Постанова

від 18.05.2021 по справі 910/10503/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. Справа№ 910/10503/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Попікової О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021

у справі № 910/10503/20 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦФЗ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 53.910,60 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 позов задоволено повністю: стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" вартість втраченого вантажу у розмірі 53.791,60 грн, 2.102,00 судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що суд встановив факт втрати частини вантажу, відповідач не спростував факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 53.791,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, АТ "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 17.692,78 грн вартості втраченого вантажу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/10503/20; зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/10503/20; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Постанову у справі прийнято 18.05.2021 після виходу суддів Євсікова О.О., Корсака В.А. та Попікової О.І. з відпустки.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що спірні вантажі були відправлені вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані, а отже у даному випадку має бути застосована норма природної втрати, яка складає 2%.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим судом, згідно з накладними № 480053201 від 11.03.2020, № 48081400 від 13.03.2020, №48107429 та № 48108559 від 14.03.2020, № 48121784 та № 48121909 від 15.03.2020, № 48154413 від 18.03.2020, № 48207757 від 21.03.2020, № 48224182 та № 48235394 від 23.03.2020 АТ "Українська залізниця" прийняло у Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" вугілля для перевезення.

Згідно зі змістом вказаних накладних право на пред`явлення претензій та позовів передано Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".

На станціях призначення були складені комерційні акти № 453105/46 від 16.03.2020, № 453105/47 від 16.03.2020, № 453105/48 від 18.03.2020, №453105/49 від 18.03.2020, № 453105/52 від 20.03.2020, № 453105/59 від 23.03.2020, № 453105/61 від 25.03.2020, № 453105/38 від 13.03.2020, №453105/45 від 16.03.2020 та № 453105/62 від 25.03.2020, за змістом яких при переважуванні вагонів було виявлено, що частину товару у вагонах № 63161814, № 547522787, № 53535183, № 56965304, № 60729613, № 56925720, № 61019840, № 53501664, № 56957160, № 53766556, № 56046675, № 53723193, № 53168100, № 53170825, № 50049394 було втрачено.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у незабезпеченні збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 53.791,60 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи (накладними № 480053201 від 11.03.2020, №48081400 від 13.03.2020, № 48107429 та № 48108559 від 14.03.2020, №48121784 та № 48121909 від 15.03.2020, № 48154413 від 18.03.2020, №48207757 від 21.03.2020, № 48224182 та № 48235394 від 23.03.2020) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станцій відправлення до станцій призначення, які вказані у накладних.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як встановлено вище, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладними № 480053201 від 11.03.2020, № 48081400 від 13.03.2020, № 48107429 та № 48108559 від 14.03.2020, № 48121784 та №48121909 від 15.03.2020, № 48154413 від 18.03.2020, № 48207757 від 21.03.2020, № 48224182 та № 48235394 від 23.03.2020, виявлено його часткову втрату у вагонах № 63161814, № 547522787, № 53535183, № 56965304, №60729613, № 56925720, № 61019840, № 53501664, № 56957160, № 53766556, № 56046675, № 53723193, № 53168100, № 53170825, № 50049394, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.

Згідно з комерційним актом №453105/46 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №63161814 виявилось нетто - 66750 кг, що менше вантажного документа на 2850 кг, та №54752787 виявилось нетто - 66000 кг, що менше вантажного документа на 3600 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Згідно з комерційним актом №453105/47 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53535183 виявилось нетто - 67250 кг, що менше вантажного документа на 1250 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Відповідно до комерційного акта №453105/48 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56965304 виявилось нетто - 67100 кг, що менше вантажного документа на 1500 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Згідно з комерційним актом №453105/49 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №60729613 виявилось нетто - 67800 кг., що менше вантажного документа на 1800 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Відповідно до комерційного акта №453105/52 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56925720 виявилось нетто - 66450 кг, що менше вантажного документа на 2050 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Згідно з комерційним актом №453105/59 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №61019840 виявилось нетто - 67000 кг, що менше вантажного документа на 2400 кг, №53501664 виявилось нетто - 66800 кг, що менше вантажного документа на 1600 кг, та №56957160 виявилось нетто - 65900 кг, що менше вантажного документа на 2800 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Згідно з комерційним актом №453105/61 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53766556 виявилось нетто - 60450 кг, що менше вантажного документа на 9050 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Відповідно до комерційного акта №453105/38 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56046675 виявилось нетто - 66500 кг, що менше вантажного документа на 2800 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Згідно з комерційним актом №453105/45 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53723193 виявилось нетто - 67950 кг, що менше вантажного документа на 2850 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Відповідно до комерційного акта №453105/62 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №53168100 виявилось нетто - 67250 кг, що менше вантажного документа на 2450 кг, №53170825 виявилось нетто - 67400 кг, що менше вантажного документа на 2200 кг, та №50049394 виявилось нетто - 67500 кг, що менше вантажного документа на 2300 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

За приписами ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вірно встановив місцевий суд, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах № 453105/46 від 16.03.2020, № 453105/47 від 16.03.2020, № 453105/48 від 18.03.2020, №453105/49 від 18.03.2020, № 453105/52 від 20.03.2020, № 453105/59 від 23.03.2020, № 453105/61 від 25.03.2020, № 453105/38 від 13.03.2020, № 453105/45 від 16.03.2020 та № 453105/62 від 25.03.2020, відповідач не спростував надані позивачем докази та не довів суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки № 11/634 від 24.04.2020, № 11/635 від 24.04.2020, № 11/630 від 24.04.2020, ща складені, як це і передбачено статтею 115 Статуту залізниць України, відправником - Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", відповідно до яких вартість 1 тони вугільної продукції становить: за накладною №480053201 від 11.03.2020 - 1.771,02 грн, №48081400 від 13.03.2020 - 1.594,08 грн, №48107429 від 14.03.2020 - 1.581,30 грн, №48108559 від 14.03.2020 - 1.576,98 грн, №48121784 від 15.03.2020 - 1.628,46 грн, №48121909 від 15.03.2020 - 1.628,46 грн, №48154413 від 18.03.2020 - 1.811,70 грн, №48207757 від 21.03.2020 - 1.782,18 грн, №48224182 від 23.03.2020 - 1.770,48 грн, № 48235394 від 23.03.2020 - 1.837,62 грн.

При цьому колегія суддів відзначає, що положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу. Відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів.

Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.

Місцевий суд зазначив, що жодний з комерційних актів не містить вказівки на те, що вантаж є "вологим", а отже твердження відповідача про вказану обставину є безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів з цим висновком місцевого суду не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. Фактично дані в комерційному акті дублюють дані із перевізних документів. Таким чином первісним документом, в якому є вказівка на вологість, є накладна, а тому незрозуміло, чому суд вважає саме комерційний акт належним доказом вологості вантажу.

У накладних, що додані до матеріалів справи, у графі №20 зазначено: Граничний показних вологості не менше 8% , тобто наявність вологи у вантажі є фактом, визначеним відправником, а не залізницею, оскільки відповідно до Правил оформлення перевізних документів графа 20 заповнюється відправником.

Отже матеріали справи містять належні докази вологості вантажу.

У комерційних актах міститься вказівка на наявність вологи у вантажі, а саме у розділі Д: За документом значиться: вантаж Вугілля кам`яне газове, марка ГЖО 0-100, насипом, навантаження на рівні борту, вантаж в твердому стані , граничний показник вологості до 8% .

Таким чином у комерційних актах також міститься вказівка на наявність вологи у вантажі, а тому висновок місцевого суду про те, що жодний з комерційних актів не містить вказівки на те, що вантаж є "вологим", є помилковим.

Відтак вантажі були відправлені вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані, а отже у даному випадку має бути застосована норма природної втрати, яка складає 2%.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №910/435/17, від 26.06.2018 у справі №910/5497/17, від 05.07.2018 у справі №910/23348/16, від 24.07.2018 у справі №910/22325/16, від 07.05.2019 у справі №910/23346/16, від 10.08.2018 у справі №910/22324/16, від 16.10.2019 у справі №910/16904/18, від 05.02.2020 у справі №910/3868/19, від 03.09.2020 у справі №910/15076/19.

Статтями 130, 133 Статуту передбачено, що одержувач вантажу має право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Так пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, встановлено, що згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред`явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі положень статті 133 Статуту вантажоодержувач - відокремлений підрозділ ДТЕК "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" передав право пред`явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничними накладними № 480053201 від 11.03.2020, № 48081400 від 13.03.2020, № 48107429 та № 48108559 від 14.03.2020, № 48121784 та № 48121909 від 15.03.2020, № 48154413 від 18.03.2020, № 48207757 від 21.03.2020, № 48224182 та № 48235394 від 23.03.2020 вантажовідправнику - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", що підтверджується належним чином оформленим та засвідченим переуступним підписом вантажоодержувача.

При цьому доводи відповідача про відсутність повноважень у посадових осіб відокремленого підрозділу на вчинення переуступних підписів спростовується наявною в матеріалах справи довіреністю №175/ДнЭ/2019 від 24.04.2019, згідно з якою АТ "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Генерального директора Хом`якова В.А. уповноважило Боричевського А.М. директора ВП "Придніпровська ТЕС" та Окорешко Н.І. бухгалтера ВП "Придніпровська ТЕС" здійснювати від імені товариства дії щодо передачі вантажовідправникам права на пред`явлення претензій та позовів до АТ "Українська залізниця" у зв`язку з незбереженням вантажу, для чого визначеним представникам надано право засвідчувати своїми підписами переуступний підпис.

Необґрунтованими суд визнає і доводи відповідача про те, що переуступний підпис вчинено не на залізничній накладній, а на відомостях вагонів, оскільки відомості вагонів є невід`ємною частиною залізничної накладної.

Так, відповідно до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною.

Тобто відомість вагонів є додатком до накладної і, відповідно, її складовою частиною, якщо, як у спірних відносинах, здійснюється групова відправка, що підтверджується залізничними накладними, в яких у 54 графі зазначені відомості вагонів.

Згідно з пунктом 6.7 Правил оформлення перевізних документів №644 від 21.11.2000 номери вагонів, їх рід, число осей, маса тари, вантажопідйомність, маса вантажу, пломби (запірно-пломбувальних пристроїв), сума платежів для кожного вагона зазначаються у відомості вагонів, яка додається до накладної та є її невід`ємною частиною.

За таких обставин позивач має право на пред`явлення даного позову, враховуючи наявність належним чином оформлених переуступних підписів.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, апеляційний суд встановив, що з у рахуванням норми природної втрати, яка у даному випадку складає 2%, розмір збитків який підлягає стягненню з відповідача внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника становить 36.098,82 грн.

Беручи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантаж та враховуючи, що відповідач не спростував факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 36.098,82 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В решті позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 17.692,78 грн вартості втраченого вантажу слід відмовити.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на апеляційну скаргу відповідач суду апеляційної інстанції не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 17.692,78 грн вартості втраченого вантажу, а тому рішення місцевого суду у цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/10503/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/10503/20 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 17.692,78 грн вартості втраченого вантажу, а також в частині стягнення 691,35 грн судового збору скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог з стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 17.692,78 грн вартості втраченого вантажу, а також у стягненні 691,35 грн судового збору відмовити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/10503/20 залишити без змін і поновити його дію в цій частині.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1, ідентифікаційний код 00176472) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) 3.153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10503/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

О.В. Попікова