Рішення

від 17.05.2021 по справі 400/1147/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 р. № 400/1147/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби народів, 48, М. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Южноукраїської міської ради Миколаївської ради (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 громадянину України ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадина ділянка) загальною площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 4810800000:01:001:0007; зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 громадянину України ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 4810800000:01:001:0007 на черговій сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області після набрання рішенням суду законної сили та подати суду звіт про виконання рішення суду у цій справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у неприйнятті рішення про затвердження проекту землнустрою через ненабрання достатньої кількості голосів Южноукраїнської міської ради.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на пункт 34 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування» , згідно з яким питання земельних відносин вирішуються виключно а пленарних засіданнях міської ради. Відповідач посилається на витяг з протоколу Южноукраїнської міської ради 7 сесії 8 скликання від 26.01.2021 № 7, на якому не було прийнято рішення про затвердження проекту земелустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки. Одночасно відповідач не подав суду витягу, який би стосувався позивача. Зокрема, у доданому до відзиву витязі з протоколу наведені результати розгляду відповідачем питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної іншому громадянину - ОСОБА_2 та щодо іншої земельної ділянки - № НОМЕР_2 .

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Рішенням від 26.12.2013 № 1155 відповідач надав позивачу довзіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у власність під розміщення та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,10 га по АДРЕСА_2 із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

16.11.2020 позивач подав відповідачу заяву (клопотання), в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати йому безоплатно у власність під розміщення та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , категорія земель - землі житлової забудови, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

До заяви позивач додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію паспорта та реєстраційної картки платника податків.

Листом від 10.12.2020 № 20/02-34/4423 відповідач повідомив позивачу, що відповідно до його заяви підготовлений проект рішення „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 » громадянину України ОСОБА_1 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_2 » , який буде винесено на розгляд чергової сесії Южноукраїнської міської ради» , який буде винесено на розгляд чергової сесії Южноукраїнської міської ради. Відповідач зазначив, що про результати розгляду позивача буле повідомлено додатково.

Листом від 01.02.2021 № 20/02-34/299 виконавчий комітет відповідача повідомив позивачу, що на сесії Южноукраїнської міської ради, яка відбулася 26.01.2021, зазначений вище проект рішення не прийнято, у зв`язку з ненабранням достатньої кількості голосів депутатів міської ради.

Ухвалюючи рішення по суті спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами восьмою-десятою статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Матеріали справи свідчать, що звертаючись 16.11.2020 до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, позивач додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (4810800000:01:001:0007) у власність орієнтовною площею 0,10 га, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За наслідками розгляду поданої заяви відповідачем рішення не прийнято через відсутність необхідної кількості голосів депутатів міської ради, що сторонами визнається.

Як свідчить зміст листа відповідача від 01.02.2021 № 20/02-34/299 та відзиву на позовну заяву, передбачена статтею 186-1 Земельного кодексу України підстава для відмови в затвердженні проекту землеустрою відсутня.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які були досліджені судами попередніх інстанцій, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Ураховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії після набрання рішенням суду законної сили затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 265 громадянину України ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибнв ділянка) загальною площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 4810800000:01:001:0007.

Правомірність та необхідність застосування такого способу захисту також підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 у справі № 591/5935/17.

Отже, позов належить задовольнити.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви в сумі 908 грн. за квитанцією від 22.02.2021 № 0.0.2026316029.1, який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати до суду звіт щодо виконання рішення суду, суд зазначає таке.

За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а, отже, наділений правом, а не закріпленим обов`язком під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а.

Зокрема Верховний Суд зазначив у цих справах, що з огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі позивач посилається на неодноразові звернення до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою у 2018 та 2019 роках та неприйняття відповідачем рішення про його затвердження, але не подала доказів на підтвердження таких обставин.

Станом на дату розгляду питання про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі відсутні докази наміру відповідача ухилятися від такого виконання.

Ураховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду, враховуючи відсутність будь-яких доводів та доказів, які б свідчили про наявність ризиків ухилення відповідача від виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційнийи окд за ЄДРПОУ: 33850880) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнської міської ради (55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 48, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 33850880) щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельної ділянки АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 4810800000:01:001:0007.

3. Зобов`язати Южноукраїнську міську раду (55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 48, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 33850880) на найближчому пленарному засіданні чергової сесії після набрання рішенням суду законної сили прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельної ділянки АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 4810800000:01:001:0007.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 33850880) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна