Постанова

від 29.04.2021 по справі 280/5279/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5279/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СРК Каскад" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СРК Каскад" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2019 №0009631407 та від 09.07.2019 №0009641407

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року 19 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 р. у справі, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що контрагенти позивача фактично не мали можливості здійснювати спірні господарські операції за період, що перевірявся, у зв`язку із відсутністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товару, що вказує на формування ТОВ СРК КАСКАД активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження. Крім того, ТОВ ХАНТЕР-ЛТД , ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ , ТОВ СЛІМ ГРУП є фігурантами кримінальних проваджень. Враховуючи вищенаведене вважає, що надані позивачем до перевірки документи складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - превалювання сутності над формою.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 08.05.2019 №1587 та направлення від 08.05.2019 №961, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СРК КАСКАД (код ЄДРПОУ 39505199) за період діяльності з 01.09.2018 по 31.12.2018 з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ "ХАНТЕР-ЛТД" (код ЄДРПОУ 42024049) у вересні 2018 року, ТОВ "БУДХІМТЕХНОЛОГІЯ СПП" (код ЄДРПОУ 41256907) у листопаді 2018 року, ТОВ "БЕЛЬМОНД ТОРГ" (код ЄДРПОУ 42150354) та ТОВ "СЛІМ ГРУП" (код ЄДРПОУ 41987498) у грудні 2018 року, показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2018 по 31.01.2019 та фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2018 року та за 2018 рік, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 21.05.2019 №298/08-01-14-07/39505199.

Актом перевірки, зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік на загальну 2 346 621 грн., в т.ч. за 9 місяців 2018 року - 285 086 грн.;

пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 2 607 356 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету (р. 18) на загальну суму 2 607 356 грн., у т.ч. за періоди: листопад 2018 року на суму 115 585 грн.; грудень 2018 року на суму 2 353 156 грн.; січень 2019 року на суму 138 615 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

від 09.07.2019 №0009631407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3519931,50 грн. (в т.ч. 2346621,00 грн. за основним платежем; 1173310,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

від 09.07.2019 №0009641407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 3259195,00 грн. (в т.ч. 2607 356,00 грн. за основним платежем; 651839,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

За результатами адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга позивача без задоволення.

Не погодившись з позицією контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 10.09.2018 між ТОВ ХАНТЕР-ЛТД (Постачальник) та ТОВ СРК КАСКАД (Покупець) укладено Договір поставки №01/09-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується передавати у встановлений строк у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами згідно Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.1. Договору). Поставка Товару Покупцю здійснюється Постачальником (п. 3.1. Договору). Право власності на Товар та ризики його випадкового знищення чи пошкодження переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичної передачі Товару Покупцю, що підтверджується підписами обох Сторін на видатковій накладній (п. 3.2. Договору). Сторони підтверджують виконання своїх зобов`язань за цим Договором шляхом надання одній одній актів звірки взаєморозрахунків (п. 3.3. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ ХАНТЕР-ЛТД поставило ТОВ СРК КАСКАД будівельні матеріали (плити OSB-3, ДВП шліф., фанеру ФК, ДВП (МДФ), ДСП ламіноване), на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії: Специфікацій від 24.09.2018 №1 на загальну суму 453190,52 грн. (в т.ч. ПДВ 75531,75 грн.), від 24.09.2018 №2 на загальну суму 389439,77 грн. (в т.ч. ПДВ 64906,63 грн.), від 25.09.2018 №3 на загальну суму 195001,80 грн. (в т.ч. ПДВ 32500,30 грн.), від 25.09.2018 №4 на загальну суму 407943,14 грн. (в т.ч. ПДВ 67990,52 грн.), від 28.09.2018 №5 на загальну суму 454999,51 грн. (в т.ч. ПДВ 75833,25 грн.); акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами від 31.05.2019; видаткових накладних від 24.09.2018 №24/09-4 на загальну суму 453190,52 грн. (в т.ч. ПДВ 75531,75 грн.), від 24.09.2018 №24/09-5 на загальну суму 389439,77 грн. (в т.ч. ПДВ 64906,63 грн.), від 25.09.2018 №25/09-3 на загальну суму 407943,14 грн. (в т.ч. ПДВ 67990,52 грн.), від 25.09.2018 №25/09-1 на загальну суму 195001,80 грн. (в т.ч. ПДВ 32500,30 грн.), від 28.09.2018 №28/09-3 на загальну суму 454999,51 грн. (в т.ч. ПДВ 75833,25 грн.); оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 за вересень 2018 року; карток рахунків 631, 205 за вересень 2018 року.

02.10.2018 між ТОВ БУДХІМТЕХНОЛОГІЯ СПП (Постачальник) та ТОВ СРК КАСКАД (Покупець) укладено Договір поставки №0210.18, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити товар згідно Специфікацій на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору). Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної на товар, що підписана представниками Сторін цього Договору (п. 2.1. Договору). Поставка Товару Покупцю здійснюється Постачальником (п. 5.1. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ БУДХІМТЕХНОЛОГІЯ СПП поставило ТОВ СРК КАСКАД будівельні матеріали (полістирол), на підтвердження чого до матеріалів справи надано, серед іншого, копії: Специфікації від 19.10.2018 №2 на загальну суму 790860,00 грн. (в т.ч. ПДВ 131810,00 грн.); акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.05.2019; видаткової накладної від 19.11.2018 №70 на загальну суму 746760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 124460,00 грн.); оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за листопад 2018 року; карток рахунків 631, 205 за листопад 2018 року.

29.11.2018 між ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ (Постачальник) та ТОВ СРК КАСКАД (Покупець) укладено Договір поставки №2911.18, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити за умовами даного Договору товари (надалі Продукція) в кількості, за ціною та в строки згідно специфікацій, видаткових накладних, які є невід`ємним додатком до даного договору (п. 1.1. Договору). Поставка Продукції здійснюється за рахунок Продавця (п. 3.1. Договору). Датою поставки є дата отримання Продукції згідно видаткової накладної на Продукцію. (п. 3.5. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ поставило ТОВ СРК КАСКАД будівельні матеріали (швелер, профнастил, вузли для каркасів, щебінь, пісок, дошки обрізні, ґрунтовку бітумну, електроди, мастику морозостійку бітумно-масляну, плівку, фарбу, добавку для бетону, вузли для м/к індивідуальні), на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії: Специфікації від 29.11.2018 №1 на загальну суму 7565341,80 грн. (в т.ч. ПДВ 1260890,30 грн.); акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.05.2019; видаткових накладних від 04.12.2018 №РН-1204/37 на загальну суму 1045800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 174300,00 грн.), від 05.12.2018 №РН-1205/25 на загальну суму 1120500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 186750,00 грн.), від 06.12.2018 №РН-1206/15 на загальну суму 1120500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 186750,00 грн.), від 07.12.2018 №РН-1207/18 на загальну суму 1157179,80 грн. (в т.ч. ПДВ 192863,30 грн.), від 03.12.2018 №РН-1205/24 на загальну суму 1209600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 201600,00 грн.), від 12.12.2018 №РН-1212/23 на загальну суму 831690,00 грн. (в т.ч. ПДВ 138615,00 грн.) від 10.12.2018 №РН-1210/61 на загальну суму 1080072,00 грн. (в т.ч. ПДВ 180012,00 грн.); платіжного доручення від 15.01.2019 №1848 на загальну суму 854885,00 грн. (в т.ч. ПДВ 142480,83 грн.); оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період з 01.09.2018 по 28.02.2019; карток рахунків 631, 205 за грудень 2018 року.

29.11.2018 між ТОВ СЛІМ ГРУП (Постачальник) та ТОВ СРК КАСКАД (Покупець) укладено Договір поставки №2911.18, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити за умовами даного Договору товари (надалі Продукція) в кількості, за ціною та в строки згідно специфікацій, видаткових накладних, які є невід`ємним додатком до даного договору (п. 1.1. Договору). Поставка Продукції здійснюється за рахунок Продавця (п. 3.1. Договору). Датою поставки є дата отримання Продукції згідно видаткової накладної на Продукцію. (п. 3.5. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ СЛІМ ГРУП поставило ТОВ СРК КАСКАД будівельні матеріали (сендвіч панель стінову, фанеру, стояки вібровані для опор повітряних ліній електропередачі, дюбелі, водостічну систему, ворота розпашні, екструдірований пенополістирол, кабель), на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії: Специфікації від 28.11.2018 №1 на загальну суму 5431464,60 грн. (в т.ч. ПДВ 905 244,10 грн); видаткових накладних від 10.12.2018 №РН-1210/10 на загальну суму 972127,50 грн. (в т.ч. ПДВ 162021,25 грн.), від 03.12.2018 №РН-1203/17 на загальну суму 1199250,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199875,00 грн.), від 04.12.2018 №РН-1204/14 на загальну суму 1199250,00 грн. . (в т.ч. ПДВ 199875,00 грн.), від 06.12.2018 №РН-1206/07 на загальну суму 1005257,10 грн. (в т.ч. ПДВ 167542,85 грн.), від 12.12.2018 №РН-1212/04 на загальну суму 1055580,00 грн. (в т.ч. ПДВ 175930,00 грн.); акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.05.2019; платіжного доручення від 15.01.2019 №1848 на загальну суму 613756,00 грн. (в т.ч. ПДВ 102292,67 грн.); оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період з 01.09.2018 по 28.02.2019; карток рахунків 631, 205 за грудень 2018 року.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що господарські взаємовідносини позивача із ТОВ ХАНТЕР-ЛТД у вересні 2018 року, ТОВ БУДХІМТЕХНОЛОГІЯ СПП у листопаді 2018 року, ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ та ТОВ СЛІМ ГРУП у грудні 2018 року не мали реального характеру.

Так, перевіркою встановлено відсутність у контрагентів позивача основних засобів, трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, яке необхідно для здійснення постачання товару.

Також, за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та податкової звітності з ПДВ контрагентів позивача встановлено, що ними зареєстровано податкові накладні із придбання різноманітних товарів, проте реєстрації податкових накладних на придбання послуг оренди транспортних засобів, приміщень, опалення, тепло-, водопостачання, зв`язку, навантаження-розвантаження товарів не встановлено, що, на думку контролюючого органу, свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

Крім того, до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості товару.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ ХАНТЕР-ЛТД фігурує у кримінальному провадженні №32019210000000007, розслідування у якому здійснюється слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області, як суб`єкт господарювання з явними ознаками фіктивності, а ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ є фігурантом кримінального провадження від 07.03.2019 №32019100000000208 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється Шостим слідчим відділом розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві. Також, фігурантом кримінального провадження від 28.02.2018 №32018100060000023, досудове розслідування у якому здійснюється Шостим слідчим відділом розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві, є ТОВ СЛІМ ГРУП .

Вказано, що ТОВ СЛІМ ГРУП відсутнє за місцезнаходженням.

В акті також є посилання на те, що в ланцюгу постачання товарів ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ та ТОВ СЛІМ ГРУП відсутній товар, який постачався на адресу позивача.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов`язань.

Колегія суддів, дослідивши встановлені по справі обставини, зазначає наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Дані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 19.03.2019 року у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 року у справі №826/1536/18.

Факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ ХАНТЕР-ЛТД , ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ , ТОВ СЛІМ ГРУП угод не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Вказана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.08.2018 справі №1570/4299/12.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що ТОВ ХАНТЕР-ЛТД , ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ , ТОВ СЛІМ ГРУП є фігурантами кримінальних проваджень слід зазначити про таке.

В силу норм статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також ч. 1 і 2 ст. 73 та ч. 2 ст. 74 зазначеного Кодексу визначено, що належними є саме докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У свою чергу ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, належним доказом порушення платником податкового законодавства України може бути вирок суду, в якому досліджено та надано оцінку діяльності підприємства.

В даному випадку, за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, яким би встановлювалася фіктивність контрагентів ТОВ СК КАСКАД і формування ними в адресу позивача податкового кредиту в листопаді, грудні 2018 року, січні 2019 року за начебто поставлені товари, які в дійсності не постачалися, посилання контролюючого органу лише на фігурування ТОВ ХАНТЕР-ЛТД , ТОВ БЕЛЬМОНД ТОРГ , ТОВ СЛІМ ГРУП в кримінальних провадженнях не є належними доказами у справі та не спростовують висновків суду про реальність господарських операції позивача.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов`язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не доведено та не встановлено судом, що між позивачем та зазначеними вище контрагентами мали місце узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкової вигоди та, що позивач був обізнаним з приводу дійсного стану їх правосуб`єктності.

При цьому, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання господарських договорів з ним у позивача не було.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров