Рішення

від 13.05.2021 по справі 380/5708/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5708/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача представник не прибув,

від відповідача 1 представник не прибув,

від відповідача 2 Чернявська Х.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області, Сокальської міської ради Львівської області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області (далі - Хоробрівська сільська рада, відповідач 1), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ХХХVI сесії Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області VIІ скликання від 19.06.2020 №720 щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,7 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області;

- зобов`язати відповідача розглянути повторно заяву позивача від 12.06.2020 та надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,7 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області.

Заявлені вимоги обґрунтовані незгодою ОСОБА_1 із рішенням, яким їй відмовлено у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини, що слугували підставою для відмови, позивач вважає протиправними, а рішення незаконним.

Ухвалою від 24.07.2020 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 02.09.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 22.09.2020 суд призначив для розгляду справи судове засідання.

Ухвалою від 11.12.2020 суд частково задовольнив клопотання представника позивача та витребував у Хоробрівської сільської ради належним чином завірені копії документів:

- виготовленого, погодженого та затвердженого в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

- рішення, відповідно до якого земельна ділянка стосовно якої виникли спірні правовідносини, призначена для продажу на земельних торгах у формі аукціону; а також докази щодо його офіційного опублікування;

- виготовленої містобудівної документації;

- рішень, якими погоджено відповідну містобудівну документацію.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 20.01.2021 суд залучив до участі у справі співвідповідача Сокальську міську раду Львівської області (далі - Сокальська міська рада, відповідач 2).

Письмових заперечень чи пояснень від відповідачів судом не отримано.

В судовому засіданні по розгляду справи, представник Сокальської міської ради проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі. Хоробрівська сільська рада явку представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила.

Вирішуючи питання про продовження розгляду справи за вказаних обставин суд керувався тим, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи передбачені КАС України строки розгляду адміністративних справ, беручи до уваги приписи ст.119 КАС України, дослідивши обсяг наявних у справі доказів, зважаючи на те що провадження справі було відкрито 24.07.2020, суд дійшов висновку, що розгляд справи можна продовжити за наявними матеріалами.

Суд заслухав пояснення представника відповідача 2, розглянув і дослідив подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Хоробрівської сільської ради із заявою від 12.06.2020 (факт реєстрації заяви підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції Хоробрівської сільської ради) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,7 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території с. Угринів Хоробрівської сільської ради. Повідомила що своє право на отримання земельної ділянки у приватну власність вказаного цільового призначення на території України не використала та надала згоду на обробку своїх персональних даних вказаних у даній заяві. До заяви додано графічні матеріали місця розташування земельної ділянки, копія паспорту та ідентифікаційного коду заявника (арк. спр. 7-10).

Рішенням XXXVI сесії VII скликання від 19.06.2020 № 720, керуючись ст. 118, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 53 Закону України Про землеустрій , Хоробрівська сільська рада Сокальського району Львівської області, відмовила ОСОБА_1 у задоволенні заяви щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,70 га в селі Угринів, враховуючи, що дана земельна ділянка внесена у перелік семи інвестиційно привабливих ділянок (ділянка площею 1,4600 га - торгово-готельний комплекс) призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону і на неї виготовлена та погоджена містобудівна документація.

Вважаючи вказане рішення протиправним, а свої конституційні права порушеними, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно з ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у поставнові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/17220/17.

Судом встановлено, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач посилається на те, що бажана земельна ділянка внесена у перелік семи інвестиційно привабливих ділянок (ділянка площею 1,4600 га - торгово-готельний комплекс) призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону і на неї виготовлена та погоджена містобудівна документація.

При цьому стаття 118 ЗК України, яка регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою яка зазначена відповідачем у оспореному рішенні.

Жодних доказів на підтвердження обставин, що слугували підставою для відмови відповідачами не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що на запит позивача Міськрайонне управління у Сокальському районі та місті Червонограді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області листом від 19.06.2020 №29-13-0.181-310/122-20, відповідно до проекту роздержавлення та приватизації земель селянської спілки Україна та селянської спілки Угринів на території Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області, земельна ділянка в даному масиві відноситься до особистих селянських господарств, що перебувають у користування громадян, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, угіддя - пасовища, форма власності - комунальна (арк. спр. 12).

Суд враховує, що приписи статті 136 Земельного кодексу України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Так, відповідно до положень частин 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Пунктом "б" ч. 4 ст. 136 ЗК України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.

Отже, перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому формуванню переліку земельних ділянок передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення земельної ділянки та її державну реєстрацію із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Суд наголошує, що ухвалою витребував у Хоробрівської сільської ради докази того, що виготовлено, погодженого та затверджено в установленому законодавством порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; рішення, відповідно до якого земельна ділянка стосовно якої виникли спірні правовідносини, призначена для продажу на земельних торгах у формі аукціону; а також докази щодо його офіційного опублікування; виготовлену містобудівну документацію; рішення, якими погоджено відповідну містобудівну документацію.

Зазначених доказів, як і будь яких інших, відповідачем суду не надано.

Отже, враховуючи те, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку відповідно до ст. 79-1 ЗК України, то в даному випадку спірна земельна ділянка не є сформованою та відсутні докази присвоєння їй кадастрового номеру.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.11.2019 у справі № 420/914/19.

Також, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що станом на день розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність спірна земельна ділянка вже була включена до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v.Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v.The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv.Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу належного урядування , згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення XXXVI сесії VII скликання Хоробрівської сільської ради від 19.06.2020 № 720, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,70 га в селі Угринів, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу відновлення порушеного права, суд зазначає наступне.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов, або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі №804/1469/17 та від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18.

Відповідно до пунктів 4 та 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії або визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 Комітетом Міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №806/2981/17, від 15.08.2019 у справі №806/3097/17.

Застосування судом способу захисту у цій адміністративній справі, про який просить позивач, шляхом зобов`язання відповідача 2 надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства вимагає з`ясування того, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для надання йому такого дозволу.

Водночас, зважаючи на зміст оскаржуваної відмови відповідача 1 і ту обставину, що відповідач, фактично, не навів у своєму рішенні чітких підстав для відмови, не проаналізував наявність всіх необхідних документів, вимога до наявності яких ставиться, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2021 у справі №802/1675/17-а.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вкотре наголошує, що відповідачами, в ході розгляду справи жодних письмових заперечень чи доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення не надано.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сокальської міської ради Львівської області належить стягнути судовий збір в сумі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 258, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ХХХVI сесії Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області VIІ скликання від 19.06.2020 №720.

3. Зобов`язати Сокальську міську раду Львівської області (ЄДРПОУ 26205171) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) від 12.06.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,7 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сокальської міської ради Львівської області (ЄДРПОУ 26205171) судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2021.

Суддя Кравців О.Р.