Рішення

від 18.05.2021 по справі 460/7810/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2021 року м. Рівне №460/7810/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЛЮКС" доПоліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вітлюкс (далі - позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Вітлюкс подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA204120/2020/081366 від 09.09.2020 щодо митного оформлення товару рукавиць трикотажних на загальну суму 22 234,94 доларів США та надано усі належні документи для застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною контракту. Позивач вказує, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що митна вартість імпортованого товару за ціною договору не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості № UA204120/2020/000283/2 від 10.09.2020, картки відмови в прийнятті митної декларації № UA204120/2020/01350 від 10.09.2020. Позивач вказує, що такі рішення контролюючого органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували числові значення митної вартості товару, а підстав для витребування додаткових документів не існувало. Просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою від 4 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено підготовче засідання у справі на 20.01.2021.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що за митною декларацією були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості товару за першим методом та містять розбіжності. Зазначає, що на вимогу митниці декларантом не було подано додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Відповідач зазначає, що вказані товари оформлено у вільний обіг 10.09.2020 року за МД №UA204120/2020/082370 з врахуванням рішення про коригування митної вартості. В такому разі, оскільки декларантом подано документи, які на думку митниці фактично не підтверджують заявлену позивачем вартість товару, рішення та картка відмови прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому пояснив, що претензії, висунуті відповідачем до документів, є штучними, надуманими та такими, що не дають підстави для обґрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою суду від 20.01.2021 постановленою без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи відкладено до 17.02.2021.

17.02.2021 розгляд справи відкладено до 24.03.2021.

Ухвалою суду від 24.03.2021 постановленою без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи відкладено до 21.04.2021.

21.04.2021 розгляд справи відкладено до 12.05.2021.

У судове засідання, призначене на 12.05.2021, представники сторін не прибули. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Разом з тим, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження

До початку судового засідання представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Пунктом другим частини третьої статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають, зокрема, право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, оскільки: неприбуття до суду учасника справи не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції; матеріали справи містять достатній обсяг належних та допустимих доказів для розгляду справи по суті; суд не визнавав явку учасників справи обов`язковою та представник відповідача у клопотанні про відкладення розгляду справи не вказав жодної обгрунтованої підстави, яка враховуючи його участь у судовому засіданні у Волинському окружному адміністративному суді, перешкоджала іншому представнику митного органу з`явитися у судове засідання.

Таким чином, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи є необгрунтованим та не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, то суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні, за наявними у суду матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю Вітлюкс подано до Поліської митниці митну декларацію №UA204120/2020/081366 від 09.09.2020 щодо митного оформлення товару рукавиць трикотажних на загальну суму 22 234,94 доларів США.

До митної декларації надані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №07/07/20 від 13.05.2020; пакувальний лист № б/н від 14.07.2020; рахунок-фактуру TS801020 від 14.07.2020; коносамент WNS20065442 від 17.07.2020; автотранспортну накладну №2995 від 07.09.2020; сертифікат про походження товару №20C3702Q6390/00017 від 17.08.2020; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA204120/2020/081076 від 08.09.2020; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №393 від 25.08.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 250820-01 від 25.08.2020; доповнення до зовнішньоекономічного контракту (специфікація) № б/н від 14.07.2020; договір (контракт)про перевезення № 220420-02 від 22.04.2020.

Так, 13 травня 2020 року між позивачем у справі Товариством з обмеженою відповідальністю Вітлюкс та компанією QINGDAO TIANSHUN INDUSTRIAL CO., LTD укладено контракт №07/07/20.

Відповідно до п.1.1. даного контракту продавець зобов`язався продати, а покупець купити товар за асортиментним переліком у погодженій сторонами кожній окремій партії, кількість, ціна та одиниці виміру якого вказані в специфікаціях (пакінгах, інвойсах), що є невід`ємними частинами даного контракту, та на умовах встановлених даним контрактом. Сторони узгодили, що вартість упаковки включена у ціну Товару .

Відповідно до п. 2.1. контракту товар буде поставлено на умовах FOB (Інкотермс 2000).

Згідно п. 2.4. сторони домовились, що усі витрати, які повинні оплачуватись в країні продавця, сплачуються продавцем, відповідно витрати в країні покупця сплачує покупець, включаючи мито, митні збори, податки.

Порядок оплати товару та здійснення розрахунків врегульовано сторонами в розділі 5 контракту. Зокрема, згідно п. 5.1. контракту загальна вартість контракту визначається загальною вартістю товару, поставленого згідно специфікацій. Валюта контракту - долар США. Ціни не включають податки та інші збори, що підлягають оплаті в країнах, інших ніж країна продавця. Оплата кожної окремої партії товару здійснюється покупцем на підставі умов специфікації Продавця (п. 5.3. контракту). Комісійну винагороду банків-кореспондентів за проходження платежу до рахунку продавця сплачує покупець (п. 5.4. контракту).

Судом встановлено, що на виконання положень контракту сторони уклали специфікацію від 14.07.2020, в якій визначено ціну, перелік, кількість та асортимент товару, що постачається за умовами контракту №07/07/20 від 13.05.2020. Сторонами контракту узгоджено, що на адресу покупця буде поставлено рукавиці трикотажні, виготовлені з бавовняних та поліефірних волокон, просочені та покриті пластмасою в асортименті: сірі (чорне покриття долоні) - 6360 пар, сірі (чорне покриття долоні) - 31 950 пар, оранжеві (чорне покриття долоні) - 89 760 пар, з підкладкою з поліестру - 72 000 пари, рукавички захисні для всіх професій (для зварювальних робіт) з коров`ячої шкіри - 6120 пар, торгівельної марки Vitlux. Загальна вага: брутто - 17 400 кг, нетто 16 215 кг. Ціна товару - 19 866, 84 доларів США.

Загальна вартість партії товару в розмірі 19 866,84 доларів США підтверджується і поданим до митного оформлення інвойсом № TS801020 від 14.07.2020.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 01.09.2020 № (MUR) 8 підтверджується, що продавцю товару було перераховано грошові кошти в розмірі 19 866,84 USD за поставлений товар. Призначення платежу містить відомості, що оплату було здійснено за рукавиці відповідно до договору № 07/07/20 від 13.05.2020.

Зазначений товар було поставлено на територію України з порту навантаження QINGDAO, CHINA до порту відвантаження місто CHORNOMORSK, що підтверджується коносаментом № WMS20065442 від 17.07.2020. У коносаменті № WMS20065442 міститься посилання на контейнер - SUDU5932995, товар - рукавиці та вагу товару - 17 400 кг.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою митного оформлення товару та вільного його випуску в обіг на території України 09 вересня 2020 року позивачем, через уповноважену особу, подано до митниці митну декларацію №UA204120/2020/081366 для здійснення митного оформлення товару за загальною вартістю 22 234,94 доларів США. Метод визначення митної вартості товару декларантом обрано перший, за ціною договору, що вбачається з графи 43 митної декларації (код МВВ - 1).

Митну вартість товару заявлено в загальному розмірі 22 234,94 доларів США, з яких 19 866,84 USD (552 361,73 грн.) ціна товару, 65 840,61 грн. вартість транспортування з порту навантаження до порту розвантаження. Витрати на транспортування підтверджуються рахунком на оплату № 393 від 25.09.2020.

За результатами розгляду поданих документів, в процесі здійснення процедури митного контролю відповідач дійшов висновку, що митна вартість товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, що імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом.

На підставі цього, 10.09.2020 Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA204120/2020/000283/2.

У графі 33 Рішення № UA204120/2020/000283/2 зазначені такі підстави для коригування митної вартості товару:

специфікація б/н до зовнішньоекономічного контракту № 07/07/20 від 13.05.2020 складена без дати, проте у МД вказана дата - 14.07.2020;

у специфікації б/н до зовнішньоекономічного контракту № 07/07/20 від 13.05.2020 вказаний термін оплати 100% аванс, проте декларантом не надано банківські документи про проведення попередньої оплати;

пунктом 2.6. зовнішньоекономічного контракту № 07/07/20 від 13.05.2020 передбачено передача продавцем оригіналів та копії CMR відправника.

Також, митний орган зазначає, що володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом товару: щодо товару 1 за МД від 15.07.2020 № UA500110/2020/008081 - 4,40 USD/кг; щодо товару 2 за МД від 09.09.2020 № UA500110/2020/010941 - 7,50 USD/кг.

У розділі ІІІ рішення митниця вказує, що заявлена декларантом митна вартість товару може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних згідно вимоги митниці, таких як: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що підтверджують вартість витрат на страхування товарів до митного кордону України у разі його здійснення при переміщенні; документи, що підтверджують сплату вартості товарів продавцеві.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятої до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статті 58-63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Вартість товару визначено на основі раніше визнаних органами доходів і зборів митних вартостей по зазначеним вище МД.

При цьому, для визначенні митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Числове значення митної вартості товару 1 згідно з наявною у митного органу МД від 15.07.2020 № UA500110/2020/008081 - 4,40 USD/кг, а загальна вартість імпортованого товару становить 62 291,25 USD, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті становить 1 731 896,08 грн.

Водночас числове значення митної вартості товару 2 згідно з наявною у митного органу МД від 09.09.2020 № UA500110/2020/010941 - 7,50 USD/кг, а загальна вартість імпортованого товару становить 15 758,60 USD, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті становить 437 793,30 грн.

Зазначене рішення слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № UA204120/2020/01350 від 10.09.2020. Як зазначено в картці відмови, причиною формування цього документа є наступні обставини: у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості № UA204120/2020/000283/2 від 10.09.2020.

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням відповідача щодо коригування митної вартості позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У силу вимог частини 2-3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина 4 статті 57).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Відповідно до частини 9 статті 58 Митного кодексу України, розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 Митного кодексу України).

Системний аналіз вищенаведених норм вказує на те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених норм, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналізуючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що підставою його прийняття є відсутність усіх даних необхідних для визначення митної вартості товарів за методом обраним декларантом у документах поданих до митного оформлення, а також наявність розбіжностей у таких документах.

Відповідачем наведені такі розбіжності, а саме вказано, що специфікація б/н до зовнішньоекономічного контракту № 07/07/20 від 13.05.2020 складена без дати, проте у МД вказана дата - 14.07.2020; у специфікації б/н до зовнішньоекономічного контракту № 07/07/20 від 13.05.2020 вказаний термін оплати 100% аванс, проте декларантом не надано банківські документи про проведення попередньої оплати; пунктом 2.6. зовнішньоекономічного контракту № 07/07/20 від 13.05.2020 передбачено передача продавцем оригіналів та копії CMR відправника.

Надаючи правову оцінку висновкам митного органу про розбіжності у поданих декларантом до митного оформлення документах, а також перевіривши їх фактичну відповідність закону, суд зазначає наступне.

Судом з`ясовано, що 13 травня 2020 року між позивачем у справі Товариством з обмеженою відповідальністю Вітлюкс та компанією QINGDAO TIANSHUN INDUSTRIAL CO., LTD укладено контракт №07/07/20.

Згідно п. 5.1. контракту загальна вартість контракту визначається загальною вартістю товару, поставленого згідно специфікацій. На виконання умов такого Контракту між його сторонами було оформлено специфікацію від 14.07.2020.

Матеріалами справи підтверджується, що подана до митного оформлення специфікація містить дату 14.07.2020 (Date: 14th Jul.2020), яка зазначена з правої сторони даного документу під номером інвойсу, що спростовує доводи відповідача про її відсутність.

Щодо доводів митного органу про те, що у специфікації б/н до зовнішньоекономічного контракту № 07/07/20 від 13.05.2020 вказаний термін оплати 100% аванс, проте декларантом не надано банківські документи про проведення попередньої оплати, суд вказує наступне.

Специфікація - це документ, який додається до договору поставки і є його невід`ємною частиною. У ній вказують дані, що характеризують предмет договору (включаючи найменування певного виробу, їх кількість, матеріал, масу і т. ін.), асортимент (номенклатуру) товару, його ціну, строки поставки й інші умови. Судом перевірено специфікацію від 14.07.2020, яка подана до митного оформлення, та встановлено, що даний документ відповідає положенням контракту, містить печатки та підписи сторін.

Суд зауважує, що визначення ціни товару між постачальником та покупцем згідно з контрактом №07/07/20 від 13.05.2020 є виключно питанням господарських відносин учасників правочину.

При поданні до митного органу митної декларації від 09.09.2020 №UA204120/2020/081366, декларантом заявлено митну вартість товарів згідно ціни поставки зазначеній в долучених інвойсі та специфікації, а також обраний метод її визначення основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (пункт 1 частини першої статті 57 МК України).

Так, зі змісту специфікації від 14.07.2020 вбачається, що загальна вартість товару становить 19 866, 84 доларів США. Умови оплати товару 100% передоплата.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 01.09.2020 № (MUR) 8 підтверджується, що ТОВ Вітлюкс здійснив повну оплату у розмірі 19 866,84 USD за поставлений товар. Платіжне доручення (MUR) 8 від 01.09.2020 містить реквізити сторін договору - Товариства з обмеженою відповідальністю Вітлюкс та компанію QINGDAO TIANSHUN INDUSTRIAL CO., LTD. В описі платежу вказано - оплата за рукавиці відповідно до договору №07/07/20 від 13.05.2020. Сума оплати відповідає заявленій в специфікації до договору та в поданій митній декларації.

Щодо доводів митного органу, що пунктом 2.6. зовнішньоекономічного контракту №07/07/20 від 13.05.2020 передбачено передача продавцем оригіналів та копії CMR відправника, суд зазначає наступне.

За умовами контракту №07/07/20 від 13.05.2020 сторони узгодили, що товар поставляється на умовах FOB (Інкотермс 2000). Поставка і передача ризику відбуватимуться на території (підприємстві) продавця в Китай Кінгдао.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс редакція 2000 року), за умовами поставки FOB - ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження) продавець не має зобов`язань щодо укладення договору на перевезення та страхування. Зобов`язання з укладення договору на перевезення покладаються на покупця.

Ця умова використовується тільки при морському перевезенні товару або під час перевезення внутрішнім водним транспортом.

Коносамент - документ, що видається перевізником або його агентом відправнику вантажу як посвідчення прийняття вантажу для перевезення морським шляхом.

CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, яка застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується в країнах, які приєдналися до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Представник позивача пояснив, що враховуючи визначені умови поставки товару FOB та перевезення морським шляхом, відповідачу у справі було подано до митного оформлення коносамент № WNS20065442 від 17.07.2020. При перевезенні вантажу продавцем товару міжнародна автомобільна накладна CMR не складалась, з огляду на визначені сторонами умови поставки, що виключає можливість її подання до митного оформлення.

За таких обставин, суд зазначає, що доводи митного органу про наявність розбіжностей в документах поданих позивачем разом з митною декларацією № UA204120/2020/081366 від 09.09.2020 не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами даної справи. Подані позивачем документи були належними, достовірними та підтверджували митну вартість товару за ціною договору, тобто за першим методом визначення митної вартості товару.

Щодо такої підстави для витребування додаткових документів та формування оскаржуваного рішення №UA204120/2020/000283/2 від 10.09.2020 як володіння митницею інформацією, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів, суд зазначає наступне.

Перелік підстав для формування митним органом вимоги про надання декларантом додаткових документів, що наведений у частині третій статті 53 МК України є виключним (вичерпним): у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; у разі якщо документи містять ознаки підробки; у разі якщо документи або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, визначення ціни на кожну окрему партію товару визначається сторонами контракту на власний розсуд, зважаючи на обсяги постачання, котирування цін на сировину, технічних характеристик товару тощо.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в ЄАІС: Товар №1 - 4,40 USD/кг (митна декларація від 15.07.2020 № UA500110/2020/008081), Товар № 2 - 7,50 USD/кг (митна декларація від 09.09.2020 № UA500110/2020/010941), не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

Як стверджує відповідач, при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією про вартість Товару №1 на рівні 4,40 USD/кг та Товару № 2 на рівні 7,50 USD/кг.

Проте, при зверненні до митного органу щодо оформлення партії товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару і не містять розбіжностей, що вливають на їх визначення. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів щодо повноти і достовірності заявлених числових показників митної вартості.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №140/754/19 про те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи, зокрема, умови поставки, комерційні умови тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Також суд наголошує, що митний орган не має жодних правових підстав обґрунтовувати правомірність свого рішення про коригування митної вартості, шляхом зазначення додаткових підстав для такого коригування у заяві по суті справи відзиві на позовну заяву.

Таким чином, відповідачем не наведено обґрунтованих причин для зобов`язання декларанта подати додаткові документи, адже наданих декларантом документів було достатньо для визначення митної вартості за основним методом.

Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже засвідчують митну вартість товару.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того суд вважає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Водночас рішення №UA204120/2020/000283/2 від 10.09.2020 не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості рукавиць почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх використання.

З наведеного суд констатує, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару у митній декларації №UA204120/2020/081366 від 09.09.2020, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на викладене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA204120/2020/000283/2 від 10.09.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204120/2020/01350 від 10.09.2020 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 8776,22 грн сплачена відповідно до платіжного доручення.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЛЮКС" (43020, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 3, код ЄДРПОУ 43352780) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000283/2 від 10.09.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01350 від 10.09.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЛЮКС" за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 8776,22 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 травня 2021 року

Суддя У.М. Нор