Постанова

від 12.05.2021 по справі 675/2469/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 675/2469/19

Провадження № 22-ц/4820/657/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Філіпчук О.В.,

учасники справи: представник позивача Домбровська І.О.,

представник відповідача Чернов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фармгейт Україна на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2021 року (суддя Столковський В.І.) та апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Фармгейт Україна , ОСОБА_1 на додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2021 року (суддя Столковський В.І.) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармгейт Україна про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармгейт Україна про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

В обґрунтування позову зазначав, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:008:1008 площею 1,9998 га, що розташована на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. 03 серпня 2015 року між ним та ТОВ Фармгейт Україна укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за відповідачем було здійснено 19 серпня 2015 року.

Пунктами 5, 9-11 договору сторони встановили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93210 грн. 50 коп., орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5595 грн. за 1 рік (не менше 6 % оцінки землі) або сільськогосподарською продукцією по собівартості, обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації, орендна плата вноситься до 01 грудня поточного року. Проте, в порушення умов укладеного договору оренди землі, відповідач систематично не сплачував орендну плату позивачу, починаючи з 2015 року.

Із врахуванням уточнень до позовної заяви, ОСОБА_1 просив суд: розірвати договір оренди землі від 03 серпня 2015 року, укладений між ним та ТОВ Фармгейт Україна , згідно якого 19 серпня 2015 року зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:008:1008 площею 1,9998 га за відповідачем; стягнути з ТОВ Фармгейт Україна на його користь заборгованість по сплаті орендної плати за землю за 2015-2019 роки в розмірі 39145 грн. 24 коп., пеню у сумі 1072 грн. 72 коп., інфляційні втрати в розмірі 4745 грн. 76 коп. та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1780 грн. 11 коп., а всього стягнути з відповідача на користь позивача 46743 грн. 83 коп., а також судові витрати.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2021 року позов задоволено частково. Розірвано договір оренди землі, укладений 03 серпня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Фармгейт Україна , згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6822187800:03:008:1008 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, загальною площею 1,9998 га, відповідно до якого 19 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ізяславського районного управління юстиції Хмельницької області Рутковською Ганною Віталіївною зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМГЕЙТ УКРАЇНА строком на 10 років (номер запису про інше речове право - 10887816).

Стягнуто з ТОВ Фармгейт Україна на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за період з 2017 року по 2018 рік у розмірі 11738 грн. 31 коп., пеню у розмірі 428 грн. 45 коп., 3 % річних у сумі 560 грн. 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 1160 грн. 36 коп., а загалом 13887 грн. 64 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Відповідачем належних та допустимих доказів щодо сплати позивачу орендної плати за 2015-2018 року не надано, тому суд дійшов висновку про допущення ТОВ Фармгейт Україна істотного порушення умов договору оренди землі, систематична несплата орендної плати, наслідком якого є його розірвання. Стягнуто за 2017-2018 роки орендну плату, пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Щодо стягнення орендної плати за період 2015-2016 року суд дійшов висновку про відмову, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. За 2019 рік відмовлено у стягненні орендної плати за землю, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено факт виплати позивачу орендної плати за такий період.

Додатковим рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2021 року стягнуто з ТОВ Фармгейт Україна на користь ОСОБА_1 судові витрати, у тому числі, витрати на правничу допомогу, в розмірі 2556 грн. 44 коп.

ТОВ Фармгейт Україна , не погоджуючись із рішенням Ізяславського районного суду від 11.02.2021 року, подало апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що апелянтом, на спростування доводів позивача щодо неотримання ним орендної плати за землю за 2015-2018 року, було надано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за четвертий квартал 2016 року, третій квартал 2017 року, четвертий квартал 2018 року. Проте, судом в порушення вимог ст.ст. 77, 89 ЦПК України зазначені докази було визнано неналежними, оскільки вони не підтверджують сам факт виплати позивачу орендної плати. На думку апелянта, з урахуванням спростування категоричних тверджень позивача про неотримання ним орендної плати за землю за 2019 рік, вказані вище податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку мали б бути оцінені судом у сукупності із висновком судової почеркознавчої експертизи № 1212-1214/20-26 від 18.06.2020 року.

Позивач ОСОБА_1 , частково не погоджуючись із додатковим рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2021 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив додаткове рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фармгейт Україна судових витрат скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказував, що суд визнав достатніми докази, що подані відповідачем на підтвердження розміру понесених витрат, проте такий висновок суду є неправильним, оскільки відповідачем не надано усіх розрахункових документів щодо понесених ним витрат, зокрема, оплати рахунку №7/21 від 12.02.2021 року. До заяви про компенсацію витрат на правову допомогу не було долучено договір №19/06/19 від 19.06.2019 року про надання правової допомоги, такий договір було подано стороною у судовому засіданні 19.03.2021 року в порушення вимог ЦПК України щодо строків подачі відповідної заяви та документів до неї. Разом з тим, представником відповідача надано додаткову угоду №23 від 09.12.2019 року, яка є лише частиною угоди та не визначає усіх умов надання правової допомоги та здійснення розрахунків щодо неї. Проте, із врахуванням умов визначених у додатковій угоді, на думку апелянта, представник відповідача, готуючи відповідь на відзив на уточнену позовну заяву, діяв поза межами наданих йому повноважень. Також вважає необґрунтованою вартість наданих юридичних послуг, незрозумілим є чи зазначена вартість готового документу чи кількість годин витрачених на його підготовку. Зауважує, що додаткова угода №23 від 09.12.2019 року підписана від імені відповідача представником за довіреністю ОСОБА_3 при цьому відповідач не надає копію такої довіреності для встановлення повноважень особи на підписання такого виду угод від імені відповідача.

ТОВ Фармгейт Україна також подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2021 року в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткове судове рішення в частині частково задоволеної заяви представника позивача ОСОБА_4 про стягнення з ТОВ Фармгейт Україна на користь ОСОБА_1 судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 про стягнення судових витрат.

В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції, ухвалюючи вказане судове рішення не врахував, що процесуальні документи, подані представником позивача, подібні між собою, містять одні і ті ж норми права, час на їх складання є явно завищеним, вартість на їх складання є також завищеною. Також існує велика різниця у вартості складання процесуальних документів представником позивача та відповідача, що свідчить про завищення вартості наданих представником позивача послуг - 10800 грн. і обумовленої кількості годин роботи адвоката - 13,5 годин, обсяг та розмір яких не відповідають критерію розумності, визначеному ст.137 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Фармгейт Україна на додаткове рішення Ізяславського районного суду від 09.03.2021 року представник ОСОБА_1 зазначає, що стороною позивача було надано суду всі докази щодо понесених витрат на суму 10800 грн. та вказана сума є співмірною зі складністю цієї справи.

В судовому засіданні представник ТОВ Фармгейт Україна Чернов В.В. підтримав доводи апеляційних скарг на основне та додаткове рішення, проти апеляційної скарги ОСОБА_5 заперечував, просив її відхилити.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , підтримала апеляційну скаргу позивача, заперечувала проти апеляційних скарг відповідача, просила їх відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ТОВ Фармгейт Україна , апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг висновки суду не спростовують.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційних скарг не містять посилань щодо неправильності рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних за 2015-2016 роки та 2019 рік, тому в цій частині апеляційним судом оскаржуване рішення не переглядається.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,9998 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6822187800:03:008:1008, розташованої за межами населеного пункту на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 654745, виданим у квітні 2012 року, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682210001001122.

03 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Фармгейт Україна укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,9998 га, кадастровий номер 6822187800:03:008:1008, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, строком на 10 років. Невід`ємними частинами даного договору є, зокрема, підписані сторонами акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 03 серпня 2015 року та акт визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 03 серпня 2015 року, а також кадастровий план земельної ділянки.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 42636041 від 21 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ізяславського районного управління юстиції Хмельницької області Рутковською Г.В. 19 серпня 2015 року зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Фармгейт Україна (номер запису про інше речове право - 10887816).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладання договору) істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями ст.ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладання договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

На думку колегії суддів позивачем належним чином обґрунтовано, а відповідачем не спростовано, що ТОВ Фармгейт Україна систематично порушувало умови укладеного договору оренди, а саме, несплату орендної плати позивачу за період 2015-2018 років, оскільки, надані представником відповідача податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за четвертий квартал 2016 року, третій квартал 2017 року та четвертий квартал 2018 року не є належними доказами на підтвердження факту виплати позивачу орендної плати. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження фактів виплати відповідачем орендної плати позивачу в 2015-2018 роках матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про допущення ТОВ Фармгейт Україна істотного порушення умов договору оренди землі, у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, наслідком якого є його розірвання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктами 5, 9-11 договору сторони встановили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93210 грн. 50 коп., орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5595 грн. за 1 рік (не менше 6 % оцінки землі) або сільськогосподарською продукцією по собівартості, обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації, орендна плата вноситься до 01 грудня поточного року.

Пунктом 14 договору оренди землі від 03.08.2015 року сторони передбачили, що у разі невиплати орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зважаючи на зазначене, з урахуванням строку позовної давності щодо стягнення пені, рішення суду першої інстанції про стягнення з ТОВ Фармгейт Україна на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за період з 2017 року по 2018 рік у розмірі 11738 грн. 31 коп., пені у розмірі 428 грн. 45 коп., 3 % річних у сумі 560 грн. 52 коп., інфляційних втрат у розмірі 1160 грн. 36 коп., є правильним, підтверджується наведеними в рішенні детальними розрахунками, інших розрахунків, які б поставили під сумнів їх правильність, матеріали справи не містять та апелянтом суду не надано.

Доводи апеляційної скарги ТОВ Фармгейт Україна не спростовують зазначених висновків суду, тому підлягають відхиленню.

Щодо стягнення судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 552/2145/16-ц).

Як вбачається із матеріалів справи, представниками сторін у строки та порядку, встановлені нормами ЦПК України, подано заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, а саме, 16 лютого 2021 року до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Чернова В.В., у якій останній просить стягнути з позивача на користь відповідача 4576 грн. 32 коп. витрат, понесених на оплату судової експертизи, та 6400 грн. витрат на оплату правової допомоги, а всього 10 976 грн. 32 коп. судових витрат.

Також 16 лютого 2021 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Домбровської І.О., у якій остання, з урахуванням поданих уточнень, просить стягнути з відповідача на користь позивача 10 800 грн. 00 коп. витрат на оплату правової допомоги, а також витрати зі сплати судового збору у вказаній справі.

Про вказані судові витрати заявлено представниками сторін до закінчення судових дебатів.

До заяви представником ТОВ Фармгейт Україна додано копію додаткової угоди №23 до договору про надання правової допомоги №19/06/19. Копію платіжного доручення №9569 від 12.05.2020 року, копію рахунку на оплату №86 від 19.12.2019 року, копію платіжного доручення №8955 від 31.01.2020 року, копію рахунку на оплату №31/20 від 03.02.2020 року, копію платіжного доручення №9016 від 13.02.2020 року, копію акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 10.02.2020 року, копію рахунку на оплату №51/20 від 19.03.2020 року, копію платіжного доручення №9321 від 01.04.2020 року, копію рахунку на оплату №34/20 від 20.02.2020 року, копію платіжного доручення №9118 від 28.02.2020 року, копію рахунку на оплату №7/21 від 12.02.2021 року, копію акту приймання-передачі юридичних послуг від 12.02.2021 року.

Копію Договору про надання правової допомоги №19/06/19 від 19.06.2019 року було надано представником ОСОБА_2 та долучено до матеріалів справи в судовому засіданні 09 березня 2021 року, однак такий договір зазначався в ордері серія РН-767 №155 від 10.12.2019 року, який надавався представник відповідача ОСОБА_2 суду при участі в судових засіданнях.

Оцінивши надані відповідачем докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 6400 грн., які вже сплачені та підлягають сплаті у подальшому є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критеріям реальності та розумності їхнього розміру.

Посилання представника позивача на те, що додаткова угода №23 від 09.12.2019 року підписана від імені відповідача представником за довіреністю Стасюк Н.М. при цьому відповідач не надає копію такої довіреності для встановлення повноважень особи на підписання такого виду угод від імені відповідача не впливає на висновки суду, оскільки у даному випадку на підтвердження витрат на правову допомоги надання таких документів не передбачено.

Документально підтвердженими є понесені відповідачем також витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 4576 грн.32 коп.

Оскільки позовна заява ОСОБА_6 була задоволена частково, суд першої інстанції з урахуванням вищезазначеного дійшов правильного висновку щодо стягнення витрат на правову допомогу пропорційно розміру відмовлених позовних вимог, а саме в розмірі 2249 грн. 28 коп. та витрат на проведення експертизи - в розмірі 3216,70 грн., а всього 5465,98 грн.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу на суму 10 800 грн. то такі витрати є теж документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, подані з дотриманням вимог чинного законодавства. До своєї заяви від 16.02.2021 року представник позивача ОСОБА_4 подала копію договору про надання правової допомоги б/н від 19.07.2019 року, копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги, копію акту від 12.02.2021 року з додатком, копії прибуткових касових ордерів №13 від 19.07.2019 року та №20 від 12.02.2021 року. Крім того, позивачем сплачено судовий збір на суму 1608,80 грн.

Із врахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1018,08 грн. сплаченого судового збору та 7004 грн. 34 коп. витрат на правову допомогу, а всього 8022,42 грн.

Із урахуванням положень частини 10 статті 141 ЦПК України у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд першої інстанції правильно стягнув з ТОВ Фармгейт Україна на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат 2556 грн. 44 коп. (8022,42 грн. - 5465,98 грн.).

Доводи апеляційних скарг зазначених висновків не спростовують, вони є аналогічними з доводами заяв щодо стягнення судових витрат, зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції.

Оскільки в задоволенні апеляційних скарг відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фармгейт Україна та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2021 року та додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року.

Судді Т.О. Янчук

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк