Постанова

від 18.05.2021 по справі 216/4651/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3747/21 Справа № 216/4651/20 Суддя у 1-й інстанції - Онопченко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м.Кривий Ріг

справа № 216/4651/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Голуб О.О.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Криворізька міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2020 року, яке ухвалено суддею Онопченко Ю.В. у м. Кривогму Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Криворізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: одноповерхову нежитлову будівлю (магазин зі складськими приміщеннями) по АДРЕСА_1 площею 183 кв.м. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом, однак постановою нотаріуса Першої Криворізької нотаріальної контори Дніпропетровської області від 03.07.2020 у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку з самочинно проведеною в 2006 році реконструкцією одноповерхової окремо розташованої будівлі, за рахунок чого збільшилася загальна площа, яка фактично складає 246,5 кв.м., замість 183 кв.м. Реконструкція полягала в тому, що вже до існуючої одноповерхової нежитлової будівлі Б прибудували додаткові прибудови Б2 та ганки Б3 та Б4 .

На підставі наведеного вище позивач просила суд визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, яке самочинно реконструйовано, а саме: одноповерхову нежитлову будівлю з прибудовами Б2 , Б3 , Б4 загальною площею 246,5 кв.м (магазин зі складськими приміщеннями), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2020 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, яке самочинно реконструйовано, а саме: одноповерхову нежитлову будівлю з прибудовами Б2 , Б3 , Б4 загальною площею 246,5 кв.м (магазин зі складськими приміщеннями), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, так як, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до договору оренди земельної ділянки від 15.04.2011 року, ОСОБА_2 було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0.0500 га по АДРЕСА_1 для розташування магазину Б зі складськими приміщеннями загальною площею 183 кв.м, проте, відповідно до технічного паспорту на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого 14.03.2020 року, внаслідок реконструкції одноповерхової окремо розташованої будівлі Б по АДРЕСА_1 , загальна її площа скаладає 246 кв.м та прибудова до споруди магазину знаходиться за межами відведеної, відповідно до договору оренди земельної дялянки від 15.04.2011 року, земельної ділянки, кадастровий № 12110000000:08:078:0004, внаслідок чого використовується частина суміжної земельної ділянки з кадастровим № 12110000000:08:078:0005.

Отже, в даному випадку порушено інтереси власника земельної ділянки - Криворізької міської ради щодо користування, розпорядження, володіння земельною ділянкою під спірним нерухомим майном та інтереси Державної архітектурно-будівельної інспекції України, як органу контролю, який уповноважений на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої істанції залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по справі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була матір`ю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть та свідоцтвом про народження (а.с.6,9).

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.01.1999 року, за ОСОБА_2 було визнано права власності на одноповерхове приміщення, загальною площею 183 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради Криворізьке бюро технічної інвентаризації від 07.02.2020 року № 176622 (а.с.12,14).

Згідно реєстраційного посвідчення від 22.02.1999 року, за ОСОБА_2 в реєстровій книзі № 1Н, на сторінці 153, запис № 153, зареєстровано магазин Б за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.09.2016 встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,05 га, за кадастровим номером № 1211000000:08:078:0004, за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить територіальній громаді м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (а.с.38).

Технічним паспортом та повідомленням КП Криворізьке бюро технічної інвентаризації від 05.12.2006 року підтверджено переобладнання нежитлової будівлі Б , в результаті чого загальна площа одноповерхового приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1 , збільшилась до 246,5 кв.м (а.с.16-31).

ОСОБА_2 , здійснивши самочинне будівництво, не набула на нього права власності.

Постановою державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. від 03.07.2020 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з виявленням самочинно проведеної реконструкції одноповерхової окремо розташованої будівлі, без наявності дозводу органів місцевого самоврядування (а.с.11).

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно позивач посилалась на те, що вона не може реалізувати своє право на спадкове майно та вважає, що у зв`язку з реконструкцією спірного нежитлового приміщення, внаслідок чого змінилась кількість приміщень та їх площа, але не змінилось їх функціональне призначення та відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, за нею може бути визнанно право власності на спадкове майно, а саме: одноповерхову нежитлову будівлю з прибудовами Б2 , Б3 , Б4 загальною площею 246,5 кв.м (магазин зі складськими приміщеннями), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, яке самочинно реконструйовано, а саме: одноповерхову нежитлову будівлю з прибудовами Б2 , Б3 , Б4 загальною площею 246,5 кв.м (магазин зі складськими приміщеннями), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо будівництво об`єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі ст.1216 ЦК України.

Самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не є об`єктом права власності, тому таке майно не входить до складу спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 325, ч.1,2 ст.328, ч.1,2 ст.331 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1-3,6 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

За змістом ч. 1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звернення до суду із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного держаного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є самочинно реконструйоване нежитлове приміщення, а саме: одноповерхова нежитлова будівля з прибудовами Б2 , Б3 , Б4 загальною площею 246,5 кв.м (магазин зі складськими приміщеннями), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже йдеться про самочинне будівництво (реконструкцію) нерухомого майна.

Між тим, самочинно збудоване нерухоме майно, у розумінні ст. ст. 331, 376 ЦК України, не є об`єктом права власності.

Норма ст. 331 ЦК України не передбачає виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Вказаний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 року по справі 6-244 цс 14 та Постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року по справі № 727/9974/17, провадження № 61-40298св18.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним, відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. ст. 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (п. 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.09.2003 року № 146).

Така правова позиція Верховного Суду міститься у Постанові від 06.03.2019 року по справі № 61-44133св18, Постанові від 06.05.2020 року по справі № 722/823/17-ц та Постанові від 25.08.2020 року по справі № 760/21223/17-ц.

Зважаючи на викладене, правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Беручи до уваги, що самочинне будівництво не може бути об`єктом права власності, матеріали справи не містять доказів того, що спірне нежитлове приміщення, у встановленому законом порядку, реконструйовано на підставі дозвільних документів ОСОБА_2 , відсутні докази правомірного користування позивачем спірним реконструйованим приміщенням, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки ст. 331 ЦК України не передбачає виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, яке самочинно реконструйовано, а саме: одноповерхову нежитлову будівлю з прибудовами Б2 , Б3 , Б4 загальною площею 246,5 кв.м (магазин зі складськими приміщеннями), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того слід зауважити, що спірне нерухоме майно, на яке оскаржуваним рішенням суду визнано право власності за позивачем, знаходиться за межами відведеної, відповідно до договору оренди земельної дялянки від 15.04.2011 року, земельної ділянки кадастровий № 12110000000:08:078:0004, внаслідок чого використовується частина суміжної земельної ділянки з кадастровим № 12110000000:08:078:0005. Вказані обставини встановлені Актом обстеження земельної ділянки, кадастровий № 12110000000:08:078:0004 від 28 жовтня 2020 року та свідчать про те, що самочинно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно розташовано на земельній ділянці територіальної громади міста, яка не відводилась для новоствореного нерухомого майна.

З огляду на відсутність в матеріалах справи жодного документу на підтвердження законності реконструювання спірного нерухомого майна та відсутність факту виділу земельної ділянки під самочинно реконструйоване нерухоме майно, що порушує права Криворізької міської ради, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково визнав за позивачем право власності на самочинно збудоване майно.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушення вимог материального права, тому підлягає скасуванню, на підставі п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 2 625,22 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383, 386 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради - задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради судовий збір в розмірі 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять) гривен 22 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанвои складено 18 травня 2021 року.

Головуючий:

Судді: