заяви по суті спору у даній справі; обставини первісного та зустрічного позову частково збігаються, однак позовні вимоги і правова позиція за первісним та зустрічним позовом є принципово різними; часткове дублювання у відзиві на позов та у зустрічному позові враховане при визначенні часу на їх підготовку; твердження позивача про те, що загальний масив доказів за первісним позовом був на 82 аркушах, не відповідають дійсності, оскільки лише подані позивачем заяви по суті спору і додані до них докази перевищують 2 томи справи. Також у відзиві вказана попередня (орієнтовна) сума судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням позивачем додаткового рішення, в розмірі 24000,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу на додаткове рішення, просили її задовольнити, також заперечили проти задоволення апеляційної скарги відповідача на рішення.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу на рішення, просили її задовольнити, також заперечили проти задоволення апеляційної скарги позивача на додаткове рішення.

Представник третіх осіб у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу відповідача та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги позивача і відповідача, Північний апеляційний господарський суд встановив наступні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Комплекс "Либідський" є власником нежилого будинку - приміщення мийки, площею 1010,60 кв.м., який розташований в м.Києві по вул. Миколи Грінченка, №18 (літера Б), що підтверджується свідоцтвом на право власності від 01.02.2006 (том 2 а.с.34).

15.06.2010 між Закритим акціонерним товариством "Комплекс "Либідський" (правонаступником якого є ПрАТ "Комплекс "Либідський"), як орендодавцем, та ТОВ "Мокра справа", як орендарем, був укладений договір оренди нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 395 (далі - договір або договір оренди) (том 1 а.с.118-125).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оперативної оренди нежитлові приміщення площею 837,10 м. кв. згідно плану зазначеного в Додатку № 1 до договору (далі - об`єкт оренди), що розташовані в нежилому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039 м. Київ, Грінченка Миколи, будинок 18, літера "Б", площею 1010,60 кв. м., що належить орендодавцю на праві приватної власності. Орендар має право використовувати територію навколо об`єкту оренди для формування черги та проїзду автотранспорту та мотоциклів клієнтів орендаря та автотранспорту сервісної служби, що обслуговує обладнання, розташоване на об`єкті оренди (детальний опис - Додаток № 6 до цього Договору).

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 договору при прийманні-передачі об`єкта оренди складається Акт приймання-передачі об`єкта оренди (далі - Акт приймання-передачі), в якому зазначаються опис стану приміщень, наявність та стан комунікацій в приміщеннях об`єкту оренди. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін. Обов`язок по складанню Акту приймання-передачі покладається на орендодавця. Акт приймання-передачі додається до цього договору та є невід`ємною частиною цього Договору оренди (Додаток № 2).

У п.п. 3.2, 3.3 договору сторони погодили, що строк оренди складає 50 (п`ятдесят) календарних місяців. Дія договору починається з моменту підписання цього договору сторонами (договору).

Відлік строку оренди починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди, при цьому орендарю надаються орендні канікули на перший та другий місяці оренди. В період дії орендних канікул орендарю не нараховується орендна плата за користування об`єктом оренди. В період дії орендних канікул орендар сплачує комунальні послуги орендодавцю, якщо на цей момент орендар не надав укладені прямі договори з постачальниками електроенергії та водопостачання (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.5 договору строк оренди може бути продовжений за згодою сторін, за виключенням випадків, передбачених п. 9.1, 9.2, 9.3 цього договору.

Відповідно до п. 3.6 договору для продовження строку оренди орендар письмово звертається до орендодавця з пропозицією про продовження строку оренди не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення строку оренди. Орендодавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання звернення орендаря про продовження строку оренди дати письмову відповідь на нього. У разі відмови від продовження строку оренди надати обґрунтовану письмову відмову.

Додатком №1 до договору оренди сторони підписали план об`єкта оренди (том 1 а.с.126).

У Додатку №5 до договору оренди сторони визначили перелік узгоджених робіт, необхідних для обладнання Автомийного комплексу та визначено, що роботи здійснюються за рахунок орендаря (том 1 а.с.132).

Договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 15.05.2010, що підтверджується відповідним витягом (том 1 а.с.135).

Договором №1 від 20.02.2012 про внесення змін та доповнень до договору оренди сторони визначили, що акт приймання-передачі має бути підписаний не пізніше 30.03.2012 (том 2 а.с.54-55).

Договором №2 від 04.04.2012 про внесення змін та доповнень до договору оренди сторони визначили, що акт приймання-передачі має бути підписаний не пізніше 11.04.2012 (том 2 а.с.56-57).

11.04.2012 сторонами був складений, підписаний та нотаріально посвідчений акт приймання-передачі об`єкту оренди в користування ТОВ "Мокра справа", як орендаря, у якому визначено, зокрема, стан нежитлових приміщень та зазначено про відсутність стіна з цегли між приміщеннями №2 та №3 (том 2 а.с.58-61).

01.08.2013 сторонами був укладений договір № 4 про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлових приміщень від 15.06.2010 за реєстровим № 395 (далі - договір про внесення змін № 4) (том 1 а.с.137-141).

У п. 1 договору про внесення змін № 4 сторони дійшли згоди, що орендар повертає, а орендодавець приймає приміщення №7 об`єкту оренди загальною площею 18,6 кв.м. з 11.08.2013, що підтверджується актом здачі-приймання, який є додатком № 3 до даного договору про внесення змін № 4.

У зв`язку з цим сторони погодили виключити з об`єкту оренди приміщення №7 загальною площею 18,6 кв. м. та викласти перший абзац п. 1.1 договору в наступній редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оперативної оренди нежитлові приміщення площею 818,5 м. кв. згідно з планом, зазначеним у Додатку № 1 до договору (далі - об`єкт оренди), що розташовані в нежилому будинку - приміщенні мийки, за адресою: 03039 м. Київ, вул. Грінченка Миколи, будинок 18, літера "Б", площею 1010,60 кв. м., що належить орендодавцю на праві приватної власності" (п. 2 договору про внесення змін № 4 ).

Згідно з п. 6 договору про внесення змін № 4 сторони, дійшовши згоди про продовження чинного строку оренди на 42 (сорок два) календарних місяці, вирішили викласти пункт 3.2 договору у наступній редакції: "Строк оренди складає 92 (дев`яносто два) календарних місяці, який відліковується з моменту підписання та нотаріального засвідчення акту приймання-передачі об`єкта оренди, а саме з 11.04.2012".

По акту здачі-приймання приміщення №7 об`єкта оренди позивач повернув відповідачу приміщення загальною площею 18,6 кв.м. (том 1 а.с.144)

Таким чином, враховуючи зміни, внесені сторонами до умов договору оренди нежитлових приміщень № 395 від 15.06.2010, строк оренди за вказаним договором спливав 12.12.2019.

03.10.2019 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №03/10/19 з проханням відповідно до умов п. 5.2.5 розглянути питання щодо компенсації витрат орендаря на виконання робіт та придбання матеріалів по опорядженню об`єкта оренди в розмірі 600 000,00 грн (том 2 а.с.79).

Листом за вих. № 07/10/19 від 07.10.2019 орендодавець повідомив орендаря про готовність розглянути пропозицію про компенсацію витрат орендаря на виконання робіт та придбання матеріалів по опорядженню об`єкта оренди у розмірі 200 000,00 грн та запропонував в найкоротший термін провести фактичний огляд запропонований орендарем покращень об`єкта оренди (том 2 а.с.81)

12.11.2019 сторонами був укладений договір №7 про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлових приміщень від 15.06.2010 за реєстровим №395 (далі - договір про внесення змін №7) (том 1 а.с.147-149).

У пунктах 11 та 12 договору про внесення змін №7 орендодавець підтвердив, що протягом всього часу дії договору оренди орендар своєчасно та в повному обсязі виконував умови Договору оренди, виконував в повному обсязі всі без винятку зобов`язання, в тому числі й ті, що стосуються грошових зобов`язань (орендні платежі, сплата за комунальні послуги, тощо) та станом на день укладення цього договору не має ані жодної заборгованості, ані жодних наявних штрафів чи неустойок, які стосуються невиконань зобов`язань з боку орендаря за Договором оренди. Орендодавець також підтвердив, що за весь період дії договору оренди від орендодавця до орендаря не надходило жодних претензій щодо невиконання зобов`язань за договором оренди та до орендаря зі сторони орендодавця не висувалися жодні вимоги з сплати штрафів, неустойок, пені тощо.

11.11.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №11/11/19 в якому, посилаючись на п. 3.5 та п. 3.6 укладеного сторонами договору, висловив пропозицію про продовження строку оренди за договором. Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення, а також накладною підприємства поштового зв`язку № 0113331213763 від 11.11.2019 (том 1 а.с.157). Однак, як свідчить фіскальний чек підприємства поштового зв`язку від 28.11.2019, зазначене поштове відправлення не було отримано адресатом та повернулось до відправника (том 1 а.с.159).

18.11.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №18/11/19 від 18.11.2019, в якому просило забезпечити явку представника останнього у визначені час та місце для укладення договору про внесення змін №8, згідно з умовами якого ТОВ "Мокра справа" пропонувало погодити внесення змін щодо продовження строку дії договору. Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення від 18.11.2019 у поштове відправлення № 0303914614522 (том 2 а.с.87-89)

У листах № 02/12/2019 від 02.12.2019 та № 06/12/19 від 06.12.2019 позивач вказував, що звертався до відповідача з пропозицією про продовження строку оренди та посилаючись на ст.777 Цивільного кодексу України і п. 11 договору про внесення змін № 7 від 12.11.2019 просило припинити вчиняти дії, які порушують першочергове право товариства на оренду спірних нежитлових приміщень, як добросовісного орендаря, та спрямовані на укладення у майбутньому договорів оренди спірних нежитлових приміщень з іншими зацікавленими особами. Направлення вказаних листів підтверджується описами вкладення, а також накладною підприємства поштового зв`язку № 0303914714349 від 02.12.2019, № 0113331301190 від 06.12.2019 (том 1 а.с.160-169).

У свою чергу, відповідач листом № 19-11-2019 від 19.11.2019 повідомив позивачу про те, що товариство не готове прийняти пропозицію ТОВ "Мокра справа", викладену у листі № 18/11/19 від 18.11.2019, щодо продовження строку дії договору оренди на умовах, викладених у проекті договору про внесення змін № 8 від 21.11.2019. Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення та накладною підприємства поштового зв`язку № 0303914666492 від 19.11.2019 (том 2 а.с.90-91).

У листі № 25-11-2019/1 від 25.11.2019 відповідач повідомив позивачу про те, що строк дії договору оренди спливає 12.12.2019 та просив повідомити про це усіх суборендарів, які займали спірні приміщення. ПрАТ "Комплекс "Либідський" також зазначив, що ТОВ "Мокра справа", всупереч положенням п. 3.6 укладеного сторонами договору, не повідомило своєчасно орендодавця про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, що дозволяє товариству, як орендодавцю, пропонувати вказані спірні приміщення для оренди іншим зацікавленим особам. Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення та накладною підприємства поштового зв`язку № 0303914708535 від 25.11.2019 (том 2 а.с.92-97).

Крім того, листом № 25-11-2019/2 від 25.11.2019 відповідач звернувся до позивача та просив забезпечити явку представника останнього для складення та підписання акту здачі-приймання об`єкта оренди, а також акту здачі-приймання від`ємних та невід`ємних поліпшень об`єкта оренди (том 2 а.с.98).

Керівники обох сторін 12.12.2019 з`явились до приватного нотаріуса Фролової О.О., однак не дійшли згоди щодо підписання вказаних актів, що підтверджується їх нотаріальними заявами та свідоцтвами (том 2 а.с.108-109, том 5 а.с.198-200).

13.12.2019 відповідачем, за відсутності представників позивача, було складено акт про опломбування об`єкта оренди №1 акт приймання об`єкта оренди та направлено позивачу лист №13-12-2019 в якому повідомлено про припинення дії договору оренди внаслідок спливу строку оренди (том 2 а.с.110-111, том 5 а.с.201).

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, як орендодавець, висловив свою незгоду продовжити існуючий договір оренди на запропонованих позивачем умовах.

Однак, ТОВ "Мокра справа" вважаючи, що ПрАТ "Комплекс "Либідський" порушило його переважне право на укладення договору найму на новий строк, звернулось до суду із даним позовом та просило визнати за ним переважне право на укладення договору (договорів) оренди нежитлових приміщень, зобов`язати відповідача виконати обов`язок, передбачений пунктом 3.6 договору оренди та зобов`язати відповідача укласти з позивачем договори оренди щодо передачі в строкове платне користування нежитлових приміщень (в редакціях, доданих до позову).

Заперечуючи проти первісного позову відповідач посилався на те, що позивач не повідомляв відповідача про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та неналежним чином виконував умови договору, а тому втратив вказане право.

Крім цього, відповідач у зустрічному позові вказував, що позивачем були виконані неузгоджені будівельні роботи і не отримано дозвільні документів на проведення відповідних робіт, внаслідок чого відповідач безпідставно сплатив позивачу 200 000 грн в якості компенсації витрат орендаря, а також поніс додаткові витрати в загальному розмірі 381 205,34 грн.

Так, положеннями п.5.2.5 договору оренди на відповідача, як орендодавця, покладений обов`язок розглянути питання щодо часткової або повної компенсації витрат на виконання робіт та придбання матеріалів для таких робіт по опорядженню автомийного комплексу, що незазначені в Додатку 5, незалежно від того, чи підпадають вони під капітальні, шляхом зарахування їх вартості в рахунок орендної плати за цей об`єкт оренди. Погодження суми компенсації здійснюється шляхом укладання додаткового договору.

У свою чергу, позивачу, як орендарю, згідно з п. 6.1.4 договору оренди надано право на часткову або повну компенсацію витрачених коштів на виконання робіт та придбання матеріалів для виконання таких робіт по опорядженню автомийного комплексу, що незазначені в Додатку 5, незалежно від того чи підпадають вони під капітальні, шляхом зарахування їх вартості в рахунок орендної плати за цей об`єкт оренди.

У договорі про внесення змін №7 сторони, зокрема, погодили та підтвердили, що:

- 03.10.2019 орендар звернувся до орендодавця листом за вих. № 03/10/19 з проханням відповідно до умов п. 5.2.5 розглянути питання щодо компенсації витрат орендаря на виконання робіт та придбання матеріалів по опорядженню об`єкта оренди в розмірі 600 000,00 грн (п.1 договору про внесення змін №7);

- листом за вих. № 07/10/19 від 07.10.2019 орендодавець повідомив орендаря про готовність розглянути пропозицію про компенсацію витрат орендаря на виконання робіт та придбання матеріалів по опорядженню об`єкта оренди у розмірі 200 000,00 грн та запропонував в найкоротший термін провести фактичний огляд запропонований орендарем покращень об`єкта оренди (п.2);

- 09.10.2019 орендар та орендодавець в особі підписантів цього договору та спеціалістів з обох боків провели огляд загального стану об`єкта оренди та об`єму зроблених орендарем з письмової та усної згоди орендодавця від`ємних та невід`ємних поліпшень об`єкта оренди (надалі разом - поліпшення). Було створено та затверджено план об`єкта оренди з нанесенням поліпшень, що додасться до цього договору (надалі - додаток № 1) (п.3);

- після огляду об`єкта оренди орендодавець підтверджує той факт, що в нього немає жодних претензій до орендаря щодо утримання, експлуатації об`єкта оренди та його стану. Об`єкт оренди знаходиться в задовільному стані та придатний до експлуатації за його цільовим призначенням (п.4).

Платіжним дорученням №9574 від 11.12.2019 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 200 000,00 грн з призначченням платежу "компенсація поліпшень (варт. вик-ня роб.та матер.по опрядк. об`єкта оренди (п.5.2.15 дог оренди від 15.06.2010" (том 2 а.с.100).

Платіжним дорученням №498 позивач від 11.12.2019 повернув вказані кошти відповідачу з призначенням "повернення помилково перерахованих коштів" (том 2 а.с.101).

У подальшому ПрАТ "Комплекс "Либідський" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. з листом № 11-12-2019 від 11.12.2019, в якому просило приватного нотаріуса прийняти у депозит грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн для перерахування/передачі ТОВ "Мокра справа" в рахунок виконання зобов`язання за договором оренди нежитлових приміщень від 15.06.2010 за реєстровим № 395 (том 2 а.с.103-104).

На виконання вищевказаного доручення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. була складена відповідна квитанція № 1 від 12.12.2019 (том 2 а.с.105).

16.12.2019 на підставі платіжного доручення № 175 грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн були перераховані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. на користь ТОВ "Мокра справа" з призначенням платежу "Перерахування/видача коштів з депозиту нотаріуса (пл.від ПрАТ "Комплекс "Либідський") (в рахунок виконання зобов`язань по компенсації орендарю вартості витрат коштів по опорядкуванню об`єкта оренди)" (том 2 а.с.106).

Листом № 1189/01-16 від 18.12.2019 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. повідомив ПрАТ "Комплекс "Либідський" про перерахування на користь ТОВ "Мокра справа" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн в рахунок виконання зобов`язання по частковій компенсації орендарю вартості витрачених орендарем коштів на виконання робіт та придбання матеріалів для опорядження об`єкта оренди (том 2 а.с.107).

19.12.2019 на вимогу ПрАТ "Комплекс "Либідський" Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва була проведена перевірка, за результатами якої був складений акт б/н (далі - акт від 19.12.2019), а також винесена постанова про накладення штрафу в розмірі 75 672,00 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 105/19/073-11828 від 24.12.2019, який був сплачений ПрАТ "Комплекс Либідський" за платіжним дорученням № 9613 від 08.01.2020 (том 2 а.с.114-140, 145-178).

У приписі Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 19.12.2019 вказано, що під час проведення перевірки голова правління ПрАТ "Комплекс Либідський" надало, у тому числі, технічний паспорт від 26.02.2010 та інвентаризаційну справу № 5229.

Під час перевірки встановлено, що планування приміщень будівлі не відповідає технічному паспорту від 26.02.2010 та інвентаризаційній справі № 5229 у зв`язку з виконаними будівельними роботами із реконструкції приміщень нежилого будинку - приміщення мийки на вул. Грінченка Миколи, 18 (Літера Б) у Голосіївському районі міста Києва шляхом будівництва не несучих стін-перегородок, антресолей та приміщень на них, влаштування зливових ям та конструкцій для автоматичної портальної мийки. За результатами перевірки встановлено правопорушення: будівельні роботи із реконструкції виконані без документа, який дає право на виконання будівельних робіт, чим порушено ч. 1 ст. 34 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

25.12.2019 судовим експертом Сверида О.М., на замовлення відповідача, було проведено обстеження нежилого будинку (приміщення мийки), за результатами якого складено висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №2928 від 17.01.2020,згідно якого експлутація приміщень антресолей, влаштованих в період з 11.04.2012 по 12.12.2019 в межах приміщення №1, №2 групи приміщень №1 та над приміщеннями №№8-22 групи приміщень №1 нежилого будинку-приміщення мийки за адресою: 03039, м.Київ, вул.Миколи Грінченка, 18, літера "Б", суперечить вимогам нормативно-правових актів та є неможливою (том 2 а.с.148-177).

За проведення експертизи відповідачем сплачено 23000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №737 від 21.12.2019 (том 2 а.с.144).

28.12.2019 відповідач уклав договір оренди нежитлових приміщень із ТОВ "Нікаліус", згідно якого в оренду було передано частину спірного приміщення площею 225,00 кв.м. (том 1 а.с.179-189).

ТОВ "Нікаліус" було укладено договір підряду від 30.12.2019 із ТОВ "Український центр гідроізоляції", предметом якого були роботи з демонтажу конструкцій мийки, вартість яких склала 54000,00 грн (том 2 а.с.197-222).

Платіжним дорученням №781 від 10.02.2020 відповідач сплатив ТОВ "Нікаліус" 54000,00 грн в якості компенсації витрат (том 3 а.с.1).

09.01.2020 відповідач уклав договір оренди нежитлових приміщень із ТОВ "Нікаліус", згідно якого в оренду було передано частину спірного приміщення площею 120,00 кв.м. (том 3 а.с.2-19).

ТОВ "Нікаліус" було укладено додаткову угоду від 10.01.2020 до договору підряду від 30.12.2019 із ТОВ "Український центр гідроізоляції", якою збільшили обсяг робіт з демонтажу конструкцій мийки, вартість яких склала 48533,34 грн (том 3 а.с.20-36).

Платіжним дорученням №797 від 12.02.2020 відповідач сплатив ТОВ "Нікаліус" 48533,34 грн в якості компенсації витрат (том 3 а.с.37).

30.12.2019 відповідач уклав договір оренди нежитлових приміщень із ТОВ "Фешн енд дизайн", згідно якого в оренду було передано частину спірного приміщення площею 480,00 кв.м. (том 3 а.с.38-55).

ТОВ "Фешн енд дизайн" було укладено договір підряду від 31.12.2019 із ТОВ "Український центр гідроізоляції", предметом якого були роботи з демонтажу конструкцій, вартість яких склала 180000,00 грн (том 3 а.с.56-87).

Платіжними дорученням №811 від 17.02.2020, №812 від 17.02.2020 та №813 від 18.02.2020 відповідач сплатив ТОВ "Фешн енд дизайн" 180000 грн в якості компенсації витрат (том 3 а.с.88-90).

Актом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 18.02.2020 було зафіксовано усунення порушень, виявлених при попередній перевірці (том 3 а.с.92-111).

У зв`язку із викладеними обставинами відповідач звернувся із зустрічним позовом, у якому просив стягнути з позивача 200 000,00 грн безпідставно отриманих коштів та 381 205,34 грн збитків (75 672,00 грн штрафу + 23000,00 грн витрат на оплату експертизи + 282 533,34 грн витрат на усунення порушень).

Заперечуючи проти зустрічного позову позивач посилався на те, що порушення, які виявлені при перевірці (будівництва не несучих стін-перегородок, антресолей та приміщень на них, влаштування зливових ям) відбулись до отримання ним приміщень в оренду (до 11.04.2012), що підтверджується листуванням між позивачем, відповідачем та ТОВ "Ювента-К" (суборендар), з яких вбачається, що план приміщень на технічному паспорті не відповідає фактичному плануванню приміщень, а встановлення тунельної автомийки було узгоджено із відповідачем (том 8 а.с.157-227). Щодо зроблених позивачем поліпшень, то ним виконувались роботи по опорядженню об`єкту, які були узгоджені із відповідачем і не потребували отримання дозвільної документації.

За наслідком розгляду первісного та зустрічного позовів суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності правових підстав для їх задоволення.

Так, відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач помилково ототожнює поняття "продовження строку дії договору" та "переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк", вказані правові інститути є взаємовиключними, а оскільки сторонами спору не була досягнута домовленість щодо умов договорів, які позивач просить зобов`язати відповідача укласти, переважне право ТОВ "Мокра справа", як наймача, на укладення таких договорів припинилось.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що грошові кошти в сумі 200 000,00 грн були сплачені відповідачем позивачу за наявності відповідної правової підстави, а кошти у розмірі 381 205,34 грн не являються збитками у розумінні, оскільки відповідач не довів належними доказами неправомірність дій позивача та не довів наявність безпосереднього причинного зв`язку між діями позивача та понесеними відповідачем витратами.

Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині відмови у задоволенні первісного позову, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди нерухомого майна, а предметом первісного позову є матеріально-правова вимога про визнання переважного права на укладення договору на новий строк і зобов`язання укласти такий договір.

Судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовані норми матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, зокрема: статті 763, 764, 777 Цивільного кодексу України, статті 283, 285 Господарського кодексу України, та враховані правові позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 16.09.2020 у справі №904/5126/19, від 25.07.2019 у справі №906/1177/18, від 29.05.2018 у справі №923/854/17, від 18.01.2018 у справі №910/12017/17.

Апеляційним господарським судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення в цій частині.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення 200 000,00 грн отриманих без достатньої правової підстави, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн були сплачені відповідачем позивачу на виконання умов 5.2.5 договору оренди, яким передбачено компенсація орендодавцем витрат орендаря на виконання робіт та придбання матеріалів по опорядженню об`єкта оренди, та у відповідності до договору про внесення змін №7.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено того, що грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн набуті позивачем без достатньої правової підстави, а тому вказані зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення та 381 205,34 грн збитків, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, істинність твердження відповідача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню відповідачем перед судом.

Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме позивач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідач, в якості протиправності поведінки позивача, посилається на те, що останнім було порушено умови договору та чинного законодавства, зокрема здійснено перепланування приміщень будівлі шляхом будівництва не несучих стін-перегородок, антресолей та приміщень на них, влаштування зливових ям та конструкцій для автоматичної портальної мийки, на підтвердження чого посилається на акт ДАБК від 19.12.2019 та висновок експерта від 17.01.2020.

Однак, із вказаних акту та висновку неможливо встановити ким саме та коли були побудовані стіни-перегородки, антресолі з приміщеннями та влаштовані зливові ями, а з пояснень судового експерта вбачається, що зазначення у висновку про влаштування антресолей в період з 11.04.2012 по 12.12.2019 зроблено зі слів замовника (відповідача) і в рамках експертного дослідження не проводилось дослідження щодо часу будівництва антресолей (том 10 а.с.115-166, відповідь на питання 38-39).

При цьому в акті ДАБК від 19.12.2019 відсутні відомості щодо замовника будівельних робіт, підрядника або субпідрядника, які виконували такі роботи, а також проектувальника таких робіт. Що свідчить про те, що під час проведення перевірки не була встановлена особа, яка порушила вимоги чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності. Більше того, під час перевірки не встановлювалось й перебування на території об`єкта перевірки ТОВ "Мокра справа". Відомості про вказане товариство вказані лише в розділі акту "Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та цього акта", який заповнювався представником відповідача.

Натомість з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідні стіні-перегородки, антресолі, зливові ями тощо існували на момент передачі приміщення йому в оренду, а конструкції для автоматичної портальної мийки встановлені за погодженням із відповідачем та необхідні для використання приміщення у господарській діяльності, оскільки приміщення бралось в оренду саме для надання послуг з мийки автомобілів, у тому числі обладнанням портального типу (п.1.3 договору оренди).

Крім цього, відповідачем не надано доказів звернення до позивача у період дії договору з приводу перепланувань, а укладаючи договір про внесення змін №7 від 12.11.2019 сторони погодили та підтвердили, що після огляду об`єкта оренди орендодавець підтверджує той факт, що в нього немає жодних претензій до орендаря щодо утримання, експлуатації об`єкта оренди та його стану. Об`єкт оренди знаходиться в задовільному стані та придатний до експлуатації за його цільовим призначенням, а всі відображені на день підписання цього договору в додатку №1 до цього договору перепланування відповідно з додатком №1 до договору оренди, а саме: влаштування отворів, закладення вхідних груп, добудови, надбудови, влаштування другого поверху, перегородок, санвузлів, приміщень для адміністрації орендаря та суборендарів, робітників орендаря, суборендарів та їх клієнтів, влаштування комунікацій (електрика, водопостачання, водовідведення та інше) по всій площі об`єкта оренди, влаштування промислової підлоги по всьому периметру об`єкта оренди, в`їзних та вхідних груп на об`єкті оренди - в повному обсязі узгоджено з орендодавцем та не є порушенням умов договору оренди. Тобто поліпшення зроблені на об`єкті оренди не є самовільно зробленими та є узгодженими.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що зміни об`єкта оренди, у тому числі, вказані в акті Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 19.12.2019, були погоджені ПрАТ "Комплекс Либідський", відповідали умовам договору, отже дії позивача не можна вважати протиправними.

Апеляційний господарський суд також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку між діями позивача та понесеними відповідачем витратами, а тому кошти у розмірі 381 205,34 грн не являються збитками і вказані зустрічні позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

За таких обставин доводи відповідача по суті його апеляційної скарги в межах заявлених зустрічних позовних вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, підстави для його скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Щодо апеляційної скарги позивача на додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, у тому числі, судом не вирішено питання про судові витрати.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи у зустрічній позовній заяві та у відзиві на первісний позов відповідачем була вказана попередня (орієнтовна) сума судових витрат, понесена заявником у зв`язку із розглядом справи у Господарському суді міста Києва в загальному розмірі 189 218,08 грн (180 000,00 грн на правничу допомогу, 500 грн поштові витрати та 8718,08 грн судовий збір), а у судовому засіданні 21.10.2020 (до початку судових дебатів) відповідачем здійснено заяву про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

26.10.2020 відповідачем було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій він просив стягнути з позивача 188 783,08 грн судових витрат, у тому числі: 179 565,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 8718,08 грн витрат на сплату судового збору за подання зустрічного позову та 500,00 грн витрат пов`язаних із вчиненням процесуальний дій (том 11 а.с.1-56).

Отже, відповідачем була зроблена відповідна заява до закінчення судових дебатів та подані відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення господарським судом рішення у даній справі.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме у разі задоволення позову - на відповідача та у разі відмови в позові - на позивача.

У даній справі судом було відмовлено у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову, отже витрати відповідача (пов`язані з розглядом первісного позову) покладаються на позивача, а витрати позивача (пов`язані з розглядом зустрічного позову) покладаються на відповідача.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2020 між відповідачем та адвокатським об`єднанням "КПД Консалтинг" був укладений договір про надання юридичних послуг від 14.11.2020, яким визначено, що розмір винагороди викладатимуться в окремому документі (заявка на надання послуг).

14.01.2020 була складена заявка на надання послуг №1 до вказаного договору, предметом якої є комплексний юридичний супровід щодо здійснення представництва та надання інших видів клієнту у Господарському суді міста Києва у справі за позовом клієнта до ТОВ "Мокра справа" про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави та відшкодування збитків. Вартість послуг становить 179 565,00 грн (з ПДВ).

18.02.2020 була складена додаткова угода №1 до вказаної заявки, якою змінено її пункт 1, та доповнено обсяг послуг комплексний юридичний супровід щодо здійснення представництва та надання інших видів клієнту при розгляді справи №910/1629/20 за первісним позовом ТОВ "Мокра справа". Вартість послуг залишена в розмірі 179 565,00 грн (з ПДВ).

Також адвокатським об`єднанням було виставлено рахунок на оплату №200114_1 від 14.01.2020 на суму 179 565,00 грн., який відповідачем був оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями №357 від 23.01.2020, №378 від 07.02.2020, №395 від 19.02.2020, №9716 від 19.02.2020, №399 від 20.02.2020, №403 від 21.02.2020, №9800 від 30.04.2020, №492 від 19.05.2020, №516 від 09.06.2020, №668 від 29.09.2020 та №669 від 30.09.2020 на загальну суму 179 565,00 грн.

26.10.2020 між відповідачем та адвокатським об`єднанням "КПД Консалтинг" був підписаний акт про надані послуги до заявки на надання послуг №1 від 14.01.2020.

Правничу допомогу відповідачу надавав адвокат Іванюк В.І., повноваження якого підтверджувались свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН№000303, копію трудової книжки адвоката, ордером серії КВ №47330 від 25.02.2020, виданим керівником адвокатського об`єднання.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

09.11.2020 позивачем були подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому він посилався на відсутність у відповідача договору на надання правової допомоги з адвокатом Іванюком В.І., необгрунтованість розрахунків адвоката, оскільки ним дублюються цілі сторінки та абзаци в процесуальних документах по різних справах (у даній справі та у справі №910/8213/20) та завищує в об`ємі обсяг досліджених ним документів (том 10 а.с.98-227).

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року заяву Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 139774,50 грн. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що розподілу підлягають виключно витрати на оплату послуг адвоката в межах первісного позову на загальну суму 139 774,50 грн, а розмір витрат є розумним та виправданим.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не може в повній мірі погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши поданий відповідачем акт про надані послуги, враховуючи ґрунтовні заперечення позивача, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є явно завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, крім того, матеріалами справи встановлено, що адвокат Іванюк В.І. неодноразово надавав адвокатські послуги ПрАТ "Комплекс "Либідський" у спорах із ТОВ "Мокра справа" щодо спірних правовідносин, а відтак, апеляційний господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений до 80 000,00 грн, у зв`язку із чим заява апеляційна скарга позивача задовольняється частково, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року підлягає зміні.

Судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020, у зв`язку із відмовою в її задоволенні, покладаються на ПрАТ "Комплекс "Либідський". Позивачем у відзиві на вказану скаргу зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, які він планує понести у зв`язку із подачею відповідачем апеляційної скарги - 150000,00 грн, однак на час прийняття даної постанови відповідні докази суду не були надані.

Судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020, у зв`язку із її частковим задоволенням покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог скарги. Відповідачем у відзиві на вказану скаргу зазначена попередня (орієнтовна) сума судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням позивачем додаткового рішення - 24000,00 грн, однак на час прийняття даної постанови відповідні докази суду не були надані.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року - без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" задовольнити частково.

3. Змінити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокра справа" (03039, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18, літ. "Б", приміщення авто мийки; ідентифікаційний код 37120239) на користь Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" (03039, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18; ідентифікаційний код 32768518) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити."

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.05.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко