Рішення

від 18.05.2021 по справі 240/8899/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/8899/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Шимоновича Р.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації щодо перерахунку, нарахування та виплати йому разової грошової допомоги у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, що визначена ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , на дату проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми;

- зобов`язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок разової грошової допомоги позивача, яка виплачується відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ;

- зобов`язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації упродовж двадцятиденного строку з моменту вступу рішення суду в законну силу нарахувати та виплатити йому разову грошову допомогу, яка виплачується у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, що визначена ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , на дату проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач, відповідно до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-ХІІ має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Така виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік проведена у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . На думку позивача, виплата йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 3640, 00 грн є протиправною, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року зупинено провадження в адміністративній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 (номер провадження Пз/9901/14/20).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі.

Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зауважив, що позивачу за допомогою засобів програмного забезпечення, Центром нарахована допомога до 5 травня в розмірі 3640,00 грн, як це передбачено Міністерством соціальної політики України у паспорті бюджетної програми, розміри виплат у якому зазначені згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Також, відповідач надав доповнення до відзиву, у якому зазначив, що Центром позивачу проведено розрахунок недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведеної виплати 9464,00 грн. (1638, 00грн.*8-3640, 00=9464,00 грн.). Просить прийняти рішення про стягнення з відповідача недоотриманої позивачем зазначеної допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком в сумі 9464,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи, про що свідчить наявне у матеріалах справи посвідчення серії НОМЕР_1 .

Позивач звернуся до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою щодо проведення нарахування та виплати невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи, на підставі ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому Законом №3551-XII.

Листом відповідач повідомив про те, що позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи, нарахована та виплачена допомога до 5 травня у розмірі 3640,00, як це передбачено Міністерством соціальної політики України у паспорті бюджетної програми, розміри виплат у якому визначені згідно із постановою КМУ від 19.02.2020 року №112.

Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам групи - десять мінімальних пенсій за віком; групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення із заявою до відповідача про перерахунок допомоги, діяла ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова № 112), де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4 120,00 гривень; II групи - 3 640,00 гривень; III групи - 3 160,00 гривень.

Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Отже, на час виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 112.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій і особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.

Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.

Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII.

Відповідно підпунктом 4.9 пункту 4 Типового Положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв`язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.

З урахуванням наведеного слідує висновок, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.

Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , відповідачем порушено право позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 висновок якого, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, в сумі 9464,00 грн.

Стосовно вимоги зобов`язати відповідача упродовж двадцятиденного строку з моменту вступу рішення суду в законну силу нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначеному ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то суд зазначає, що чинним законодавством встановлений загальний порядок та строк для добровільного виконання судового рішення, який не підлягає зміні судом, а тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 382 КАС України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили згідно ст.370 КАС України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Даною нормою встановлено, що законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному відновленню на вимогу уповноважених осіб.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чуднівська, 105, м.Житомир, 10005, код ЄДРПОУ: 20405992) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи за 2020 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже проведеної виплати за 2020 рік.

Стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в сумі 9464,00 (дев`ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 травня 2021 року.

Суддя Р.М.Шимонович