Рішення

від 05.05.2021 по справі 160/544/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року Справа № 160/544/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Шимановської О.Є.

представника позивача Завгородньому О.С.

представника відповідача Никитенка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цареславське до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада, про визнання скасованим податкового повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504 та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Цареславське звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати скасованим податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504, винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області забезпечити внесення даних про факт скасування податкового повідомлення-рішення 19.02.2020 року №0004550504 до інформаційних систем органів ДПС з метою коректного відображення та ведення обліку податків та зборів в інтегрованій картці платника податків ТОВ Цареславське .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Цареславське з питань повноти нарахування плати за землю, за результатами якої складено акт від 13.10.2020 року №920/04-36-05-04/34231040. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 19.02.2020 року №0004550504. Не погоджуючись з прийняттям податкового повідомлення-рішення 19.02.2020 року №0004550504, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України. Позивач вказує на те, що протягом 20-денного строку відповіді на скаргу надано не було, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення 19.02.2020 року №0004550504 вважається скасованим в силу п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України. На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є скасованим, проте в інтегрованій картці платника податків позивача воно відображене як неузгоджене, що є порушенням прав позивача та ставить під загрозу правильність розрахунків останнього по сплаті за землю. Позивачем, також, зазначено, що ані під час подання податкової звітності, ані в акті перевірки не встановлено жодних порушень при декларуванні та сплаті ТОВ Цареславське грошових зобов`язань з орендної плати за 2017-2019 роки на дату подання податкових декларацій, які прийняті контролюючим органом без зауважень. Позивачем також наголошено на відсутності підстав проведення перевірки, оскільки запиту від відповідача про надання інформації та документальних підтверджень, він не отримував. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

01.03.2021 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подано клопотання про заміну відповідача у справі Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

05.03.2021 року до суду надійшло клопотання Дніпровської міської ради про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дніпровську міську раду.

В судовому засіданні 17.03.2021 року задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та здійснено заміну відповідача у справі №160/992/21 з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658). Задоволено клопотання представника Дніпровської міської ради та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дніпровську міську раду, зобов`язано представника позивача направити копію позовної заяви з додатками третій особі та надати докази направлення.

21.04.2021 року представником відповідача подані додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що відповідно до п. 4.3 договору, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ Цареславське 17.10.2006 року, орендар повинен щорічно протягом першого кварталу, надавати до земельного управління Дніпропетровської міської ради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. До матеріалів справи позивач надав лише два витяги з нормативно грошової оцінки від 29.02.2016 року №03-07/230216/21 (1210100000022660002) за 2016 рік та №28-4-0.38-1727/167-20 від 28.02.2020 року (1210100000022660001) за 2020 рік. На підставі викладеного, відповідачем зроблено припущення, що в податковій декларації з плати за землю за 2017, 2018 та 2019 роки сума грошового зобов`язання визначалась позивачем на підставі витягу від 29.02.2016 року №03-07/230216/21 за 2016 рік. Натомість, у 2017, 2018, 2019 роках такі витяги позивачем по відповідним земельним ділянкам отримані не були, до земельного управління Дніпропетровської міської ради не подавались. Грошове зобов`язання з плати за землю 2017, 2018, 2019 роки можливо визначене позивачем на підставі витягу за 2016 рік. Проте, застосування зазначеного витягу у 2017, 2018, 2019 роках при подачі податкової декларації з плати за землю, є безпідставним, з огляду на вимогу п. 4.3 договору. З урахуванням наведених обставин, відповідач вважає, що зробив вірні висновки про правомірне нарахування грошового зобов`язання з плати за землю за 2017, 2018 роки та жовтень 2019 року.

В судовому засіданні 05.05.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях, підтримав, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, будь-яких пояснень та доказів до суду не надав.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Цареславське (код ЄДРПОУ 34231040) зареєстровано в якості юридичної особи 20.03.2006 року, видами діяльності за КВЕД є: 70.20.1 Здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення (основний); 45.21.1 Будівництво будівель; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі

На підставі повідомлення про перевірку №728 від 28.12.2019 року, згідно з пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.12.2019 року №1860-п, проведено документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Цареславське з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельні ділянки, що перебувають в користуванні ТОВ Цареславське на підставі договорів оренди від 17.10.2006 року загальною площею 0,5451 га (кадастровий номер 12101000000:02:266:0001) та від 17.10.2006 року загальною площею 0,2023 га (кадастровий номер 12101000000:02:266:0002) за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.01.2020 року №920/04-36-05-04/34231040, в розділі 4 якого викладені наступні порушення: пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, ст. 285, ст. 286, ст. 287, ст. 288, п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, внаслідок чого було встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Шевченківського району м. Дніпра за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року на загальну суму 2517199,42 грн., у тому числі за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 738443,56 грн., за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - 888 943,96 грн. та за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - 888 811,90 грн.

На підставі акту перевірки від 13.01.2020 року №920/04-36-05-04/34231040, відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення форми Р від 19.02.2020 року №0004550504, яким збільшено суму грошового зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю Цареславське за платежем - орендна плата з юридичних осіб, на загальну суму 3146499,28 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 2517199,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 629299,86 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку шляхом направлення скарги до Державної податкової служби України. Не отримавши у 20-денний строк відповідь на скаргу, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення вважається скасованим.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (визнання скасованим податкового повідомлення-рішення), позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, в тому числі і стосовно питань надання відповіді на скарги, поданої в адміністративному порядку, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

В обґрунтування підстав звернення до суду позивачем, крім іншого, зазначено про відсутність підстав для проведення перевірки, а саме, неотримання позивачем запиту про надання пояснень та документального підтвердження.

Надаючи правову оцінку відповідним доводам позивача, у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, суд зазначає наступне.

В наказі від 24.12.2019 року №1860-п Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Цареславське (код ЄДРПОУ 34231040) зазначено, що призначенню перевірки передує ненадання позивачем документального підтвердження виявлених недостовірних даних на запит від 24.10.2019 року №21102/10/04-36-51-30.

В матеріалах справи міститься запит від 24.10.2019 року №21102/10/04-36-51-30, в якому відповідач просив посадових осіб ТОВ Цареславське надати пояснення та документальне підтвердження даних, вказаних у податкових деклараціях з орендної плати за землю за 2017-2019 роки.

Вказаний запит було направлено на зареєстровану податкову адресу позивача - вул.Героїв Сталінграда, буд. 49, м. Дніпро, 49069, проте поштове відправлення повернуто на адресу податкового органу з відміткою поштового відділення про повернення за закінченням терміну зберігання . Вказане підтверджується долученими до відзиву копіями запиту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Надаючи правову оцінку наведеним фактам, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (абзац другий пункт 78.4 статті 78 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, обов`язковою інформацією, що має міститися у наказі про проведення документальної перевірки, є: дата видачі, найменування контролюючого органу, прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку (назва юридичної особи), яка перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який перевірятиметься.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі п.п.78.1.1п.78.1ст.78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; отримання запиту платником податків та ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

З наведених норм вбачається, що отримана контролюючим органом податкова інформація, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, може бути підставою для призначення позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли сумніви, які виникли у податкового органу, не усунуті наданими поясненнями з документальним підтвердженням.

Таким чином, прийняттю наказу про проведення перевірки передує відповідний письмовий запит органу державної податкової служби про надання пояснень та їх документального підтвердження і невиконання такого запиту платником податків.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 даного Кодексу, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.3 статті 42 цього ж Кодексу, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Згідно з пунктом 42.5 даної статті Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №0440/5993/18, адміністративне провадження №К/9901/8921/19, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що нормами Податкового кодексу України, відповідачу надано право на проведення позапланової документальної перевірки, у випадку ненадання платником податків відповіді на письмовий запит про надання інформації.

При цьому, обов`язок отримання поштової кореспонденції від податкового органу покладається саме на платника податків, у випадку надіслання запиту на зареєстровану податкову адресу товариства.

З огляду на викладене, судом підтверджено ненадання позивачем відповіді на запит від 24.10.2019 року №21102/10/04-36-51-30, що правомірно стало підставою для проведення перевірки, оформленої актом від 13.01.2020 року №920/04-36-05-04/34231040.

Отже, судом не встановлено порушення прав позивача фактом проведення перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504 з цих підстав не підлягає скасуванню.

В обґрунтування підстав звернення до суду позивачем, також, зазначено про ненадання Державною податковою службою України відповіді на скаргу позивача.

Судом під час судового розгляду встановлено, що 29.10.2020 року ТОВ Цареславське було направлено до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504. Вказана скарга надійшла до Державної податкової служби України 02.11.2020 року та зареєстрована за вх. №41780/6.

Рішенням результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 11.01.2021 року за №225/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504, а скаргу позивача - без задоволення.

Оскарження рішень контролюючих органів здійснюється відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно п.56.8 ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно п.56.9 ст.56 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Крім того, статтею 42 Податкового кодексу України закріплено порядок листування платників податків та контролюючих органів. Згідно пункту 42.2 зазначеної статті, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 5 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 року №916, передбачено, що рішення вважається надісланим (наданим) юридичній особі - платнику податків, якщо його вручено посадовій особі або уповноваженій особі такої юридичної особи - платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення за результатами розгляду скарги, а у разі незазначення такої адреси в скарзі - на податкову адресу платника податків.

З матеріалів справи, а саме, скріншот-знімку з АІС Податковий блок , який подано відповідачем до клопотання про долучення доказів від 31.03.2021 року, встановлено, що на адресу позивача рішення про результати розгляду скарги від 11.01.2021 року за №225/6/99-00-06-03-02-06 було направлено 11.01.2021 року та направлено за зворотною адресою 18.02.2021 року.

Вказане, також, підтверджується долученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відмітки поштового відділення про повернення за закінченням терміну зберігання .

Аналізуючи строки направлення позивачу рішення про результати розгляду скарги від 11.01.2021 року за №225/6/99-00-06-03-02-06 поза межами 20-денного строку надання відповіді з моменту надходження скарги, суд звертає увагу на те, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, підрозд. 10 розд. ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-8.

Відповідно до вищезазначеного пункту тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - завершується дія карантину), зупиняється перебіг строків, встановлених ст. 56 Податкового кодексу України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від`ємного значення з ПДВ), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, та/або які не розглянуті станом на 18.03.2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених, зокрема, ст. 56 Податкового кодексу України.

Вказана норма підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України була чинна на момент як направлення скарги позивачем 29.10.2020 року, так і на момент направлення рішення про результати розгляду скарги від 11.01.2021 року за №225/6/99-00-06-03-02-06, у цей період часу на території країни була чинна дія карантину.

Відтак, надання Державною податковою службою України рішення про результати розгляду скарги від 11.01.2021 року за №225/6/99-00-06-03-02-06 поза межами 20-денного строку надання відповіді з моменту надходження скарги не породжує правових наслідків у вигляді визнання податкового повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504 скасованим.

Отже, позовна заява з наведених позивачем у цій частині доводів не підлягає задоволенню судом.

З огляду на викладене, з метою встановлення правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504, суд вважає за доцільне надати правову оцінку суті встановлених порушень законодавства, які передували його прийняттю.

Згідно висновків акту перевірки від 13.01.2020 року №920/04-36-05-04/34231040, контролюючим органом, за результатами співставлення задекларованих показників плати за землю (орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності) з даними витягів і з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за земельні ділянки, розташовані на території Шевченківського району міста Дніпра загальною площею 0,5451 га (кадастровий номер 1210100000:02:266:0001) та загальною площею 0,2023 (кадастровий номер 1210100000:02:266;0002) встановлено наступні обставини:

- сума орендної плати, яка повинна бути нарахована ТОВ Цареславське за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року повинна складати 3 156 900,86 грн.;

- підприємством задекларовано орендну плату за земельні ділянки за період 01.01.2017 року по 31.10.2019 на суму 639 701,44 грн., а також встановлено заниження орендної плати на суму 2 517 199,42 грн.

При цьому, підставою для встановлення заниження орендної плати слугувала отримана контролюючим органом інформація, а саме витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, датовані вересень-жовтень 2019 року.

Згідно даних витягів, цільове призначення по земельним ділянкам:

- за кадастровим номером 1210100000:02:266;0001, загальною площею 0,5451 га зазначено - інформація не внесена до відомостей ДЗК;

- за кадастровим номером 1210100000:02:266;0002, загальною площею 0,2023 га зазначено - 03.10 (Для буд. та обслуг, будівельної ринкової інфраструктури).

Як зазначено в акті перевірки, дана інформація датована вересень-жовтень 2019 року.

Судом встановлено, що між Дніпровською міською радою та ТОВ Цареславське було укладено наступні договори:

- договір оренди землі від 17.10.2006 року, згідно якого ТОВ Цареславське прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,5451, що знаходиться за адресою вул. Героїв Сталінграда, 49 (Бабушкінський район) і зареєстрована в державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:266;0001. Договір укладено на 15 років;

- договір оренди землі від 17.10.2006 року, згідно якого ТОВ Цареславське прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2023, що знаходиться за адресою вул. Героїв Сталінграда, 49 (Бабушкінський район) і зареєстрована в державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:266;0002. Договір укладено на 15 років.

Відповідно до пунктів 1.2 обох договорів, цільове призначення земельних ділянок згідно коду УКЦВЗ - 1.11.6 інша комерційна діяльність.

Згідно з п. 4.3 договорів, орендар повинен щорічно протягом першого кварталу, надавати до земельного управління Дніпропетровської міської ради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до умов договорів оренди та положень до податкового законодавства, ТОВ Цареславське у періоди з 2017-2019 рр. було подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельну ділянку державної або комунальної власності):

- від 23.01.2017 року, відповідно до якої було визначено річну суму орендної плати, що підлягає сплаті за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 рр. - 225 776,97 грн.;

- від 18.01.2018 року, відповідно до якої було визначено річну суму орендної плати, що підлягає сплаті за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 рр. - 225 776,97 грн.

- від 11.02.2019 року, відповідно до якої було визначено річну суму орендної плати, що підлягає сплаті за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 рр. - 188 147,50 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодексу України, визначаючи, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з ч. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такими чином, Податковим кодексом України прямо визначено, що порядок надання інформації контролюючим органом, яка необхідна для обчислення та справляння земельного податку, встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1386 від 21.12.2011 року, Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку.

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Відповідно до вимог ст.5 Закону України Про оцінку земель , грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема: для визначення розміру земельного податку; орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності -ст. 13 Закону України Про оцінку земель .

Згідно до ч.1ст.15 Закону України Про оцінку земель підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій - ст.18 Закону України Про оцінку земель .

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, утворено Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.1 Положення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

За п.п.4 п.4 вказаного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме на Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області покладені обов`язки щодо видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на основі затвердженої рішенням органу місцевого самоврядування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, при цьому, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Відповідно до пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 цієї статті передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативно-грошової оцінки землі.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач, дотримуючись приписів чинного законодавства, щорічно до 20 лютого поточного року подавав податкову декларацію на поточний рік.

В акті перевірки від 13.01.2020 року №920/04-36-05-04/34231040 та письмових поясненнях, поданих до суду 21.04.2020 року, відповідач зазначає, що позивач надав лише два витяги з нормативно грошової оцінки від 29.02.2016 року №03-07/230216/21 (1210100000022660002) за 2016 рік та №28-4-0.38-1727/167-20 від 28.02.2020 року (1210100000022660001) за 2020 рік. На підставі викладеного, відповідачем зроблено припущення, що в податковій декларації з плати за землю за 2017, 2018 та 2019 роки сума грошового зобов`язання визначалась позивачем на підставі витягу від 29.02.2016 року №03-07/230216/21 за 2016 рік.

При цьому, при розрахунку суми податкових зобов`язань за 2017-2019 роки та їх різниці між задекларованою позивачем сумою та розрахованою перевіряючими Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідачем використано наступні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки:

- №1710-6784 від 18.10.2019 року з поміткою станом на 2017 рік , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:266:001;

- №76/170718/03-07 від 24.07.2018 року з поміткою станом на 01.01.2017 року , кадастровий номер 1210100000:02:266:002;

- №1809-5810 від 19.09.2019 року з поміткою за 2018 рік, станом на 01.07.2018 року , кадастровий номер 1210100000:02:266:001;

- №1710-6783 від 18.10.2019 року з поміткою за 2018 рік, станом на 01.01.2019 року , кадастровий номер 1210100000:02:266:001;

- №1710-6780 від 18.10.2019 року з поміткою станом на 2018 рік , кадастровий номер 1210100000:02:266:002;

- №1710-6782 від 18.10.2019 року, кадастровий номер 1210100000:02:266:001;

- №1710-6781 від 18.10.2019 року, кадастровий номер 1210100000:02:266:002.

Отже, судом встановлено, що для розрахунку орендної плати за земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 1210100000:02:266:001 за 2017 рік - відповідач використав витяг від 18.10.2019 року, за 2018 рік - від 19.09.2019 року та від 18.10.2019 року, за 2019 рік - від 18.10.2019 року;

- 1210100000:02:266:002 за 2017 рік, відповідач використав витяг від 24.07.2018 року, за 2018 рік - від 18.10.2019 року, за 2019 рік - від 18.10.2019 року.

Суд звертає увагу, що пунктом 286.2 цієї статті передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками місяцями.

Отже, витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки для належного визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки для встановлення орендної плати за землю має бути сформований до 20 лютого поточного року.

Спірними у цій справі є періоди 2017 року, 2018 року та 2019 року, тому застосування показників нормативно-грошової оцінки за витягами, які були сформовані та видані пізніше періодів, що перевірялись (після 20 лютого поточного року та взагалі після спливу перевіряємого року), є протиправним, оскільки витяги, видані пізніше, містять в собі індексацію нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка не є сталою та підвищується зі спливом часу, та не могла бути включена позивачем до розрахунку орендної плати за землю у поточному році. Отже, відповідні витяги не можуть застосовуватись до минулих періодів.

Відповідальність за правильність визначення показників при формуванні Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі цих показників, покладається на орган, що його формує (в розрізі спірних відносин - Головне управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області). За таких обставин, користувач земельної ділянки лише використовує відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначену у Витягу на момент складання податкової звітності та не може нести відповідальність за правильність її обчислення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у справі №826/11184/17 від 23.10.2018 року.

За приписами ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частити першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. №1-рп/99 у справі №1-7/99 встановлено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, збільшуючи грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2017-2019 роки на підставі витягів, які були відсутні станом на момент початку перевіряємого періоду, суд вважає, що відповідач застосував зворотню дію закону в часі, що суперечить ст.58 Конституції України.

Також, суд зазначає, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року, справа № 813/3819/17.

З огляду на позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку про невірний розрахунок відповідачем суми зобов`язань, нарахованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Додатково суд зазначає, що згідно ст. 18 Закону України Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п.286.2 ст. 286 ПК України, лише при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Доказів несплати або несвоєчасної сплати орендної плати за земельні ділянки позивачем суду не надано.

Отже, суд вважає, що у контролюючого органу не має жодних підстав стверджувати про порушення ТОВ Цареславське Податкового кодексу України та заниження розміру плати за земельні ділянки. Відтак, притягнення платника податків до відповідальності та застосування до нього штрафних санкцій є безпідставним, та таким, що порушує його майнові права та інтереси.

Оскільки матеріалами справи не встановлено суті та змісту допущених позивачем порушень, відповідачем проведено розрахунок податкових зобов`язань на підставі неналежних доказів, відсутні підстави для застосування штрафу за такі порушення, отже, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оскільки судом не встановлено процедурних порушень при прийнятті податкового повідомлення-рішення від від 19.02.2020 року №0004550504 та розгляду скарги на вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, а податкове повідомлення-рішення було розглянуто по суті виявлених порушень, що стали підставою його прийняття, суд вважає, що позовна вимога про визнання скасованим податкового повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504, підлягає задоволенню в редакції, визначеній судом, а саме, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504 у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст. 245 КАС України.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області забезпечити внесення даних про факт скасування податкового повідомлення-рішення 19.02.2020 року №0004550504 до інформаційних систем органів ДПС з метою коректного відображення та ведення обліку податків та зборів в інтегрованій картці платника податків ТОВ Цареславське , суд зазначає наступне.

Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції 20.05.2016 за № 751/28881 визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) (далі - Порядок).

Відповідно до п.3 - 5 розділу І Загальні положення Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядок ведення інтегрованої картки платника податку Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників.

Механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників визначений розділом VII Перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників Порядку, згідно якого, зокрема, інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи (п.3).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 у справі № 816/2042/16, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо узгоджених сум нарахованих грошових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 у справі №825/3211/15-а.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 01.07.2020 року у справі 640/8980/19 наголошує, що відображенням в електронному кабінеті, інтегрованій картці та інших інформаційних системах ДПС інформації про наявність у платника податків грошового зобов`язання (в т.ч. нарахування пені) на підставі податкового повідомлення-рішення, що вважається скасованим, порушуються права платника податків.

Наявність в інтегрованій картці платника неправомірно обліковуваного податкового боргу, дає право контролюючим органам застосовувати положення статті 87 Податкового кодексу України відповідно до якої поточна сплата платником податків його самостійно нарахованих податкових зобов`язань зараховується в рахунок сплати податкового боргу.

Отже, в інтегрованій картці платника одночасно погашається податковий борг, який обліковується протиправно, а також виникає новий борг за самостійно нарахованими платником податковими зобов`язаннями, що в подальшому може привести до застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату та нарахування пені. Отже, неправомірне відображення в інтегрованій картці платника сум грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, має безпосередній вплив на господарську діяльність платника у зв`язку із потенційним понесенням ним додаткових витрат.

Скасування податкового повідомлення-рішення, з однієї сторони, нівелює обов`язок платника податків зі сплати донарахованих таким податковим повідомленням-рішенням грошових зобов`язань, а з іншої виключає наявність правових підстав для відображення відповідних грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника. Водночас, протиправне відображення грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав, очевидно вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення порушених прав.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 19.02.2019 року у справі №825/999/17, належним способом захисту, що відновить порушені права товариства, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки. Фактично, визнається порушення прав платника податків безпідставними записами в інтегрованій картці платника, а також право платника податків на поновлення відповідних прав шляхом коригування відповідних даних, за умови відсутності правових підстав у контролюючого органу для здійснення відповідних донарахувань та внесення відповідних даних до інформаційних систем.

Суд зазначає, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504 скасовано лише цим судовим рішенням та не було скасовано раніше, з метою належного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника податків ТОВ Цареславське , враховуючи висновки, викладені в даному рішенні.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного вище, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про задоволення позову в редакції позовних вимог, визначених судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2270,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 13.01.2021 року №23424.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2270,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Додатково, суд звертає увагу, що в прохальній частині позовної заяви позивачем зазначено про стягнення суми судового збору у розмірі 22700 грн., проте підтвердженими судовими витратами є лише сума у розмірі 2270 грн., а тому підстави для стягнення заявленої суми у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Цареславське до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада, про визнання скасованим податкового повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 року №0004550504, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, привести у відповідність інтегровану картку платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Цареславське , враховуючи висновки, викладені в даному рішенні.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цареславське за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 14 травня 2021 року.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В. Кальник

14.05.2021

Рішення не набрало законної сили 14 травня 2021 р.

Суддя В.В. Кальник