Постанова

від 19.05.2021 по справі 610/3537/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 р.Справа № 610/3537/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 16.03.2021 (головуючий суддя І інстанції: Купін В.В., повний текст складено 16.03.21 року) по справі № 610/3537/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №547-ДК/0215По/08/01/-20 від 15.12.2020 року.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 16.03.2021 в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог зазначив про не врахування судом першої інстанції, що оскаржувана постанова від 15.12.2020, винесена посадовою особою, яка не уповноважена відповідно до ст. 244 КУпАП розглядати справи про адміністративне правопорушення, не містить зазначення конкретних частин ст. 71 ЗК України, ст. 35 ЗУ Про охорону земель , які, на думку відповідача порушені позивачем, а також не вірно вказано площу земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням.

Також судом не враховано порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки перевірка дотримання вимог законодавства проведена, за відсутності позивача, без його повідомлення, протокол про притягнення до адміністративної відповідальності складено за відсутності позивача, всі документи , а саме акт перевірки, акт обстеження та протокол вручено не в день їх складання, а в день прийняття постанови, що порушило право позивача на захист. Крім того, порушено строки накладення адміністративного стягнення передбачені ст.38 КУпАП, оскільки оскаржувану постанову було винесено через майже 10 місяців з дня виявлення порушення.

Головне управління Держгеокадастру в Харківській області (далі -відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу Держгеокадастру від 25.11.2020 № 547-ДК, 10.12.2020 державними інспекторами у сфері державного контролю за використання та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель державним інспектором Нагарним Є.М. та старшим державним інспектором Апрелевим Є.В. проведено перевірку, за насідками якої складено акт № 4/0001АП/02/01-20, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом перевірки - земельної ділянки №547-ДК/617/АП/09/01/-20, протокол про адміністративне правопорушення № 547-Дк/0326П/07/01/-20 (а.с. 9-13).

15.12.2020 державним інспектором в сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області області Нагорним Є.М. прийнято постанову № 547-ДК/0215По/08/01-20, якою директора ПП ВТК Ніка ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. (а.с. 14-15).

Згідно постанови, зазначено про порушення вимог п. ґ ч. 1 ст. 211 ЗК України, ст. 71 ЗК України, ст. 35 Закону України Про охорону земель , а саме: земельна ділянка площею 0,8586 га з кадастровим номером 6320255700:03:000:1535 із земель державної форми власності цільове призначення землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області використовується ПП ВТК Ніка в особі директора ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування автозаправної станції на підставі договору купівлі-продажу нежитлового об`єкту від 31.03.2015.

Також встановлено, що зазначена вище земельна ділянка фактично використовується ПП ВТК Ніка в особі директора ОСОБА_1 для потреб автомобільного транспорту котрі реалізуються шляхом розміщення автозаправної станції й інших об`єктів (приміщень), які забезпечують роботу автомобільного транспорту на землях сільськогосподарського призначення, тобто використовується не за цільовим призначенням. Дана земельна ділянка займає землі вздовж узбіччя, займає відповідне земляне полотно, котре забезпечує функціонування автомобільного транспорту, тощо.(а.с.14-15)

В цей же день винесено припис №547-ДК/0286Пр/03/01/-20 від 15.12.2020 про припинення виявлених порушень вимог земельного законодавства України у 30-ти денний термін шляхом припинення використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та приведення її у стан придатний для використання за цільовим призначенням, який отриманий директором ПП ВТК Ніка ОСОБА_1 (а.с. 18).

Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт порушення позивачем ст. 53 КУпАП доведений належними доказами. Постанову винесено в порядку та у спосіб встановленому законодавством, в межах повноважень.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з ст. 71 ЗК України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності закріплені в ст. 35 Закону України Про охорону земель , відповідно до якої, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;

сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів;

своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;

забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям;

уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до п. ґ ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Згідно із ст. 53 КУпАП використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`яти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова має містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач має у власності нежитловий об`єкт - автозаправочну станцію на підставі договору купівлі продажу від 31.03.2015 року, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,8586 га з кадастровим номером 630255700:03:000:1535, яка розташована за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області.

10.12.2020 відповідачем проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, використання земель щодо земельної ділянки площею 0,8586 га з кадастровим номером 630255700:03:000:1535, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, за наслідками якої складено акт обстеження, акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення щодо директора ПП ВТК " Ніка" ОСОБА_1 .

В якості доказів підтвердження факту правопорушення, а саме використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, судом першої інстанції враховано зазначені докази, як належні .

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги вказані докази, оскільки останні складені за його відсутності, вручені йому в день розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, про який він належним чином не повідомлений, крім того постанова складена не повноважною особою.

Доводи апеляційної скарги щодо складання постанови неповноважною особою, а саме державним інспектором, а не особами визначеними ст. 244 КУпАП уповноважених на розгляд справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає помилковими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 244 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 52 - 53-4, 54-56, 104-1, 108 та 188-5).

Від імені зазначеного органу розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) Головний державний інспектор сільського господарства України - штраф на громадян до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) головні державні інспектори сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, їх заступники - штраф на громадян до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) старші державні інспектори сільського господарства, державні інспектори сільського господарства - штраф на громадян до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу зазначеної статті вбачається, що державні інспектори мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати штраф на громадян до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судовим розглядом встановлено, що постанову про накладення адміністративного стягнення від 15.12.2020 складено державним інспектором, штраф застосований в межах визначених п. 3 ч.2 ст. 244 КУпАП, отже постанова прийнята повноважною особою.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду викладеній у постанові від 11.04.2018 року по справі №591/2475/17, колегія суддів не приймає, оскільки вона стосується інших правовідносин, в яких надавалась оцінка діям головного спеціаліста при прийнятті постанови, а не "державного інспектора", як в даній справі.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення відповідачем строку притягнення до адміністративної відповідальності передбачений ст.38 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Отже, строк притягнення до відповідальності слід відліковувати від дня вчинення правопорушення, а при триваючому з дня виявлення.

Враховуючи, що заходи державного нагляду (контролю) та виявлення факту використання земельною ділянкою не за цільовим призначенням здійснено 10.12.2020, адміністративне стягнення застосовано 15.12.2020, позивач користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документі, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не допущено порушення строків при притягненні до відповідальності .

Проте, колегія суддів при вирішенні даної справи, не може не враховувати доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

За приписами ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-1 КУпАП).

Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.

Колегія суддів враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18, від 30 січня 2020 року у справі № 482/9/17, від 18.06.2020 по справі № 188/1143/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 10.12.2020 містить відомості про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення 15.12.2020.

Проте, з наявних в справі акту перевірки, акту обстеження та протоколу, які датовані 10.12.2020 вбачається, що останні отримані позивачем 15.12.2020, а саме в день прийняття оскаржуваної постанови.

Висновки суду першої інстанції щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, спростовується матеріалами справи, оскільки позивач отримав документи перевірки та протокол тільки 15.12.2020, саме в день прийняття оскаржуваної постанови, а отже не своєчасно, що свідчить про його не обізнаність про суть обставин та порушень.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів своєчасного повідомлення позивача про день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З наданих відповідачем доказів не вбачається дотримання інспектором процедури розгляду адміністративної справи, а саме: належне повідомлення про час та місце розгляду справи, складання протоколу в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що позбавило можливості позивача реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, оскільки порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

Решта доводів апеляційної скарги не впливають на висновки суду апеляційної інстанції. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 16.03.2021 по справі № 610/3537/20 скасувати.

Визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №547-ДК/0215По/08/01/-20 від 15.12.2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова