Постанова

від 17.05.2021 по справі 640/11895/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11895/19 Головуючий у І інстанції - Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центрагробуд до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Центрагробуд звернулось до суду з даним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене листом від 31.05.2019 року №651 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Центрагробуд у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:179:0010, загальною площею 1,3758 га за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, б. 10-Б, цільове використання - для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу;

- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Товариству з обмеженою відповідальністю Центрагробуд містобудівні умови та обмеження обмежень забудови земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:179:0010, загальною площею 1,3758 га за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, б. 10-Б, цільове використання - для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відмова відповідача у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є протиправною, оскільки ТОВ Центрагробуд виконано всі вимоги та надано вичерпний перелік документів для їх отримання, які передбачені ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що Київською міською радою визначено цільове використання вище вказаної земельної ділянки для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу, а ненадання позивачу містобудівних умов та обмежень, на підставі яких і реалізується цільове використання земельної ділянки, є порушенням права Товариства з обмеженою відповідальністю Центрагробуд , що полягає у перешкоджанні у цільовому використанні земельної ділянки.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в своєму рішенні взагалі не дослідив положення містобудівної документації на місцевому рівні, унаслідок чого прийшов до хибного висновку про відповідність намірів забудовника вимогам містобудівної діяльності. Апелянт наголошує, що рішень про внесення змін до діючого Генерального плану міста у частині зміни функціонального статусу відповідної земельної ділянки не приймалось. Також, відповідач вказує, що суд прийняв рішення про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме ПАТ Укрсвітло , тобто унаслідок отримання вихідних даних для проектування об`єкта будівництва буде порушено володіння, користування і розпорядження власністю ПАТ Укрсвітло . Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про зобов`язання видати позивачу містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки втрутився у їх дискреційні повноваження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київської міської ради від 27.11.2008 року № 671/671 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Центрагробуд для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу по вул. Маршала Гречка, будинок 10-Б у Подільському районі міста Києва.

Вищевказаним рішенням вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю Центагробуд , за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 1, 38 га для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу на вул. Маршала Гречка, б. 10-б, у Подільському районі м. Києва, у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі - продажу від 27.09.2007 року), в тому числі:

- площею 1, 21 га - за рахунок земель, раніше відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 07.05.79 року №510/1 Про відведення земельної ділянки Республіканському управлінню зеленого будівництва і комплексного благоустрою під будівництво виробничої бази (лист - згода державної агрофірми Квіти України від 09.10.2007 року №337);

- площею 0,17 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

18.03.2009 року між Київською міською радою в особі Київського міського голови Черновецького Л.М. та ТОВ Центрагробуд було укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована у м. Київ, вул. Маршала Гречка, будинок 10-Б, розміром 1,3758 га, кадастровий номер: 8000000000:91:179:0010, з цільовим призначенням для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., 18.03.2009 року за реєстрований за № 394.

09.12.2016 року між Київською міською радою в особі Київського міського голови Кличка В.В. та ТОВ Центрагробуд було укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., 18.03.2009 року за реєстровим № 394. Даний договір продовжений на 5 років.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.05.2019 року НВ-80000949032019 земельна ділянка кадастровий номер: 8000000000:91:179:0010, яка розташована у м. Київ, вул. Маршала Гречка, будинок 10-Б, розміром 1,3758 га має цільове призначення - житлової забудови і комерційної забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; види використанні земельної ділянки - для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу та перебуває на праві користування (оренда) у ТОВ Центрагробуд .

Разом з цим, відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.04.2019 року № 162483355, право власності на будівлі за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, б. 10-б зареєстроване за ТОВ Центрагробуд на підставі договору купівлі-продажу від 27.09.2007 року, реєстраційний номер №1643.

23.05.2019 року ТОВ Центрагробуд звернулось із заявою за № 23/19 через Центр надання адміністративних послуг до Департаменту про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:179:0010 загальною площею 1,3758 га за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 10-Б, цільове призначення - для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу, яка перебуває в оренді ТОВ Центрагробуд на підставі договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 18.03.2009 року за реєстровим № 394, від 09.12.2016 року.

До заяви позивачем додані наступні документи: копія рішення Київської міської ради від 27.11.2008 року №671 /671; копія договору оренди від 18.03.2009 року; копія договору про поновлення договору оренди від 09.12.2016; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2016 року; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.05.2019 року; копія договору купівлі-продажу часток будівель від 05.04.2019 року; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.04.2019 року; викопіювання з топографо-геодезичного плану М1:2000; копія протоколу; копія наказу про призначення.

Листом від 31.05.2019 року №651 Департамент повідомив про відмову у наданні ТОВ Центрагробуд містобудівних умов та обмежень через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки місцева ділянка за функціональним призначенням належить до комунально-складської території, відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 26 Закону №3038-VI встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 №3038-VI основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Частиною 3 статті 29 Закону №3038-VI встановлено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Частиною 4 статті 29 Закону №3038-VI визначено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених ч. 3 цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Проаналізувавши наведені норми колегія суддів зазначає, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Наведене узгоджується з позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 14.08.2018 у справі № 823/5265/15 та від 11.02.2020 у справі №803/1596/17.

Так, Департаментом відмовлено позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва на вулиці Маршала Гречка, 10-Б у Подільському районі , у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимога містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки земельна ділянка за функціональним призначенням належить до комунально-складської території відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804.

Проте, судом установлено, що при передачі в оренду земельної ділянки площею 1,3758 га за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 10-Б, зазначено цільове призначення - для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу.

При цьому, Генеральний план розвитку міста, затверджений рішенням Київради від 28.03.2002 року № 380/1804, з моменту передачі в оренду вказаної земельної ділянки ТОВ Центрагробуд по даний час не змінювався.

В свою чергу, рішенням Київської міської ради від 27.11.2008 року № 671/671 затверджено проект землеустрою саме щодо відведення земельної ділянки ТОВ Центрагробуд для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу па вул. Маршала Гречка, будинок 10-Б у Подільському районі міста Києва .

Вищезазначене рішення Київської міської ради прийнято пізніше, ніж рішення Київради від 28.03.2002 року № 380/1804 про затвердження Генерального плану розвитку міста, на яке посилається відповідач у листі-відмові від 31.05.2019 року №651, а відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду про необхідність врахування останнього під час вирішення питання щодо видачі містобудівних умов та обмежень.

Наведений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 522/6069/14-а.

Крім того, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта про те, що судом першої інстанції до участі у справі не було залучено ПАТ Укрсвітло як співвласника об`єкта нерухомості, що також є підставою для скасування судового рішення, з огляду на наступне.

Так, предметом даної справи є вирішення питання щодо протиправності рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень в частині видачі позивачу містобудівних умов та обмежень. Вирішуючи даний спір по суті, суд здійснює оцінку відповідності рішення суб`єкта владних повноважень вимогам ст. 2 КАС України.

З урахуванням положень ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є вичерпним та жодним чином не залежить від наявності/відсутності співвласника об`єкта нерухомості.

Більше того, у спірних правовідносинах відсутній спір про право , а є спір щодо порушення відповідачем своїх повноважень.

Щодо доводів апелянта про втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання містобудівних умов і обмежень чи надання мотивованої відмови у їх наданні регламентовано положеннями Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Підстави, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі підстави відсутні, орган повинен надати містобудівні умови та обмеження. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати містобудівні умови та обмеження або не надати (відмовити). Згідно із законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 року у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 року у справі № 0640/4248/18, від 16.03.2021 у справі №640/565/19.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання містобудівних умов та обмежень.

Як встановлено судом, позивач під час звернення до відповідача надав всі необхідні документи, визначені чинним законодавством, що відповідачем не спростовано належними доказами, тобто підстави для відмови відповідачем у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень відсутні, а відтак, враховуючи вищевикладене, зобов`язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження не є втручанням у дискреційні повноваження Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач наділений виключною компетенцією щодо вчинення таких дій та у нього відсутні альтернативні варіанти поведінки у межах спірних правовідносин) та відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

Аналогічна позиція щодо відсутності втручання суду в дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень шляхом зобов`язання останнього вчинити дії викладена у постановах Верховного Суду від 27.11. 2018 року у справі № 826/162/18, від 29.11.2019 року у справі № 826/6222/15, від 17.12.2019 року у справі № 813/6618/15.

При цьому Верховний Суд у вищевказаних рішеннях зауважує, що містобудівні умови та обмеження є лише складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. При цьому, будівництво об`єкта є багатоскладовою діяльністю, до якої на кожному із етапів залучаються відповідні компетентні суб`єкти, які проводять експертизу проектної документації на будівництво об`єкта у передбачених законом випадках, вирішують питання щодо можливості видачі суб`єкту господарювання дозволів (в тому числі на виконання будівельних робіт), щодо можливості прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та реєстрації права власності на нього.

Крім того, відповідні контролюючі органи на кожному з етапів будівництва у разі виявлення обставин, з якими законодавець пов`язує обмеження в частині виконання робіт з будівництва об`єкта (в тому числі встановлення порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил), можуть застосувати до суб`єкта господарювання відповідні заходи, в тому числі скасувати містобудівні умови та обмеження, анулювати дозвіл на виконання будівельних робіт, зупиняти виконання будівельних робіт тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя Л.В. Губська

Судді О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк