Постанова

від 12.05.2021 по справі 905/1081/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2021 р. Справа №905/1081/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - не з`явився;

першого відповідача - Зінов`єв І.Г., витяг №1006746634 від 11.06.2020 року;

другого відповідача - Ботман О.О., посвідчення №1449 від 18.12.2002 року, ордер АН№1033945 від 27.04.2021 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - фізичної особи-підприємця Кочини Володимира Федоровича, м.Маріуполь, Донецька область (вх.№726Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2020 року у справі №905/1081/20,

за позовом фізичної особи-підприємця Кочини Володимира Федоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ),

до 1. Маріупольської міської ради (87555, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Мира, 70, код ЄДРПОУ 33852448),

2. фізичної особи-підприємця Прилипка Германа Вікторовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ),

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року фізична особа-підприємець Кочин Володимир Федорович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольської міської ради та фізичної особи-підприємця Прилипка Германа Вікторовича, в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення №7/52-5310 від 27.05.2020 року Маріупольської міської ради Про надання згоди на укладення мирової угоди (бульв. Меотиди, 38 в Лівобережному районі міста, просп.Нахімова, 33а в Приморському районі міста, просп.Металургів, 156 в Кальміуському районі міста, вул.А.Куїнджі, 35 в Центральному районі міста) ;

- зобов`язати Маріупольську міську раду вжити заходів щодо припинення права оренди за померлим ОСОБА_2 земельної ділянки по пр.Будівельників, 32 у м.Маріуполі , кадастровий номер 1412337200:01:014:0294 площею 0,0195 га за договором оренди від 06.03.2014 року та виключення відомостей з державного реєстру про реєстрацію речових прав (запис про інше речове право №8500380 від 21.01.2015 року).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2020 року у справі №905/1081/20 (повний текст рішення складено 08.12.2020 року, суддя Паляниця Ю.О.) у задоволені позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2020 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що частина земельної ділянки, у розмірі 0,0402 га із 0,1087 га земельної ділянки, яка була виділена для розробки проекту ФОП Кочину В.Ф., надається ФОП Прилипко Г.В. При цьому позивач бажає оформити право користування (оренди) земельної ділянки площею 0,1087 га з метою завершення будівництва та благоустрою прилеглої території під вже існуючим об`єктом нерухомого майна, тоді як міська рада надає дозвіл та погоджує розробку проекту землеустрою на земельну ділянку вільну від забудови, що суперечить нормам діючого законодавства.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що наразі виникла ситуація, за якою на одну й ту ж саму земельну ділянку претендують дві особи. При цьому позивач звернувся до Маріупольської міської ради з відповідною заявою набагато раніше, ніж другий відповідач; його дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, з дотриманням вимог законодавства, а тому правомірними. Тоді як дії першого відповідача є протиправними з огляду на те, що останнім не було здійснено належним чином перевірку документів на відповідність вимогам земельного законодавства, під час прийняття оскаржуваного рішення №7/52-5310 від 27.05.2020 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2020 року у справі №905/1081/20; встановлено строк на протязі якого відповідачі мають право подати до суду відзиви, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду заяви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права.

29.03.2021 року від першого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3681), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перший відповідач наполягає на тому, що позивачем не доведено та необґрунтовано належним чином факт порушення його прав на інтересів. Так, земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (будівництво магазинів непродовольчих товарів) по просп. Будівельників, 32 орієнтовною площею 0,0402 га, дозвіл на яку надано ФОП Прилипко Г.В. жодним чином не порушує меж земельної ділянки площею 0,0195 га кадастровий номер 1412337200:01:014:0294 право оренду на яку може отримати позивач на підставі ст. 120 Земельного кодексу України.

09.04.2021 року від позивача на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив першого відповідача (вх.№4162), який долучено до матеріалів справи. Позивач наполягає на тому, що рішення Маріупольської міської ради від 27.05.2020 року №7/25-5310 є незаконним та безпідставним, земельна ділянка на оформлення якої Прилипко Г.В. бажає отримати дозвіл повністю перетинається та входить до складу земельної ділянки яка була виділена позивачу на підготування проекту землеустрою та відведення.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, а також забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, враховуючи нез`явлення в судове засідання представників сторін, зважаючи на приписи ст. 202, ст. 216 та ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів задовольнила клопотання представника позивача та відклала розгляд справи на іншу дату, а саме на 12.05.2021 року.

29.04.2021 року від представника другого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4999), який є тотожним за змістом до відзиву на апеляційну скаргу, наданого першим відповідачем та який долучено до матеріалів справи.

11.05.2021 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.№5278), в якому зазначає, що 07.05.2021 року на адресу позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від другого відповідача. Так, у зв`язку з перебуванням ФОП Кочина В.Ф. на самоізоляції через хворобу короновірусної інфекції Covid-19, у останнього не було можливості надати своєму представнику відзив на апеляційну скаргу для підготовки пояснень. З урахуванням того, що позивач має на меті особисто взяти участь у судовому засіданні та не має можливості через хворобу бути присутнім, просить визнати поважними причини неявки в судове засідання та перенести його на іншу дату.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Розглянувши клопотання позивача (апелянта) про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) згідно ухвали суду від 12.04.2021 року явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а позивачем та його представником у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких їх участь слід вважати обов`язковою;

3) в ухвалі суду від 12.04.2021 року суд роз`яснив шляхи реалізації права сторони на участь у судовому засідання, зокрема, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак учасником справи не вчинено дій направлених на реалізацію такого права;

3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, зокрема позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив. Позиція позивача, як і інших учасників даного судового процесу чітко і зрозуміло викладена у письмових документах, які були подані до суду;

4) бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України;

5) колегія суддів враховує, що провадження у даній справі триває значний час і пов`язується з визначеними ст. 273 ГПК України строками розгляду апеляційної скарги;

6) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

7) чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому позивач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був вирішити питання про направлення у судове засідання представника. Матеріали справи свідчать, що позивач обізнаний про апеляційне провадження та призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії направлені на організацію представництва інтересів у суді.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів вважає клопотання позивача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, що виключає можливість його задоволення.

У судовому засіданні 12.05.2021 року представники відповідачів проти позиції апелянта заперечували з підстав викладених у відзивах.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників відповідачів, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 22.12.2018 року між ОСОБА_1. (продавець) та Кочиним В.Ф. (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за змістом п.п. 1, 2 якого, продавець передав у власність покупцю незавершене будівництво (магазин), що знаходиться на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 0,0195 га (цільове призначення: для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, кадастровий номер: 1412337200:01:014:0294) за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, просп. Будівельників, 32, а покупець прийняв вказане незавершене будівництво (магазин) і сплачує за нього зазначену в договорі грошову суму. На земельній ділянці (реєстраційний номер земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 67607314123) знаходиться: магазин (готовність 60%) літ.А-1; підвал (готовність 70%) літ. А/п, загальною площею 194,2 кв.м.

Незавершене будівництво (магазин), що відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.12.2018 року, Верченко Т.І., приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області за реєстровим №1085, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.12.2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Верченко Т.І., приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області за №29465007 (витяг №149675293), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1681918214123.

Право оренди належною Маріупольській міській раді земельною ділянкою площею 0,0195 га, кадастровий номер: 1412337200:01:014:0294, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, просп. Будівельників, 32 оформлено договором від 06.03.2014 року, який укладено між Маріупольською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) та зареєстровано 21.01.2015 року за №18864046 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

18.02.2019 року фізична особа-підприємець Кочин Володимир Федорович звернувся до Маріупольської міської ради із заявою (реєстраційний номер №012-01.01-01341 від 18.02.2019 року), у якій просив дозволити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (будівництво нежитлової будівлі - магазину) площею 0,1087 га, яка розташована по просп. Будівельників, 32.

Рішенням №7/46-4513 від 23.10.2019 року Маріупольською міською радою надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1087 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (будівництво нежитлової будівлі - магазину) по просп. Будівельників, 32 в Приморському районі міста ФОП Кочину В.Ф.; термін дії цього рішення спливає через 12 місяців з дати його прийняття (п.2); усі витрати, що пов`язані із розробкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до прийняття рішення міською радою про надання земельної ділянки, є комерційним ризиком замовника (п.3).

З прийняттям міською радою зазначеного вище рішення, між позивачем та ФОП Ігнатенко В.П. укладено договір №918 від 01.11.2019 року, предметом якого є розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в паперовому вигляді); отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель і розподілу їх по власниках землі, землекористувачах і угіддях (за даними форми 6-зем); виготовлення документів в електронному вигляді (обмінний файл в форматі ХМL на компакт-диску) для внесення відомостей (змін до відомостей) про земельну ділянку до Державного земельного кадастру; отримання висновків по проекту землеустрою згідно зі ст.186-1 Земельного кодексу України (підп.1.1.1 - 1.1.4 п.1.1).

У подальшому, листом №6683/165-19 від 27.12.2019 року Відділ у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомив позивача, що надання запитуваної ним довідки з державної статистичної звітності (6-зем) на земельну ділянку, розташовану за адресою: просп. Будівельників, 32 в Приморському районі міста Маріуполя є неможливим, оскільки в межах земельної ділянки, яку передбачено відвести, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1412337200:01:014:0294, яка надана у користування іншій особі на умовах оренди.

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до міської ради із вимогами про припинення права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:014:0294 площею 0,0195 га за померлим громадянином ОСОБА_2 та скасування державної реєстрації речового права у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень.

З огляду на те, що звернення позивача як власника нерухомості, яка розташована на орендованій померлою особою земельній ділянці з вимогами про припинення такого права залишено міською радою без задоволення, ФОП Кочин Володимир Федорович звернувся до суду із вимогами, зокрема, про зобов`язання Маріупольської міської ради вжити заходів щодо припинення права оренди за померлим ОСОБА_2 земельної ділянки по пр.Будівельників, 32 у м.Маріуполі , кадастровий номер 1412337200:01:014:0294 площею 0,0195 га за договором оренди від 06.03.2014 року та виключення відомостей з державного реєстру про реєстрацію речових прав (запис про інше речове право №8500380 від 21.01.2015 року).

У матеріалах справи наявні письмові пояснення позивача б/н від 30.06.2020 року, в яких останній повідомив, що після відкриття провадження у справі №905/1081/20 Маріупольською міською радою вжито заходів щодо припинення права оренди за померлою особою ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 1412337200:01:014:0294 по просп.Будівельників, 32 у м.Маріуполі . До заяви додано: листи-відповіді №26.6.5-16509-26.7.7 від 17.06.2020 року Управління земельних відносин (землеустрою) Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, №26.4-16523-26.1 від 17.06.2020 року Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради на запити №08/39 від 09.06.2020 року, №08/40 від 09.06.2020 року адвоката Затворницької О.М. (представника позивача), у яких уповноваженими особами повідомлено заявника про вжиття заходів щодо припинення державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку кадастровий номер 1412337200:01:014:0294 площею 0,0195 га по просп.Будівельників, 32 у м.Маріуполі , яка перебувала в оренді ОСОБА_2 .

Вчинення зазначених дій також слідує з інформаційної довідки №216504568 від 16.07.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інше речове право припинено 16.06.2020 року).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1412337200:01:014:0294 та вжиття заходів щодо скасування державної реєстрації речового права, вчинено міською радою в межах строків, які встановлені Законами України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , Про звернення громадян . Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача у відповідній частині на момент звернення до суду з позовом, що зумовило висновок про відсутність підстав для закриття провадження у справі та необхідність відмови у задоволенні позову у відповідній частині.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути уваги, що з тексту апеляційної скарги, зокрема з її доводів та тверджень, не вбачається незгоди чи заперечень позивача щодо висновку суду про відмову в позові за вищевказаною вимогою.

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення №7/52-5310 від 27.05.2020 року Маріупольської міської ради Про надання згоди на укладення мирової угоди (бульв. Меотиди, 38 в Лівобережному районі міста, просп.Нахімова, 33а в Приморському районі міста, просп.Металургів, 156 в Кальміуському районі міста, вул.А.Куїнджі, 35 в Центральному районі міста) , колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Маріупольської міської ради №7/52-5310 від 27.05.2020 року надано згоду на укладення мирової угоди (додаток до акту органу місцевого самоврядування) із ФОП Прилипком Германом Вікторовичем (другий відповідач) на таких умовах:

1. Фізична особа-підприємець Прилипко Герман Вікторович погоджується на розірвання договорів оренди земельних ділянок:

- по просп.Металургів, 156 в Кальміуському районі м.Маріуполя площею 0,0009 га (кадастровий номер 1412300000:03:005:0159), зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2014р. за №8301841);

- по вул.Артема (А.Куїнджі), 35 в Центральному районі м.Маріуполя площею 0,0012 га (кадастровий номер 1412336300:01:007:0125), зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.01.2020 за №35278976;

- по просп.Нахімова, 33а в Приморському районі м.Маріуполя площею 0,0012 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0459), зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2019 за №34811305;

- по бульв.30 років Жовтня (Меотиди), 38 в Лівобережному районі м.Маріуполя площею 0,0009 га (кадастровий номер 1412300000:01:006:00514), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2015 за №9009886.

2. Після прийняття Маріупольською міською радою рішення про затвердження умов мирової угоди, ФОП Прилипко Герман Вікторович зобов`язується звільнити земельні ділянки по просп.Металургів, 156 (кадастровий номер 1412300000:03:005:0159), вул.Артема (А.Куїнджі), 35 (кадастровий номер 1412336300:01:007:0125), просп.Нахімова, 33а (кадастровий номер 1412300000:02:009:0459), бульв.30 років Жовтня (Меотиди), 38 (кадастровий номер 1412300000:01:006:00514) від торгівельних об`єктів.

3. Маріупольська міська рада надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (будівництво магазину непродовольчих товарів) орієнтовною площею 0,0402 га по просп.Будівельників, 32 в Приморському районі міста Фізичній особі-підприємцю Прилипку Герману Вікторовичу.

4. У разі розроблення Фізичною особою-підприємцем Прилипком Германом Вікторовичем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп.Будівельників, 32 в Приморському районі міста та погодження його у встановленому законом порядку, Маріупольська міська рада зобов`язується розглянути вказаний проект землеустрою на сесії Маріупольської міської ради.

Позивач зазначає, що вказаний акт органу місцевого самоврядування є протиправним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки земля, на розробку проекту землеустрою якої надано дозвіл Фізичній особі-підприємцю Прилипку Г.В. (0,0402 га) становить частину земельної ділянки, яку виділено для розробки фізичній особі-підприємцю Кочину Володимиру Федоровичу на підставі рішення №7/46-4513 від 23.10.2019 року Маріупольської міської ради.

Відтак, на переконання позивача, з огляду на викладені вище обставини, рішення №7/52-5310 від 27.05.2020 року міської ради підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Згідно із ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. При цьому, частиною четвертою цієї статті передбачено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, а відповідно до ч.9 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Положеннями ст.123 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У ст.186 зазначеного Кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення.

У розумінні наведених положень законодавства набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Наразі, твердження позивача зводяться до того, що спірним рішення порушуються його права як майбутнього орендаря земельної ділянки по просп.Будівельників, 32 у Приморському районі міста орієнтовною площею 0,1087 га, дозвіл на відведення якої надано міською радою у відповідності до рішення №7/46-4513 від 23.10.2019 року Маріупольської міської ради.

Однак, необхідно відзначити, що проект відведення земельної ділянки не передбачений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків сторін в орендних правовідносинах. Отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права (у розглядуваному випадку, права користування земельною ділянкою).

Закон (зокрема, ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України) не забороняє надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення тієї самої земельної ділянки або земельних ділянок, що накладаються кільком особам.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.2, 3 ст.134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.ч.2, 3 ст.134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу.

В силу норм ч.1 ст.134 зазначеного вище Кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.135 Земельного Кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч.ч.2, 3 ст.134 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як свідчать матеріали справи, сформованою є земельна ділянка, на якій розташована нерухомість, яка на праві власності належить ФОП Кочину Володимиру Федоровичу, а саме: земельна ділянка по пр.Будівельників, 32 у м.Маріуполі, кадастровий номер 1412337200:01:014:0294 площею 0,0195 га.

Разом з тим, з доказів та письмових пояснень сторін слідує, що земельна ділянка щодо якої фізичній особі-підприємцю Прилипку Герману Вікторовичу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою не перетинає та не є суміжною зі сформованою земельною ділянкою Маріупольської міської ради (кадастровий номер 1412337200:01:014:0294), на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва ФОП Кочина Володимира Федоровича та яка перебуває в оренді останнього.

Колегія суддів вважає, що позивач звернувся з позовом у даній справі передчасно і ним не доведено та необґрунтовано факту порушеного його права. Як вже зазначалося, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення тієї самої земельної ділянки або земельних ділянок, що накладаються кільком особам чинним законодавством не заборонено. До того ж проект відведення земельної ділянки не є правовстановлюючим документом та не зумовлює виникнення або припинення взаємних прав та обов`язків між позивачем та відповідачами.

Крім того, позивачем не обґрунтовано та не доведено, що він обмежений у своєму праві на оформлення земельної ділянки на якій знаходиться нерухоме майно позивача та яка наразі є сформованою.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц що стосується доводів про відшкодування витрат на розробку проекту землеустрою.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2020 року у справі №905/1081/20 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кочини Володимира Федоровича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2020 року у справі №905/1081/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов