Рішення

від 19.05.2021 по справі 160/2671/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Справа № 160/2671/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області № 0054751-5340-0408 від 06.04.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником промислового будинку - пилорами з обладнанням, загальною площею 956,13 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За поясненням позивача, належне позивачу нежитлове приміщення за своїм функціональним призначенням, як об`єкт промисловості, використовується в підприємницькій діяльності, пов`язаній з виробництвом меблів. Згідно договору позички (безплатного користування) від 03.09.2018 року позивач передав промислову будівлю-пилораму з обладнанням у безоплатне користування ОСОБА_2 , який є фізичною особою-підприємцем та видами діяльності якого є: 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 31.09 виробництво інших меблів (основний). Тобто, як зазначає позивач, ФОП ОСОБА_2 використовує зазначену вище будівлю промисловості - пилораму з обладнанням за цільовим призначенням у виробничих цілях.

Позивач зазначає, що у квітні 2020 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 року №0054751-5340-0408, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 19949,65 грн. Податковим періодом в рішенні зазначено 2019 рік.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку позивача, виробничий будинок - пилорама з обладнанням, що належить позивачу має ознаки будівлі промисловості, а тому, в силу положень п.п. є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою суду від 25.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що не погоджується з доводами позивача, що належна будівля нежитлової нерухомості не є об`єктом оподаткування відповідно до абз. є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки, згідно вказаної норми не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, що не здаються їх власникам в оренду, лізинг, позичку. Натомість, як зазначає відповідач, така обов`язкова умова у позивача відсутня.

Відповідач зазначає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло в спосіб та в межах, визначених чинним законодавством України.

Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача до суду надано клопотання, в якому відповідач просить замінити відповідача по справі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на ГУ ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Разом з цим, установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій (п. 2 Постанови № 893).

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (п. 3 Постанови № 893).

Наказом ДПС України від 30.09.2020 року № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби було утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, зокрема, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ.

Можливість з 01.01.2021 року забезпечення здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються, була передбачена відповідним наказом від 24.12.2020 року № 755.

Крім цього, як зазначає відповідач, регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується (наказ від 12.11.2020 року № 643 Про затвердження положень про територіальні органи ДПС ).

Отже, на думку відповідача, з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання компетенції від ліквідованого ГУ ДПС у Дніпропетровській області як юридичної особи публічного права до ГУ ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу ДПС України.

Відповідач вважає, що наявні правові підстави заміни як сторони у справі ГУ ДПС у Дніпропетровській області як юридичної особи публічного права на ГУ ДПС у Дніпропетровській області, утворений як її відокремлений підрозділ.

Розглядаючи заявлене клопотання про заміну відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 цього Кодексу).

Положеннями статті 46 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Під суб`єктом владних повноважень у силу пункту 7 частини першої статті 4 КАС України розуміється орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в оому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить серед інших органам державної влади.

Одними із елементів системи центральних органів виконавчої влади є відповідні територіальні органи.

Так, згідно із положеннями частин другої-третьої статті 21-1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку) та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Положення про такий територіальний орган затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність відповідного центрального органу виконавчої влади.

За приписами частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

У свою чергу повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби переліком згідно з додатком.

Установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів заповненням 30 відсотків вакансій (пункт 2 Постанови № 893).

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (пункт 3 Постанови № 893).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби (далі - Наказ № 529) було утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

30.09.2020 проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу юридичної особи - ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321.

Наказом ДПС України від 24.12.2020 № 755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. № 893.

Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р., дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Таким чином, на теперішній час всі права та обов`язки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) перейшли до його правонаступника - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,(код ЄДРПОУ ВП: 44118658).

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що наявні правові підстави для заміни як сторони у справі територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво, шляхом заміни відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником нежитлового приміщення загальною плошаю 956.13 кв.м, матеріали стін: шлакоблок, опис: пилорама з обладненням, за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегова, буд. 35ш, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 147477564 від 29.11.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з технічного паспорту пилорама з обладнанням розташовується на земельній ділянці плошаю 0,85 га, яка має кадастровий номер 1223255600:02:003:0011, та відведена позивачу у власність згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 12.12.2018 року №4-4941/15-18-СГ.

Судом встановлено, що між позивачем (позичкодавець) та ФОП ОСОБА_2 (користувач) було укладено договір позички (безоплатного користування) нежитлового приміщення (пилорама з обладнанням) від 03.09.2018 року, відповідно до умов якого позичкодавець передав, а користувач прийняв приміщення (пилораму з обладнанням) загальною площею 956,13 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), серед іншого, є: 31.09 Виробництво інших меблів (основний); 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 року №0054751-5340-0408, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичною особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 19949,65 грн.

Позивач, не погодившись з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII, яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п.266.7.2 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Приписами п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, зазначив про те, що нежитлове приміщення, яке належить йому на праві власності, відноситься до будівель промисловості, а тому, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, з приводу чого суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Статтею 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Так, відповідно до абз. "є" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що власники об`єктів нежитлової нерухомості зобов`язані сплачувати податок на нерухоме майно, однак у випадку, якщо такі об`єкти нерухомості належать до будівель промисловості, власники таких об`єктів звільнені від обов`язку сплачувати такий податок.

Суд звертає увагу на те, що норми Податкового кодексу України не містять визначення поняття "будівлі промисловості".

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000р. №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-200, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, судом враховано, що відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010р. №457 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Складовою ДК 009:2010 є Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), відповідно до якої процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Суд зазначає, що основні види діяльності позивача відносяться до секції С "Переробна промисловість".

Таким чином, будівлі позивача є промисловими у розумінні чинного законодавства.

Отже, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що нежитлове приміщення загальною площею 956.13 кв.м, матеріали стін: шлакоблок, опис: пилорама з обладнанням, за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегова, буд. 35ш, за своїми характеристиками та цільовим використанням має ознаки будівель промисловості, а тому, в силу положень абз. "є" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України вона не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до приписів абз. "є" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади", які не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Суд зазначає, що позивачем надано до матеріалів справи договір позички (безоплатного користування) нежитлового приміщення (пилорама з обладнанням) від 03.09.2018 року. Тобто, позивач передав у безоплатне користування належне майно, а саме, нежитлове приміщення загальною плошаю 956.13 кв.м, матеріали стін: шлакоблок, опис: пилорама з обладнанням, за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегова, буд. 35ш.

Таким чином, суд зазначає, що застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх не перебування в оренді, лізингу та позички.

В межах спірних відносин наявна лише одна з обов`язкових умов - виробничі приміщення.

Відтак, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем чи фізичною особою у власній господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №420/879/19.

Таким чином, позивач не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норми підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 226 Податкового кодексу України.

Факт того, що позич передав у безоплатне користування майно відповідно до договору позички (безоплатного користування) нежитлового приміщення (пилорама з обладнанням) від 03.092018 року та те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу за об`єкт нежитлової нерухомості нараховано Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області правомірно та відповідно сформовано податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 року №0054751-5340-0408 на суму 19949,65 грн, тим самим додержано процедуру оподаткування, дає підстави суду для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19.05. 2021 року.

Суддя І.О. Лозицька