Рішення

від 17.05.2021 по справі 360/1211/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1211/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.03.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (далі - відповідач), в якому позивачка просить суд:

- визнати протиправним рішення № 4/104 четвертої сесії Троїцької селищної ради 8 скликання від 23 лютого 2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у затверджені проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: АДРЕСА_2;

- зобов`язати Троїцьку селищну раду Луганської області прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: АДРЕСА_2.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що рішенням 67 сесії VII скликання Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області від 24.09.2020 № 67/7 позивачці надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться в межах с. Тимонове, контур НОМЕР_1 . Розробка проєкту була замовлена ФОП ОСОБА_2 , який його і виготовив у відповідності до чинного законодавства України.

18.12.2020 позивачкою було подано до Троїцької селищної ради заяву з проханням прийняти відповідне рішення про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. 23 лютого 2021 року четвертою сесією VIII скликання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області прийнято рішення № 4/104, яким відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0901 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, без зазначення у резолютивній частині рішення про будь-які причини такої відмови, лише вказавши в описовій частині рішення наступне: Беручи до уваги рішення 3 сесії 8 скликання Троїцької селищної ради, №3/108 від 26.01.2021, про тимчасову заборону передачі земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради, яким введена тимчасова заборона на передачу у власність земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за розробленими проектами землеустрою, у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації по населених пунктах Троїцької селищної ради, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища .

Позивачка вважає, що таким рішенням їй фактично відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 22.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області 05.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з таких підстав.

Рішенням Троїцької селищної ради № 4/104 від 23.02.2021 позивачу було відмовлено в передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,0901 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, розташованої в межах с. Тимонове Троїцького району Луганської області.

Селищна рада в межах своїх повноважень розглянула заяву позивача від 18.12.2020 та прийняла відповідне рішення з дотриманням вимог чинного законодавства України, у тому числі склала текст рішення відповідно до вимог Постанови КМУ від 17 січня 2018 року № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності , яким затверджена Типова інструкція з документування управлінської діяльності в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну (далі - Інструкція).

Відповідач не погоджується з твердженнями позивача про те, що в резолютивній частині оскарженого рішення відсутні причини відмови, та зазначає, що всі причини відмови викладено в описовій і резолютивній частинах рішення, як це передбачено Інструкцією.

Щодо підстав відмови в задоволенні заяви позивача відповідач зазначає таке.

Дійсно, спірна земельна ділянка площею 1,0901 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544 розташована в межах АДРЕСА_2. АДРЕСА_2 був визначений в процесі роздержавлення та приватизації земель КСП Тимоновское в 1997 році.

Згідно з контурною відомістю угідь в контурі НОМЕР_1 знаходяться присадибні землі (приусадібні землі - мова оригіналу) площею 6,4 га. Згідно карти села контур НОМЕР_1 находиться в межах села Тимонове, що також підтверджується і позовною заявою, і проектом землеустрою, розробленим на замовлення позивача. Цей Проект роздержавлення чинний, ніким не скасований і використовується землевпорядними організаціями при впорядкуванні земель села Тимонове. Таким чином, при розробці проекту землеустрою позивач зобов`язаний був врахувати приписи цього нормативного документу.

Визначення терміну Присадибна земельна ділянка міститься тільки в Правилах утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України . Отже, Присадибна земельна ділянка - обмежована земельна ділянка (яка забезпечена виїздом на вулицю, провулок тощо), на якій розміщені житловий будинок, господарські будівлі та споруди, сад, город тощо. За правовим статусом відноситься до земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Відповідно до чинного законодавства надається безкоштовно у приватну власність. Розміри земельної ділянки, котра може бути передана безкоштовно у приватну власність, визначаються відповідно до ст. 121 Земельного Кодексу України у селах - не більше 0,25 гектар. Цією ж статтею визначений розмір земельної ділянки для ОСГ - не більше 2,0 гектара, про що вірно зазначив позивач, проте, позивач при зверненні до суду не врахував приписи ч. 6 ст. 118 ЗК України, де зазначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Тобто землі ОСГ і землі присадибні - це різні види земельних ділянок, мають різні розміри і не можуть бути ототожненими.

Також звертає увагу, що при виготовленні проекту землеустрою спірна земельна ділянка не тільки визначена на присадибних землях, а й виходить за межі Червоної лінії , що видно на публічній кадастровій карті України.

Червона лінія позначає землі загального користування, які призначені для прокладки інженерних і транспортних комунікацій, пішохідних зв`язків, впорядкування, озеленення й освітлення вулиць тощо.

Червоні лінії можуть бути визначені на підставі генеральних планів міст. В умовах старої забудови збільшення розмірів вулиць у червоних лініях можливе тільки коли здійснюється реконструкція забудови.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Червоні лінії - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.

Отже, при виготовленні проекту землеустрою позивач порушила вимоги Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП Тимоновское (далі мовою оригіналу) Земли общего пользования населенных пунктов (площади, улицы, дороги, пастбища, парки, сельские леса, кладбища, места утилизации отходов), а также земли, переданные для размещения зданий государственной власти, не могут передаваться в коллективную и частную собственность . Цей Проект чинний, ніким не скасований і використовується землевпорядними організаціями при впорядкуванні земель села Тимонове. Таким чином, при розробці проекту землеустрою впритул до дороги, порушуючи вимоги червоної лінії, позивач зобов`язаний був врахувати приписи цього нормативного документу.

Проект рішення № 4/104 від 23.02.2021 був предметом розгляду постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища і на розгляд ради винесений проект рекомендований комісією, що є в межах повноважень цієї комісії відповідно до закону.

За пропозицією комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища, з метою ефективного та раціонального використання майна територіальної громади Троїцької селищної ради та комплексного вирішення майнових та містобудівних проблем, 26 січня 2021 року Троїцькою селищною радою прийнято рішення № 3/108 Про тимчасову заборону передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів Троїцької селищної ради , яким тимчасово заборонена передача земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах населених пунктів Троїцької селищної ради на забудованих землях, пасовищах та сінокосах (протокол № 2 від 19.01.2021 року). При наданні рекомендацій комісія брала до уваги Проекти роздержавлення та приватизації земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Троїцького району, у яких зазначено, що присадибні землі можуть передаватися у приватну власність, а землі загального користування населених пунктів (площі, вулиці, дороги, рілля, пасовища, сінокоси, парки, ліса, кладовищ, місця утилізації відходів), а також землі, які передані для розміщення будівель державної влади не можуть передаватися в приватну власність та у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації по населених пунктах Троїцької селищної ради, у зв`язку з чим Троїцька селищна рада вирішила:

1. Ввести тимчасову заборону на надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах населених пунктів Троїцької селищної ради на термін проведення інвентаризації земель Троїцької селищної ради.

2. Ввести тимчасову заборону на передачу у власність земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за розробленими проектами землеустрою.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Отже, рішення Троїцької селищної ради № 3/108 від 26.01.2021 є обов`язковим для виконання на території Троїцької громади всіма її жителями та юридичними особами.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Таким чином, при розгляді заяви позивача щодо передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею площею 1,0901 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, розташованої в межах АДРЕСА_2, селищною радою виконано приписи Конституції України, Земельного кодексу України, рішення № 3/108 від 26.01.2021, Проекти роздержавлення і приватизації земель КСП Тимоновское .

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 66-74).

15.04.2021 від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона наполягала на задоволенні позову (арк. спр. 172-174).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 9).

Рішенням 67 сесії Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області від 24.09.2020 № 67/7 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення Тимонівської сільської ради, не наданих у власність та користування в межах населеного пункту с. Тимонове, контур № НОМЕР_1 (присадибні землі) (арк. спр. 27).

За заявою позивачки від 26.11.2020 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0901 га у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_1 , яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимоновській сільській раді Троїцького району Луганської області (арк. спр. 12-55).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.12.2020 № НВ-4404968202020 земельна ділянка кадастровий номер 4425487000:01:001:0544 має цільове призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, інформація про зареєстроване право у Державному земельному кадастрі відсутня (арк. спр. 56).

18.12.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням четвертої сесії Троїцької селищної ради восьмого скликання від 23.02.2021 № 4/104 ОСОБА_1 відмовлено в передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,0901 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, розташованої в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_1 , Троїцького району Луганської області; рекомендовано ОСОБА_1 укласти договір оренди на дану земельну ділянку (арк. спр. 58).

В обґрунтування рішення зазначено посилання на рішення третьої сесії Троїцької селищної ради восьмого скликання № 3/108 від 26.01.2021, яким введена тимчасова заборона на передачу у власність земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за розробленими проектами землеустрою, у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації по населених пунктах Троїцької селищної ради, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища.

Згідно з рішенням третьої сесії Троїцької селищної ради восьмого скликання від 26.01.2021 № 3/108, беручи до уваги Проекти роздержавлення та приватизації земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Троїцького району, у яких зазначено, що присадибні землі можуть передаватися у приватну власність, а землі загального користування населених пунктів (площі, вулиці, дороги, рілля, пасовища, сінокоси, парки, ліса, кладовищ, місця утилізації відходів), а також землі, які передані для розміщення будівель державної влади не можуть передаватися в приватну власність та у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації по населених пунктах Троїцької селищної ради, введено тимчасову заборону на надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах населених пунктів Троїцької селищної ради на термін інвентаризації земель Троїцьеої селищної ради (арк. спр. 75).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. б частини першої).

Підставою для набуття права на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Як вже зазначалось раніше, стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частинами шостою, сьомою, восьмою та дев`ятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З аналізу наведеної норми слідує, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Вказаний перелік підстав для відмови є вичерпним.

Як установлено судом, рішенням Троїцької селищної ради від 23.02.2021 № 4/104 відмовлено ОСОБА_1 у передачу у власність земельної ділянки (затвердженні проєкту землеустрою) у зв`язку з прийняттям Троїцькою селищною радою рішення від 26.01.2021 № 3/108, яким введена тимчасова заборона на передачу у власність земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації.

Отже, спірне рішення прийнято з підстав, не визначених у статті 186-1 ЗК України, тобто з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, дійсно, положення частини третьої статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, крім випадків, визначених законом. Проте, відсутність містобудівної документації не була підставою для відмови в затвердженні проєкту землеустрою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно зі статтею 46 Закону України Про землеустрій для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Порядок розробки проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень установлюється законодавством.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, суд зазначає, що межі населеного пункту встановлюються не містобудівною документацією (генеральним планом), а землевпорядною.

Також суд зазначає, що оскільки генеральний план є видом містобудівної документації, метою якого є встановлення стратегії планування та забудови території населеного пункту, тоді як в даному випадку проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачці розроблений з урахуванням її сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства, та не передбачає ніякої містобудівної потреби.

Суд не надає оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві, про те, що при виготовленні проєкту землеустрою спірна ділянка визначена на присадибних землях, виходить за межі Червоної лінії , тобто позивачкою порушено вимоги Закону України Про містобудівну діяльність , оскільки зазначені обставини не були визначені в якості підстав для відмови в затвердженні проєкту землеустрою.

Згідно із частинами сьомою, восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій ;

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

За таких обставин рішення відповідача є протиправним та належить до скасування.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За своїм змістом дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може, має право, за власної ініціативи, дбає, забезпечує, веде діяльність, встановлює, визначає, на свій розсуд. Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Земельного кодексу України передбачений порядок прийняття про погодження дозволу надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що Троїцька селищна рада Троїцького району Луганської області має виключну компетенцію у прийнятті рішення по вказаному питанню. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень селищної ради.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених порушень, допущених відповідачем при прийнятті рішення четвертої сесії Троїцької селищної ради восьмого скликання від 23.02.2021 № 4/104, виключної компетенції відповідача у прийнятті рішення з питання передачі у власність земельної ділянки позивачці для ведення особистого селянського господарства, з метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, шляхом зобов`язання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2020 про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, враховуючи дискреційні повноваження відповідача щодо розгляду заяви позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тому в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що основну позовну вимогу про визнання протиправним та скасування оскарженого рішення суд задовольняє, відмовляючи в задоволенні похідної вимоги, обираючи інший спосіб захисту порушеного права відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 245 КАС України.

Згідно з вимогами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом судовий збір сплачено у розмірі 908,00 грн, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід Державного бюджету України у розмірі 840,80 грн згідно з частиною першою статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 77, 90, 139, 241-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 69, смт. Троїцьке, Троїцький район, Луганська область, 92100, код ЄДРПОУ 04335772) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії Троїцької селищної ради восьмого скликання від 23 лютого 2021 року № 4/104 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 , яким ОСОБА_1 відмовлено в передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,0901 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, розташованої в межах АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2020 про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун