Постанова

від 12.05.2021 по справі 640/24821/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24821/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Масловської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЙВМЕЙКЕР

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року

у справі № 640/24821/19 (розглянуто за правилами загального позовного провадження )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЙВМЕЙКЕР

до відповідача Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕЙВМЕЙКЕР (надалі - позивач, ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 20.09.2019р. № 00000880502;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 20.09.2019р. № 00000890502.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки акту перевірки щодо не встановлення отримання ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР доходу від залучення сторонніх організацій щодо отриманих послуг із передачі даних ТВ панелі, спростовуються змістом господарських операцій, що підтверджується відповідними первинними документами, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ВЕЙВМЕЙКЕР - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що аналіз укладених між ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР та ТОВ Індустріальний Телевізійний Комітет договорів свідчить, що фактично предметом цих договорів є саме дані соціологічного дослідження телевізійної аудиторії, тобто інформація по ТВ дивленню та дослідження проявів телевізійної сітки та реклами, які передавались ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР з метою їх використання в господарській діяльності - обробки ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР отриманих даних соціологічного дослідження телевізійної аудиторії, проведеної на підстав комп`ютерної програми, з подальшою передачею її результатів своїм клієнтам (потенційним клієнтам). Позивач зазначає, що у позовній заяві наголошувалось, що за Договорами з компаніями ІП ГФК Юкрейн , ТОВ Індустріальний Телевізійний Комітет , підприємство ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР замовляло та отримувало зазначені послуги виключно для здійснення своєї господарської діяльності за для виконання основних функцій рекламного агентства та можливості надання комплексу послуг, в тому числі, медіа планування та медіа координацію як складову послуг з розміщення реклами клієнтів, відповідно й отримання доходу за такими послугами.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЙВМЕЙКЕР" та призначено до призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 31 березня 2021 року.

На адресу суду апеляційної інстанції від представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві надійшло клопотання про заміну відповідача на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотанні представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, оскільки станом на час розгляду справи представника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві не ліквідоване та знаходиться в Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб.

В судовому засіданні 31 березня 2021 року колегією суддів задоволено клопотання представника позивача про продовжено процесуального строку розгляду апеляційної скарги для надання додаткових доказів. Оголошено перерву до 12 травня 2021 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду першої інстанції, а адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиву на апеляційну скаргу та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЙВМЕЙКЕР .

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 22.08.2019р. № 549/26-15-14-02-06/35372205 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем вимог:

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5. ст. 198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 518 679 грн., в т.ч. по періодах: серпень 2016 у сумі 12 626 грн., вересень 2016 у сумі 12 626 грн., жовтень 2016 у сумі 12 626 грн., листопад 2016 у сумі 12 626 грн., грудень 2016 у сумі 12 626 грн., січень 2017 у сумі 42733 грн., лютий 2017 у сумі 14 930 грн., березень 2017 у сумі 14 930 грн., квітень 2017 у сумі 14 930 грн., травень 2017 у сумі 14 930 грн., червень 2017 у сумі 14 930 грн.. липень 2017 у сумі 14 930 грн., серпень 2017 у сумі 14 930 грн., вересень 2017 у сумі 14 930 грн., жовтень 2017 у сумі 14 930 грн., листопад 2017 у сумі 14 930 грн., грудень 2017 у сумі 14 930 грн., січень 2018 у сумі 16 238 грн., лютий 2018 у сумі 16 238 грн., березень 2018 у сумі 16 238 грн., квітень 2018 у сумі 16 238 грн. травень 2018 у сумі 16 238 грн., червень 2018 у сумі 16 238 грн., липень 2018 у сумі 16 238 грн., серпень 2018 у сумі 16 238 грн,, вересень 2018 у сумі 16 238 грн., жовтень 2018 у сумі 16 238 грн., листопад 2018 у сумі 16 238 грн., грудень 2018 у сумі 16 238 грн., січень 2019 у сумі 17 910 грн.. лютий 2019 у сумі 17 910 грн., березень 2019 у сумі 17 910 гривень.

- п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за січень 2017., лютий 2017, березень 2017, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017, серпень 2017, вересень 2017., жовтень 2017, листопад 2017, грудень 2017, січень 2018, лютий 2018, березень 2018, квітень 2018, травень 2018, червень 2018, липень 2018, серпень 2018, вересень 2018, жовтень 2018, листопад 2018, грудень 2018, січень 2019, лютий 2019, березень 2019 року.

- ст. 51, п. 70.16 ст. 70. пп. 176.2 б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 M2755-V1 зі змінами, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за II , III, IV квартал 2016 року, I, II, III, IV квартал 2017 року та I, II, III квартал 2018 року.

Позивачем 06.09.2019р. подано заперечення на акт перевірки, однак листом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 18.09.2019 року № 8032/10/26-15-05-02-06 Про розгляд заперечення позивача повідомлено.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.09.2019 року:

- № 00000880502, яким за порушення п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 648349,00 грн.

- № 00000890502, яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних /розрахунків коригування на суму ПДВ 455549,00 грн. та попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладн/розрахунки коригування у строк визначений п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України у зв`язку з чим застосовано штраф у розмірі в розмірі 50 % від незареєстрованих податкових накладних у сумі 227774, 50 грн, яка є відкликаною з 10 грудня 2020 року.

Позивач, вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмову в задоволенні позовних вимог повністю, з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.09.2019р. № 00000890502, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті допущеного позивачем порушення, яке слугувало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 20.09.2019р. № 00000890502, позивачем не виписано та не зареєстровано податкові накладні на суму 455549 грн., в т.ч. по періодах: січень 2017 у сумі 42733 грн., лютий 2017 у сумі 14 930 грн., березень 2017 у сумі 14 930 грн., квітень 2017 у сумі 14 930 грн., травень 2017 у сумі 14 930 грн., червень 2017 у сумі 14 930 грн., липень 2017 у сумі 14 930 грн., серпень 2017 у сумі 14 930 грн., вересень 2017 у сумі 14 930 грн., жовтень 2017 у сумі 14 930 грн., листопад 2017 у сумі 14 930 грн., грудень у сумі 14 930 грн., січень 2018 у сумі 16 238 грн., лютий 2018 у сумі 16 238 грн., березень 2018 у сумі 16 238 грн., квітень 2018 у сумі 16 238 грн., травень 2018 у сумі 16 238 грн., червень 2018 у сумі 16 238 грн., липень 2018 у сумі 16 238 грн., серпень 2018 у сумі 16 238 грн., вересень 2018 у сумі 16 238 грн., жовтень 2018 у сумі 16 238 грн., листопад у сумі 16 238 грн., грудень 2018 у сумі 16 238 грн., січень 2019 у сумі 17 910 грн., лютий 2019 у сумі 17 910 грн., березень 2019 у сумі 17 910 грн.

Відповідно до зміста пункта 73 підрозділа 2 розділа XX "Перехідні положення" ПК України штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У відповідності до пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно пунктів 60.3 - 60.5 зазначеної правової норми податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення - рішення, з дня надходження до платника податків податкового повідомлення - рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, а також у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

На адресу суду апеляційної інстанції від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 20.09.2019р. № 00000890502 є відкликаним. Оскільки 10.12.2020 року винесено нове податкове повідомлення-рішення №00132570702, яким зменшено нарахування суми грошового зобов`язанням.

Крім того, відповідачем надано докази надсилання нового податкового повідомлення-рішення на адресу позивача, а останнім не заперечується даних обставин.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем надано до суду апеляційної інстанції податкове повідомлення-рішення №00132570702, яке прийнято 10 грудня 2020 року, лише 31 березня 2021 року, при цьому судом першої інстанції дані обставини не були з`ясовані під час розгляду справи.

З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від форми Н від 20.09.2019р. № 00000890502 є відкликаним, а отже не підлягає повторному скасуванню.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення від форми Н від 20.09.2019р. № 00000890502 не підлягають задоволенню, так, як дане податкове повідомлення-рішення є відкриканим.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.09.2019р. № 00000880502, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що між ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР (Замовник) та ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ТЕЛЕВІЗІЙНИЙ КОМІТЕТ (код 37553649) (Товариство) укладено угоди Про надання послуг з передачі даних ТВ панелі №231214-2 від 23.12.2014 з додатками, № 30122016-22 від 30.12.2016 з додатками, №29122017-29 від 29.12.2018 з додатками, №26122018-22 від 22.12.2018 з додатками, згідно яких Товариство зобов`язується у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року надати Замовнику послуги із передачі Даних ТВ панелі (надалі - Послуги ) для їх використання Замовником в своїй господарській (підприємницькій) діяльності, а Замовник зобов`язується оплачувати надані Послуги у строки та на умовах, передбачених даним Договором та Додатками до нього.

У вищезазначених договорах зазначені наступні терміни:

1. ТВ панель - означає соціологічне дослідження, метою якого є визначення телевізійної аудиторії в цілому та телевізійних аудиторій для кожного окремого Каналу, що бере участь у такому дослідженні. ТВ панель створюється відповідно до умов Договору між Товариством та Дослідником-1 та Договору між Товариством та Дослідником-2 та включає Домогосподарства відповідно до Вибірки; Піплметри, встановлені в Домогосподарствах; Обладнання; Програмне забезпечення для збору та обробки Даних ТВ панелі; Дані ТВ панелі; систему забезпечення безперервного здійснення дослідження. Дослідження ТВ панелі проводиться Дослідником-1 та Дослідником-2 у період з 01 січня 2015 р. по 31 грудня 2016 р.

2. Вибірка - означає соціологічну вибірку, яка включає 3 570 Домогосподарств, в котрих є принаймні один робочий телевізор. Вибірка є репрезентативною для всіх Домогосподарств України (окрім АРК та м.Севастополя).

2.1. Підвибірка 50+ - означає частину Вибірки, яка включає 2426 Домогосподарств, в котрих є принаймні один робочий телевізор. Ці Домогосподарства розташовані в містах з населенням 50 000 та більше мешканців,

Підвибірка 50+ є репрезентативною для всіх Домогосподарств, що проживають в містах з населенням 50 000 та більше мешканців.

2.2. Підвибірка 50- - означає частину Вибірки, яка включає 1 144 Домогосподарств, в котрих є принаймні один робочий телевізор. Такі Домогосподарства розташовані в населених пунктах з населенням менше 50 000 мешканців. Підвибірка 50- є репрезентативною для всіх Домогосподарств, що проживають в населених пунктах з населенням менше 50 000 мешканців.

3. Домогосподарство - означає одну або декілька фізичних осіб, які ведуть спільне господарство, мають принаймні один робочий телевізор та проживають в одному помешканні, яких залучено до ТВ панелі та забезпечено Піплметром. В Домогосподарстві вивчаються всі особи віком понад 4 роки.

4. Піплметр - означає частину обладнання Дослідника-1, що є спеціальним пристроєм, який використовується для реєстрації присутніх біля включеного телевізора людей та відсилання аудіо сигналу в головний офіс Дослідника-1 для ідентифікації Каналу, який переглядається членами Домогосподарств.

5. Канали - означає сукупність технічних засобів для трансляції телепрограм українських та іноземних телеканалів на території України, які досліджуються у ТВ Панелі.

6. Дані по ТВ панелі - дані по ТВ дивленню та дані дослідження проявів телевізійної сітки та реклами.

7. Дані по ТВ дивленню - інформація про те, хто з членів домогосподарств залучений до ТВ панелі які Канали вони та їх гості дивляться та час перегляду, як на індивідуальному рівні так і на рівні домогосподарств. Дані в форматі сумісному для завантаження Програмне забезпечення MARKATA або в форматі іншого Програмного забезпечення.

8. Дані дослідження проявів телевізійної сітки та реклами - означає інформацію щодо дослідження Програм та інформацію щодо дослідження реклами. Дані надаються в форматі, сумісному для завантаження у програмне забезпечення MARKATA або в форматі іншого програмного забезпечення.

9. Телевізійна аудиторія - означає фізичних осіб, які дивляться чи іншим чином сприймають Програми, що транслюються на Каналах.

10. Відкладений перегляд - означає перегляд Програм Телевізійною аудиторією, який здійснюється після трансляції такої Програми в ефірі Каналу.

11. Програма - означає поєднану єдиною творчою концепцією сукупність передач (телепередач), яка має незмінювану назву і транслюється організацією за певною сіткою мовлення.

12. Персональні дані - означає відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за допомогою якої ця фізична особа ідентифікована або може бути ідентифікована, а саме: адреси, телефонні номери, імена, е-мейли

13. Дослідник-1 - компанія, яка здійснює дослідження ТВ дивлення - Товариство з обмеженою відповідальністю АСНільсен Юкрейн (Ідентифікаційний номер 23512368).

14. Дослідник-2 - компанія, яка здійснює дослідження проявів телевізійної сітки та реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю Комунікаційний Альянс (Ідентифікаційний номер 35289945).

Так, між позивачем (комісіонер), з однієї сторони та ТОВ Шанель (Комітент), з іншої сторони укладено договір №05/12-13К від 05 грудня 2013 року, у відповідності до якого комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента укласти з третіми особами провачини про виготовлення рекламних матеріалів; про надання рекламних послуг та проведення рекламних компаній комітента на носіях реклами (на телебаченні, в пресі, носіях зовнішньої реклами, Інтернеті, радіо та /або інших носіях реклами) на підставі вихідних даних Комітента, визначених в даному Договорі та/або відповідних Додатках/Доповненнях/Завданнях та/або інших погодженнях Сторонами та/або затверджених Комітентом документах (надалі - Послуги).

В підтвердження надання послуг за вищезазначеним договором позивачем підтверджується наступними документами: Актами приймання-передачі послуг за період з 30.04.2016 по 31.03.2019: №530 від 30.06.2016 року на загальну суму з ПДВ 2399999,89 грн, №884 від 31.10.2016 року на загальну суму з ПДВ 2078364,95 грн, №1008 від 31.10.2016 року на загальну суму з ПДВ 321695,15 грн, №1040 від 31.10.2016 року на загальну суму з ПДВ 1458983,11 грн, №106 від 28.02.2017 року на загальну суму з ПДВ 1864980,35 грн, №107 від 28.02.2017 року на загальну суму з ПДВ 349041,67 грн, №162 від 31.03.2017 року на загальну суму з ПДВ 1766450,82 грн, №313 від 31.05.2017 року на загальну суму з ПДВ 3063022,96 грн, №679 від 31.10.2017 року на загальну суму з ПДВ 2408591,56 грн, №600 від 30.09.2017 року на загальну суму з ПДВ 1481155,25 грн, №759 від 30.11.2017 року на загальну суму з ПДВ 581963,09 грн, №847 від 31.12.2017 року на загальну суму з ПДВ 2209188,56 грн, №846 від 31.12.2017 року на загальну суму з ПДВ 1182574,16 грн, №106 від 28.02.2018 року на загальну суму з ПДВ 3466190,82 грн, №190 від 31.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 1622359,67 грн, №429 від 30.06.2018 року на загальну суму з ПДВ 2822175,26 грн, №667 від 30.09.2018 року на загальну суму з ПДВ 2953938,44 грн, №752 від 31.10.2018 року на загальну суму з ПДВ 2925381,64 грн, №986 від 31.12.2018 року на загальну суму з ПДВ 2808357,67 грн, №219 від 31.03.2019 року на загальну суму з ПДВ 2115356,32 грн;

Звіт комісії про виконання Договору №05/12-13: №56 від 30.06.2016 р. на загальну суму з ПДВ 2399999,89 грн, №82 від 31.10.2016 року на загальну суму з ПДВ 2078364,95 грн, №88 від 31.10.2016 року на загальну суму з ПДВ 321695,15 грн, №92 від 31.10.2016 року на загальну суму з ПДВ 1458983,11 грн, №4 від 28.02.2017 року на загальну суму з ПДВ 1864980,35 грн, №5 від 28.02.2017 року на загальну суму з ПДВ 349041,67 грн, №9 від 31.03.2017 року на загальну суму з ПДВ 1766450,82 грн, №18 від 31.05.2017 року на загальну суму з ПДВ 3063022,96 грн, №32 від 31.10.2017 року на загальну суму з ПДВ 2408591,56 грн, №26 від 30.09.2017 року на загальну суму з ПДВ 1481155,25 грн, №37 від 30.11.2017 року на загальну суму з ПДВ 581963,09 грн, №40 від 31.12.2017 року на загальну суму з ПДВ 2209188,56 грн, №39 від 31.12.2017 року на загальну суму з ПДВ 1182574,16 грн, №4 від 28.02.2018 року на загальну суму з ПДВ 3466190,82 грн, №10 від 31.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 1622359,67 грн, №16 від 30.06.2018 року на загальну суму з ПДВ 2822175,26 грн, №24 від 30.09.2018 року на загальну суму з ПДВ 2953938,44 грн, №29 від 31.10.2018 року на загальну суму з ПДВ 2925381,64 грн, №38 від 31.12.2018 року на загальну суму з ПДВ 2808357,67 грн, №10 від 31.03.2019 року на загальну суму з ПДВ 2115356,32 грн (стор. 149 - 250 том І, стор. 1 - 13 том ІІ).

Між позивачем (Виконавець), з однієї сторони та ТОВ Джонсон і Джонсон України (Замовник), з іншої сторони укладено договір №110117 від 24 січня 2017 року, відповідно до умов цього Договору Місцевий Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Місцеве Рекламне Агентство зобов`язується за плату надавати Місцевому Клієнту послуги, пов`язані з просування продукції під Торгівельними марками, які вказані в Доповненні №1, а саме: послуги з медіа планування (надалі - послуги з медіа планування) та рекламні послуги з виготовлення, монтаж/демонтажу, розміщення реклами Місцевий Клієнт і/або Рекламної продукції Місцевого Клієнта (надалі - реклама Місцевого Клієнта) в засобах масової інформації (телебачення, радіо, друковані видання) та на об`єктах зовнішньої реклами, а також послуги з застосуванням інших рекламних можливостей, в тому числі організація і проведення рекламних компаній Місцевого Клієнта на Місцевому Ринку надалі - рекламні послуги) ( п. 2.1 Договору).

В підтвердження надання послуг за вищезазначеним договором позивачем підтверджується наступними документами: Доповнення №1; Актами приймання-передачі послуг за період з 30.04.2016 по 31.03.2019: №57 від 31.01.2017 року на загальну суму з ПДВ 892504,31 грн, №109 від 28.02.2017 року на загальну суму з ПДВ 7143227,93 грн, №167 від 31.03.2017 року на загальну суму з ПДВ 2559899,63 грн, №230 від 30.04.2017 року на загальну суму з ПДВ 2265634,70 грн, №320 від 31.05.2017 року на загальну суму з ПДВ 3889978,42 грн, №330 від 30.06.2017 року на загальну суму з ПДВ 2750840,51 грн, №483 від 31.07.2017 року на загальну суму з ПДВ 1127129,89 грн, №539 від 31.08.2017 року на загальну суму з ПДВ 1887296,64 грн, №606 від 30.09.2017 року на загальну суму з ПДВ 2410458,66 грн, №677 від 31.10.2017 року на загальну суму з ПДВ 39095,65 грн, №758 від 30.11.2017 року на загальну суму з ПДВ 1225980,82 грн, №757 від 30.11.2017 року на загальну суму з ПДВ 426750,06 грн, №850 від 31.12.2017 року на загальну суму з ПДВ 6943128,72 грн, №849 від 31.12.2017 року на загальну суму з ПДВ 603461,10 грн, №49 від 31.01.2018 року на загальну суму з ПДВ 3687326,72 грн, №48 від 31.01.2018 року на загальну суму з ПДВ 784305,01 грн, №114 від 28.02.2018 року на загальну суму з ПДВ 5921260,36 грн, №195 від 31.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 6668037,28 грн, №255 від 30.04.2018 року на загальну суму з ПДВ 3735178,44 грн, №342 від 31.05.2018 року на загальну суму з ПДВ 5079224,68 грн та інші документи, які містяться в матеріалах справи (стор. 14 - 71 том ІІ).

Також, між позивачем (Місцева Агенція), з однієї сторони та ТОВ БАЙЕРСДОРФ УКРАЇНИ (BEIERSDORF), з іншої сторони укладено договір про надання послуг від 01 січня 2018 року, відповідно до умов цього Договору територія відповідно до цього договору - Україна (надалі - за текстом Територія ) BEIERSDORF та Місцева агенція погодилися, що протягом терміну дії цього Договору Місцева агенція буде надавати BEIERSDORF послуги з медіа - планування та баїнгу на Території ( п. С Договору).

В підтвердження надання послуг за вищезазначеним договором позивачем підтверджується наступними документами: Доповнення №1; Актами здачі- приймання робіт (надання послуг): №160 від 31.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 345000,00 грн, №421 від 30.06.2018 року на загальну суму з ПДВ 345000,00 грн, №664 від 30.09.2018 року на загальну суму з ПДВ 345000,00 грн, №968 від 31.12.2018 року на загальну суму з ПДВ 345000,00 грн, №196 від 31.03.2019 року на загальну суму з ПДВ 345000,00 грн, №44 від 31.01.2018 року на загальну суму з ПДВ 176401,32 грн, №45 від 31.01.2018 року на загальну суму з ПДВ 1763701,68 грн, №46 від 31.01.2018 року на загальну суму з ПДВ 1168956,94 грн, №47 від 31.01.2018 року на загальну суму з ПДВ 1809347,53 грн, №110 від 28.02.2018 року на загальну суму з ПДВ 1973919,14 грн, №111 від 28.02.2018 року на загальну суму з ПДВ 1509359,89 грн, №112 від 28.02.2018 року на загальну суму з ПДВ 1132796,12 грн, №113 від 28.02.2018 року на загальну суму з ПДВ 1807932,13 грн, №196 від 31.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 1222832,54 грн, №197 від 31.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 961034,39 грн, №198 від 31.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 1129208,64 грн, №199 від 31.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 268664,92 грн, №200 від 31.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 2006793,12 грн, №201 від 31.03.2018 року на загальну суму з ПДВ 2416694,60 грн, №256 від 30.04.2018 року на загальну суму з ПДВ 2093545,86 грн, №257 від 30.04.2018 року на загальну суму з ПДВ 416063,69 грн, №258 від 30.04.2018 року на загальну суму з ПДВ 2511395,15 грн, №259 від 30.04.2018 року на загальну суму з ПДВ 2244842,39 грн та інші; Звіт до Акту здачі-приймання робіт (послуг), які містяться в матеріалах справи (стор. 72 - 249 том ІІ, 1 - 129 том ІІІ).

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, станом на 31.03.2019р. заборгованість відсутня, що не заперечується сторонами.

ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ТЕЛЕВІЗІЙНИЙ КОМІТЕТ виписано на адресу ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР податкові накладні на суму 3248334,63 грн., в тому числі ПДВ 541 389,11 грн. (перелік наведено в Акті перевірки).

Зазначені податкові накладні включені ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Також, між ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР та ІП ГКФ ЮКРЕЙН від імені та в інтересах якого діє ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ТЕЛЕВІЗІЙНИЙ КОМІТЕТ (код 37553649) укладено ліцензійний договір №42 від 02.01.2015 з додатками.

Згідно з умовами договору, ІП "ГФК ЮКРЕЙН" (Ліцензіар), ТОВ Індустріальний Телевізійний Комітет (Повірений) та ТОВ МЕДІАЕДЖ: СІ- АЙ-ЕЙ (на даний час ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР ) (Ліцензіат),укладаючи цей Договір виходять з того, що: компанією MARKDATA, S.A. за окремою угодою, Ліцензіару надане у володіння невиключне майнове право на використання Комп`ютерних програм "MMW (Markdata Media Workstation)", "Planview", "E-Telereport.com", "E- Videotrack, com" і "Teleview" та на надання третім особам прав на використання зазначених Комп`ютерних програм. Право власності, володіння та розпорядження відносно вищевказаних Комп`ютерних програм не передаються згідно цього Договору Ліцензіату. Ліцензіату забороняється продавати або відчужувати іншим способом Комп`ютерні програми, які є предметом цього Договору.

Ліцензіар надає Ліцензіату (кінцевому споживачеві), з метою використання у власній господарській діяльності, невиключне право на використання Комп`ютерної програми (використання Комп`ютерної програми обмежено функціональним призначенням та її відтворення обмежено кількістю копій, необхідних для використання) для аналізу Даних ТВ панелі на період дії цього Договору, на умовах даного Договору та Додатків до нього, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Послугу з надання невиключних майнових прав на використання Комп`ютерної програми MMW (Markdata Media Workstation) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 оформлено Актом приймання-передачі на загальну суму 166817,95 грн., в т.ч. ПДВ 27802,99 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, станом на 31.03.2019р. заборгованість відсутня.

ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ТЕЛЕВІЗІЙНИЙ КОМІТЕТ виписано на адресу ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР податкову накладну № 8 від 01.01.2018 на загальну суму 166817,95 грн., в т.ч. ПДВ 27802,99 грн.

З вищевикладеного вбачається, що в перевіряємому періоді ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР надавало посередницькі послуги з розміщення рекламних матеріалів замовників на носіях зовнішньої реклами, в пресі, в мережі Інтернет, на телебаченні, радіо та інших носіях реклами.

Тобто, ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР є посередником між замовниками рекламних послуг та безпосередніми (кінцевими) надавачами послуг з розміщення рекламних матеріалів (телеканалами, радіо та ін.).

Колегія суддів звертає увагу, що у вищезазначених договорах передбачено, що позивач використовує власні дані щодо розміщення вищезазначеної реклами в пресі, в мережі Інтернет, на телебаченні, радіо та інших носіях реклами.

Проте, в акті перевірки наголошено, що згідно наданих до перевірки документів (договорів, актів та інших первинних документів) у перевіряємому періоді не встановлено надання ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР послуг із передачі отриманих відомостей ТВ панелі (у тому числі за допомогою комп`ютерної програми MMW (Markdata Media Workstation) для аналізу даних ТВ панелі), будь-яких послуг з соціологічних досліджень телевізійної аудиторії своїм замовникам (безпосереднім зацікавленим особам).

Враховуючи вищевикладене перевіркою не встановлено отримання ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР доходу від залучення сторонніх організацій щодо отриманих послуг із передачі даних ТВ панелі.

Таким чином, отримані послуги по користуванню ТВ панеллю, у тому числі за допомогою невиключних майнових прав - комп`ютерної програми MMW (Markdata Media Workstation) , надані ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ТЕЛЕВІЗІЙНИЙ КОМІТЕТ , не призвели до отримання у подальшому доходу ТОВ ВЕЙВМЕЙКЕР , та не пов`язані з його господарською діяльністю.

Колегією суддів досліджено вищезазначені договори, акти приймання-передачі послуг за період з 30.04.2016 по 31.03.2019 року, звіти та встановлено, що позивачем використано власні дані щодо соціологічного дослідження телевізійної аудиторії та розміщення реклами на відповідних телеканалах, радіо та в Інтернеті по вищезазначеним договорам.

З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, рух активів.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в додатках до договорів зазначено на яких телепередачах буде розміщено певну рекламу та доцільність розміщення даної реклами з використанням даних соціальних досліджень.

Відповідно до положення (стандарта) бухгалтерського обліку № 73 від 07.02.2013 року Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності визначено поняття витрат як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, що призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Також цим Положенням визначено, що збиток , це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати, а прибуток , це сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати. Збиток або прибуток це вже є фінансовим результатом господарської діяльності.

Позивачем обґрунтовано вказано, що одержання прибутку є метою господарської діяльності, але не обов`язковою умовою, а в ПК України відсутня норма, яка б визначала належність окремих операцій до господарської діяльності в залежності від їх фінансового результату.

Отже, законодавець надав платнику податків право здійснювати господарську діяльність на власний ризик та можливість самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, з огляду на мету отримання економічного ефекту і приросту активів в майбутньому, а також самостійно обирати виконавців послуг або постачальників товарів.

Так, Верховний Суд у постановах від 26 квітня 2019 року по справі № 803/173/18 та від 03 квітня 2018 року по справі № 804/1963/17 зазначив, що навіть при надані позивачем окремих рекламних послуг за ціною нижчою виробничої собівартості, як вважає відповідач, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача та робити висновок, що така операція не відноситься до господарської діяльності.

Позиція Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на, що аналогічні спори, між позивачем (попередня назва ТОВ "Медіаедж Сі Ай Ей") та контролюючим органом, мали місце в попередніх періодах, та відповідно рішеннями судів встановлено про неправомірність рішень контролюючого органу по нарахуванню податкових зобов`язань та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідачем здійснено нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно актів наданих послуг, які зазначені в додатку до акту перевірки, вибірково, що призвело до невірних та хибних висновків, та що також не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи.

Крім того, при проведені перевірки та в акті перевірки не було враховано, що позивач протягом перевірених періодів отримував прибуток за результатами власної господарської діяльності, в тому числі з надання рекламних послуг, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток позивача.

Таким чином, позивач не допускав порушення вимог п. 198.5 ст. 198 ПКУ та не зобов`язаний був нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ на підставі вказаної норми.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.09.2019р. № 00000880502 прийнято з порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню.

Таким чином апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог частково, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням вимог ст.139 КАС України, витрати позивача на сплату судового збору при зверненні до суду першої інстанції з позовом, та при подачі апеляційної скарги мають бути відшкодовані за рахунок відповідача суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи що апеляційна скарга позивача задоволена частково, а отже, колегія суддів доходить висновку про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6570,93 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9856,39 грн.

Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЙВМЕЙКЕР" - задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЙВМЕЙКЕР" (адреса: 01015, Київ, вул. Лаврська, буд. 16; код ЄДРПОУ35372205) - задовольнити частково .

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 20.09.2019р. № 00000880502.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЙВМЕЙКЕР" (адреса: 01015, Київ, вул. Лаврська, буд. 16; код ЄДРПОУ35372205) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6570 (шість тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 93 копійки та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9856 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) гривень 39 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року.