Постанова

від 16.08.2021 по справі 400/1147/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1147/21 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Южноукраїської міської ради Миколаївської ради, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 громадянину України ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810800000:01:001:0007;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 громадянину України ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810800000:01:001:0007 на черговій сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області після набрання рішенням суду законної сили та подати суду звіт про виконання рішення суду у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у неприйнятті рішення про затвердження проекту землеустрою через ненабрання достатньої кількості голосів Южноукраїнської міської ради.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на пункт 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", згідно з яким питання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради. Відповідач посилається на витяг з протоколу Южноукраїнської міської ради 7 сесії 8 скликання від 26.01.2021 року №7, на якому не було прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки. Одночасно відповідач не подав суду витягу, який би стосувався позивача. Зокрема, у доданому до відзиву витязі з протоколу наведені результати розгляду відповідачем питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної іншому громадянину ОСОБА_2 та щодо іншої земельної ділянки - №264.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 33850880) задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Южноукраїнської міської ради (55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 48, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 33850880) щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810800000:01:001:0007. Зобов`язано Южноукраїнську міську раду (55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 48, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 33850880) на найближчому пленарному засіданні чергової сесії після набрання рішенням суду законної сили прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810800000:01:001:0007. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 33850880) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 908 грн.

На вказане рішення суду Южноукраїнська міська рада Миколаївської області подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням від 26.12.2013 року №1155 відповідач надав позивачу довзіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у власність під розміщення та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,10 га по АДРЕСА_1 із категорії земель за основним цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

16.11.2020 року позивач подав відповідачу заяву (клопотання), в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати йому безоплатно у власність під розміщення та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель - землі житлової забудови, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

До заяви позивач додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію паспорта та реєстраційної картки платника податків.

Листом від 10.12.2020 року №20/02-34/4423 відповідач повідомив позивачу, що відповідно до його заяви підготовлений проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 " громадянину України ОСОБА_1 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 ", який буде винесено на розгляд чергової сесії Южноукраїнської міської ради, який буде винесено на розгляд чергової сесії Южноукраїнської міської ради. Відповідач зазначив, що про результати розгляду позивача буле повідомлено додатково.

Листом від 01.02.2021 року №20/02-34/299 виконавчий комітет відповідача повідомив позивачу, що на сесії Южноукраїнської міської ради, яка відбулася 26.01.2021 року, зазначений вище проект рішення не прийнято, у зв`язку з ненабранням достатньої кількості голосів депутатів міської ради.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Вимогами ст.81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до вимог ч.ч.1-3, ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.7 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з вимогами ч.ч.8-9 ст.118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За приписами ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України та цим Законом.

Частиною першою статті 186-1 Земельного кодексу України, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За приписами ч.2 цієї статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до вимог ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Системний аналіз положень дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі №316/979/18, від 27.01.2021 року у справі №560/1334/19 та від 01.02.2021 року у справі №560/1282/19.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись 16.11.2020 року до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (4810800000:01:001:0007) у власність орієнтовною площею 0,10 га, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За наслідками розгляду поданої заяви відповідачем рішення не прийнято через відсутність необхідної кількості голосів депутатів міської ради, що сторонами визнається.

Колегією суддів встановлено, що ні в листі відповідача, направленому позивачу від 01.02.2021 року №20/02-34/299 ні в змісті відзиву на позовну заяву, Южненською міською радою не зазначено про наявність підстав, передбачених ст.186-1 ЗК України, для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою

Крім того, колегія суддів приходить висновку, що поданий позивачем проект затверджений, як Держкомземом так і відділом архітектури та містобудування, що відповідає вимогам ст.186-1 ЗК України, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії після набрання рішенням суду законної сили затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки №265 громадянину України ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810800000:01:001:0007.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 року у справі № 591/5935/17.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.