Постанова

від 19.05.2021 по справі 2-118/2011

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.05.21

22-ц/812/868/21

Справа №2-118/2011

Провадження № 22-ц/812/868/21

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 травня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Пасечнюку І.П.,

за участі представника боржника - Фуртатової М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року, постановлену головуючим суддею Румянцевою Н.О., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста про заміну стягувача у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Аляска ЛТД , фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста (далі - ТОВ ФК Інвестохіллс Веста ) звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у цивільній справі за позовом ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Аляска ЛТД (далі - ТОВ Аляска ЛТД ), фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заяву вказували, що 09 листопада 2012 року Ленінським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення про стягнення з боржників (відповідачів), якими є: ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Аляска ЛТД на користь ПАТ ДЕЛЬТА БАНК заборгованості за кредитним договором № 23/МС/К-07.

30 січня 2013 року рішенням апеляційного суду Миколаївської області, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2012 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 527 944 грн. 66 коп. та в частині судових витрат з ОСОБА_2 скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку на користь ПАТ Дельта Банк заборгованості за кредитним договором в розмірі 527 944 грн. 66 грн. - відмовлено.

Це ж рішення суду в частині стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Аляска ЛТД змінено, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Аляска ЛТД в солідарному порядку на користь ПАТ Дельта Банк 268 155 грн. 53 коп. заборгованості за тілом кредиту, 160 828 грн. 17 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 67071 грн. 63 коп. заборгованості за комісією, 31889 грн. 33 коп. пені, а всього 527 944 грн.66 коп. заборгованості за кредитним договором № 23/МС/К - 07 від 14 листопада 2007 року.

З ПАТ Дельта Банк на користь ОСОБА_2 стягнуто 1 609 грн. 50 коп. судових витрат. В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.

31 серпня 2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Інвестохіллс Веста було укладено Договір № 2302/К/3 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ Дельта Банк відступило ТОВ ФК Інвестохіллс Внста , а ТОВ ФК Інвестохіллс Веста набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 23/МС/К-07.

Зазначили, що у відповідності до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10 липня 2014 року припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 (номер запису: 25220120006008881, підстава: судове рішення, Атрибути судового рішення: Судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв`язку з визнанням її банкрутом від 03 липня 2014 року № 5016/3091/2012(15/64 Господарський суд Миколаївської області, Дата набрання чинності: 03.07.2014).

В даному випадку, статус фізичної особи-підприємця припинено після набрання законної сили рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2012 року у справі № 23/МС/К-07.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи- підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.

Частиною дев`ятою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинений підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність Юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиції викладена у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13, від 09 серпня 2017 року у справі №915/1056/16 та у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

Вищезазначене дає підстави вважати, що у разі припинення статусу фізичної особи-підприємця, статус фізичної особи як боржника залишається за нею.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст.512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст.15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, заявник просив замінити стягувача ПАТ Дельта Банк на його правонаступника ТОВ ФК Інвестохіллс Веста щодо виконання рішення у справі № 2- 118/2011.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року заяву ТОВ ФК Інвестохіллс Веста про заміну сторони по цивільній справі за позовом ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_2 , ТОВ Аляска ЛТД , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Замінено стягувача у виконавчому листі по справі №2-118 за 2011 рік (2/1416/37 за 2012 рік), виданого Ленінський районний суд м. Миколаєва, по цивільній справі за позовом ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_2 , ТОВ Аляска ЛТД , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ ФК Інвестохіллс Веста .

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю вимог заявника та наявністю правових підстав для її задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Так, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказував, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, вийшов за межі позовних вимог.

Стаття 442 ЦПК України передбачає заміну сторони у виконавчому провадженні (ч.1 ст.442) та заміну боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст.442 ЦПК України).

З наведеного вбачається, що в залежності від стадії виконання рішення суду сторона заміняється або у виконавчому листі (до відкриття виконавчого провадження), або відбувається заміна сторони в наявному виконавчому провадженні.

При зверненні до суду з цією заявою ТОВ ФК Інвестохіллс Веста не заявляло вимогу про заміну стягувача у виконавчому листі.

В той же час, суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали посилається на норми закону України Про виконавче провадження , Цивільного кодексу України та практику Верховного Суду України стосовно заміни сторони у виконавчому провадженні, а рішення прийняв стосовно заміни стягувача у виконавчому листі, що не відповідає принципу законності та обґрунтованості, яким повинно відповідати судове рішення.

Крім того, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.11.2013 р. були визнані кредиторські вимоги АТ Дельта Банк на суму 5 197 262,87 грн., до якої увійшла заборгованість ФОП ОСОБА_1 по кредитному договору № 23/МС/К-07, за яким стягнута заборгованість у справі № 2-118/2011.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2014 р. по справі № 5016/3091/2012 (15/64) підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено. Крім того, цією ухвалою встановлено, що кошти від реалізації майна банкрута в сумі 166 338,42 грн. скеровано на погашення кредиторської заборгованості ПАТ Дельта Банк , а грошові вимоги кредиторів незадоволені за недостатністю майна банкрута вважати погашеними.

А тому, зобов`язання, щодо якого ТОВ Інвестохіллс Веста заявляє свої права, як кредитора, на даний час є погашеними, а відтак суд першої інстанції не мав законних підстав для задоволення заяви відносно цих зобов`язань.

Посилання ж суду першої інстанції на норми законодавства та судову практику відносно того, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати, є незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Інвестохіллс Веста посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У суді апеляційної інстанції його представник адвокат Фуртатова М.Ю. апеляційну скаргу підтримала, просила про її задоволення.

Інші учасники справи про дату, час та розгляд справи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися.

В силу ч.2 ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених ст. 367 ЦПК України межах, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Згідно з положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України Про виконавче провадження органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону № 1404-VIII).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2012 року позов ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_2 , ТОВ Аляска ЛТД , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ Дельта Банк 268155 грн. 53 коп. заборгованості за тілом кредиту, 160828 грн. 17 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 67071 грн. 63 коп. заборгованості за комісією, 31889 грн. 33 коп. пені, а всього 527944 грн. 66 коп. заборгованості за кредитним договором № 23/МС/К-07 від 14 листопада 2007 року. Стягнено з ОСОБА_1 , ТОВ Аляска ЛТД в солідарному порядку на користь ПАТ Дельта Банк 268155 грн. 53 коп. заборгованості за тілом кредиту, 160828 грн. 17 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 67071 грн. 63 коп. заборгованості за комісією, 31889 грн. 33 коп. пені, а всього 527944 грн. 66 коп. заборгованості за кредитним договором № 23/МС/К-07 від 14 листопада 2007 року. Стягнено з ОСОБА_2 , ТОВ Аляска ЛТД , ОСОБА_1 на користь ПАТ Дельта Банк 1700 грн. 00 коп. судового збору у рівних частках з кожного з відповідачів, а саме по 566 грн. 67 коп.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2013 року, вищевказане рішення, в частині вирішення позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 527944,66 грн., та в частині судових витрат з ОСОБА_2 скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку на користь ПАТ Дельта Банк заборгованості за кредитним договором в розмірі 527944, 66 грн. - відмовлено. Це ж рішення суду в частині стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ТОВ Аляска ЛТД змінено і абз. 3 резолютивної частини рішення викладено наступною редакцією: Стягнути з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Аляска ЛТД в солідарному порядку на користь ПАТ Дельта Банк 268155 грн. 53 коп.- заборгованості за тілом кредиту; 160828,17 грн.- заборгованості за відсотками за користування кредитом; 67071,63 грн. - заборгованості за комісією; 31889 грн. 33 коп. - пені, а всього 527944 грн. 66 коп. заборгованості за кредитним договором № 23/МС/К - 07 від 14 листопада 2007 року. Стягнуто з ПАТ Дельта Банк на користь ОСОБА_2 - 1609 грн. 50 коп. судових витрат. В іншій частині вказане рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року, рішення апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2013 року та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2012 року в незмінній частині - залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05 листопада 2013 року, визнані кредиторські вимоги АТ Дельта банк на суму 5197262,87 грн. до якої увійшла заборгованість ФОП ОСОБА_1 по кредитному договору № 23/МС/К-07.

Зобов`язано ліквідатора ОСОБА_3 включити грошові вимоги ПАТ Дельта банк у сумі 5197262,87 грн. до першої черги реєстру вимог кредиторів фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як забезпечені заставою.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03 липня 2014 року, зокрема, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Грошові вимоги кредиторів незадоволені за недостатністю майна банкрута вважати погашеними.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку, набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус Фізична особа-підприємець сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право-і дієздатністю як фізичної особи та жодним чином не обмежує їх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15.

Частиною 9 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань , передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст.51 ЦК застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК, ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13, від 09.08.2017 у справі № 915/1056/16 та у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Вищезазначене дає підстави вважати, що у разі припинення статусу фізичної особи - підприємця, статус фізичної особи як боржника залишається за нею.

За приписами ч.ч.1,5 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до положень ст.55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст.55 ЦПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Після заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є особа, що отримала від попереднього кредитора всі права та обов`язки у зобов`язанні, в тому числі, і право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, яка підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 року провадження № 61-12076св18 (№6-1355/10).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. При цьому новий кредитор отримує від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі, і право бути стороною виконавчого провадження.

Таким чином, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження".

До того ж, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53).

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Ураховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України).

31 серпня 2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Інвестохіллс Веста було укладено Договір № 2302/К/3 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ Дельта Банк відступило ТОВ ФК Інвестохіллс Веста , а ТОВ ФК Інвестохіллс Веста набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 23/МС/К-07 від 14 листопада 2007 року (т.2 а.с.26-31).

Згідно витягу з Додатку №1 до Договору №2302/К/3, під номером 28 значиться ФОП ОСОБА_1 з посиланням на кредитним договором №23/МС/К-07 від 14 листопада 2007 року на загальну суму заборгованості (т.2 а.с.21). Вказане також підтверджується витягом з Додатку №2 до Договору №2302/К/3 відступлення прав вимоги від 31 серпня 2020 року де також під №28 значить ФОП ОСОБА_1 (т.2 а.с.23-25).

Таким чином, матеріалами підтверджено набуття ТОВ ФК Інвестохіллс Веста право вимоги за кредитним договором, укладеним з ФОП ОСОБА_1 , вказаним у додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги.

Щодо безпідставності аргументів апеляційної скарги про вихід суду при постановлені оскаржуваної ухвали за межі заяви, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи не вбачається, що судом видавались, а банком отримувались виконавчі листи щодо стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_4 та відкриття виконавчого провадження за такими.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 442 ЦПК України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Варто зазначити, що ст.55 ЦПК України І Загальні положення глави 4 Учасники судового процесу цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 442 ЦПК України розташована в розділі VІ Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) , що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи ст. 55 ЦПК України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених ст.442 цього Кодексу.

Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження слід з урахуванням норм Закону № 1404-VIII.

Так, ч.1 ст.15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до п.13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 442 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених ст.55 ЦПК України. У цьому випадку приписи ст.442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями ст.55 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі ст. 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у ч.5 ст. 442 ЦПК України.

Процесуальне правонаступництво в розумінні ст.55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

Апелянт наполягає на тому, що на момент укладання договору 31 серпня 2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Інвестохіллс Веста було укладено Договір № 2302/К/3 про відступлення прав вимоги, фінансові зобов`язання позичальника ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором № 23/МС/К-07 від 14 листопада 2007 року перед ПАТ Дельта Банк були погашеними.

Однак, судова колегія зазначає, що вищенаведені обставини не є підставою для відмови у задоволенні заяви ТОВ ФК Інвестохіллс Веста про заміну сторони (стягувача) правонаступником, оскільки сам Договір про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ Дельта Банк" та ТОВ ФК Інвестохіллс Веста є чинним та дійсним. Доказів зворотного у матеріалах справи не міститься.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до незгоди з оскаржуваною ухвалою.

В контексті правил ст.141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 19 травня 2021 року.