Рішення

від 14.09.2007 по справі 5/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "14" вересня 2007 р.Справа №  5/134

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 5/134

за позовом: Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ  

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Вись", м. Мала Виска Кіровоградської області      

про зобов'язання поставити дизельне пальне в кількості 8034,298 тонн та автобензин у кількості 9973,923 грн., стягнення 34  912  415,52 грн. штрафу

Представники сторін:

від позивача - Гонтаренко О.В. , довіреність № 2/6667  від 05.12.06 ;

від відповідача - участі не брали.  Про час та місце  розгляду справи  відповідач належним чином повідомлявся у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України.  Однак направлене  відповідачу  поштове  відправлення  за вказаною в  довідці Головного  управління статистики в Кіровоградській області (а.с.25-26)  та  вказаною відповідачем в  договорі   про поставку та  закладення  до державного резерву матеріальних  цінностей від 11.07.2005 року   адресою:  м.Мала Виска Маловисківського району  вул.  Промислова 1  повернута до суду без вручення відповідачу  установою зв'язку з  відміткою про відсутність  організації за цією  адресою “Організація  не функціонує”.

При цьому, господарським судом враховується, що   до  повноважень господарських судів не  віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця  проживання  фізичних осіб- учасників судового процесу на час  вчинення  тих  чи інших  процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої  кореспонденції, повернуті органами зв'язку з  позначками “адресат вибув”,  “адресат  відсутній” і т.п. можуть   вважатись належними  доказами виконання  господарським  судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового процесу  про вчинення  цим судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового  процесу про вчинення цим  судом певних процесуальних  дій.

Однак, при  направленні  відповідачу поштових  відправлень про час та місце розгляду справи враховано його повідомлення про те, що у зв'язку  з нестачею коштів ЗАТ “Вись” вимушене  розірвати договір  оренди офісу та змінити поштову  адресу :  001 Київ-1 а/с 323В, поштова  кореспонденція  вих.№18221 від 06.07.2007 року, вих.№18222 від  06.07.2007 року,  вих №23399 від  17.08.2007 року  направлялась  відповідачу  за двома адресами, тобто за місцем його  реєстрації  м.Мала Виска Маловисківського району  вул.  Промислова 1 та   фактичного  місця перебування:  001 Київ-1 а/с 323В.

Відповідач не виявив  бажання   реалізувати своє  процесуальне право на участь в судовому засіданні.

Передбачених ст.77 ГПК  України  підстав  для  відкладення  розгляду  справи суд  не вбачає.  

СУТЬ  СПОРУ:

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з позовною заявою від 15.05.2007 року, яка містить вимоги до закритого акціонерного товариства "Вись" наступного змісту: зобов'язати відповідача поставити та закласти до державного резерву дизельне пальне в кількості 8 034,298 тонн та автобензин в кількості 9 973,923 тонн. і стягнути з  відповідача   штраф в розмірі   34  912  415,52 грн. за невиконання умов договору на користь позивача.

Заслухавши представника  позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

                                             ВСТАНОВИВ:

Державний комітет України з державного матеріального резерву  є центральним органом виконавчої влади, основним завданням якого, відповідно до Закону України „Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 № 51/97-ВР та постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву" від 08.06.2006 № 810, є управління державним резервом.

Для виконання покладеного завдання Державний комітет України  з державного матеріального резерву наділений повноваженнями щодо організації виконання затверджених Кабінетом Міністрів України завдань щодо формування, зберігання, розміщення, відпуску, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву, укладення державних контрактів (договорів) на поставку матеріальних цінностей до державного резерву та здійснення розрахунків з постачальниками за матеріальні цінності, що поставляються до державного резерву за державним контрактом (договором).

Згідно з Порядком формування, розміщення та проведення  операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (далі - Порядок) поставка матеріальних цінностей до державного резерву підприємствами-постачальниками здійснюється за договорами, що укладаються з Держкомрезервом, підприємствами, установами і організаціями-зберігачами відповідно до типового договору на поставку матеріальних цінностей до державного резерву, який затверджується Держкомрезервом.

На виконання рішення тендерного комітету по проведенню  оцінки та акцепту тендерних пропозицій від 21.06.2005 протоколу № 16/1 з Закритим акціонерним товариством „Вись" (відповідач)  укладено договори № юр-2/639 нп-2005 від 11.07.2005 (далі -договір №1) та № юр-2/640 нп-2005 від 11.07.2005 (договір №2), у відповідності до яких Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити поставку та закладення до державного резерву матеріальні цінності, а саме дизельне пальне марки Л-0,2-62 по договору № 1 та автобензин марки А-76 (А-80) по договору № 2. Загальна кількість дизельного пального, яке повинне було бути поставлено до державного резерву 10 000 тонн та автобензину 20 000 тонн. Відповідно до умов п. 1.2 додаткової угоди №1 до Договору № 1, та п. 1.1 Додаткової угоди № 1 до договору № 2 відповідач взяв на себе обов'язки в строк до 01.10.2005 поставити до державного резерву наведені вище нафтопродукти, а позивач зобов'язався здійснити розрахунки за поставлені нафтопродукти в порядку і на умовах визначених розділом 2 договорів № № 1 і 2 по ціні 3 125 грн. без ПДВ (ціна з ПДВ 3 750 грн.) за дизельне пальне та 3 316,67 без ПДВ (ціна з ПДВ 3 980 грн.) за одну тонну продукції на загальна вартість за договором № 1 - 37 500 000 грн., за договором № 2 - 79 600 000,00 грн.

Факт закладки матеріальних  цінностей до державного резерву оформлюється приймальним актом по формі р-13, у відповідності до п. 3.8 договорів №1 і 2.

В термін  дії  договорів до 01.10.2005 р. відповідач виконав свої зобов'язання  частково, а саме поставив 1 965,702 тонн дизельного пального  на загальну суму 7 371 382,50 грн. та 10 026,077 тонн автобензину на загальну суму 39 903 786,46 грн.

Станом на 14.05.2007 кількість недопоставлених нафтопродуктів  складає:  дизельне пальне - 8 034,298 тонн;  автобензин - 9 973,923 тонн.

Крім того, відповідач своїм листом № 12 від 30.08. 2005 року, вказуючи на  нестабільність ситуації на вітчизняному ринку нафтопродуктів, сповіщає Держкомрезерв України про неможливість поставити у повному обсязі продукцію, цим самим фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх договірних зобов'язань.

Відповідачем  письмові   заперечення  на  позовні вимоги  до суду не направлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,   проаналізувавши     встановлені   факти  та  відповідні  до них  правовідносини, господарський суд, прийшов до переконання, що позовні вимоги є  обґрунтованими та підлягають до повного задоволення.

Такий висновок  господарський  суд зробив на підставі наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та  обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі з договорів та безпосередньо з актів законодавства. Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридична особа має право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

За приписом ст. 16 Цивільного  кодексу України способами захисту  цивільних прав  та інтересів можуть бути  примусове виконання  обов'язку в натурі,   тому  господарський  суд вважає  вимоги   позивача про зобов'язання поставити до державного резерву 8 034,298 тонн дизельного пального марки Л-0,2-62 та 9 973,923 тонн автобензину марки А-76 (А-80)  обґрунтованими.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державний  матеріальний резерв" під терміном поставка матеріальних цінностей до державного резерву розуміється закупівля та (або) відвантаження (доставка) матеріальних цінностей на підприємства, в установи і організації для їх зберігання, а під терміном закладення матеріальних цінностей до державного резерву - прийняття матеріальних цінностей для зберігання в державному резерві.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір  поставки. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в договорі та   в додатковій угоді  (а.с. 8-15).

На користь відносин поставки свідчить і застереження в договорах  про вартість  з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Господарський суд не  може визнати  звернення   відповідача   з листом  до  позивача про неможливість виконання  взятих   зобов'язань  форс-мажорними обставинами, оскільки  згідно  п.п. 5.5 договорів № 1 і 2 передбачено, що доказом існування обставин форс - мажору та їх тривалості будуть довідки Торгово-Промислової Палати України. Такі довідки   відповідачем надані не були тому можна вважати, що форс - мажорні обставини не настали, у зв'язку з чим підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов укладених договорів відсутні.

Згідно ст. 525  Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Проаналізувавши  обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення неустойки в розмірі   34 912 415,52 грн. господарський  суд  вважає   позовні вимоги  обґрунтованими та   такими, що підлягають до задоволення  повністю.

Правовою  підставою для нарахування та стягнення  неустойки  є  приписи    п. З ст. 14  спеціального  Закону України „Про державний матеріальний резерв" згідно до яких  за прострочення поставки, недопоставку (неповне закладення) матеріальних цінностей до  державного резерву постачальник  сплачує неустойку в розмірі 50% вартості недопоставлених (незакладених) матеріальних цінностей. Неустойка стягується до повного виконання зобов'язання з урахуванням недопоставленої кількості продукції в попередньому періоді поставки.

За приписом ст. 549 Цивільного кодексу України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати кредиторові у  разі  порушення боржником  зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного  або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що   вартість недопоставлених нафтопродуктів за договорами становить 69 824 831,04 грн. (вартість дизельного пального -  30128 617,50 грн., вартість автобензину - 339 696 213,54 грн.)  розмір 50% штрафу відповідно складає 34 912 415,52 грн.

Згідно ст. 234 Господарського кодексу України сплата штрафних  санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Господарським судом при винесенні рішення враховується, що  згідно до  п.6  ст. 268 Цивільного кодексу України   позовна давність не поширюється   на  вимогу  центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління  державним резервом, стосовно виконання  зобов'язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний  резерв”.

Крім  того, згідно до ст.267 Цивільного кодексу України позовна  давність застосовується судом   лише  за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Натомість, господарський  суд не  знаходить підстав для зменшення   розміру  штрафних санкцій на підставі  ст.233 Господарського кодексу України, оскільки  відповідачем не подано до суду  доказів, про   його майновий стан, наявність не лише майнових але й інших інтересів  , що заслуговують на увагу.  А  ступінь виконання  взятих зобов'язань, коли  вартість недопоставленого  товару  складає  69 824 831,04 грн. (вартість дизельного пального - 30 128 617,50 грн., вартість автобензину - 339 696 213,54 грн. в тому числі    8 034,298 тонн дизельного пального  марки Л-0,2-62 та 9 973,923 тонн автобензину марки А-76 (А-80) засвідчує про  вкрай  низький  ступінь виконання  зобов'язання,  що  судом  враховується  в  якості  визначальної обставини для  вирішення питання про  незастосування  положень закону  про  зменшення розміру  штрафних санкцій. При цьому  також враховується, що   державний матеріальний резерв має стратегічно важливе  значення для держави.

Крім того,  господарський суд не може використати своє право на  зменшення  у  виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає  стягненню зі сторони, що порушила   зобов'язання, оскільки   до суду  не подано  відповідачем  будь- яких доказів  про наявність   виняткових  обставин, які б  можливо  було   розцінити як  винятковий  випадок та на підставі  яких зменшити розмір штрафу..

Поряд з цим, господарський  суд   вважає за необхідне  задовольнити клопотання  позивача  про   вжиття заходів   до забезпечення  позову згідно до ст.ст.66, 67 ГПК України у вигляді  накладення арешту  на  майно, що належать  відповідачеві  в розмірі  задоволених позовних вимог, оскільки до стягнення   підлягає  значна сума  коштів і невжиття  таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином,  до стягнення з відповідача підлягає  34 912 415,52 грн.   в межах заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача повністю, оскільки через невиконання ним умов  договору  позивач  за  захистом своїх прав  змушений  був  звернутись до суду.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84 ГПК  України, господарський суд, -

                                                       В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити   повністю.

Зобов'язати   Закрите  акціонерне товариство "Вись", м. Мала Виска Кіровоградської області вул. Промислова  1, (код ЄДРПОУ30564628, р/р 2600901009223) поставити та  закласти до державного резерву  дизельне пальне в кількості 8 034,298 тонн та автобензин в кількості 9 973,923 тонн.

Наказ видати.

Стягнути з   Закритого акціонерного товариства "Вись", м. Мала Виска Кіровоградської області вул. Промислова  1, (код ЄДРПОУ30564628, р/р 2600901009223) штраф  в розмірі   34912415 грн.52 коп. на користь  Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ  вул. Пушкінська  28 (р/р 31117106700011, код 26077968).

Наказ видати.

Стягнути з   Закритого акціонерного товариства "Вись", м. Мала Виска Кіровоградської області вул. Промислова  1 (код ЄДРПОУ30564628, р/р 2600901009223) державне мито в розмірі  25500 грн. до Державного бюджету р/р31115095700002 УДК у м. Кіровограді ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код 24145329 та  витрати на інформаційно- технічне  забезпечення судового процесу в розмірі  118 грн. до Державного бюджету р/р 31218259700002 УДК у м. Кіровограді ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код 24145329 .

Наказ видати.

З метою забезпечення   позову  накласти   арешт на  майно, що  належить   відповідачеві  Закритому акціонерному товариству "Вись", м. Мала Виска Кіровоградської області вул. Промислова  1 код ЄДРПОУ (код ЄДРПОУ30564628, р/р 2600901009223)  в  межах  позовних вимог на  суму  34 912 415,52 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                         Ю.І. Хилько