Постанова

від 17.05.2021 по справі 524/4611/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/4611/17 Номер провадження 22-ц/814/1276/21Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 грудня 2020 року, постановлену суддею Предоляк О.С., повний текст ухвали складено - дата не вказана

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми).

Скарга мотивована тим, що на виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 524/4611/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 26 серпня 2017 року, і до досягнення дитиною повноліття. 04.12.2020 року нею отримано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, до якого за листопад 2018 року включена сума 180 520 грн., що здійснено державним виконавцем неправомірно та безпідставно. Жодних доходів у такому розмірі вона не отримувала. У листопаді 2017 року відбувся розподіл спільного сумісного майна подружжя між нею та ОСОБА_2 шляхом його продажу скаржницею своєму чоловікові та вона отримала компенсацію за свою частку. Наголошує, що таким способом здійснено поділ спільного майна подружжя. На її переконання дана компенсація не відноситься до доходів та не включається до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Просила суд визнати дії Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) із включення до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вартості нерухомого майна у сумі 17 647,30 грн. за листопад 2018 року - неправомірними та зобов`язати зменшити суму заборгованості зі сплати аліментів на 17 647,30 грн.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) відмовлено.

Судові витрати віднесено на рахунок сторін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Аналіз положень СК, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття заробітку та доходу , передбачаючи можливість стягнення на утримання дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття заробітку та доходу , зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Відповідно до пункту 1 вказаного Переліку утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом. Цей Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права). При цьому, положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. Зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, включає до поняття заробітку також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття заробіток , ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну дохід у дужках після поняття заробіток може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним. Відповідно до частини першої статті 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Отже, згідно з положень ЦК України дохід від відчуження нерухомого майна є доходом від майна. Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами , першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що нарахування аліментів з отриманого доходу, у тому числі від відчуження нерухомого майна, відповідає нормам діючого законодавства України та по суті узгоджується з Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який не є вичерпним. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №760/4569/18-ц від 05 вересня 2019 року, в якій встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини, та у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №234/15413/17 від 31 липня 2020 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у листопаді 2017 р. відбувся поділ спільного майна подружжя між нею та колишнім чоловіком ОСОБА_2 шляхом його продажу чоловіку, у результаті чого вона отримала компенсацію за свою частку, ця компенсація не відноситься до доходів та не включається до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Виходячи з аналізу норм СК України та ПК України, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні. Грошовий дохід, який є еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватися під час визначення розміру аліментів, оскільки виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліменти, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів. Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Суд першої інстанції не врахував, що у п. 1.7. договору купівлі-продажу від 23.04.2014 р. зазначено, що об`єкт нерухомості набувається у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . ОСОБА_4 зазначає, що вона своєчасно та у повному обсязі сплачує аліменти, на даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, за кошти, які отримала в якості компенсації за продану чоловікові частку спільного сумісного майна, вона придбала інше житло. Просить врахувати практику Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, зокрема постанову від 25.01.2021 року у справі №758/10761/13-ц.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що рішенням Автозаводського районного суду м Кременчука від 26.10.2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини задоволено. Місце проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено з батьком ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 червня 2017 року до 07.07.2017 включно. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.07.2017 до досягнення дитиною повноліття (справа №524/4621/17 т.1 а.с. 30-31).

Ріщення набрало законної сили 14.11.2017 року.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження (а.с. 30).

На підставі наданих боржником документів з місця роботи державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості.

Додатково боржником та стягувачем на адресу відділу надано копії договорів купівлі продажу частини земельної ділянки кадастровий номер №5310436100:07:003:0834 та частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 22.11.2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В.М. (а.с. 65-70).

Згідно вказаних договорів купівлі-продажу боржником отримано дохід у розмірі 180 520 грн.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 183 СК України , державним виконавцем за листопад 2017 року нараховано максимальний граничний розмір аліментів, виходячи з прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, 17 770 грн. (а.с. 31-331).

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

При ухваленні судового рішення, суд першої інстанції виходив з правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №760/4569/18-ц від 05 вересня 2019 року, в якій встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини, та у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №234/15413/17 від 31 липня 2020 року.

Проте, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі №758/10761/13-ц (провадження №61-19815сво19) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийшов до висновку, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому прийшов до висновку про відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року у справі №234/15413/17 (провадження № 61-1685св20) про те, що дохід від відчуження належного боржникові нерухомого майна, набутого ним до укладення шлюбу та народження дитини, відноситься до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому на такий дохід може бути здійснено нарахування аліментів у межах виконавчого провадження.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, при вирішенні спору підлягає врахуванню остання правова позиція щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин, викладена у постанові Верховного Суду.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

По справі вбачається, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23.04.2021 р. звільнено ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 грудня 2020 року.

Згідно ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, судовий збір у розмірі 420,40 грн., від сплати якого за ухвалою суду від 23.04.2021 р., звільнена ОСОБА_4 , підлягає стягненню з Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь держави.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 грудня 2020 року - скасувати і ухвалити нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дії Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) при виконанні виконавчого листа, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука у справі №524/4611/17, виданого 12.05.2020 р., із включення до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вартості нерухомого майна у сумі 17 647,30 грн. за листопад 2018 року, неправомірними та зобов`язати зменшити суму заборгованості зі сплати аліментів на 17 647,30 грн.

Стягнути з Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов