Ухвала

від 12.05.2021 по справі 914/2104/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"12" травня 2021 р. Справа № 914/2104/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» б/н від 05.02.2021 (вх.№01-05/623/21 від 16.02.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020, суддя: Стороженко О.Ф., м. Львів, (повний текст рішення складено - 29.09.2020),

за позовом комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Дрогобицького району Львівської області,

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» , с. Модричі, Дрогобицького району Львівської області,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Карпатські зорі Центр реабілітації та оздоровлення на користь Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області борг у сумі 79 510,41 грн., інфляційні втрати в сумі 9 302,71 грн., три проценти річних (від простроченого платежу) у сумі 3 770,75 грн., а також витрати на судовий збір у сумі 1 921,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19.10.2020 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Карпатські зорі Центр реабілітації та оздоровлення б/н від 15.10.2020 на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 у справі № 914/2104/19.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України, залишено без руху апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» б/н від 15.10.2020 на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 у справі № 914/2104/19 та запропоновано скаржнику протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 2 881,50 грн. за подання апеляційної скарги та подання суду належних доказів сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 2 881,50 грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 товариству з обмеженою відповідальністю Санаторій Карпатські зорі Центр реабілітації та оздоровлення повернуто без розгляду апеляційну скаргу б/н від 15.10.2020 (вх.№01-05/2896/20 від 19.10.2020) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 у справі № 914/2104/19 з підстав невиконання апелянтом вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 про залишення без руху цієї апеляційної скарги.

16.02.2021 до Західного апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Карпатські зорі Центр реабілітації та оздоровлення б/н від 05.02.2021 (вх.№01-05/623/21 від 16.02.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 у справі №914/2104/19, повний текст якого складено 29.09.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України, залишено без руху апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» б/н від 05.02.2021 (вх.№01-05/623/21 від 16.02.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 у справі №914/2104/19 та запропоновано скаржнику протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 2881,50 грн. за подання апеляційної скарги, подати суду належні докази сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 2881,50 грн., надати докази про надсилання учасникам справи копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладення в порядку, який визначений ч. 1 ст. 259 ГПК України, подати суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку.

Вказана ухвала суду направлена апелянту 15.04.2021, а отримана 22.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке надійшло до суду 05.05.2021.

Статтею 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом.

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Враховуючи вищезазначене, перебіг встановленого апеляційним господарським судом строку на усунення недоліків апеляційної скарги починається за спливом п`яти днів з моменту отримання апелянтом ухвали, тобто 23.04.2021, а завершується 27.04.2021.

06.05.2021 до Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» до якого долучено опис вкладення у цінний лист від 05.02.2021.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, суд дійшов висновку, що поданий апелянтом опис вкладення кореспонденції (цінний лист) від 05.02.2021 не є належним доказом, що підтверджує надіслання позивачу апеляційної скарги і доданих до неї документів, які у нього відсутні, оскільки такий не містить номеру поштового відправлення. Тобто, зазначений опис вкладення у цінний лист не відповідає вимогам пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270.

Документами про відправлення сторонам у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів є квитанція поштового відправлення або фінансовий чек поштового відділення з описом вкладення. Одночасно, доказом надіслання копії заяви може бути також документ, що видається кур`єрськими службами доставки, а також відмітка про вручення нарочним. Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.

Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270, передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Вказане вище кореспондується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі №910/28408/15.

Судом встановлено, що заявником не виконано вимоги ухвали Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 в частині надсилання копії апеляційної скарги позивачу в розумінні ч. 1 ст. 259 ГПК України.

Також у поданій заяві, ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 в справі № 914/2104/19. Подане клопотання обгрунтоване посиланням на ст. 8 Закону України Про судовий збір та тим, що ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» не здійснює профільну діяльність, що викликано складною економічною ситуацією в Україні.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що статтею 8 вищезазначеного Закону передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, однак лише за вичерпних умов. Водночас приписами цієї статті визначено суб`єктів оскарження щодо яких можна здійснити відстрочення та розстрочення сплати судового збору.

З аналізу наведеної законодавчої норми вбачається, що положення п.1 ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір стосується окремих категорій фізичних осіб і не розповсюджується на юридичних осіб, які є учасником господарської справи (аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 922/4461/16, від 13.11.2018 у справі №904/1842/17).

Звертаючись із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 у цій справі, ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» діє як юридична особа - суб`єкт господарювання.

Отже, ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» не належить до кола суб`єктів, на яких розповсюджується дія статті 8 Закону України "Про судовий збір" щодо відстрочення сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи згаданий принцип, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору. Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єктів господарювання та громадян, законодавець поставив у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір.

За таких обставин, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом, зокрема, відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України Про судовий збір , призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком. При цьому, це право суду закон пов`язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.

Водночас, законом не визначено обставин, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов`язку вчинення відповідних дій, а обґрунтування відповідних обставин покладається на заінтересовану сторону.

За вказаних обставин, апеляційний суд залишає без задоволення клопотання апелянта (відповідача) про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 в справі № 914/2104/19.

Крім цього, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи зазначене, покладення обов`язку сплатити судовий збір не є обмеженням ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» його права на доступ до суду.

За таких обставин, в задоволенні клопотання ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 в справі №914/2104/19 слід відмовити.

Водночас скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 в справі №914/2104/19, в якому зазначає, що ухвали суду від 26.10.2020 про залишення апеляційної скарги без руху та від 24.12.2020 про повернення первинно поданої апеляційної скарги на адресу апелянта не надходили. Про ухвалу суду про повернення первинно поданої апеляційної скарги апелянту стало відомо з реєстру судових рішень у лютому 2021 року. За таких обставин апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження у зв`язку з його пропуском з поважних причин, а саме через неотримання ухвал суду про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги. При цьому, апелянт в підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження не додав жодного доказу.

Пунктом 2 ст. 124 та ст. 129 Конституції України визначено право особи на захист судом його прав та передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Апелянтом не наведено обставин, які б спростовували, що про оскаржуване рішення йому не було відомо та він не мав об`єктивної можливості ознайомитися з його змістом.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 про залишення первинно поданої апеляційної скарги без руху, оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.10.2020 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 92437671), а ухвала Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 про повернення первинно поданої апеляційної скарги, оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.12.2020 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 93828026).

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно або через уповноваженого представника здійснює свої процесуальні права та обов`язки.

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично - права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції , Ільхан проти Туреччини , Пономарьов проти України , Щокін проти України тощо).

Розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії , Ятрідіс проти Греції ).

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа Мушта проти України ); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи Рябих проти Росії , Устименко проти України ); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи Безруков проти Росії , Брумареску проти Румунії ).

При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справа Пономарьов проти України ), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа Мельник проти України ).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Що стосується забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв`язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що причини пропуску строку на апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, які наведені у клопотанні про поновлення строку слід визнати неповажними, відмовити в задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Аналогічне застосування норм процесуального права у спосіб, який наведений вище, наведено в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №925/50/18, яка на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується апеляційним судом.

За таких обставин, в задоволенні клопотання ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 в справі №914/2104/19 слід відмовити.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» не усунуто недоліки апеляційної скарги в строк, встановлений ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021.

Згідно з частиною 4 статті 174 та статті 260 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, така апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою.

Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

За змістом ч. 7 ст. 260 ГПК України, про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись статтями 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 в справі №914/2104/19 відмовити.

В задоволенні клопотання ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 в справі №914/2104/19 відмовити.

Повернути ТОВ «Санаторій «Карпатські зорі» Центр реабілітації та оздоровлення» апеляційну скаргу б/н від 05.02.2021 (вх.№01-05/623/21 від 16.02.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 в справі №914/2104/19.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Копію апеляційної скарги залишити в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

О.І. Матущак