Постанова

від 13.05.2021 по справі 925/1221/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/1221/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кондратової І. Д., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1

на рішення Господарського суду Черкаської області

у складі судді Дорошенко М. В.

від 12 грудня 2017 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М. А., Поляк О. І., Пономаренка Є. Ю.

від 02 лютого 2021 року

за позовом Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 , 2) Комунального підприємства Служба утримання будинків Митниця ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Соснівська служба утримання будинків Черкаської міської ради,

про визнання договору недійсним та зобов?язання передати документи на будинок

за участю представників:

позивача: не з`явилися

відповідача-1: не з`явилися

відповідача-2: не з`явилися

третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2017 року Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 та Комунального підприємства Служба утримання будинків Митниця про:

- визнання недійсним договору про надання послуг з управління будинком, спорудою та прибудинковою територією № 4 від 01 листопада 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 та Комунальним підприємством Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 технічну документацію на житловий будинок за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 35, а саме: технічний паспорт, інвентарну справу, договір на обслуговування, рішення № 532 від 31 грудня 1996 року (про затвердження акту державної комісії на прийняття в експлуатацію і передачу на баланс 10-14 поверхового ж/б по вул. Гагаріна, 35).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір суперечить рішенню виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1412 від 28 жовтня 2016 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 № 1480 Про визначення виконавців житлово - комунальних послуг населенню м. Черкаси та пункту 4 частини першої статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги (у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору), оскільки був укладений відповідачем-2, який станом на дату укладення договору не мав повноважень на обслуговування будинку № 35 по вул. Гагаріна у м. Черкаси, на укладення договору і передачу в обслуговування відповідачу-1 зазначеного житлового будинку та технічної документації на нього. Також позивач послався на те, що відповідач-2 в порушення статті 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не виконує свої зобов`язання та не передає позивачу, який був створений рішенням установчих зборів співвласників зазначеного багатоквартирного будинку, технічну документацію на вказаний будинок.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

28 жовтня 2016 року Виконавчий комітет Черкаської міської ради рішенням № 1412 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 № 1480 Про визначення виконавців житлово - комунальних послуг населенню м. Черкаси затвердив Перелік виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій міста Черкаси, що надаються комунальними підприємствами, згідно з яким виконавцем послуг з утримання будинку № 35 по вул. Гагаріна у м. Черкаси та прибудинкової території замість Комунального підприємства Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради визначено Комунальне підприємство Соснівська служба утримання будинків Черкаської міської ради.

01 листопада 2016 року між Комунальним підприємством Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 як Управляючою компанією був укладений договір № 4 про надання послуг з управління будинком, спорудою та прибудинковою територією, відповідно до умов якого Замовник передає, а Управитель з 01 грудня 2016 року приймає, зокрема, житловий будинок № 35 по вулиці Гагаріна у місті Черкаси в управління для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих якостей та для забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, окремих житлових і нежитлових приміщень в отриманні житлово - комунальних послуг відповідної якості.

30 листопада 2016 року комісія у складі представників Комунального підприємства Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 склала та підписала акт передачі-приймання, на підставі якого Комунальне підприємство Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради згідно з договором № 4 від 01 листопада 2016 року передало зі свого технічного обслуговування Товариству з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 трьохпід`їзний 10-14 поверховий, каскадний, цегляний 131-квартирний житловий будинок № 35 по вул. Гагаріна у місті Черкаси, а зазначене Товариство прийняло на своє технічне обслуговування цей будинок та проектну документацію на нього, а саме: технічний паспорт, інвентарну справу, договір на обслуговування, рішення № 532 від 31 грудня 1996 року (про затвердження акту державної комісії на прийняття в експлуатацію і передачу на баланс 10-14 поверхового ж/б по вул. Гагаріна, 35).

16 січня 2017 року установчі збори співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гагаріна у м. Черкаси прийняли рішення, оформлене протоколом установчих зборів від 25 грудня 2016 року, зокрема про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 .

16 січня 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як юридична особа.

25 лютого 2017 року відбулися загальні збори співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Гагаріна у місті Черкаси, на яких співвласники зазначеного будинку прийняли рішення, оформлені протоколом від 25 лютого 2017 року, здійснювати управління будинком самостійно з 01 травня 2017 року.

У подальшому Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 з листом № 2 від 29 березня 2017 року, в якому повідомило Товариство про створення у будинку № 35 по вул. Гагаріна у місті Черкаси об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та просило надати Об`єднанню акт передачі будинку № 35 по вул. Гагаріна та передати за цим актом усю наявну документацію на будинок відповідно до положень Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Товариство з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 листом № 22 від 28 квітня 2017 року відмовило Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 у передачі технічної документації на будинок, що і стало підставою для звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 та Комунального підприємства Служба утримання будинків Митниця про визнання недійсним договору про надання послуг з управління будинком, спорудою та прибудинковою територією № 4 від 01 листопада 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 та Комунальним підприємством Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради, та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 технічну документацію на житловий будинок.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 12 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02 лютого 2021 року, позов задовольнив повністю: визнав недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 та Комунальним підприємством Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради договір № 4 від 01 листопада 2016 року про надання послуг з управління будинком, спорудою та прибудинковою територією. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 технічну документацію на житловий будинок за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 35. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 2 400,00 грн витрат на сплату судового збору. Стягнув з Комунального підприємства Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 800,00 грн витрат на сплату судового збору.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний договір суперечить пункту 4 частини першої статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги (у редакції, чинній станом на дату його укладення) та рішенню Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1412 від 28 жовтня 2016 року Про внесення змін до змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1480 від 31 жовтня 2007 року Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси , порушує права позивача на управління будинком, передбачені Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , та відповідачі не мали права на укладення спірного договору оскільки відповідач-2 не був визначений в установленому порядку виконавцем послуг з утримання будинку № 35 по вул. Гагаріна у місті Черкаси та прибудинкової території, а відповідач-1 не набув права надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у встановленому чинним законодавством порядку (за результатом конкурсу або призначення співвласниками багатоквартирного будинку).

Задовольняючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача-1 передати позивачу технічну документацію на житловий будинок, суди виходили з того, що обов`язок передати позивачу у тримісячний строк з дня його державної реєстрації технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок закріплений у частині вісімнадцятій статті 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , однак відповідач-1 не виконав цього передбаченого законом зобов`язання.

Крім того суд апеляційної інстанцій, врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 910/15925/18 та дійшов висновку про те, що припинення позивача як юридичної особи (без правонаступництва) відбулося після ухвалення місцевим господарським судом рішення у справі по суті спору та не є підставою для закриття апеляційного провадження.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 лютого 2021 року та закрити провадження у справі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1 та 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що:

- суд апеляційної інстанції порушив пункт 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц, від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 та у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 125/321/19. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставину того, що ця справа по суті спору була розглянута місцевим господарським судом без участі відповідача-1 та / або його представника, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не надав оцінку посиланням відповідача-1 у суді апеляційної інстанції на цю обставину.

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: пункти 4, 5 частини першої статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги (у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору);

- суди попередніх інстанцій порушили статтю 77 Господарського процесуального кодексу України, встановили обставини у справі на підставі рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1412 від 28 жовтня 2016 року Про внесення змін до змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1480 від 31 жовтня 2007 року Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси , яке є недопустимим доказом у справі, не дослідили доказів про знаходження будинку № 35 по вул. Гагаріна у місті Черкаси не на балансі міської ради, а на балансі приватного підприємства, що унеможливило встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: обставин правового статусу будинку та визначення сфери правового регулювання спірних правовідносин (пункти 1 та 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

11 березня 2021 року до Верховного Суду від фізичної особи ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу.

Однак Верховний Суд зазначає про те, що фізична особа ОСОБА_1 не є учасником цієї справи, а тому зазначений відзив на касаційну скаргу та наведені у ньому доводи не враховуються Верховним Судом при розгляді цієї справи в порядку касаційного провадження.

Від позивача, відповідача-2 та третьої особи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

7. Розгляд клопотань.

11 травня 2021 року до Верховного Суду від представника фізичної особи ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції. Однак Верховний Суд не розглядає зазначену заява про розгляд справи в режимі відеоконференції, оскільки фізична особа ОСОБА_1 не є учасником цієї справи.

Позиція Верховного Суду

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Одним з доводів касаційної скарги є твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що ця справа була розглянута місцевим господарським судом за відсутності відповідача-2 та / або його представника, який не був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання.

Верховний Суд, перевіривши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов таких висновків.

Частина перша1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом статей 2, 7, 9, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже передбачена пунктом 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підстава оскарження судового рішення є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Зі змісту поданої відповідачем-1 апеляційної скарги вбачається, що апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий господарський суд розглянув справу та ухвалив рішення у справі за відсутності відповідача-1 та / або його представників. Скаржник стверджував, що він був позбавлений права взяти участь у судових засіданнях місцевого господарського суду, оскільки не отримував повідомлення про дату, час та місце судового засідання, тобто місцевий господарський суд не повідомив його належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно бути обґрунтованим, тобто ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пунктів б , в частини третьої статті 282 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови зазначає доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не надав оцінки наведеним доводам апеляційної скарги, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить аналізу зазначених доводів відповідача-1 про те, що ця справа була розглянута місцевим господарським судом за відсутності відповідача-1, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. У постанові відсутні висновки апеляційного господарського суду щодо цих тверджень відповідача-1. Апеляційний господарський суд не перевірив правильність висновків місцевого господарського суду про належне повідомлення учасників справи, зокрема відповідачів, про дату, час і місце судових засідань, про що правильно зазначив відповідач-1 у касаційній скарзі.

Наведене вище свідчить про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови допустив порушення норм процесуального права, зокрема частин першої та п`ятої статті 236 та пунктів б , в частини третьої статті 282 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц, від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 повернення до суду поштового відправлення з ухвалою господарського суду про дату, час та місце судового засідання, в якому зазначена причина повернення за закінченням терміну зберігання не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи.

Однак суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам відповідача-1, наведеним в апеляційній скарзі, про неналежне повідомлення його судом першої інстанції щодо дати, часу і місця судових засідань місцевого господарського суду у цій справі, не врахував зазначені вище висновки Верховного Суду та не з`ясував, чи існували підстави для обов`язкового скасування рішення місцевого господарського суду, передбачені пунктом 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанцій встановив, що Господарський суд Черкаської області рішенням від 07 лютого 2020 року у справі № 925/1052/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 липня 2020 року та постановою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, визнав недійсним та скасував рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку по створенню Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 від 25 грудня 2016 року, оформлене протоколом, скасував державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 , код ЄДРПОУ 41082671.

Суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 910/15925/18, та зазначив про те, що припинення позивача не є підставою для закриття апеляційного провадження, оскільки припинення позивача як юридичної особи (без правонаступництва) відбулося після ухвалення місцевим господарським судом рішення у справі по суті спору.

Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції хоча і врахував зазначені висновки Верховного Суду, однак застосував їх неправильно з огляду на таке.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість вчинення господарськими судами такої процесуальні дії як закриття провадження у справі, що є формою закінчення розгляду господарської справи. Підстави та порядок закриття провадження у справі визначені у статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України також передбачає можливість суду апеляційної інстанції закрити апеляційне провадження, підстави та порядок вчинення чого визначені у статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Закриття апеляційного провадження за своєю суттю та змістом є відміннім від такої процесуальної дії як закриття провадження у справі, оскільки не є формою закінчення розгляду господарської справи, підстави для вчинення судом цих процесуальних дій є різним.

Отже закриття апеляційного провадження, підстави та порядок якого регламентовані статтею 264 Господарського процесуального кодексу України, не є тотожним закриттю провадження у справі, яке визначене статтею 231 названого Кодексу.

Аналогічні висновки містяться у пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 911/4007/16 та пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18, а також у пункті 5.11. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 липня 2020 року у справі № 910/15925/18.

Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, дійшовши правильного висновку про те, що припинення позивача не може бути підставою для закриття апеляційного провадження, не з`ясував чи є ця обставина (припинення позивача) підставою для закриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції фактично ототожнив такі відмінні процесуальні дії як закриття апеляційного провадження та закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині визначені у статті 278, згідно з якою судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (частина 1 статті 278).

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті (частина 3 статті 278).

За змістом наведених норм процесуального права суд апеляційної інстанції має право закрити провадження у справі у зв`язку з припиненням юридичної особи - сторони у спорі лише у разі наявності певних умов у їх сукупності, а саме: (1) припинення юридичної особи - сторони у спорі відбулося після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору; (2) ухвалене судом першої інстанції рішення є незаконним та необґрунтованим; (3) припинення юридичної особи не допускає правонаступництва.

Як вбачається, суд апеляційної інстанції встановив, що у цій справі позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 припинився після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, припинення позивача було здійснене за рішенням суду та не передбачає правонаступництва. Крім того суд дійшов висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим.

Однак Верховний Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є:

- визнання недійсним договору про надання послуг з управління будинком, спорудою та прибудинковою територією № 4 від 01 листопада 2016 року, укладеного між відповідачами у справі;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Гагаріна 35 технічну документацію на житловий будинок за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 35, а саме: технічний паспорт, інвентарну справу, договір на обслуговування, рішення № 532 від 31 грудня 1996 року.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності у чинному законодавстві визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Як вбачається спірний у цій справі договір про надання послуг з управління будинком, спорудою та прибудинковою територією № 4 від 01 листопада 2016 року оскаржується позивачем, який не є стороною цього договору. Позивач вважає, що спірний договір порушує його права на управління будинком № 35 по вул. Гагаріна у місті Черкаси.

Отже позов у цій справі про визнання недійсним договору про надання послуг з управління будинком, спорудою та прибудинковою територією подала особа, яка не була стороною цього договору, тобто позов поданий заінтересованою особою.

Верховний Суд зазначає про те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

При вирішенні спору про визнання недійсним правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.

Верховний Суд звертає увагу на те, що як порушення розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом із тим у справі, що розглядається, йдеться про оскарження дійсності правочину, який був укладений до фактичного утворення позивача, що унеможливлює висновок про порушення таким правочином прав та інтересів позивача, оскільки юридична особа до її створення не могла мати жодних прав та обов`язків, а при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) .

Однак суди попередніх інстанцій не врахували наведеного, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про те, що спірний договір порушує права позивача. Суд апеляційної інстанції не врахував наведеного вище та дійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у цій справі, а також не дослідив належним чином обставини наявності підстав для закриття провадження у справі.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За змістом пунктів 1 та 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що заявлені відповідачем-1 у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі є обґрунтованими, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та порушив норми процесуального права, враховуючи межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02 лютого 2021 року у цій справі № 925/1221/17 підлягають скасуванню, а враховуючи те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права справа № 925/1221/17 підлягає передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

10. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоексплуатація № 1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/1221/17 скасувати.

3. Справу № 925/1221/17 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

О. Мамалуй