Постанова
від 18.05.2021 по справі 360/470/20
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року справа №360/470/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г.М., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника позивача Дехтяр С.В., представника відповідача Анохіної Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Лани Айдарщини на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 р. у справі № 360/470/20 (головуючий І інстанції О.В. Ірметова) за позовом Фермерського господарства Лани Айдарщини до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Лани Айдарщини (далі - позивач, ФГ Лани Айдарщини ) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №00000110513 на суму 3525638 грн. 75 коп. (з них: 2820511 грн. 00 коп. - за податковим зобов`язанням, 705127 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), винесене Головним управлінням ДПС у Луганській області у відношенні фермерського господарства «Лани Айдарщини» 09 жовтня 2019 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Д» №0000331305 на суму 2982247 грн. 04 коп. (з них: 1497034 грн. 80 коп. - за податковим зобов`язанням, 1107512 грн. 10 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 377 700 грн. 14 коп. - сума пені), винесене Головним управлінням ДПС у Луганській області у відношенні фермерського господарства «Лани Айдарщини» 09 жовтня 2019 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Д» №0000311305 на суму 248514 грн. 95 коп. (з них: 124752 грн. 90 коп. - за податковим зобов`язанням, 92292 грн. 68 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 31469 грн. 37 коп. - сума пені), винесене Головним управлінням ДПС у Луганській області у відношенні фермерського господарства «Лани Айдарщини» 09 жовтня 2019 року.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального права та не відповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянтом щодо взаємовідносин з ТОВ Прайм Стрім Ойл зазначено, що договори в установленому порядку не визнано нікчемними (недійсними), не проведено в установленому законом порядку перевірку діяльності зазначеного ТОВ, отже, посилання суду на відсутність реальності виконання господарських операцій є необґрунтованим. Апелянт зазначає, що визначальним для вирішення спорів є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, відсутність ТТН не є підставою для висновку щодо нереальності господарських операцій. Щодо взаємовідносин з ТОВ Хімторгтрейдінг , апелянт зазначає, що відповідач не врахував можливість залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, основні та транспортні засоби можуть перебувати постачальника на праві оренди або лізингу. Крім того, відповідачем щодо взаємовідносин з ТОВ Хімторгтрейдінг було досліджено договір, рахунки на оплату, видаткові накладні. Відсутність ТОВ за місцем реєстрації не є підставою для висновку щодо нереальності господарських операцій. Щодо взаємовідносин з ТОВ Будмонтаж Технології зазначає, що відповідач посилався на наявну узагальнену податкову інформацію про можливі порушення з боку контрагента та придбання ним продуктів харчування. Відсутність ТОВ за місцем реєстрації, неподання ним звітів з єдиного внеску та відсутність інформації про наявність основних фондів не є підставою для висновку щодо нереальності господарських операцій, а свідчить про порушення ним відповідних вимог законодавства. Щодо взаємовідносин з ТОВ Техпроммонтаж зазначає, що відповідач посилався на наявну узагальнену податкову інформацію про неможливість ведення господарської діяльності за відсутністю підтвердження не може свідчити про нереальність господарських операцій. Посилання відповідача на порушення заповнення податкових накладних в частині відсутності коду УКТЗЕД, що свідчить про незаконність податкового кредиту за ними, не відповідає вимогам законодавства та спростовується висновками Верховного Суду. Щодо взаємовідносин з ТОВ Пром-аспект , Екто Плюс та Хіт Лайн позивач зазначає, що відсутність об`єктів оподаткування гуртується на відсутності форми 20-ОПП, що не може впливати на права та обов`язки позивача. Посилання відповідача на неможливість здійснення операцій з надання послуг по ланцюгу постачання не може свідчити про нереальність господарських операцій. Щодо висновків відповідача про порушення законодавства із сплати податку з доходів фізичних осіб, апелянт зазначає, що позивачем було надано пояснення щодо неможливості редагувати банківську виписку, а відповідачем не перевірялись обставини отримання цих коштів, а твердження позивача щодо повернення коштів без використання у господарській операції не спростовано. Щодо наявності поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 , апелянт зазначає, що судом не надано оцінку діям відповідача щодо тлумачення правочину. Посилання на відсутність в договорі банківських реквізитів не свідчить про порушення або недотримання істотних умов договору. Відповідачем не наведено пояснень щодо застосування отримувачем коштів, який не є суб`єктом господарювання, рахунку з кодом 2600. Щодо посилання відповідача на те, що перерахування коштів відбулось з призначення платежу на господарські потреби , апелянт зазначає, що судом першої інстанції було узгоджено, що зазначена сума була поротною фінансовою допомогою. Також, сторонами шляхом укладання додаткової угоди було реалізовано право на технічну зміну призначення платежу. Щодо сум, витрачених на придбання ПММ апелянт зазначає, що порушення щодо цієї суми є ненадання авансових звітів, та має наслідок утримання сум ПДФО та військового збору з голови фермерського господарства. Відповідачем не враховано, що питання утримання коштів з працівника також регулюється законодавством про працю. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 не оспорював підставу і розмір утримання у відповідності ст.127 КЗпП, тому підстави для безперечного утримання ПДФО та військового збору були відсутні. Щодо нереальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 апелянт зазначає, що відповідач не рахував надання заперечень з яких контролюючий орган отримав відомості щодо можливої неповноти відображення цієї операції в обліку платника податків, та не скористався правом на проведення зустрічної перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 12.07.2019 № 839 призначено проведення документальної планової невиїзної перевірки Фермерського господарства "Лани Айдарщини" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Перевірку призначено розпочати з 24.07.2019, тривалістю 20 днів (том 1 а.с. 195).

Наказ ГУ ДФС у Луганській області від 12.07.2019 № 839 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки» та повідомлення №248 від 12.07.2019 про початок перевірки були направлені на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які повернуті до податкового органу 20.08.2019 у зв`язку із закінченням строку зберігання (том 1 а.с. 196, 197, 198).

24.07.2019 складено акт перевірки місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) від 24.07.2019 № 601/12-32-14-02/38542787 та акт № 602/14-32-14-02/38542787 від 24.07.2019 про неможливість проведення документальної планової невиїзної перевірки ФГ «Лани Айдарщини» (код за ЄДРПОУ 38542787) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 (том 1 а.с.192, 193).

У зв`язку з неможливістю встановити місцезнаходження ФГ «Лани Айдарщини» на адресу оперативного управління направлено лист № 1069/12-32-14-02-15 від 25.07.2019 року щодо проведення заходів по встановленню місцезнаходження ФГ «Лани Айдарщини» та його посадових осіб (або його законних (уповноважених) представників (том 1 а.с. 194).

Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 19.08.2019 №1020 було продовжено строк проведення перевірки на десять робочих днів. Вказаний наказ вручено заступнику голови ФГ «Лани Айдарщини» ОСОБА_4 , що підтверджується особистим підписом, та підтвердження представником позивача у судовому засіданні отримання копії цього наказу (том 1 а.с. 199).

Під час перевірки на адресу позивача було надіслані запити від 02.08.2019, 08.08.2019, 13.08.2019, 15.08.2019, 19.08.2019, 28.08.2019, 29.08.2019, 02.09.2019, 04.09.2019, 30.08.2019 «Про надання інформації та документів для проведення перевірки» за період 2016-2019р.р. по взаємовідносинам з постачальниками товарів (том 2 а.с. 66-67, 68-69, 70-71, 72, 73-74, 75-76, 78-79, 80-81, 82-83).

У зв`язку з ненаданням витребуваних документів ГУ ДФС у Луганській області складені акт № 675 від 19.08.2019 (том 2 а.с. 85-86), акт № 5/12-32-05-13/38542787 від 02.09.2019 (том 2 а.с. 87-88), акт № 12/12-32-05-13/38542787 від 04.09.2019 (том 2 а.с. 89-90).

За результатами перевірки відповідачем складно акт від 11.09.2019 №18/12-32-05-13/38542787, в якому вказано на порушення ФГ «Лани Айдарщини» (том 1 а.с. 200-250, том 2 а.с. 1-21), зокрема:

-ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ; пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ст. 264 Господарського кодексу України, пп.14.1.191, 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, пп. 198.1, пп. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Кодексу, в результаті чого занижено суму ПДВ по загальним податковим деклараціям з ПДВ на загальну суму 801 217 грн., в т.ч.: за вересень 2017 року - 143 646 грн., за жовтень 2017 року - 356 564 грн., за листопад 2017року - 41 442 грн., за грудень 2017 року - 122 557 грн., за жовтень 2018 року -137 008 грн. та по спеціальним податковим деклараціям з ПДВ на загальну суму 2 019 294 грн., в т.ч.: за вересень 2016 року - 464 516 грн., за жовтень 2016 року - 1 275 318 грн., за листопад 2016 року - 233 000 грн., за грудень 2016 року - 46 460 грн.;

-пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17, 164.2.20 п. 164.2 та п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 та 168.1.4, п. 168.1, ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст.176 Кодексу у частині не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб із сум доходів, зарахованих на корпоративні картки посадових осіб підприємства у загальній сумі 1 497 034,80 грн.;

-пп. 1.6 п. 161 розділу ХХ Перехідних положень, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.164.2.17, 164.2.20 п. 164.2 та п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 та 168.1.4, п. 168.1, ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст.176 Кодексу, у частині не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету суму військового збору в загальній сумі 124 752, 90 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення на акт та додаткові документи на підтвердження свої доводів (том 1 а.с.92-121).

Головне управління ДФС у Луганській області за наслідками розгляду заперечень, врахувавши надані документи, дійшло висновку правомірності висновків щодо виявлених фактів порушень в акті перевірки (том 1 а.с. 122-141).

На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків, Головним управлінням ДФС у Луганській області були прийняті податкові повідомлення - рішення від 09.10.2019 :

- № 00000110513, яким донараховано податок на додану вартість за період за вересень 2016 по жовтень 2018, у розмірі 2820511,00 грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 705127,75 грн, загальна сума 3525638,75 грн (том 1 а.с. 6-7)

- № 0000331305 на загальну суму 2982247,04 грн, з яких: 1497034,80 грн - податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, 1 107 512,10 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, 377 700,14 грн - пеня (том 1 а.с. 8-14)

- № 0000311305, яким донараховано податкове зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 124752,90 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 92292,68 грн, нарахована пеня у розмірі 31469,37 грн (том 1 а.с. 15-21).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів які б спростовували висновки відповідача викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

За положенням підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, сетою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

За змістом п. 1, 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать, що під час перевірки на адресу позивача було надіслані запити від 02.08.2019, 08.08.2019, 13.08.2019, 15.08.2019, 19.08.2019, 28.08.2019, 29.08.2019, 02.09.2019, 04.09.2019, 30.08.2019 «Про надання інформації та документів для проведення перевірки» за період 2016-2019р.р. по взаємовідносинам з постачальниками товарів.

В запитах було також запропоновано повідомити, чи здійснювалось вилучення документів ФГ Лани Айдаршини правоохоронними органами та яких саме. Акт перевірки свідчить, що позивач не повідомляв відповідача про вилучення документів.

Позивачем до перевірки не було надано запитувана інформація та документи, про що складено відповідні акти про ненадання первинних документів.

Як вбачається з письмових відповідей позивача, останній повідомив контролюючий орган про те, що первинна документація щодо господарської діяльності за період який перевірявся, зберігались у зв`язку із проведенням ООС та можливою втратою документів у попереднього керівника фермерського господарства з яким був відсутній зв`язок.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4).

Згідно з пунктом 85.9 статті 85 ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Отже, підтвердження платником податків первинними документами задекларованих показників податкового обліку під час проведення перевірки є обов`язковою умовою для визнання контролюючим органом таких показників як фактичних. Обов`язок платника податків зберігати первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі, перш за все, таких документів. Не надання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати контролюючому органу для проведення перевірки їх копії або забезпечити доступ до них. У такому випадку, в разі необхідності, терміни проведення перевірки, незалежно від того, чи вона розпочалася, переносяться до дати отримання копій витребуваних документів або забезпечення доступу до них.

Підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів як підстави для того, щоб перевірка була проведена, виходячи тільки з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу.

Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду, зробленому, зокрема у постанові від 19 березня 2021 року у справі № П/811/936/17, від 06.08.2019 у справі №2340/4818/18.

При цьому, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Частиною 1-2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного суду від 24 вересня 2019 року №804/14/15, від 16 лютого 2021 року у справі № 820/7105/16, від 24 березня 2021 року у справі № 820/2867/16.

Оцінка правовідносин позивача та його контрагентів у даному випадку з огляду на специфіку господарських операцій вимагає ретельної перевірки на підставі належних документів обставин виконання господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надані до суду первинні документи та їх копії прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що первинна документація не надавалась під час перевірки з підстав які не залежали від позивача.

Так, як вбачається з листа ГУ ДФС у Луганській області від 30.03.2021, копії первинних фінансово-господарських документів позивача по взаємовідносинам з контрагентами, а саме ТОВ Будмонтаж Технології , ТОВ ЕКТО ПЛЮС , ТОВ Хіт Лайн знаходились в матеріалах кримінального провадження від 16.01.2017 досудове розслідуванням за яким здійснювало слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Луганській області. Тобто, зазначеним листом підтверджується факт вилучення первинної документації правоохоронними органами.

При цьому, зазначений лист не містить інформацію щодо дати вилучення первинної документації та її повернення, не зазначено про вилучення оригіналів чи копій, а лише зазначено про знаходження в матеріалах розслідуванням копій. Отже, за відсутності вказаної інформації, суд дійшов до висновку, що відповідач був обізнаний про вилучення первинної документації по взаємовідносинам з вказаними контрагентами правоохоронними органами, що позбавило позивача можливості її надання під час перевірки, проте, про вказані обставини не повідомив суд першої та апеляційної інстанції.

Щодо посилання апелянта на те, що у кримінальному провадженні досліджувалась господарські операції за період з січня 2015 року по жовтень 2016 року, а перевірка у зазначеній справі проведена за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, суд зазначає, що господарські операції які були предметом дослідження перевірки у вказаній справі не досліджувались у вищезазначеному кримінальному провадженні. Також, надані документи по зазначеним контрагентам складені в жовтні 2016 року та не досліджувались у кримінальному провадженні.

Також, як вбачається з пояснень позивача які неодноразово надавались відповідачу та суди, первинні документи по господарським операціям які були підписані колишнім керівником ОСОБА_5 знаходились у останнього на зберіганні та не передавались підприємству, про що свідчить також рішення засновників позивача щодо зміни керівника підприємства у зв`язку із неможливістю зав`язатися з колишнім керівником.

Таким чином, вказані документи у відповідності до ст.94 КАС України є належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Суд, надаючи оцінку господарським операціям позивача з контрагентами визначеними в акті перевірки, а саме ТОВ «Прайм Стрим Ойл» , ТОВ «Хімторгтрейдінг» , ТОВ «Будмонтаж Технології» , ТОВ «ТЕХПРОММОНТАЖ» , ТОВ «ПРОМ АСПЕКТ» , ТОВ «ЕКТО ПЛЮС» , ТОВ «Хіт Лайн, враховує надані позивачем до суду первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, та встановив наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Хімторгтрейдінг» (постачальник) укладено договір поставки № 23/9 від 23.09.2017, за яким постачальник зобов`язується протягом дії договору передавити у власність покупця: товари виробничого призначення, товари народного споживання в асортименті (за номенклатурою) і кількістю. Які узгоджуються сторонами в накладних. Ціна, кількість і асортимент товару обумовлюється сторонами на момент передачі товару і відображаються в накладній, що додаються до договору і є його невід`ємною частиною. Транспортування за домовленістю сторін.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: платіжні доручення № 374 від 28.12.2017, № 360 від 11.11.2017, № 333 від 19.10.2017, № 318 від 12.10.2017, № 309 від 06.10.2017; виписка з банку щодо руху коштів; рахунки на оплати № 23/9 від 23.09.2017, № 25/9 від 25.09.2017, № 4/10 від 04.10.2017, № 12/10-1 від 12.10.2017, № 17/10-1 від 17.10.2017, № 18/10-1 від 18.10.2017, № 7/11 від 07.11.2017, № 28/12 від 28.12.2017, видаткові накладні № 23/9 від 23.09.2017, № 25/9 від 25.09.2017, № 4/10 від 04.10.2017, № 12/10-1 від 12.10.2017, № 17/10-1 від 17.10.2017, № 19/10 від 19.10.2017, № 10/11 від 10.11.2017, № 28/12 від 28.12.2017,оборотно-сальдовими відомостями по рахункам за вересень - грудень 2017 року.

Постачальником на адресу позивача складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, які досліджувались під час перевірки відповідачем.

Зазначені господарські операції відображені позивачем в податковій звітності, що не заперечується відповідачем.

Між позивач (покупець) та ТОВ ПРАЙМ СТРІМ ОІЛ (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № П 31/10/18-1 від 31.10.2018, за яким постачальник зобов`язаний передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: рахунок на оплату № 314 від 31.10.2018, видаткова накладна № 314 від 31.10.2018, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 314 від 31.10.2018; виписка з банку щодо руху коштів.

Постачальником на адресу позивача складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, які досліджувались під час перевірки відповідачем.

Зазначені господарські операції відображені позивачем в податковій звітності, що не заперечується відповідачем.

Між позивачем (покупець) та ТОВ БУДМОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЇ *продавець) укладено договір купівлі-продажу № 59 від 24.10.2016, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах передбачених договором зобов`язується прийняти й оплатити товар - карбамід у кількості 80 тонн вартістю 640000 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: платіжні доручення № 129 від 27.10.2016, № 128 від 27.10.2016; рахунок-фактура № 61 від 24.10.2016; накладна № 69 від 27.10.2016; оборотно-сальдова відомість по рахунку за жовтень 2016 року, за 2016 рік; паспорт.

Продавцем на адресу позивача складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, які досліджувались під час перевірки відповідачем.

Зазначені господарські операції відображені позивачем в податковій звітності, що не заперечується відповідачем.

Між позивачем (покупець) та ТОВ ТЕХПРОММОНТАЖ (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 122 від 01.11.2016, за яким постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну партію товару.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: платіжні доручення № 129 від 27.10.2016, № 128 від 27.10.2016, № 169 від 01.12.2016, № 167 від 30.11.2016; накладна на відпуск товарів № 2016-11/30-3 від 30.11.2016, № 2016-11/30-1 від 30.12.2016; виписка з банку щодо руху коштів; оборотно-сальдову відомість по рахунку за жовтень 2016 року.

Постачальником на адресу позивача складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, які досліджувались під час перевірки відповідачем.

Зазначені господарські операції відображені позивачем в податковій звітності, що не заперечується відповідачем.

Між позивачем (замовник) та ТОВ ПРОМ-АСПЕКТ (виконавець) укладено договір про надання сільськогосподарських послуг № 53 від 19.12.2016, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець на підставі письмового завдання зобов`язується надати замовнику сільськогосподарські послуги у рослинництві із використанням сільськогосподарської техніки.

Сторонами складено Специфікацію до договору про надання сільськогосподарських послуг від 19.12.2016.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: рахунок-фактура № 88 від 27.12.2016; акт виконаних робіт до договору про надання сільськогосподарських послуг від 27.12.2016; акти списання добрива до договору про надання сільськогосподарських послуг від 27.12.2016.

Контрагентом на адресу позивача складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, які досліджувались під час перевірки відповідачем.

Зазначені господарські операції відображені позивачем в податковій звітності, що не заперечується відповідачем.

Між позивачем (покупець) та ТОВ ЕКТО-ПЛЮС (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 37 від 19.10.2016, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах передбачених договором зобов`язується прийняти й оплатити сільгосптехніку а саме Плуг Lemken Vari-Diamant в кількості 1 шт ціною 1150000 грн.

Між позивачем (боржник), ТОВ ЕКТО-ПЛЮС (первісний кредитор) та ТОВ АСПЕКТ-ІНВЕСТ (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 25/10/16 від 25.10.2016, за яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договором № 37 від 19.10.2016.

Між позивачем (покупець) та ТОВ ЕКТО-ПЛЮС (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 73 від 01.11.2016, за яким за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах передбачених договором зобов`язується прийняти й оплатити сільгосптехніку а саме: КРН-5,6 в кількості 3 шт за ціною 495000 грн; ОПК-2000 1 шт за ціною 413000 грн; Прес підбирач DEUTZ-FAHR 1 шт за ціною 262400 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: рахунок-фактура № 41 від 19.10.2016, № 73 від 01.11.2016; видаткова накладна № 53 від 26.10.2016, № 86 від 15.11.2016; виписка з банку щодо руху коштів; платіжні доручення № 127 від 26.10.2016, № 126 від 26.10.2016, № 137 від 04.11.2016, № 136 від 03.11.2016; акт виконаних робіт від 15.10.2016, від 14.10.2016, від 08.10.2016; гарантійний талон; технічний паспорт; оборотно-сальдова відомість по рахунку за грудень 2016 року.

Контрагентом на адресу позивача складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, які досліджувались під час перевірки відповідачем.

Зазначені господарські операції відображені позивачем в податковій звітності, що не заперечується відповідачем.

Між позивачем (замовник) та ТОВ ХІТ ЛАЙН (виконавець) укладено договір про надання сільськогосподарських послуг № 113 від 03.10.2016, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець на підставі письмового завдання зобов`язується надати замовнику сільськогосподарські послуги у рослинництві із використанням сільськогосподарської техніки.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: платіжні доручення від № 108 від 19.10.2016, № 109 від 20.10.2016, № 103 від 18.10.2016, № 104 від 18.10.2016, № 97 від 13.10.2016, № 95 від 12.10.2016, № 100 від 13.10.2016, № 101 від 17.10.2016, № 92 від 07.10.2016, № 87 від 05.10.2016, № 88 від 06.10.2016, № 93 від 10.10.2016, № 86 від 04.10.2016; акт виконаних робіт від 05.10.2016, 06.10.2016, 20.10.2016, 04.10.2016, 15.10.2016; видаткова накладна № РН-00023 від 29.09.2016, № РН-00017 від 28.09.2016, № РН-00016 від 27.09.2016, № РН-00015 від 27.09.2016, № РН-0009 від 23.09.2016, № РН-0008 від 23.09.2016; оборотно-сальдова відомість по рахунку за вересень 2016 року та 2016 рік; виписка з банку щодо руху коштів.

Контрагентом на адресу позивача складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, які досліджувались під час перевірки відповідачем.

Зазначені господарські операції відображені позивачем в податковій звітності, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Щодо посилання контролюючого органу на наявні недоліки, описки інше в первинній документації , суд зазначає, що формальні помилки або інші недоліки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Посилання відповідача на те, що виписка з банку свідчить, що платіжним дорученням № 701, № 703 ТОВ ХІТ ЛАЙН було повернуто на рахунок позивача, як помилково перераховані кошти за платіжними дорученнями № 86, 87, 93 на суму 1409000 грн, та повернення ймовірно відбулось у 2017 році, а виписка надана по 31.12.2016, що свідчить про розбіжність у наданих документах та не підтвердження понесених витрат, суд не приймає, оскільки такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах. При цьому, відповідачем не враховано, що повернута не вся сума за відповідними платіжними дорученнями, а частково.

Стосовно посилання відповідача на часткову відсутність платіжних доручень, суд звертає увагу, що наявність боргу підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахункам позивача. Крім того, відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг. Тобто, відсутність підтвердження оплати за наявність факту отримання товарів/послуг надає платнику податку право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Стосовно посилання відповідача на не надання документів на підтвердження транспортування товару (товарно-транспортні накладні, дорожні путьові листи тощо), суд зазначає, що відсутність транспортних документів не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних або неповне їх заповнення не може бути самостійним доказом нездійснення господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару та здійснення послуг, підтверджується іншими документами, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, за умовами договорів поставка товару здійснювалась постачальниками. Отже всі документи щодо транспортування товару (кабелю) у постачальника.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача на не подання позивачем сертифікатів, оскільки вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку. Суд звертає увагу, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 р. по справі №824/392/17-а, від 16.01.2018 р. у справі №820/4648/13-а.

Стосовно посилання відповідача на відсутність за місцезнаходженням контрагентів, неможливістю встановлення реального джерела походження товарів за податковою інформацією, які реалізувались, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.

Стосовно твердження відповідача про те, що матеріально-технічна база контрагентів та їх трудові ресурси не дозволяють в реальному часі виконувати заявлений обсяг послуг та продажу товару, суд зазначає недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Також, суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагент, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

У діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум ПДВ, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

На підставі викладеного, податкове повідомлення-рішення від 09.10.2019 № 00000110513, яким донараховано податок на додану вартість за період вересень 2016 - жовтень 2018, у розмірі 2820511,00 грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 705127,75 грн, загальна сума 3525638,75 грн, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже, суд першої інстанції помилково відмовив в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 09.10.2019 № 00000110513.

Щодо правомірності податкового повідомлення рішення від 09.10.2019 № 0000331305, суд зазначає наступне.

За пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу.

Як визначено п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п .38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування доходу фізичної особи є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу), інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу; інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений ст. 167 ПК України

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Матеріали справи містять, копії прибуткових касових ордерів (том 1 а.с. 104-108), копії договорів з ФОП ОСОБА_3 (том 1 а.с. 118-121), копію договору про надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 від 20.02.2018 та додаткової угоди (том 1 а.с. 116-117), копії чеків про придбання ПММ (том 1 а.с.109-115), копії чеків про придбання ПММ (том 1 а.с.109-115).

Позивачем не заперечується факт не надання відповідних авансових звітів Головою фермерського господарства ОСОБА_5 про використання грошових коштів підприємства.

Суд зазначає, що форму Звіту про використання коштів, виданих на відрядження чи під звіт (його ще називають авансовий звіт), затверджено Наказом № 841. Порядок заповнення авансового звіту, затверджений Наказом № 841 (далі - Порядок № 841).

Звіт складає платник податку (підзвітна особа), що отримав(ла) такі кошти на підприємствах усіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи (абз. 1 п. 6 Порядку № 841).

Стосовно наданих позивачем копій чеків про придбання ПММ суд зазначає, що витрати мають бути підтверджені належним чином складеними розрахунковими документами. Якщо підтверджуючих документів немає або звіт не подано, то понесені витрати потрапляють до оподаткованого доходу. Незважаючи на те що чек може не містити вказівки про використання карти, якщо він має в собі інші необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікувати особу, якою проведено оплату, та в якому розмірі, а також одержувача, дату операції, він цілком може підтвердити витрати. Проте, як вбачається з матеріалів справи авансовий звіт не подавався, а копій чеків не містять належної кількості необхідних реквізитів які дають змогу підтвердити витрати.

Щодо посилання апелянта на те, що питання утримання коштів з заробітної плати працівника також регулюється законодавством про працю, та те що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_5 не оспорював підставу і розмір утримання з заробітної плати ПДФО та військового збору у відповідності ст.127 КЗпП, тому на думку апелянта, підстави для безперечного утримання ПДФО та військового збору були відсутні, суд зазначає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що стаття 127 КЗпП України, регулює питання відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, а не нарахування податків та зборів у разі використання коштів, виданих підприємством.

Крім того, як зазначалось ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, проте, позивачем не надано доказів, що ОСОБА_2 оспорював підставу і розмір утримання.

Відповідно до акту перевірки, при перевірці розрахункового рахунку ФГ «ЛАНИ АЙДАРЩИНИ» № НОМЕР_1 в установі банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено факти перерахування грошових коштів на корпоративні картки підприємства та на приватні картки фізичних осіб.

Так, у відповідності до платіжних доручень ФГ«ЛАНИ АЙДАРЩИНИ» зараховані кошти на корпоративні електронні платіжні картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 з визначеним призначенням платежу на закупівлю сільськогосподарських матеріалів чи поповнення рахунку. Сума перерахованих грошових коштів фермерським господарством "Лани Айдарщини" у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на корпоративні електронні платіжні картки становить 7714460,00 грн.

При цьому, матеріали справи також не містять документів про використання корпоративної платіжної картки, а саме авансові звіти про використання грошових коштів з корпоративної картки підприємства, доказів на придбання сільськогосподарської продукції, яка придбана з використанням корпоративної платіжної картки.

Відповідно до акту перевірки, позивачем перераховано кошти на електронну платіжну картку № НОМЕР_4 засновника ФГ "Лани Айдарщини" Дугінова С.О. з призначенням платежу № НОМЕР_5 ІПН НОМЕР_6 на закупівлю сільськогосподарської продукції без ПДВ або на господарські потреби ОСОБА_1 » за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 в сумі 602400,00 грн.

При цьому, матеріали справи не містять доказів використання коштів з корпоративної платіжної карти, а саме Авансові звіти про використання грошових коштів з корпоративної картки підприємства, доказу на підтвердження придбання сільськогосподарської продукції, яка придбана з використанням корпоративної картки, документи про використання перерахованих коштів за цільовим призначенням,

Крім того відсутні докази придбання сільськогосподарської продукції ОСОБА_1 , за рахунок коштів, перерахованих на електронну платіжну картку № НОМЕР_4 за період з 01.01.2019 року по 31.03.2019 року в сумі 602400,00 грн.

Позивачем не надано жодного підтверджуючого документа щодо повернення на розрахунковий рахунок коштів у сумі 20070,95 грн., отриманих підзвітною особою з корпоративних електронних платіжних карток як не використані в господарській діяльності господарства підзвітною особою.

В акті перевірки зазначено, що в виписках банку на дати проведення даних операцій, а саме 20.05.2018 в сумі 1000,00 грн., 03.12.2018 в сумі 19000,00 грн., 21.12.2018 в сумі 70,95грн. в графі «призначення платежу» написано «переказ коштів» , без значення ідентифікаційних ознак які надають можливість встановлення особи, яка повертає кошти та на якій підставі.

Відповідно до п. 3.1 Договору (том 1 а.с.116) сума грошових коштів, що надаються у строкове користування, узгоджується сторонами окремо, шляхом підписання відповідного додатку до цього договору та визначається у твердій грошовій сумі в національній валюті України.

Суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що надана позивачем додаткова угода від 06.09.2019 до договору про поворотну фінансову допомогу від 20.02.2018 не стосується спірних правовідносин які є предметом розгляду у цій справі, оскільки перевірка підприємства проводилось за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, тобто, до укладення додаткової угоди.

За даними звітності за формою 1-ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за I-IV квартали 2018 року та за І квартал 2019 року ФГ Лани Айдарщини не відображено нарахований/виплачений дохід ОСОБА_1 за ознакою 153.

В акті перевірки також зазначено, що на час проведення перевірки господарством не надано жодного підтверджуючого документа щодо повернення невикористаних коштів до каси господарства у сумі 1068600,00 грн. отриманих підзвітною особою на корпоративні електронні платіжні картки і не використані в господарській діяльності.

Позивачем надані до заперечень до акту перевірки прибуткові касові ордери №1 від 08.02.2018 на суму 150000,00 грн., №2 від 08.02.2018 на суму 150000,00 грн., №3 від 09.02.2018 на суму 19600,00 грн., №4 від 15.02.2018 на суму 150000,00 грн., №5 від 15.02.2018 на суму 103000,00 грн., №6 від 20.02.2018 на суму 200000,00 грн., №7 від 20.02.2018 на суму 100000,00 грн., №8 від 22.02.2018 на суму 196000,00 грн про отримання готівки в касу підприємства. (том 1 а.с. 91).

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, прибуткові касові ордери не відповідають датам оприбуткування готівки в касі підприємства.

Згідно з прибутковим касовим ордером №1 від 08.02.2018 в касу підприємства повернуто суму 150000,00 грн., №2 від 08.02.2018 на суму 150000,00 грн. При цьому, в додатку до заперечення ФГ «Лани Айдарщини» на акт перевірки №18/12-32-05-13/38554287 в гр.6 «повернено в касу невикористаних коштів» дата операції за 08.02.2018 повернуто в касу 319600,00 грн., що не відповідає сумі коштів, повернутих до каси підприємства за 08.02.2018 року згідно прибуткових ордерів.

Згідно прибуткового касового ордера №6 від 20.02.2018 в касу підприємства повернуто суму 200000,00 грн., № 7 від 20.02.2018 на суму 100000,00 грн. При цьому в додатку до заперечення ФГ «Лани Айдарщини» на акт перевірки №18/12-32-05-13/38554287 в гр.6 «повернено в касу невикористаних коштів» дата операції за 08.02.2018 повернуто в касу 496000,00 грн., що не відповідає сумі коштів, повернутих до каси підприємства за 20.02.2018 року згідно прибуткових ордерів.

При цьому, матеріали справи не містять первинні документи бухгалтерського обліку: касові книги, авансові звіти, журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по рахунку 301 «каса» , прибуткові та видаткові касові ордери, які за своєю сукупністю надають можливість встановити оприбуткування коштів до каси підприємства та зарахування їх на розрахунковий рахунок.

Щодо суми коштів у розмірі 409874,83 грн., яка сплачена господарством на користь ФОП ОСОБА_3 для придбання зернових культур (пшениця, жито), суд зазначає.

Позивачем не надано первинних бухгалтерських та касових документів (прибуткових касових ордерів), журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей, прибуткових накладних, рахунків- фактури тощо, які підтверджують факт перерахування коштів (сплату) та оприбуткування товару (зерна) на склад ФГ "Лани Айдарщини".

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем лише копій договорів, не є належними доказами реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 , оскільки не містять у собі інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 р. № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Більше того, відносно первинних бухгалтерських документів висловився Верховний суд України і в рішенні від 19 квітня 2016 року у справі №21-4985а15 вказавши, що господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а сам договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Щодо посилання апелянта на те, що із наданням заперечень контролюючий орган отримав відомості щодо можливої неповноти відображення цієї операції в обліку платника податків, суд зазначає, що на підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 позивачем до заперечення до акту надані копії договорів поставки від 05.09.2016 № 05-09/16 та від 02.09.2017 № 02-09-17 та специфікації до них (том 1 а.с. 118-121). Зазначені документи не могли бути підставою проведення зустрічної перевірки відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, а є підставою для перегляду висновку акту перевірки з цього питання. Крім того, позивач посилається на можливе відображення ним цієї операції в обліку, а не зазначає про помилку в її відображенні.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладений в акті перевірки висновок про порушеня ФГ «Лани Айдарщини» пп. 164.1.2 п. 164.1, п.п.164.2.17, пп. 164.2.20 п. 164.2 та п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 та 168.1.4, п. 168.1, ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст.176 Кодексу у частині, не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб із сум доходів зарахованих на корпоративні картки посадових осіб підприємства та приватну картку фізичної особи, як наданих на користь фізичних осіб та належно не звітованих про їх використання у підприємницькій діяльності фермерського господарства по КПК на загальну суму 1497034,80 грн., є правомірний, та відповідно правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 09.10.2019 № 0000331305.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення форми Д від 09.10.2019 № 0000311305, суд зазначає наступне.

За положенням пп.1.1-1.6 п.16-1 розділу ХХ Перхідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Отже, зазначене податкове повідомлення-рішення що воно є похідним від податкового повідомлення рішення від 09.10.2019 № 0000331305 щодо підстав нарахування ПДФО, отже, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неповно засува обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмовив в задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2019 № 00000110513 яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 2820511,00 грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 705127,75 грн, з задоволенням позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати підлягають розподілу.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Лани Айдарщини на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 р. у справі № 360/470/20 - задовольнити чатскоов.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 р. у справі № 360/470/20 - скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2019 № 00000110513 яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 2820511,00 грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 705127,75 грн, та ухвалити нове рішення в цій частині.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 09.10.2019 № 00000110513 яким донараховано Фермерському господарству Лани Айдарщини податок на додану вартість у розмірі 2820511,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 705127,75 грн.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 р. у справі № 360/470/20 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (ЄДРПОУ: 43143746) на користь Фермерського господарства Лани Айдарщини (ЄДРПОУ 38542787) судовий збір у сумі 27421 (двадцять сім тисяч чотириста двадцять одна) гривні 75 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 18 травня 2021 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді Г.М. Міронова

І.В. Геращенко

СудПерший апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення18.05.2021
Оприлюднено19.05.2021
Номер документу96971901
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —360/470/20

Ухвала від 25.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 25.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 13.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 18.08.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 07.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 18.05.2021

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

Постанова від 18.05.2021

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

Ухвала від 18.05.2021

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

Ухвала від 08.04.2021

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

Ухвала від 24.03.2021

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Едуард Геннадійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні