Рішення

від 11.05.2021 по справі 910/8031/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2021 Справа № 910/8031/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 910/8031/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (42305, с. Степанівка, Сумський р-н, Сумська область, вул. Центральна, буд. 5, ідентифікаційний код 04390148),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121В, ідентифікаційний код 37339531),

про стягнення 973 319,31 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 959 628,42 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Також представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про збільшення позовних вимог, де представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 973 319,31 грн, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 16 496,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 29.12.2016 в частині сплати орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до умов договору.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 16 496,43 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

До господарського суду міста Києва звернувся позивач із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 959 628,42 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Також представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 973 319,31 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 передано матеріали справи № 910/8031/20 за позовом: Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (42305, с. Степанівка, Сумський р-н, Сумська область, вул. Центральна, буд. 5, ідентифікаційний код 04390148), до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121В, ідентифікаційний код 37339531), про стягнення 959 628,42 грн 42 коп., за підсудністю до Господарського суду Сумської області.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 31.07.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/8031/20; призначити підготовче засідання та розгляд заяви представника позивача про уточнення позовних вимог на 29.09.2020, 11:00.

11.08.2020, під час перебування судді-доповідача Джепи Ю.А. у відпустці, до Господарського суду Сумської області надійшов лист від Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 № 910/8031/20 про витребування справи № 910/8031/20 до Господарського суду міста Києва у зв`язку із надходженням апеляційної скарги для подальшого скерування до Північного апеляційного господарського суду.

15.09.2020 до Господарського суду Сумської області надійшов повторний лист від Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 № 910/8031/20 про витребування справи № 910/8031/20 до Господарського суду міста Києва у зв`язку із надходженням апеляційної скарги для подальшого скерування до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 11.09.2020 провадження у справі № 910/8031/20 зупинено у зв`язку із необхідністю направлення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва (надходження апеляційної скарги) для подальшого скерування до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі № 910/8031/20 ухвалено залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі № 910/8031/20, а матеріали зазначеної справи направити до Господарського суду Сумської області.

26.02.2021 матеріали справи № 910/8031/20 надійшли до Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 01.03.2021 постановлено провадження у справі № 910/8031/20 поновити; призначити підготовче засідання у справі № 910/8031/20 на 15.04.2021, 11:30 з повідомленням учасників справи; зобов`язати учасників справи надати суду письмові пояснення в обгрунтування їх позиції у справі на час винесення даної ухвали.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу від 15.04.2021, відповідно до якої закрито підготовче провадження у справі № 910/8031/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2021, 11:00.

Представник позивача в судове засідання по суті 11.05.2021 не з`явився, проте подав заяву від 11.05.2021 б/н (вх. № 4448/21) де зазначив, що підтримує заявлені ним позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні судом та просить суд провести слухання справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання по не з`явився, відзиву на позов не подав, письмових заперечень по суті позовних вимог не подав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином 23.04.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте відділенням поштового зв`язку на адресу суду.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи нез`явлення представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, а також враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

29.12.2016 між сторонами у справі, на підставі рішення 13 сесії 7 скликання Степанівської селищної ради від 11.11.2016, укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), зареєстрований в Єдиному державному реєстрі речових прав 30.01.2017, номер запису № 18809016, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 17,6194 га, кадастровий номер: 5924755800:02:003:1106, цільове призначення доля розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Кооперативна, 1.

Відомості про укладення вказаного вище договору внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.01.2017, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 79363641 від 01.02.2017.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 40 810 054,00 грн згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 09.11.2016 за № 3205/86-16.

Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на сорок дев`ять років. Після закінчення строку договору орендар (відповідач) має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі відповідач повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово позивача (орендодавця) про намір продовжити його дію.

За умовами пунктів 9, 10, 11 договору орендна плата встановлюється в розмірі 1 224 301,00 грн за рік, що становить 3,0 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель населених пунктів Степанівської селищної ради від 09.11.2016 № 3205/86-16. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації визначених законодавством та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення договору. Орендна плата вноситься на рахунок позивача рівними частинами щомісяця протягом 30 (тридцяти) календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 15 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення.

Пунктом 16 договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю (відповідачу) здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 42 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки від 29.12.2016 позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку за адресою: Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Кооперативна, 1, на підставі рішення 13 сесії 7 скликання Степанівської селищної ради від 11.11.2016 та договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016 у відповідності з кадастровим планом цієї земельної ділянки.

Як зазначає позивач, відповідач з червня 2019 року не сплачує орендну плату до бюджету селищної ради за користування вищезазначеною земельною ділянкою, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з червня 2020 року по лютий 2020 року становить 973 319,31 грн.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відносини, пов`язані з орендою земельних ділянок, розташованих на території України, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

За змістом частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендодавцеві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою та другою статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначені істотні умови договору, однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 зазначеного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 96 Земельного кодексу України встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею.

Ця норма Земельного кодексу України кореспондується відповідно зі статтею 24 Закону України Про оренду землі , яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Відповідно до статті 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Аналогічні положення містить пункт 35 договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого зміни та доповнення до договору є невід`ємною частиною договору та викладаються у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Приписами частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо сплати орендної плати не виконує, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість зі сплати орендної плати за період з червня 2019 року по лютий 2020 року у загальній сумі 973 319,31 грн. Зазначений факт підтверджується розрахунком розміру орендної плати за вищезазначений період, який наведено позивачем у заяві про уточнення позовних вимог від 30.06.2020 б/н (вх. № 01-37/46800/20) та не заперечується відповідачем.

19.03.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, але відповідачем відповіді на зазначену претензію на адресу позивача не направлено, заборгованість з орендної плати у зазначеному розмірі не сплачено.

Відповідно до вимог статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на земельну ділянку, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань у частині своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати доведений позивачем і встановлений судом. Відсутність своєї вини відповідач, як особа, що порушила зобов`язання, суду не довів.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 973 319,31 грн на підставі договору оренди землі від 29.12.2016.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 14 599,79 грн (1,5 % від ціни позову) покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український дистрибуційний центр (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121В, ідентифікаційний код 37339531) на користь Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (42305, с. Степанівка, Сумський р-н, Сумська область, вул. Центральна, буд. 5, ідентифікаційний код 04390148) заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 29.12.2016 за період з червня 2019 року по лютий 2020 року в сумі 973 319,3 грн (дев`ятсот сімдесят три тисячі триста дев`ятнадцять гривень 31 коп.) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 14 599,79 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 79 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19 травня 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа