Постанова

від 16.08.2021 по справі 160/2671/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2671/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пташинського Олександра Анатолійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 р. (суддя Лозицька І.О., повне судове рішення складено 19.05.2021 р.) в справі № 160/2671/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0054751-5340-0408 від 06.04.2020 р. про визначення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в розмірі 19 949,65 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вказує, що виробничий будинок - пилорама з обладнанням, що належить позивачу, має ознаки будівлі промисловості, а тому в силі абзацу є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Судом першої інстанції застосована вказана правова норма у редакції Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 р., яка не може регулювати спірні правовідносини, оскільки набрала чинності після закінчення податкового періоду, за який позивачу визначено податкове зобов`язання.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення загальною площею 956,13 кв.м, матеріали стін: шлакоблок, опис: пилорама з обладнанням, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 147477564 від 29.11.2018 р.

Згідно з технічним паспортом пилорама з обладнанням розташовується на земельній ділянці площею 0,85 га, яка має кадастровий номер 1223255600:02:003:0011, та відведена позивачу у власність згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 12.12.2018 року №4-4941/15-18-СГ.

Між позивачем (позичкодавець) та ФОП ОСОБА_2 (користувач) укладено договір позички (безоплатного користування) нежитлового приміщення (пилорама з обладнанням) від 03.09.2018 року, відповідно до умов якого позичкодавець передав, а користувач прийняв приміщення (пилораму з обладнанням) загальною площею 956,13 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), серед іншого, є: 31.09 Виробництво інших меблів (основний); 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 року №0054751-5340-0408, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичною особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 19949,65 грн.

Встановивши, що будівлі, що належать позивачу, є промисловими у розумінні чинного законодавства, проте передані у безоплатне користування іншій особі, врахувавши приписи абзацу є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до яких не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи Будівлі промислові та склади , які не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, суд першої інстанції вважав, що об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем чи фізичною особою у власній господарській діяльності.

Приведені обставини стали підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 956,13 кв.м., матеріали стін: шлакоблок, опис: пилорама з обладнанням, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 147477564 від 29.11.2018 р.

За відомостями технічного паспорту пилорама з обладнанням розташована на земельній ділянці площею 0,85 га, кадастровий номер 1223255600:02:003:0011, яка відведена позивачу у власність згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 12.12.2018 р. №4-4941/15-18-СГ.

Не є спірним питання, що вказане вище нерухоме майно, що належить позивачу, відноситься до категорії будівель промисловості, віднесених до групи Будівлі промислові та склади (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

ОСОБА_1 як позичкодавцем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як користувачем укладено договір позички (безоплатного користування) нежитлового приміщення (пилорама з обладнанням) від 03.09.2018 р., за умовами якого позичкодавець передав, а користувач прийняв приміщення (пилораму з обладнанням) загальною площею 956,13 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

ГУ ДПС 06.04.2020 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0054751-5340-0408 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичною особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 19 949,65 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу встановлено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, будівель і споруд, які не є об`єктом оподаткування.

Так, абзацом є цього підпункту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Верховний Суд у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2020 р., ухваленою в адміністративній справі №820/3556/17, частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 р. у справі №806/2676/17, щодо застосування норми підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та сформував правовий висновок, відповідно до якого встановлена цією нормою податкова пільга застосовується у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи приведений правовий висновок Верховного Суду, приписи частини п`ятої статті 242 КАС України, а також встановлення факту не використання саме позивачем як власником нерухомого майна такого майна за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме приписів абзацу є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в редакції, яка набула чинність у 2020 році, тобто після закінчення дії спірних правовідносин, оскільки спірним податковим повідомленням-рішенням визначено податкове зобов`язання за 2019 рік, суд визнає помилковими, адже фактично висновок суду першої інстанції ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду, приведеному вище.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пташинського Олександра Анатолійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 р. в справі № 160/2671/21 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 р. в справі № 160/2671/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 16.08.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 16.08.2021 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко