Постанова

від 20.09.2021 по справі 360/1211/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року справа №360/1211/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 360/1211/21 (головуючий І інстанції І.О. Свергун) за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним рішення № 4/104 четвертої сесії Троїцької селищної ради 8 скликання від 23 лютого 2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у затверджені проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Троїцьку селищну раду Луганської області прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням 67 сесії VII скликання Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області від 24.09.2020 № 67/7 позивачці надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться в межах АДРЕСА_1 . Розробка проєкту була замовлена ФОП ОСОБА_2 , який його виготовив у відповідності до чинного законодавства України.

18.12.2020 позивачкою було подано до Троїцької селищної ради заяву з проханням прийняти відповідне рішення про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. 23 лютого 2021 року четвертою сесією VIII скликання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області прийнято рішення № 4/104, яким відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0901 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, без зазначення у резолютивній частині рішення про будь-які причини такої відмови, лише вказавши в описовій частині рішення наступне: «Беручи до уваги рішення 3 сесії 8 скликання Троїцької селищної ради, №3/108 від 26.01.2021, про тимчасову заборону передачі земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради, яким введена тимчасова заборона на передачу у власність земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за розробленими проектами землеустрою, у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації по населених пунктах Троїцької селищної ради, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища» .

Вважає, що таким рішенням їй фактично відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення четвертої сесії Троїцької селищної ради восьмого скликання від 23 лютого 2021 року № 4/104 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » , яким ОСОБА_1 відмовлено в передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,0901 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, розташованої в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_1 , Троїцького району Луганської області.

Зобов`язано Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2020 про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач та відповідач звернулись з апеляційними скаргами.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість та безпідставність висновків суду, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги позивача.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Позивач важає неефективним обраний судом спосіб захисту порушеного права, посилаючись на висновки Верховного Суду в постановах від 19.05.2019 року у справі № 821/925/18, від 28.02.2018 року у справі № 826/7631/15.

Належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтування апеляційної скарги відповідача.

Суд невірно визначив дискреційні повноваження селищної ради, як органу місцевого самоврядування.

Спірне рішення відповідача № 4/104 від 23.02.2021 року є правомірним, оскільки прийнято на виконання рішення № 3/108 від 26.01.2021 року, яке є обов`язковим для виконання, цьому факту суд не надав належної оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (арк. спр. 9).

Рішенням 67 сесії Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області від 24.09.2020 № 67/7 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення Тимонівської сільської ради, не наданих у власність та користування в межах населеного пункту с. Тимонове, контур № НОМЕР_1 (присадибні землі) (арк. спр. 27).

За заявою позивачки від 26.11.2020 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0901 га у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_1 , яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимоновській сільській раді Троїцького району Луганської області (арк. спр. 12-55).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.12.2020 № НВ-4404968202020 земельна ділянка кадастровий номер 4425487000:01:001:0544 має цільове призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, інформація про зареєстроване право у Державному земельному кадастрі відсутня (арк. спр. 56).

18.12.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням четвертої сесії Троїцької селищної ради восьмого скликання від 23.02.2021 № 4/104 ОСОБА_1 відмовлено в передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,0901 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, розташованої в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_1 , Троїцького району Луганської області; рекомендовано ОСОБА_1 укласти договір оренди на дану земельну ділянку (арк. спр. 58).

В обґрунтування рішення зазначено посилання на рішення третьої сесії Троїцької селищної ради восьмого скликання № 3/108 від 26.01.2021, яким введена тимчасова заборона на передачу у власність земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за розробленими проектами землеустрою, у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації по населених пунктах Троїцької селищної ради, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища.

Згідно з рішенням третьої сесії Троїцької селищної ради восьмого скликання від 26.01.2021 № 3/108, беручи до уваги Проекти роздержавлення та приватизації земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Троїцького району, у яких зазначено, що присадибні землі можуть передаватися у приватну власність, а землі загального користування населених пунктів (площі, вулиці, дороги, рілля, пасовища, сінокоси, парки, ліса, кладовищ, місця утилізації відходів), а також землі, які передані для розміщення будівель державної влади не можуть передаватися в приватну власність та у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації по населених пунктах Троїцької селищної ради, введено тимчасову заборону на надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах населених пунктів Троїцької селищної ради на термін інвентаризації земель Троїцьеої селищної ради (арк. спр. 75).

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом п. 34 ч. 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Згідно рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно п.п. «а-в» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом статті 15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин; б) забезпечення проведення земельної реформи; в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин; д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин; е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель; є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Згідно статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п. «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абз. 1 ч. 1, ч. 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Згідно ч. 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

За змістом ч. 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 статті 118 ЗК України).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. «б» частини першої статті 121 ЗК України).

Згідно ч. 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Статтею 118 ЗК України встановлено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідач у спірному рішенні, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилався на заборону передачі земельних ділянок у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації та з метою інвентаризації земель, тобто визначив підставу, яку не передбачено ч. 7 статті 118 ЗК України, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що така відмова не ґрунтується на вимогах закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 820/2303/17, від 05.03.2019 року у справі № 808/2200/18, від 28.05.2020 року у справі №813/1949/16.

Перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Підстава для відмови, яка була зазначена відповідачем, нормами Земельного кодексу України не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.12.2019 року у справі № 813/4498/16, від 04.05.2020 року у справі №813/2061/17.

Статтею 50 Закону України від 22.05.2003 року № 858-IV «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

В рішенні відповідача відсутні посилання на недостатність у наданих позивачем матеріалах будь-яких документів, передбачених наведеними положеннями статті 50 Закону № 858-IV для затвердження проекту землеустрою.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами згідно статті 118 ЗК України передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17, від 11.06.2019 року у справі № 826/841/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

В постановах від 21.03.2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 24.04.2018 року у справа № 401/2400/16-ц, від 30.05.2018 року у справі № 826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування. Відмова особі в наданні земельної ділянки, висловлена шляхом відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що передачі земель у власність передує процедура отримання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження з подальшим вирішенням питання про передачу у власність спірної ділянки позивачу.

Згідно ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідач відмовив у передачі земельної ділянки у власність, не надаючи оцінці наданому проекту землеустрою та не приймаючи обґрунтованого рішення щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України, або відмові у його погодженні.

Отже, спірне рішення відповідача не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому підлягає скасуванню.

В даній справі суд не надає оцінку рішенню № 3/108 від 26.01.2021 року, оскільки воно не є предметом оскарження, а підстава для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як наявність рішення ради про заборону передавати у власність земельні ділянки, не визначена у статті 186-1 ЗК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення четвертої сесії Троїцької селищної ради 8 скликання № 4/104 від 23.02.2021 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » .

Щодо вимоги апелянта-позивача про зобов`язання відповідача прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Тимонове, Троїцького району, Луганської області, контур 364, суд зазначає наступне.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду справи, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.08.2018 року у справі № 820/2605/17, від 24.12.2019 року у справі 823/59/17.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під час розгляду справи оцінка правомірності оскаржуваного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведені у спірному рішенні.

Відповідачем у рішенні № 4/104 від 23.02.2021 року не наведено конкретного і чіткого формулювання підстав відмови у задоволенні заяви позивача, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2020 про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4425487000:01:001:0544, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 360/1211/21 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 360/1211/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 20 вересня 2021 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Г.М. Міронова