Постанова

від 12.05.2021 по справі 689/551/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 689/551/20-ц

провадження № 61-2812 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Ярмолинецька районна державна адміністрація Хмельницької області (орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Ярмолинецька районна державна адміністрація Хмельницької області (орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2018 року у справі № 689/863/18-ц, що набрало законної сили, відібрано малолітню дитину - ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав

у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, у період з 13 квітня 2018 року по

14 листопада 2019 року малолітня ОСОБА_1 перебувала у дитячому будинку Хмельницької обласної ради і за цей час батько - ОСОБА_2 відвідав свою дитину лише один раз - 10 травня 2018 року та з того часу життям

та здоров`ям доньки не цікавився. Мати - ОСОБА_3 , відвідувала дитину протягом 2018 року п`ять разів, а з 07 листопада 2018 року взагалі припинила цікавитися її життям та здоров`ям. На підставі рішення Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 14 листопада 2019 року № 1216 малолітній ОСОБА_1 було призначено опікуна -

ОСОБА_5 , проте 27 грудня 2019 року його було звільнено

від виконання обов`язків опікуна. Після цього, малолітню ОСОБА_1

було влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Подолянчик . За весь цей час відповідачі жодного разу не провідували дитину, не телефонували, життям і здоров`ям дитини не цікавилися,

з проханням повернути їм дитину не зверталися. Мати - ОСОБА_3 на території Кадиївської сільської ради Ярмолинецького районну Хмельницької області не зареєстрована та не проживає, а відомості щодо іншого її місця проживання у сільській раді відсутні. Батько - ОСОБА_2 на території сільської ради проживає, проте без реєстрації, веде аморальний спосіб

життя, безробітній, зловживає спиртними напоями. Розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області

від 10 березня 2020 року № 82/2020-р затверджено висновок органу опіки

та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2

та ОСОБА_3 відносно їхньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи, що протягом року після ухвалення рішення суду про відібрання дитини батьки не змінили ставлення до дитини, не створюють належних умов для її виховання та розвитку, не виконують належним чином своїх батьківських обов`язків, Ярмолинецька районна державна адміністрація Хмельницької області (орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила суд позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області

від 26 жовтня 2020 року у складі судді Мазурчака В. М. позов Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області (орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області (орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 ,суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини, не піклуються про її фізичний та духовний розвиток,

добровільно не надають матеріальної допомоги на її утримання. Доказів поважності причин невиконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї дитини відповідачами суду не надано. При цьому суд врахував преюдиційні обставини у справі № 689/863/18 про відібрання дитини

без позбавлення батьківських прав щодо зловживання відповідачами спиртними напоями, факт перебування їх у стані алкогольного сп`яніння,

а малолітньої дитини - без догляду, окремого проживання відповідачів

і фактичного припинення їх шлюбних відносин, що унеможливлює гармонійний розвиток дитини. Крім того, суд роз`яснив відповідачам, що відповідно до частини першої статті 169 СК України мати, ба тько , позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до частини четвертої вказаної статті, суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постаново Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2020 року у частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області (орган опіки та піклування), яка діє

в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що

ОСОБА_3 з моменту ухвалення судового рішення про відібрання дитини змінила спосіб свого життя, офіційно працевлаштувалася та отримує заробітну плату, характеризується позитивно, створила належні умови

для проживання дитини, намагається налагодити стосунки з дитиною.

Отже, ОСОБА_3 після ухвалення районним судом рішення суду про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав змінила ставлення до своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки, не відмовляється

та робить спроби спілкуватися і проводити час з дитиною, намагається створити їй належні умови для проживання та навчання, облаштувала

їй кімнату. Причиною невиконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дитини було її скрутне матеріальне становище, оскільки її дохід не дозволяв забезпечити достатній рівень утримання

сім`ї. Враховуючи те, що винної поведінки ОСОБА_3 , свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками не встановлено, а позбавлення

її батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідності застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, суд першої інстанції дійшов передчасно висновку про позбавлення її батьківських прав відносно

дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому апеляційний суд керувався, у тому числі, статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої 20 листопада 1959 року Генеральною Асамблеєю ООН, та Конвенцією ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року,

а також відповідною практикою Європейського суду з прав людини.

Батько - ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржував, тому в цій частині судове рішення в апеляційному порядку не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 , яка участі у справі не брала, звернулася до Верховного Суду

з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови

у задоволенні позову Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області (орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Отже, судові рішення в частині позбавлення батьківський прав ОСОБА_2 відносно доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оскаржуються, а тому в силу статті 400 ЦПК України в цій частині Верховним Судом не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Ярмолинецького районного суду Хмельницької області.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року справу за позовом Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області (орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що апеляційний суд

ухвалив судове рішення про права та обов 'язки дитини без залучення

до участі у справі її законного представника, тобто її, ОСОБА_4 . Так,

згідно з розпорядження Городоцької районної державної адміністрації Хмельницької області від 24 липня 2020 року малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28 липня 2020 року влаштовано у її сім`ю

та покладено на неї, як на прийомну мати, персональну відповідальність

за життя, здоров`я, фізичний і психічний розвиток прийомної дитини.

Згідно з частиною другою статті 256-2 СК України прийомні батьки несуть обов 'язки по вихованню та розвитку дітей, передбачені статтею 150 цього Кодексу. Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей

і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни та піклувальники. Таким чином, вона, як прийомна мати, на рівні з біологічними батьками

є юридично заінтересованою особою та повинна бути залучена до участі

у розгляді всіх справ, які стосуються інтересів дитини. Незалучення

її до участі у справі унеможливило справедливий судовий розгляд та якнайкращий захист інтересів дитини, вона була позбавлена можливості подавати докази та брати участь у їх дослідженні. За час проживання

з малолітньою ОСОБА_1 вона помітила, що дитина неохоче розмовляє про своїх батьків, відчувається дитяча тривога та небажання повертатися до колишньої неблагополучної сім`ї, а тому потенційне спілкування дитини

з відповідачкою буде лише шкодитиме дитині і не відповідатиме її інтересам. Крім того, суд апеляційної інстанції при ухвалені судового рішення не врахував, що відповідачка неодноразово притягувалася

до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання свої батьківських обов`язків. Так, постановами Ярмолинецького районного суду Хмельницької області: від 20 вересня 2016 року у справі № 689/1769/16;

від 28 квітня 2017 у справі № 689/810/17; від 26 березня 2018 року у справі № 689/614/18; від 22 травня 2018 року у справі № 689/944/18; ОСОБА_3 визнавалась винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частинами першою та другою статті 184 КУпАП.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_4 , в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. На момент пред`явлення позову про позбавлення її батьківських прав ОСОБА_4 ще не була законним представником дитини. Разом з тим, інтереси дитини у цій справі були представлені органом опіки та піклування, який уповноважений діяти в інтересах дитини.

ОСОБА_4 знала про апеляційне оскарження нею рішення суду першої інстанції про позбавлення її батьківських прав, оскільки вона як слухач була присутня у залі судового засідання під час апеляційного розгляду справи. Одразу після ухвалення судового рішення апеляційним судом ОСОБА_4 припинила виходи із нею на зв`язок, не надала можливості спілкуватися

з дитиною. Вона хоче і буде вчиняти дії щодо налагодження спілкування

з дитиною, проте вважає за доцільне та в інтересах сім'ї почати таке спілкуватися з дитиною лише за згодою прийомної матері, а також органу опіки та піклування. Притягнення її до адміністративної відповідальності востаннє було у травні 2018 року і на момент пред`явлення позову

про позбавлення її батьківських прав вона вже вважалася такою, що не притягувалася до адміністративної відповідальності. Доказів її негативної поведінки протягом 2019-2020 років суду не надано, що і стало однією

з підстав для ухвалення апеляційним судом судового рішення. При цьому питання її характеристики як матері не може враховуватися як стала величина, вона усвідомила значення своїх дій, позбулася негативного впливу свого чоловіка, змінила спосіб життя, намагається відновити стосунки з донькою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

(а. с. 10).

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області

від 28 серпня 2018 року у справі № 689/863/18-ц, що набрало законної сили, відібрано малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у батьків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та стягнуто з них аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі

по 500 грн щомісячно з кожного (а. с. 7-9).

Вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 01 жовтня 2018 року № 376/2018-р ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а. с. 21).

Згідно з листа Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області

від 22 жовтня 2019 року № 264 на обліку у центрі перебувала сім`я Кус:

мати - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 28 вересня 2018 року ОСОБА_3 вибула із с. Кадиївка Ярмолинецького району Хмельницької області та переїхала проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Місцезнаходження батька - ОСОБА_2 невідоме. Звернень батьків

з проханням повернути дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до біологічної сім`ї на постійне проживання та виховання не надходило

(а. с. 14).

Відповідно до довідки дитячого будинку Хмельницької обласної ради

від 15 листопада 2019 року № 774 з 13 квітня 2018 року ОСОБА_1 перебуває на повному державному утриманні у дитячому будинку Хмельницької обласної ради. За період перебування дитини у закладі батько - ОСОБА_2 відвідав її один раз, 10 травня 2018 року. З того часу він дитину не відвідував, не цікавився її життям та здоров`ям, матеріальної допомоги на утримання дитини у дитячому будинку не надавав. За час перебування дитини у закладі її мати - ОСОБА_3 відвідала доньку у 2018 році 5 разів:

22 травня 2018 року, 28 червня 2018 року, 31 липня 2018 року, 28 серпня 2018 року, 16 листопада 2018 року, інколи телефонувала, цікавилася життям та здоров`ям своєї дитини. З 07 листопада 2018 року ОСОБА_3 дитину

не відвідувала, матеріальної допомоги на утримання дитини у дитячому будинку не надавала. Кошти на утримання дитини від батьків на спеціальний рахунок дитячого будинку не надходили (а. с. 19).

Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 14 листопада 2019 року № 1216 призначено ОСОБА_5 опікуном над малолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).

Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 27 грудня 2019 року № 1401 звільнено

ОСОБА_5 від обов`язків опікуна над малолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12).

За наслідками припинення опікунства відносно малолітньої ОСОБА_1 , її, як дитину позбавлену батьківського піклування, тимчасово було влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Подолянчик , що підтверджено листом Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 02 січня 2020 року № 22/02-04 (а. с. 13).

Розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 10 березня 2020 року № 82/2020-р затверджено висновок органу опіки та піклування від 26 лютого 2020 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно

їх дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 22-26).

З 01 квітня 2020 року ОСОБА_3 працює на автомийці у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , отримує заробітну плату. За місцем роботи

ОСОБА_3 характеризується позитивно, свою роботу виконує відповідально, при виникненні конфліктних ситуацій поводить себе коректно та стримано, охоче бере участь у громадській діяльності, допомагає колегам

(а. с. 77-79, 81-82).

Згідно з характеристикою Володимирецької селищної ради Рівненської області від 28 серпня 2020 року № 02-23/1672 до адміністративної відповідальності виконавчим комітетом Володимирецької селищної ради Рівненської області ОСОБА_3 не притягувалась, скарг на її поведінку

в громадських місцях, у побуті, в сім`ї та нарікань і зауважень від сусідів

до виконавчого комітету селищної ради не надходило (а. с. 83).

Актом обстеження умов проживання від 08 жовтня 2018 року, який затверджений Володимирецькою районною адміністрацією Рівненської області, встановлено, що житло ОСОБА_3 за адресою:

АДРЕСА_1 , в якому вона зареєстрована, належить її тітці. У будинку є окрема кімната для дитини, яка облаштована для проживання, створені умови для навчання, відпочинку дитини (а. с. 80).

Актом обстеження умов проживання від 02 вересня 2020 року, який затверджений Володимирецькою районною адміністрацією Рівненської області, встановлено, що житло ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 (фактичне місце проживання

ОСОБА_3 ), розміщене на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку, складається з трьох житлових кімнат, кухні, коридору, кладової. Умови проживання нормальні, в квартирі чисто і світло, квартира обмебльована

та наявна побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови проживання, зокрема в квартирі наявна окрема кімната, ліжко, письмовий стіл, наявний дитячий одяг (а. с. 84).

Листом від 19 жовтня 2020 року № 589 служба у справах дітей Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області повідомила Ярмолинецький районний суд Хмельницької області про те, що малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було влаштовано

у прийомну сім`ю ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_3 ,

на підставі розпорядження Городоцької районної державної адміністрації Хмельницької області від 24 липня 2020 року № 219/2020-р

(а. с. 99, 100-101).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального

та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків

не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України

27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися

на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною першою статті 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній

для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного

і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості

дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України Про охорону дитинства держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Підстави позбавлення батьківських правпередбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться

у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327 цс 18).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 з моменту ухвалення судового рішення про відібрання дитини змінила спосіб свого життя, офіційно працевлаштувалася та отримує заробітну плату, характеризується позитивно, створила належні умови

для проживання дитини, намагається налагодити стосунки з дитиною.

Отже, ОСОБА_3 після ухвалення районним судом рішення суду про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав змінила ставлення до своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки, не відмовляється

та робить спроби спілкуватися і проводити час з дитиною, намагається створити їй належні умови для проживання та навчання, облаштувала їй кімнату.

Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що оскільки винної поведінки ОСОБА_3 , свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками не встановлено, а позбавлення її батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідності застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, суд першої інстанції дійшов передчасно висновку про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно

дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що апеляційний суд ухвалив судове рішення про права та обов`язки дитини без залучення до участі

у справі її законного представника, тобто її, ОСОБА_4 , яка згідно

з розпорядження Городоцької районної державної адміністрації Хмельницької області від 24 липня 2020 року є прийомною матір`ю малолітньої дитини, безпідставні, так як сторонами у цій справі є позивач - орган опіки та піклування і відповідачі - батьки дитини. При цьому дитина

є самостійним суб`єктом цивільних процесуальних відносин і позивач - орган опіки та піклування - пред`явив позов не в її інтересах, а на захист дитини. Таким чином, інтереси дитини у цій справі були представлені органом опіки та піклування, який діяв в межах свої повноважень на захист дитини ще до набуття ОСОБА_4 статусу законного представника дитини.

Разом з тим, ОСОБА_4 , як законний представник дитини, має право на касаційне оскарження судових рішень, проте враховуючи те, що захист дитини у цій справі був забезпечений органом опіки та піклування, який необхідності застосування крайнього заходу впливу як позбавлення

ОСОБА_3 батьківських праввідносно дитини не довів, Верховний

Суд вважає, що судове рішення апеляційного судуухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_3 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за невиконання свої батьківських обов`язків не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки на момент пред`явлення позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 вже вважалася такою, що не притягувалася до адміністративної відповідальності. При цьому питання характеристики ОСОБА_3 , як матері, не може враховуватися як стала величина, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вона усвідомила значення своїх дій, змінила спосіб життя, намагається відновити стосунки з донькою.

Інші доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують,

на законність судового рішення апеляційного суду не впливають,

а в основному направленні на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець