Постанова

від 11.05.2021 по справі 276/95/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року

м. Київ

справа №276/95/19

провадження №51-1347км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 лютого2021 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Грабняк Володарсько-Волинського району Житомирської області, з базовою загальною середньою освітою, розлученого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює водієм у ПАТ «Кварцсамоцвіти», військовозобов?язаний, проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК) і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим і призначено покарання за ч. 2 ст.286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Задоволено цивільний позов та стягнуто із засудженого кошти за лікування потерпілих у розмірі 3813 грн 56 коп.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 лютого2021 року цей вирок залишено без змін.

Судами було визнано ОСОБА_7 винуватим у тому, що він 08 квітня 2018 року близько 22:00, керуючи в стані алкогольного сп?яніння технічно справним автомобілем марки "Renault Megane", р/н НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю близько 45 км/год поблизу будинку №3 по вул. Героїв України в смт.Хорошів Хорошівського району Житомирської області, в напрямку вул. Древлянської, порушуючи вимоги п.п.10.1, 11.3, розділу 34 (дорожня розмітка 1.1.)Правил дорожнього рухуУкраїни (далі ПДР), проявивши неуважність до дорожньої обстановки, перед початком зміни напрямку руху вліво не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав переваги водію мотоцикла марки "Viper V110A" б/н Костриці В.О., який рухався у зустрічному до нього напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з мотоциклом. Пасажир мотоцикла ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причиновому зв?язку з настанням його смерті. Пасажир мотоцикла ОСОБА_9 та водій ОСОБА_10 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров?я.

Вимоги касаційної скарги та заперечень на неї

У касаційній скарзі захисник стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження у зв?язку з недоведеністю вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що місцевий суд неналежно дослідив обставин вчинення кримінального правопорушення, а апеляційний суд не усунув цей недолік.

Сторона захисту ставить під сумнів:

- висновок суду про перебуванння ОСОБА_7 в стані алкогольного сп?яніння під час ДТП;

- результат токсикологічного дослідження крові ОСОБА_7 (вказує на порушення під час відібрання біологічних зразків крові, проходження медичного огляду на стан сп?яніння, порушення права на захист під час відібрання крові);

- протокол огляду місця події, оскільки під час його проведення понятим був працівник правоохоронного органу, безперервне фіксування відеозйомкою не здійснювалося, додатки до протоколу не долучалися, але містяться у матеріалах кримінального провадження, немає підписів уповноважених осіб, не забезпечено право на захист;

- огляд автомобіля та мотоцикла вважає недопустимими, оскільки проведені без дозволу слідчого судді;

- вилучення транспортних засобів та накладення арешту, оскільки відсутня письмова згода про добровільне надання їх слідчому;

- акт розтину і похідний від нього висновок експерта від 08 листопада 2018 року №2273/162 у зв?язку із відсутністю процесуального документа про призначення судово-медичного розтину трупа ОСОБА_8 .

Захисник стверджує, що суд першої інстанції оглянув СD-диск із фотографіями до протоколу огляду речей та документів від 22 жовтня 2018 року, однак не вказав яким чином цей диск з?явився у матеріалах справи. Ставить під сумнів фактичні обставини справи, зокрема перебування за кермом мотоцикла саме ОСОБА_10 , звертає увагу на допущені порушення ПДР водієм мотоцикла. Вказує на порушення вимог ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) (не надано доступу до речових доказів (автомобіля та мотоцикла) та засади безпосередності дослідження доказів, оскільки не досліджено вищевказаних речових доказів у судовому засіданні. Захисник вважає, що у цьому кримінальному провадженні не доведено та не вказано у вироку форму вини, мотив і мету вчинення злочину. Наголошує, що потерпіла належним чином не повідомлялася про дату, час і місце судового розгляду та були допущені порушення під час проголошення вироку (вирок проголошувався не підписаним, не був вручений захиснику та засудженому негайно). На думку скаржника, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419КПК.

Також захист звертає увагу на те, що доступ до матеріалів кримінального провадження було надано після закінчення досудового розслідування, що зробило неможливим оскарження ухвали слідчого судді від 07травня 2018 року.

На касаційну скаргу прокурором подано заперечення, в яких він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без зміни. На думку сторони обвинувачення, суди прийняли законні та обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

У судовому засіданні прокурор заперечив вимоги касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.

Мотиви суду

Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно із ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами нижчих інстанцій, оскільки виступає судом права, а не факту, на підставі чого доводи про невідповідність фактичних обставин кримінального правопорушення судовим рішенням касаційній перевірці не підлягають.

Сторона захисту стверджує, що ОСОБА_7 інкриміновано ч. 2 ст. 286 КК з кваліфікуючою ознакою вчинення ним цього злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Перш за все Суд наголошує, що ч. 2, ч. 3 ст. 286 КК не передбачають такої кваліфікуючої ознаки як вчинення цього злочину водієм транспортного засобу, який перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а тому на визначення формули кваліфікації перебування водія у названому стані не впливає.

Доводи касаційної скарги, які аналогічні доводам апеляційної скарги захисника, та якими він ставить під сумнів результати визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_7 були предметом перевірки як місцевого, так і апеляційного судів.

Суди попередніх інстанцій констатували, що згідно з результатом токсикологічного дослідження від 12 червня 2018 року №1775 у ОСОБА_7 було виявлено 1,71% алкоголю у крові.

Так, місцевим судом було встановлено, що підставою для проведення токсикологічного дослідження крові методом газової хроматографії ОСОБА_7 було направлення Хорошівської центральної районної лікарні в лабораторію КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради на наявність етилового спирту. В свою чергу, це направлення видано з урахуванням вимог п. 9 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок №1103), згідно з яким проведення огляду водіїв транспортних засобів учасників ДТП, унаслідок якої є постраждалі, обов`язкове.

Відповідно до пунктів 10, 12 Порядку №1103 огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ, у разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов`язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також Суд звертає увагу на положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров?я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, згідно з якими якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений (п. 14 Розділу ІІІ), висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду (п. 16 Розділу ІІІ).

Здійснюючи ретельну перевірку названих вище доводів колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що дослідження зразків біологічного середовища (крові) ОСОБА_7 було проведено відповідно до вимог нормативних документів, які регламентують цю процедуру, з яким погоджується і Суд. Адже внаслідок ДТП за участю засудженого до лікувального закладу було доставлено троє постраждалих та його самого, а згодом було констатовано смерть одного з учасників ДТП та середньої тяжкості тілесні ушкодження у двох інших.

Щодо порушення права на захист під час відібрання зразків крові, колегія суддів зауважує, що зразки крові містять інформацію, зміст якої не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Тому присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначитися на змісті цієї інформації.

Колегія суддів зазначає, що суди дійшли правильного висновку про перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння під час ДТП, а в ході касаційної перевірки порушень порядку визначення цього стану Судом не встановлено, на підставі чого доводи захисника про незаконність проведення медичного огляду на стан сп`яніння є необґрунтованими.

Доводи сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 08квітня 2018 року були предметом перевірки судів попередніх інстанцій.

Так, суди встановили, що 08 квітня 2018 року слідчим ОСОБА_11 проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди за участю понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про що складено відповідний протокол.

Суд першої інстанції здійснив детальний аналіз аргументів сторони захисту на предмет того, чи є понятий ОСОБА_12 працівником правоохоронного органу, що могло б унеможливити його участь під час проведення огляду місця події.

Місцевий суд встановив, що ОСОБА_12 є фахівцем відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Хорошівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667 (далі Положення №667) Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Абзацом 1 пункту 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» визначено, що правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Аналізуючи в сукупності зазначені законодавчі положення, з врахуванням положень посадової інструкції, затвердженої начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області 01 серпня 2017 року, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний суд, про те, що ОСОБА_12 не виконує ні правоохоронної функції, ні правозастосовної, а тому не є працівником правоохоронного органу, є правильним. Тому його участь як понятого під час огляду місця події 08 квітня 2018 року не є порушенням ч. 7 ст. 223 КПК.

Матеріалами касаційної перевірки констатовано, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08 квітня 2018 року містить додатки схему місця ДТП, фототаблицю та лазерний носій інформації (компакт-диск) з фотографіями місця ДТП.

Відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити, зокрема, вимірювання, фотографування, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей.

Зміст цієї норми дає підстави стверджувати, що за наслідками фотографування огляду місця події уповноважена особа вправі роздрукувати фотографії цієї слідчої дії і цілком закономірно, що безпосередньо на місці події це зробити неможливо, оскільки для цього необхідна відповідна техніка.

Також Суд вважає за необхідне зазначити, що кримінальний процесуальний закон не містить вимог про упакування схеми ДТП та фототаблиць, в силу чого доводи захисника про протилежне є неспроможними.

Твердження скаржника про незазначення у протоколі огляду найменування використаного пристрою для фотозйомки не заслуговують на увагу, оскільки безпосередньо у тексті протоколу вказано, що огляд місця ДТП проводився із застосуванням цифрового фотоапарату торгівельної марки Canon Power Shot A646.

Інформація, відображена на схемі ДТП, не ставилася під сумнів ніким із учасників кримінального провадження, а тому в ході апеляційної перевірки апеляційний суд слушно зауважив, що відсутність підпису слідчого на схемі ДТП та пізніше виготовлених фототаблицях з огляду на те, що вони робилися після виконання процесуальної дії не є такими істотними порушеннями, які б давали підстави для визнання протоколу огляду від 08 квітня 2018 року недопустимим доказом.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що після ДТП потерпілі та засуджений були доставлені в лікарню, а тому доводи про порушення права на захист ОСОБА_7 під час огляду місця ДТП Суд відхиляє.

На підставі зазначеного Суд вважає, що огляд місця події у цьому кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

У касаційній скарзі захисник вказує, що огляд транспортних засобів у цьому кримінальному провадженні було проведено без дозволу слідчого судді, що тягне за собою недопустимими його результати. Однак колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Огляд транспортних засобів на місці ДТП є першочерговою слідчою (розшуковою) дією, яка здійснюється працівниками правоохоронних органів внаслідок виклику на місце ДТП, а тому для його проведення дозволу слідчого судді не потрібно.

У матеріалах цього кримінального провадження міститься заява ОСОБА_10 від 09квітня 2018 року, згідно з якою він добровільно надав свій транспортний засіб на проведення слідчих дій. Відтак подальші процесуальні дії з належним потерпілому мопедом проведено в межах кримінального процесуального закону.

В ході касаційної перевірки Суд звертає увагу на той факт, що на підставі показань ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_14 судом першої інстанції було встановлено добровільність передачі ОСОБА_7 належного йому автомобіля органу досудового розслідування. Адже згідно з названими показаннями засуджений самостійно доставив свій транспортний засіб на наступний після ДТП день на територію Хорошівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області.

Дійсно, в матеріалах кримінального провадження відсутня письмова заява засудженого про добровільне надання слідчому автомобіля, однак, на думку Суду, добровільність чи вимушеність цих дій мають бути встановлені, виходячи з сукупності обставин кримінального провадження.

Суд доходить висновку, що у цьому кримінальному провадженні вільне волевиявлення ОСОБА_7 під час передачі ним транспортного засобу працівникам поліції є очевидним та сумнівів у Суду не викликає, а доводи захисника в цій частині є невмотивованими.

Постановою слідчого ОСОБА_11 від 09 квітня 2018 року транспортні засоби мотоцикл "Viper V110A" та автомобіль "Renault Megane", р/н НОМЕР_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а ухвалою слідчого судді від 07 травня 2018 року на них накладено арешт.

Той факт, що сторона захисту покликається на процесуальні перешкоди щодо оскарження зазначеної ухвали слідчого судді, жодним чином не впливає на правильність висновків судів про огляд транспортних засобів і визнання їх речовими доказами.

Матеріалами касаційної перевірки встановлено, що засуджений та захисники були ознайомлені із матеріалами досудового розслідування, серед яких була і ухвала слідчого судді від 07 травня 2018 року, однак своїм процесуальним правом щодо її оскарження не скористалися. Тому Суд погоджується із висновком місцевого суду про відсутність достатніх підстав вважати, що сторона захисту була позбавлена можливості оскаржити зазначену ухвалу.

Колегія суддів не погоджується із доводами касаційної скарги про те, що всупереч вимогам ст.290КПК захиснику не було надано доступу до речових доказів (автомобіля та мотоцикла), як і не було їх досліджено і в судовому засіданні.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що доступ до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з цими матеріалами було надано 27 та 29 грудня 2018року, 11 січня 2019 року захиснику ОСОБА_15 , 27грудня 2018 року та 11 січня 2019 року засудженому, 10 та 11 січня 2019 року захиснику ОСОБА_6 . Відкриття матеріалів досудового розслідування захисникам ОСОБА_15 та ОСОБА_6 , а також засудженому ОСОБА_7 відбулося 10 січня 2019 року. Також згідно із розписками засуджений та його захисники отримали копії обвинувального акта від 21 січня 2019 року та реєстру матеріалів досудового розслідування 21 січня 2019 року без зауважень.

Слід звернути увагу, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися з речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.

У цьому кримінальному провадженні в ході реалізації положень ст. 290 КПК стороною захисту не було виявлено бажання знайомитися з речовими доказами, будь-які заяви чи клопотання щодо цього у матеріалах провадження відсутні.

Разом з тим судами нижчих інстанцій надано правильну оцінку тим доказам, предметом яких були речові докази (мотоцикл та автомобіль), зокрема висновкам експертів.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що приписи ст. 290 КПК у розглядуваній справі порушені не були.

На думку захисника, висновок експерта від 08 листопада 2018 року №2273/162, яким встановлено тілесні ушкодження ОСОБА_8 , є недопустимим. З таким твердженням сторони захисту колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно із пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 242 КПК слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо встановлення причин смерті та встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

На підставі ухвали слідчого судді від 29 травня 2018 року було проведено судово-медичну експертизу по факту смерті ОСОБА_8 , за наслідками чого складено висновок експерта від 08 листопада 2018 року №2273/162.

Місцевим судом установлено, а матеріалами касаційної перевірки підтверджено, що експертом проводилось дослідження внутрішніх органів ОСОБА_8 , про що зазначено безпосередньо в дослідницькій частині зазначеного висновку.

Складений судово-медичним експертом ОСОБА_16 висновок щодо причин смерті потерпілого відповідає вимогам статей 101, 102 КПК, будь-яких порушень кримінального процесуального закону під час проведення експертизи Суд не встановив, що свідчить про безпідставність доводів захисника в цій частині.

У реєстрі матеріалів досудового розслідування вказано, що 22 жовтня 2018 року було оглянуто CD-диск до протоколу огляду місця події, а тому законність у матеріалах провадження відповідного протоколу огляду від 22 жовтня 2018 року є очевидною і доводи захисника про те, що суд не аргументував наявність у цих матеріалах зазначеного протоколу є неприйнятними.

За результатами касаційної перевірки колегія суддів вважає, що вину ОСОБА_7 суди попередніх інстанцій встановили на підставі низки належних та допустимих доказів, зокрема:

- протоколу огляду місця події від 08 квітня 2018 року зі схемою до нього та фотоілюстраціями, згідно з яким виявлено автомобіль марки "Renault Megane", р/н НОМЕР_1 , на якому наявні пошкодження у вигляді деформації передньої частини капоту, відсутність передньої решітки та лівої фари освітлення, а також мотоцикл марки "Viper V110A" б/н з пошкодженнями у вигляді відсутності фари освітлення, деформації рами та передньої вилки;

- висновку експертів від 17 грудня 2018 року №3/963, згідно з яким з технічної точки зору при заданих вихідних даних в причинному зв`язку з виникненням ДТП знаходиться виїзд автомобіля "Renault Megane", р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 на смугу руху мотоцикла марки "Viper V110A" б/н під керуванням ОСОБА_10 ;

- висновку експерта від 30 липня 2018 року №3/469, згідно з яким з технічної точки зору зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху мопеда, його рама в районі лівої межі осипу уламків;

- висновків експертів від 25 червня 2018 року №3/470, від 26 червня 2018 року №3/471, згідно з якими робоча гальмівна частина, рульове керування та ходова частина автомобіля та мопеда були в технічно працездатному стані;

- протоколів проведення слідчих експериментів від 29 серпня 2018 року за участю потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , від 30 серпня 2018 року за участю засудженого ОСОБА_7 ;

- протоколу проведення слідчого експерименту від 06 грудня 2018 року, проведеного на підставі клопотання експерта від 23 листопада 2018 року, згідно з яким експериментальним шляхом було встановлено, що з моменту виїзду на зустрічну смугу руху до місця зіткнення автомобіль марки "Renault Megane", р/н НОМЕР_1 подолав відстань 2,8 м;

- висновків експертів від 07 серпня 2018 року №1895, від 08 серпня 2018 року №1898, згідно з якими в ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров`я, не виключено при ДТП;

- висновку експерта від 08 листопада 2018 року №2273/162, згідно з яким ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які виникли від дії тупого (-их) предмета (-ів), якими могли бути виступаючі чи переважаючі частини легкового авто, мопеду, дорожнього покриття і т. п., можливо при обставинах та в термін, вказаний в медичних документах та обставинах справи, і знаходяться в прямому причиновому зв`язку з настанням його смерті;

- лікарського свідоцтва про смерть від 16 квітня №1220 та свідоцтва про смерть від 24 квітня 2018 року № НОМЕР_2 , згідно з якими ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, судом першої інстанції були допитані потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , показання яких повністю узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, є послідовними та логічними.

Суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 повністю доведена сукупністю зібраних у провадженні належних та допустимих доказів, згідно з якими встановлено, що причиною ДТП є порушення засудженим п.п.10.1, 11.3 розділу 34 (дорожня розмітка 1.1.) ПДР, а саме виїзд технічно працездатного автомобіля "Renault Megane", р/н НОМЕР_1 під керуванням засудженого на смугу руху мотоцикла марки "Viper V110A" б/н під керуванням ОСОБА_10 .

Колегія суддів наголошує, що склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК, є необережним, а мета і мотив не є обов`язковими ознаками його суб`єктивної сторони, тому доводи захисника про протилежне колегія суддів відхиляє.

Щодо тверджень захисника про те, що апеляційним судом не було розглянуто клопотання про повторне дослідження доказів Суд зауважує таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Наведена норма надає апеляційному суду право, а не наділяє обов`язком повторного дослідження обставин справи. При цьому таке клопотання повинно бути належно мотивованим.

Зі змісту журналу судового засідання від 24 лютого 2021 року вбачається, що судом апеляційної інстанції відмовлено у заявленому захисником клопотанні про повторне дослідження доказів, тобто апеляційний суд в межах наданих кримінальним процесуальним законом повноважень розглянув клопотання та вирішив його під час апеляційного розгляду справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту про протилежне не знайшли свого підтвердження в матеріалах касаційної перевірки.

Доводи скаржника про те, що поза увагою апеляційного суду залишилися аргументи про неналежне повідомлення потерпілої про дату, час і місце судового розгляду спростовуються як матеріалами розглядуваної справи, так і оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції, який встановив, що потерпіла ОСОБА_8 була присутня під час проведення підготовчого судового засідання, а в подальшому надсилала місцевому суду заяви про розгляд справи без неї та її представника та не ставила під сумнів ні судовий розгляд кримінального провадження, ні його результати. Окрім цього потерпіла є самостійним учасником кримінального провадження і має всі процесуальні права для окремого оскарження судових рішень, прийнятих у провадженні та забезпечення своїх прав. Жодних скарг нею подано не було.

Аргументи сторони захисту щодо порушень, допущених суддею під час проголошення вироку колегія суддів відхиляє.

Зі звукозапису судового засідання від 09 грудня 2020 року вбачається, що суддя оголосила вирок, письмовий текст якого є автентичним проголошеному та підписаному нею, а тому Суд констатує відсутність порушень вимог кримінального процесуального закону у цій частині.

З урахуванням викладених у цій постанові висновків Суд вважає, що вирок місцевого та ухвала апеляційного судів є законними, обґрунтованими та вмотивованими, їх зміст свідчить про детальний аналіз матеріалів кримінального провадження з наданням їм правильної правової оцінки.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що судами попередніх інстанцій не допущено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись статтями 433, 436438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 лютого2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3