Ухвала

від 23.06.2021 по справі 826/20322/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 826/20322/16

адміністративне провадження № К/9901/22083/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року та постанову Шостого адміністративного апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі №826/20322/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Союз медицини та технології до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Союз медицини та технології звернулось в суд з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає в порушенні строків та у тривалому невиконанні наказу Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі №920/1322/15, зобов`язавши здійснити дії щодо негайного виконання;

- зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю Союз медицини та технології компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 27.03.2016 до моменту виконання наказу Господарського суду у Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі № 920/1322/15 відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

- зобов`язати Державну казначейську службу України подати до суду звіт щодо виконання наказу Господарського суду Сумської області від 13.10.2015 №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі № 920/1322/15, на протязі одного місяця з дня винесення постанови у даній справі.

23 вересня 2019 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого адміністративного апеляційного суду від 18 травня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI (зі змінами) наказу Господарського суду Сумської області від 13 жовтня 2015 року №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28 вересня 2015 року в господарській справі №920/1322/15.

Зобов`язано Державну казначейську службу України вчинити дії відповідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI (зі змінами) та "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) щодо виконання наказу Господарського суду Сумської області від 13 жовтня 2015 року №920/1322/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28 вересня 2015 року в господарській справі №920/1322/15, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позову відмовлено.

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Державною казначейською службою України подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 16 червня 2021 року.

В касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 466/3828/17, від 14 червня 2018 року у справі №804/3242/17.

Проте, в касаційній скарзі відповідачем не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, а також не наведено обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах № 466/3828/17, №804/3242/17 є подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відповідачем не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, а також не обґрунтовано, що вказані постанови Верховного Суду ухвалені у справах за подібними відносинами із цією справою, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року та постанову Шостого адміністративного апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі №826/20322/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Союз медицини та технології до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова