Постанова

від 18.05.2021 по справі 826/20322/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/20322/16 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Лещенко В.С.,

За участю представника відповідача: Фіца О.В.,

представників третіх сторін: Меньшикової О.Я., Іваницької Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Союз медицини та технології до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Союз медицини та технології звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, в якому просило:

1) визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає в порушенні строків та у тривалому невиконанні наказу Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі №920/1322/15, зобов`язавши здійснити дії щодо негайного виконання;

2) зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю Союз медицини та технології компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 27.03.2016 до моменту виконання наказу Господарського суду у Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі № 920/1322/15 відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

3) зобов`язати Державну казначейську службу України подати до суду звіт щодо виконання наказу Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі № 920/1322/15, на протязі одного місяця з дня винесення постанови у даній справі.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в порушенні строків та тривалому невиконанні наказу Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 що призвело до порушення прав та інтересів позивача.

При цьому, відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів передбачених Законом України Про Державний бюджет України не може бути підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року №4901-VI (зі змінами) наказу Господарського суду Сумської області від 13 жовтня 2015 року №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28 вересня 2015 року в господарській справі №920/1322/15.

Зобов`язано Державну казначейську службу України вчинити дії відповідно Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року №4901-VI (зі змінами) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) щодо виконання наказу Господарського суду Сумської області від 13 жовтня 2015 року №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28 вересня 2015 року в господарській справі №920/1322/15, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством, зокрема черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Як вказує апелянт, на даний час Наказ Господарського суду Сумської області у справі № 920/1322/15 обліковується в органах Казначейства до виконання в повному обсязі, яке буде здійснено у порядку черговості та у межах асигнувань, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Оскільки Казначейство вчиняло та вчиняє усі можливі дії щодо виконання спірного Наказу відповідно до норм чинного законодавства України, зазначене свідчить про помилковий висновок суду першої інстанції про необхідність відповідача щодо зобов`язання вчинити певні дії.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, що підтверджується практикою Верховного Суду.

У даному випадку, неможливість для заявника допомогтись виконання судового рішення, винесеного на його користь становить втручання у мирне володіння своїм майном, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

У поясненнях Кабінетом Міністрів України зазначено про те, що відповідач позбавлений можливості здійснювати вплив на належність судового рішення до тієї чи іншої черги, що свідчить про порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального права та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі №920/1322/15 стягнуто з Управління охорони здоров`я обласної державної адміністрації, на користь ТОВ Союз медицини та технології 1 406 988,56 грн. заборгованості, 1 072 403,77 грн. інфляційних збитків, 103 037,82 грн. 3 % річних, 51 648,60 грн. судового збору.

З метою примусового виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі №920/1322/15 видано наказ від 13.10.2015 №920/1322/15.

Листом від 28.10.2015 №15-35/577-6829 Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області повідомило ТОВ Союз медицини та технології про прийняття виконавчого документа до виконання, здійснення опрацювання Головним управлінням згідно з вимогами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Крім того, листом від 28.12.2015 №15-35/731-8260 Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області на заяву ТОВ Союз медицини та технології від 26.10.2015 №35-5101 проінформувало, що виконавчий документ буде виконаний в порядку черговості Державною казначейською службою України, виходячи з обсягів бюджетний призначень, встановлених Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік, відтак наказ Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 по справі №920/1322/15 знаходиться в черзі на виконання під номером 13858.

У подальшому, Державна казначейська служба України на скаргу ТОВ Союз медицини та технології від 08.06.2016 №118 листом від 11.11.2016 №5-08/1638-18961 повідомила про те, що станом на 10.11.2016 рішення суду в черзі на виконання судових рішень обліковується за номером 8997, на виконання у Казначействі знаходяться рішення судів на суму понад 1,5 млрд грн., що надійшли та зареєстровані раніше рішення суду в справі №920/1322/15, лише після виконання рішень судів, що надійшли раніше, Казначейство здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь ТОВ Союз медицини та технології .

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання наказу Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 у встановлений законом строк позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки повідомлення боржником про відсутність на відповідному бюджетному рахунку коштів для погашення кредиторської заборгованості не може бути підставою для не вчинення дій щодо виконання рішення господарського суду, що свідчить про необхідність визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 в господарській справі №920/1322/15.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до висновку про зобов`язання Державної казначейської служби України вчинити дії щодо виконання згаданого рішення господарського суду.

Разом з тим, вимога позивача про зобов`язання Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ТОВ Союз медицини та технології компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 27.03.2016 до моменту виконання наказу Господарського суду у Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі №920/1322/15 відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень задоволенню не підлягає з огляду на її передчасність так як виплата основної заборгованості стягувачу відповідно до наказу Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 не здійснена.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження .

Згідно з частиною другою статті 6 цього Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Особливості виконання судових рішень центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, визначені Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Згідно з частиною першою статті 3 цього Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За змістом частини четвертої тієї ж статті перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження необхідних для цього документів та відомостей.

У відповідності до пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

З аналізу наведених норм вбачається, що списання коштів здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу або за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Як свідчать матеріали справи, згідно рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі №920/1322/15 на користь ТОВ Союз медицини та технології стягнуто з Управління охорони здоров`я обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 02013142) 1.406.988,56 грн. заборгованості, 1 072 403,77 грн. інфляційних збитків, 103 037,82 грн. 3 % річних, 51 648,60 грн. судового збору.

При цьому, у відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 02013142) не перебуває в процесі припинення.

Так, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

У силу вимог пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Згідно з пунктом 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У відповідності до пункту 28 Порядку № 845 орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

У силу пункту 31 Порядку №845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Якщо у боржника недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою. Боржник зобов`язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 34 цього Порядку у разі невиконання боржником зазначених вимог орган Казначейства може застосувати заходи впливу відповідно до Бюджетного кодексу України.

За приписами підпункту 2 пункту 4 Порядку №845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, а за приписом підпункту 4 пункту 5 цього ж Порядку під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання.

Таким чином, орган Казначейства вживає встановлені законодавством заходи, які спрямовані на виконання судового рішення боржником, а боржник, у свою чергу, зобов`язаний повідомити орган Казначейства про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з невиконанням рішення суду протягом двох місяців за відсутності бюджетного фінансування рішення Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 відповідач визначив, що вказане рішення має виконуватись у третю чергу за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою КПКВК 3504040 у межах бюджетних асигнувань за цією програмою.

Так, листом від 11.11.2016 №5-08/1638-18961 Державна казначейська служба України на скаргу ТОВ Союз медицини та технології від 08.06.2016 №118 повідомила, що станом на 10.11.2016 рішення суду в черзі на виконання судових рішень обліковується за номером 8997, на виконання у Казначействі знаходяться рішення судів на суму понад 1,5 млрд грн., що надійшли та зареєстровані раніше рішення суду в справі №920/1322/15, лише після виконання рішень судів, що надійшли раніше, Казначейство здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь ТОВ Союз медицини та технології .

Відповідно до пункту 33 Порядку №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

При цьому, органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

З огляду на вказане, з урахуванням передання органом Казначейства для виконання рішення про стягнення до Казначейства документів та відомостей, рішення господарського суду може виконуватись як шляхом стягнення коштів за програмою КПКВК 3504040 у третю чергу так і за рахунок бюджетних призначень боржника.

Втім, як вірно відзначено судом першої інстанції, віднесення відповідачем виконання рішення суду лише в третю чергу, зумовило неможливість вчинення дій з виконання рішення суду шляхом стягнення коштів за рахунок бюджетних асигнувань боржника - Управління охорони здоров`я обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 02013142).

У той же час, листи Головного управління Державної казначейської служби у Сумській області, адресовані Управлінню охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації про відсутність коштів на повідомлених Управлінням охорони здоров`я рахунках, а також листи Управління охорони здоров`я про відсутність коштів на відповідних бюджетних рахунках для погашення кредиторської заборгованості не спростовують наявності бездіяльністі відповідача щодо тривалого невиконання наказу Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15, так як з часу звернення позивача до суду 26.12.2016, відсутні докази вчинення дій зі стягнення бюджетних рахунків відповідача коштів, зокрема, не встановлено наявність чи відсутність коштів у боржника у 2016 році, що прямо встановлено у пункті 33 Порядку №845.

У свою чергу, повідомлення боржником про відсутність на відповідному бюджетному рахунку коштів для погашення кредиторської заборгованості не може бути підставою для не вчинення дій щодо виконання рішення господарського суду, так як Державна казначейська служба України уповноважена відповідно до статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконувати рішення судів шляхом списання коштів з рахунків боржника - державного органу в межах відповідних бюджетних призначень.

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio . Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Отже, колегія суддів вважає, що обставина відсутності у відповідача бюджетних коштів за відповідної бюджетною програмою та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах Казначейства, не може слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №385/1550/16-а (2-а/385/66/16), від 23 квітня 2020 року у справі №816/2089/17, та від 03 лютого 2021 року у справі №812/413/18.

При цьому, враховуючи, що боржник є місцевим органом державної влади, Державна казначейська служба України повинна була встановити рахунки, з яких можуть бути списані кошти, наявність бюджетних призначень та чи вносились зміни до місцевого бюджету, втім матерали справи не містять доказів вчинення відповідних дій та доказів звернення до суду з повідомленням обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідність визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 в господарській справі №920/1322/15, та як наслідок слід зобов`язати Державну казначейську службу України вчинити дії відповідно Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року №4901-VI (зі змінами) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) щодо виконання наказу Господарського суду Сумської області від 13 жовтня 2015 року №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28 вересня 2015 року в господарській справі №920/1322/15, з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, судом попередньої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ТОВ Союз медицини та технології компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 27.03.2016 до моменту виконання наказу Господарського суду у Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі №920/1322/15 відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень з огляду на передчасність таких вимог, так як виплата основної заборгованості стягувачу відповідно до наказу Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 не здійснена.

Слід зазначити, що обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції) від 19.03.1997, заява №18357/91, ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов`язані виконати рішення цього суду. У зв`язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

У пунктах 52-54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі Юрій Миколайович Іванов проти України , заява №40450/04, від 15.10.2009, ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі Райлян проти Росії (Raylyan v. Russia), N 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року). Оцінюючи обґрунтованість затримки у виконанні судового рішення, слід належним чином урахувати той факт, що затримку, яка становила один рік і чотири місяці, у виплаті грошової компенсації, призначеної судовим рішенням, винесеним проти державного органу, Суд визнав надмірною (див. рішення у справі Зубко та інші проти України ).

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Ромашов проти України від 27 липня 2004 року; у справі Дубенко проти України від 11 січня 2005 року; та у справі Козачек проти України від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України , №29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі Крищук проти України , N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Застосовуючи процедуру пілотного рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України ЄСПЛ у пунктах 85-88 зауважив, що фактори, з яких адміністративними органами України не виконуються рішення суду у цій справі, перебували в межах контролю держави, яка досі не спромоглася вжити заходів для покращення ситуації, незважаючи на значну й послідовну практику Суду з вирішення таких справ.

Про системний характер проблем, на який указується в цій справі, також свідчить той факт, що на цей час у ЄСПЛ очікують розгляду приблизно 1400 заяв проти України, які повністю або частково стосуються таких проблем, і кількість таких заяв постійно зростає.

ЄСПЛ належним чином ураховує позицію Комітету міністрів, який визнав, що невиконання рішень національних судових органів є в Україні структурною проблемою, яка залишається невирішеною.

З огляду на викладене вище, ЄСПЛ доходить висновку, що порушення, зазначені в цьому рішенні, не пов`язані з якимсь поодиноким випадком чи особливим поворотом подій у цій справі, але є наслідком недоліків регуляторної та адміністративної практики органів влади держави з виконання рішень національних судів, за які вони несуть відповідальність. Отже, ситуацію у цій справі слід кваліфікувати як таку, що є результатом практики, несумісної з положеннями Конвенції.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук