Постанова

від 12.05.2021 по справі 906/54/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року Справа № 906/54/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Єфімчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.11.2020 р. у справі № 906/54/20 (суддя Соловей Л.А., повний текст рішення складено 03.12.2020 р.)

за позовом Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Гульської сільської ради (с. Гульськ Новоград-Волинського району Житомирської області); 2) Новоград-Волинської районної державної адміністрації (м. Новоград-Волинський Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" (с. Кам`яний Майдан Новоград-Волинського району Житомирської області)

про стягнення 166176 грн за договором оренди земельних часток (паїв), розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельні частки (паї)

за участю представників сторін:

прокурор - Гарбарук В.А.

позивача - 1 - не з`явився;

позивача - 2 - не з`явився;

відповідача - Онищук Є.О.;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, Новоград-Волинської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" на користь Гульської сільської ради заборгованість з орендної плати за оренду земельних часток (паїв) загальною площею 68,0009 га в сумі 166176 грн;

- розірвати договір оренди земельних часток (паїв) № 15/01/18-ІА від 15.01.2018 р., укладений між Новоград-Волинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" щодо оренди земельних часток (паїв) загальною площею 68,0009 га на території Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" повернути на користь держави в особі Гульської сільської ради земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) із земель реформованого КСП ім. Лесі Українки, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в інтересах держави, прокурор зазначив, що у зв`язку із систематичним неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельних часток (паїв) № 15/01/18-ІА від 15.01.2018 р. і бездіяльністю Новоград-Волинської районної державної адміністрації та Гульської сільської ради щодо вжиття заходів до стягнення орендної плати, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, порушуються економічні інтереси держави та негативно впливають на стан виконання бюджету, що ставить під загрозу економічну безпеку держави, робить неможливим належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.11.2020 р. у справі № 906/54/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" на користь Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області 136 092, 52 грн заборгованості з орендної плати за оренду земельних часток (паїв) загальною площею 68,0009 га. Розірвано договір оренди земельних часток (паїв) № 15/01/18-ІА від 15.01.2018 р., укладений між Новоград-Волинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" щодо оренди земельних часток (паїв) загальною площею 68,0009 га на території Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" повернути Гульській сільській раді Новоград-Волинського району Житомирської області земельні частки (паї) загальною площею 68,0009 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) із земель реформованого КСП ім. Лесі Українки, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.

Судове рішення мотивоване тим, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди земельних часток (паїв) № 15/01/18-ІА від 15.01.2018 р., розірвання даного договору оренди земельних часток та зобов`язання відповідача повернути Гульській сільській раді земельні частки (паї) правомірні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором при зверненні з позовною заявою доведено бездіяльність контролюючого органу та дотримано порядок звернення із позовом, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги до розгляду скарги по суті, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що він належним чином виконував умови договору, а від Тульської сільської ради та Новоград Волинської районної державної адміністрації не надходили жодні претензії щодо неналежного виконання договору оренди. Тобто прокурором (позивачем) не надано доказів, на підтвердження обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог. В оскаржуваному рішенні судом не встановлено систематичної несплати ним орендної плати. Враховуючи вищевикладене, відповідно до статтей 74, 77 ГПК України, прокурором (позивачем) не доведено обставини, що є підставою для розірвання договору оренди, а у задоволенні позову необхідно було відмовити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 р. було відкрито апеляційне провадження у справі; розгляд справи призначено на 24.03.2021 р. об 14:30 год.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Олексюк Г.Є. у період з 22.03.2021 р. по 05.04.2021 р. включно, судове засідання 24.03.2021 р. об 14:30 год. у справі №906/54/20 не відбулося.

Розпорядженням керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі - Розізнаної І.В. у період з 31.03.2021 р. по 16.04.2021 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. п. 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.05.2021 р. об 14:30 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.05.2021 р. № 01-04/273 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії у даній справі - Гудак А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що прокурором доведено, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань в частині сплати орендної плати не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати. Під час розгляду справи в суді першої інстанції апелянтом не подавались для суду докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення ним вказаної суми боргу. Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором належним чином, у зв`язку з чим, неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору результату встановлює істотність порушення відповідачем його умов.

Новоград-Волинська районна державна адміністрація надіслала до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справи без участі її повноважного представника.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2021 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Прокурор в судовому засіданні 12.05.2021 р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, розпорядженням голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації № 980 від 15.12.2017 року "Про затвердження технічної документації" ТОВ "Інтерагроконтинент" затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які передаються в оренду загальною площею 68,0009 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) із земель реформованого КСП ім. Лесі Українки на території Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області; надано ТОВ "Інтерагроконтинент" нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) загальною площею 68,1023 га строком на 15 років, або до моменту отримання власниками земельних часток (паїв) правовстановлюючих документів взамін сертифікатів на право на земельні частки (паї), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель реформованого КСП ім. Лесі Українки на території Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області; встановлено орендну плату в розмірі 3% від загальної нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 05.12.2017 року становить 31156,28 грн в рік та встановити орендну плату в розмірі 7% від загальної нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 05.12.2017 року становить 72697,99 грн в рік, терміном на 12 років; зобов`язано ТОВ "Інтерагроконтинент" в місячний термін укласти з районною державною адміністрацією відповідні договори оренди згідно з чинним законодавством, в яких передбачити, що у разі набуття громадянами права власності на нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї), договори оренди підлягають перереєстрації. Земельні ділянки використовувати за цільовим призначенням (т.1, а.с. 49-54).

15.01.2018 року між Новоград-Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерангроконтинет" укладено договір оренди земельних часток (паїв) № 15/01/18-ІА (т. 1, а.с. 18-21), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) спільної часткової власності із земель реформованого КСП ім. Лесі Українки, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Гульської сільської ради, Новоград-Волинського району, Житомирської області (за межами населеного пункту) (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що в оренду надаються невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) із земель реформованого КСП ім. Лесі Українки, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Гульської сільської ради, Новоград-Волинського району, Житомирської області загальною площею 68,0009 га, в тому числі : ріллі площею 51,8986 га, сіножаті площею 16,1023 га (далі - земельні ділянки, земельні частки (паї)).

Згідно п. 3.1 договору договір укладено на 15 років до 12.01.2033 року з урахуванням ротації культур та сівозмін, але не довше ніж до моменту отримання власниками паїв відповідних правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Орендна плата за цим договором вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 3% (трьох відсотків) від нормативної грошової оцінки земельних часток (паїв) (п. 4.1 договору).

За умовами п. 4.2 договору розмір орендної плати становить 3% від загальної нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 05.12.2017 року становить - 31 156, 28 грн (тридцять одна тисяча сто п`ятдесят шість гривень 28 копійок) в рік, терміном на три роки, та встановити орендну плату в розмірі 7% від загальної нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 05.12.2017 року становить - 72 697, 99 грн (сімдесят дві тисячі шістсот дев`яносто сім гривень 99 копійок) в рік, терміном на 12 (дванадцять) років.

Обчислення розміру орендної плати за земельні частки (паї) здійснюється "Орендарем" з обов`язковим врахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель відповідно до Податкового кодексу України (п.4.3 договору).

Пунктом 4.5 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на підставі укладеного та зареєстрованого у встановленому Договором порядку на розрахунковий рахунок Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області щоквартально, до 30 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Згідно п. 6.3 договору передача земельних часток (паїв) орендарю здійснюється після підписання сторонами договору за Актом приймання-передачі земельних часток (паїв).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації (п. 15.1 договору).

Згідно акта прийому-передачі земельних часток (паїв) до договору оренди земельних часток (паїв) № 15/01/18-ІА від 15.01.2018 року, Новоград-Волинська районна державна адміністрація передала, а ТОВ "Інтерагроконтинент" прийняло в строкове платне користування невитребувані (нерозподілені) частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) спільної часткової власності із земель реформованого КСП ім. Лесі Українки, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Гульської сільської ради, Новоград-Волинського району, Житомирської області загальною площею 68,0009 га, в тому числі : ріллі площею 51,8986га, сіножаті площею 16,1023 га (далі - земельні ділянки, земельні частки (паї) (т. 1, а.с. 22-23).

23.07.2018 року між Новоград-Волинською районною державною адміністрацією та ТОВ "Інтерагроконтинент" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 15/0118-ІА оренди земельних часток (паїв) від 15.01.2018 року, якою зокрема, пункти 4.1, 4.2 договору оренди від 15.01.2018 року викладено в наступній редакції: "Орендна плата за цим договором вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 8 % (восьми відсотків) від нормативної грошової оцінки земельних часток (паїв). Розмір орендної плати становить 8 % (вісім відсотків) від загальної нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 05.12.2017 року становить - 83 083, 42 грн в рік та складає 20 770, 86 грн за квартал оренди (т.1, а.с. 24-38).

Пунктом 10 додаткової угоди № 1 до договору № 15/0118-ІА оренди земельних часток (паїв) від 15.01.2018 року сторони погодили, що ця додаткова угода вступає в силу з моменту підписання та скріплення печатками сторін і підлягає реєстрації у встановленому п.п. 9.5 п. 9 основного договору порядку, та діє протягом всього строку дії основного договору.

Державну реєстрацію вищезазначених земельних часток (паїв) ТОВ "Інтерагроконтинент" проведено в період з 13 по 23 листопада 2018 року (а.с. 114-192, т. 1).

Відповідач, в порушення умов договору оренди, орендну плату за землю у повному обсязі та у встановлені договором строки не сплачував, у зв`язку із чим, згідно орієнтовного розрахунку Гульської сільської ради, у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з січня 2018 року по грудень 2019 року в сумі 166176 грн (т.1, а. с. 41-42).

25.03.2019 року Гульська сільська рада звернулася до відповідача з претензією № 137, в якій вимагала від відповідача виконати належним чином зобов`язання за договором оренди землі від 15.01.2018 року та сплатити борг з орендної плати в сумі 83 083, 86 грн (т.1, а. с. 44).

20.09.2019 року Гульська сільська рада Новоград-Волинського району Житомирської області повторно звернулась до відповідача з вимогою сплатити орендну плату, яка станом на 01.10.2019 року становить 131 548, 75 грн (т.1, а.с. 45).

Відповідач залишив претензії без відповіді, заборгованість з орендної плати не сплатив.

Листом від 22.10.2019 року № 519 Гульська сільська рада повідомила Новоград-Волинську місцеву прокуратуру, що станом на 01.10.2019 року ТОВ "Інтерагроконтинент" відповідно до договору заборгувало орендну плату в сумі 131 548, 75 грн, та просила здійснити представництво в суді з метою захисту інтересів громадян Гульської сільської ради, відповідно до вимог чинного законодавства (т. 1, а. с. 46).

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивачів, прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що у зв`язку із систематичним неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельних часток (паїв) № 15/01/18-ІА від 15.01.2018 року і бездіяльністю позивачів щодо вжиття заходів до стягнення орендної плати, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, порушуються економічні інтереси держави та негативно впливають на стан виконання бюджету, що ставить під загрозу економічну безпеку держави, робить неможливим належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором в особі позивачів, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ч. 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 р., заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 р., заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 р. №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя згідно п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Спеціальним законом, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі №912/2385/18 вказано, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, 28.12.2019 року прокурор, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (до звернення в суд із даним позовом), повідомив Гульську сільську раду та Новоград-Волинську районну державну адміністрацію про те, що він має намір пред`явити такий позов.(т.1,а.с.57)

Також із фактичних обставин даної справи, судом було встановлено, що Гульська сільська рада з 2018 року не вживала належних заходів з метою захисту інтересів держави та громадян Гульської сільської рад, що призвело до ненадходження до бюджету сільської ради орендної плати.

Отже, наявні матеріали справи свідчать, що у даному випадку має місце бездіяльність компетентного органу і, оскільки повноважний орган знав про порушення інтересів держави, але достатніх ефективних заходів для захист та відновлення порушеного права не вчиняв, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, та вжиті заходи були очевидно недостатніми і порушення інтересів держави відповідачем не усунуто. Компетентний орган був обізнаний із намірами прокурора щодо звернення до суду з даним позовом, адже зверненню прокурора з позовом до суду передувало листування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі прокурором доведено наявність законних підстав на звернення з цим позовом до суду, оскільки вони зроблені з належним дослідженням обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням встановлених обставин порушення відповідачем інтересів держави, а також наявності бездіяльності органу, уповноваженого ці інтереси захищати, протягом тривалого строку після виявлення порушення відповідачем приписів чинного законодавства.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору вимог земельного законодавства.

Стаття 792 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, є об`єкт оренди, строк дії договору та оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 21 цього ж Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Стаття 24 Закону України "Про оренду землі" визначає права та обов`язки орендодавця, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Даним приписам кореспондують пункт оренди 9.1 договору № 15/01/18-ІА оренди земельних часток (паїв) від 15.01.2018 року відповідно до якого орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як встановлено апеляційним судом, 15.01.2018 року між Новоград-Волинською РДА та ТОВ "Інтерагроконтинент" укладено договір №15/01/18-ІА оренди земельних часток (паїв) загальною площею 68,00009 га. Також 23.07.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору № 15/01/18-ІА оренди земельних часток (паїв) від 15.01.2018 року, якою збільшено розмір орендної плати.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право орендного користування на земельні ділянки загальною площею 68,0009 га зареєстровано за ТОВ "Інтерагроконтинент" в період з 13 по 23 листопада 2018 року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань в частині сплати орендної плати не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка за даними прокурора та позивачів становить 166 176 грн, а саме: за період з січня 2018 по грудень 2018 року борг по орендній платі складає 83 088 грн, за період з січня 2019 року по грудень 2019 року боргу по орендній платі складає 83 088 грн.

Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши орієнтовний розрахунок заборгованості з орендної плати за землю за 2018 рік (т. 1, а. с. 41) встановила, що Гульською сільською радою при визначенні розміру орендної плати за 2018 рік не було враховано, що згідно умов договору № 15/01/18-ІА оренди земельних часток (в редакції 15.01.2018 року) розмір орендної плати складав 3 % від загальної нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка станом на 05.12.2017 року становила 31 156, 28 грн, у зв`язку з чим позивачем невірно було визначено суму орендної плати, яка мала бути сплачена в період з 15.01.2018 року по 22.07.2018 року, до моменту укладення Додаткової угоди № 1 від 23.07.2018 року.

Здійснивши перерахунок розміру орендної плати, судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що розмір орендної плати за період з 15.01.2018 року по 31.12.2018 року складає: з 15.01.2018 року по 22.07.2018 року - 16 133, 04 грн (31 156, 28 грн (орендна плата за рік згідно п. 4.2 договору від 15.01.2018 року): 365 (кількість днів у році) = 85,36 грн (орендна плата за 1 день оренди) х 189 (кількість днів, за які не сплачено борг) = 16 133, 04 грн); з 23.07.2018 року по 23.11.2018 року - 28 226, 12 грн (83 083, 42 грн (орендна плата за рік згідно додаткової угоди № 1 від 23.07.2018 року): 365 (кількість днів у році) = 227,63 грн (орендна плата за 1 день оренди) х 124 (кількість днів, за які не сплачено борг) = 28 226, 12 грн); з 24.11.2018 року по 31.12.2018 року - 8 649, 94 грн (83 083, 42 грн (орендна плата за рік згідно додаткової угоди № 1 від 23.07.2018 року): 365 (кількість днів у році) = 227,63 грн (орендна плата за 1 день оренди) х 38 (кількість днів, за які не сплачено борг) = 8 649, 94 грн).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача з орендної плати перед Гульською сільською радою за 2018 рік становить 53 009, 10 грн (16133,04+28 226, 12 грн + 8 649, 94 грн).

В свою чергу, суд, перевіривши розрахунок заборгованості з орендної плати за 2019 рік, яка за даними Гульської сільської ради складає 83 083 грн (т. 1, а.с. 42), дійшов висновку, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та правомірний.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів вказує, що загальна сума заборгованості ТОВ "Інтерагроконтинент" за договором № 15/01/18-ІА оренди земельних часток від 15.01.2018 року з 15.01.2018 року по 31.12.2019 року становить 136 092, 52 грн.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без реєстрації договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, тому наявні підстави для стягнення коштів за користування такими земельними ділянками за договором оренди починаючи з 15.01.2018 року (дата укладення договору). При цьому, зобов`язання щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою за своїм змістом є кондикційними.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки в період з 15.01.2018 року по 23.11.2018 року, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

В матеріалах справи, станом на час розгляду справи у суді, відсутні належні та допустимі докази, які б спростували доводи прокурора або свідчили про добровільне погашення відповідачем вказаної суми боргу.

Отже, беручи до уваги викладене, прокурором доведено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині сплати орендної плати, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в загальній сумі 136 092, 52 грн. В частині стягнення 30 083, 48 грн заборгованості по орендній платі суд першої інстанції вірно відмовив за безпідставністю її нарахування.

Щодо вимог прокурора про розірвання договору № 15/01/18-ІА оренди земельних часток від 15.01.2018 року та повернення земельної частки, суд вказує наступне.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 ЗК України та ч. 1 ст. 782 ЦК України передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

При вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 року № 6-1449цс17).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного не внесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення як істотного і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верхового Суду від 27.11.2018 року у справі № 912/1385/17 та постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі 6-1449цс17.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором № 15/01/18-ІА оренди земельних часток від 15.01.2018 року належним чином, у зв`язку з чим, неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору результату встановлює істотність порушення відповідачем його умов.

Отже, з огляду на встановлений судом факт порушення відповідачем істотних умов договору № 15/01/18-ІА від 15.01.2018 року, наявність передбачених договором та встановлених законом підстав для їх розірвання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог прокурора про розірвання договору оренди земельних часток (паїв) № 15/01/18-ІА від 15.01.2018 року, укладеного між Новоград-Волинською РДА та ТОВ "Інтерагроконтинент".

При цьому, колегія суддів вказує, що відповідно до приписів ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно п. 7.1 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельні частки (паї) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він держав їх в оренду.

З огляду на викладене, оскільки розірвання даного договору свідчить про відсутність правових підстав для займання відповідачем орендованих земельних ділянок та про його обов`язок їх повернення на користь орендодавця, колегія суддів дійшла висновку, що вимога прокурора про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" Гульській сільській раді Новоград-Волинського району Житомирської області земельних часток (паїв) загальною площею 68,0009 га, які розташовані на території Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області є правомірною та підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що ним належним чином виконувалися умови договору № 15/01/18-ІА від 15.01.2018 року, судом першої інстанції не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, а прокурором (позивачем) не доведено обставини, що є підставою для розірвання договору оренди, колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами у справі, зокрема розрахунками заборгованості за 2018-2019р., наявними в матеріалах справи (т.1,а.с. 41,41), а також такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, тому суд такі доводи не приймає до уваги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів вказує, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію прийнятого місцевим господарським судом рішення крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначеної практики ЄСПЛ, апеляційний суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятих рішень, тому його висновки є вірними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 23.11.2020 р. у справі № 906/54/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроконтинент" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.11.2020 р. у справі № 906/54/20 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 14 травня 2021 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.